АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зони забруднення біосфери. Захист навколишнього середовища від забруднення. Зони забруднення території України внаслідок Чорнобильської катастрофи

Прочитайте:
  1. D. рН середовища
  2. Абсолютний розмір середовища, яке продукує явище
  3. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища
  4. Анемії внаслідок порушеного еритропоезу (дизеритропоетичні).
  5. В газових середовищах
  6. В процесі експлуатації промислових та інших об’єктів, що є джерелами забруднення атмосферного
  7. В. Кумедність захисту офіційної версії Освенціму
  8. Виділяють деструктивна форму міхурового занеску, при якому внаслідок високої протиолітичної
  9. Визначте фактори середовища, які впливають на генетику таланту і обдарованості.
  10. Виникають внаслідок довготривалого рецидивуючого сальпінгооофориту.

Біосфера – частина атмосфери, гідросфери та літосфери, а якій спостерігається життєдіяльність організмів. Усю сукупність живих організмів у біосфері В. І. Вернадський назвав „живою речовиною”, яка складає єдину термодинамічну систему (оболонку) та в якій зосереджується життя і відбувається постійна взаємодія живого з абіотичними умовами середовища. Основні характеристики живої речовини: біомаса, хімічний склад, енергія. В біосфері виділяють шість типів речовини1) жива речовина – сукупність усіх існуючих на Землі рослин, тварин, мікроорганізмів, грибів;2) біогенна речовина – продукт життєдіяльності організмів (торф, крейда, горючі сланці);3) нежива речовина – в утворенні якої організми не брали участі (гірські породи абіогенного походження, вода);4) біокосна речовина – продукт взаємодії живої речовини і неживої матерії (ґрунт);5) радіоактивна речовина;6) космічна речовина. Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської,управлінської та іншої діяльності;б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;г) екологізація матеріального виробництва на основікомплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;є) обов'язковість надання висновків державної екологічної експертизи ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;и) безоплатність загального та платність спеціального
використання природних ресурсів для господарської діяльності;і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища; к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва;л) встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами. В результаті аварії з сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.Перед аварією в реакторі четвертого блоку знаходилося 180—190 тонн ядерного палива (діоксиду урану). За оцінками, які в наш час[Коли?] вважаються найбільш достовірними, в навколишнє середовище було викинуто від 5 до 30% від цієї кількості. Деякі дослідники ставлять під сумнів ці дані, посилаючись на наявні фотографії і спостереження очевидців, які показують, що реактор практично порожній. Слід, проте, враховувати, що об'єм 180 тонн діоксиду урану складає лише незначну частину від об'єму реактора. Реактор в основному був заповнений графітом; вважається, що він згорів в перші дні після аварії. Крім того, частина вмісту реактора розплавилася і перемістилася через розломи внизу корпусу реактора за його межі.Окрім палива, в активній зоні у момент аварії містилися продукти ділення і трансуранові елементи — різні радіоактивні ізотопи, що накопичилися під час роботи реактора. Саме вони становлять найбільшу радіаційну небезпеку. Велика їх частина залишилася усередині реактора, але найбільш леткі речовини були викинуті назовні, у тому числі:всі інертні гази, що містилися в реакторі; приблизно 55% йоду у вигляді суміші пари і твердих часток, а також у складі органічних сполук; цезій і телур у вигляді аерозолів. Забрудненню піддалося більше 200 000 км2, приблизно 70% — на території Білорусі, Росії і України. Радіоактивні речовини поширювалися у вигляді аерозолів, які поступово осідали на поверхню землі.Інертні гази розсіялися в атмосфері і не вносили вкладу до забруднення прилеглих до станції регіонів. Забруднення було дуже нерівномірним, воно залежало від напряму вітру в перші дні після аварії. Найсильніше постраждали області, в яких в цей час пройшов дощ. Велика частина стронцію і плутонію випала в межах 100 кілометрів від станції, оскільки вони містилися в основному в більших частках. Йод і цезій поширилися на ширшу територію.З точки зору дії на населення в перші тижні після аварії найбільшу небезпеку становив радіоактивний йод, що має порівняно малий період напіврозпаду (вісім днів) і телур. В наш час (і в найближчі десятиліття) найбільшу небезпеку становлять ізотопи стронцію і цезію з періодом напіврозпаду близько 30 років. Найбільші концентрації цезію-137 виявлені в поверхневому шарі ґрунту, звідки він потрапляє в рослини і гриби. Зараженню також піддаються комахи і тварини, які ними харчуються. Радіоактивні ізотопи плутонію і америцію збережуться в ґрунті протягом сотень, а можливо і тисяч років, проте їх кількість не становить загрози.У містах основна частина небезпечних речовин накопичувалася на рівних ділянках поверхні: на лугах, дорогах, дахах. Під впливом вітру і дощів, а також в результаті діяльності людей, ступінь забруднення сильно знизився і зараз рівні радіації в більшості місць повернулися до фонових значень. У сільськогосподарських районах в перші місяці радіоактивні речовини осідали на листі рослин і на траві, тому зараженню піддавалися травоїдні тварини. Потім радіонукліди разом з дощем або опалим листям потрапили в ґрунт, і зараз вони потрапляють в сільськогосподарські рослини, в основному, через коріння. Рівні забруднення в сільськогосподарських районах значно знизилися, проте в деяких регіонах кількість цезію в молоці, ще може перевищувати допустимі значення. Це відноситься, наприклад, до Гомельської і Могильовської областей в Білорусі, Брянській області в Росії, Житомирській і Рівненській області в Україні.Значному забрудненню піддалися ліси. Через те, що в лісовій екосистемі цезій постійно циркулює, а не виводиться з неї, рівні забруднення лісових продуктів, таких як гриби, ягоди і дичина, залишаються небезпечними. Рівень забруднення річок і більшості озер в наш час низький. Проте в деяких озерах, в яких немає стоку, концентрація цезію у воді і рибі ще протягом десятиліть може становити небезпеку.Забруднення не обмежилося 30-кілометровою зоною. Було відмічено підвищений вміст цезію-137 в лишайнику і м'ясі оленів в арктичних областях Росії, Норвегії, Фінляндії і Швеції.У 1988 році на території, що піддалася забрудненню, був створений радіаційно-екологічний заповідник[30]. Спостереження показали, що кількість мутацій в рослин і тварин хоча і зросла, але не набагато, і природа успішно справляється з їх наслідками. З іншого боку, зняття антропогенної дії позитивно позначилося на екосистемі заповідника і вплив цього чинника значно перевищив негативні наслідки радіації.В результаті природа почала відновлюватися швидкими темпами, зросли популяції тварин, збільшилося різноманіття видів рослинності


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 629 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)