АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація в залежності від кількості переломів

одиночні

множинні

Особливості переломів кісток у дітей

У кістках дитини міститься більша кількість органічних речовин (білка оссеином), ніж у дорослих. оболонка, що покриває кістку зовні (окістя) товста, добре постачається кров'ю. Також у дітей існують зони росту кісткової тканини (рис). Всі ці фактори визначають специфіку дитячих переломів.

Нерідко переломи кісток у дітей відбуваються по типу «зеленої гілки». Зовні це виглядає так, як ніби кістка надломили і зігнули. При цьому зміщення кісткових відламків буває незначним, кістка ламається тільки на одній стороні, а на іншій стороні товста надкостіца утримує кісткові фрагменти.

Лінія перелому нерідко проходить по зоні росту кісткової тканини, яка розташована поблизу суглобів. Пошкодження зони росту може призвести до її передчасного закриття і в подальшому до формування викривлення, вкорочення, або поєднанню цих дефектів у процесі росту дитини. Чим у більш ранньому віці відбувається пошкодження зони росту, тим до більш тяжких наслідків воно призводить.

У дітей частіше, ніж у дорослих, виникають переломи кісткових виростів, до яких прикріплюються м'язи. По суті дані переломи є відривом зв'язок і м'язів з кістковими фрагментами від кістки.

Тканини кісток у дітей зростаються швидше, ніж у дорослих, що зумовлено гарним кровопостачанням е окістя і прискореними процесами утворення кісткової мозолі.

У дітей молодшої та середньої вікових груп можлива самокорекція залишкових зміщень кісткових відламків після перелому, що пов'язано з я зростанням кістки і функціонуванням м'язів. При цьому одні зміщення піддаються самокорекції, а інші ні. Знання цих закономірностей є важливим для вирішення питання про хірургічне лікування переломів.

2. Закриті травми черепа і головного мозку. Причини, види. Струс головного мозку. Його ознаки.

До закритих ЧМТ належать струс головного мозку (легкі та виразні клінічні прояви); забій головного мозку (легкий, середньої тяжкості, тяжкий); стиснення головного мозку.

Симптоми закритої ЧМТ можуть бути загальними (загальномозковими) та місцевими (вогнищевими). Загальномозкові симптоми такі: непритомність, після виходу зі стану непритомності хворі скаржаться на біль голови, блювання, запаморочення, оглушеність; пульс сповільнений (брадикардія). Вогнищеві симптоми різні: параліч, парези, порушення чутливості, зору. Глибина непритомності та її тривалість дають змогу розрізняти такі стани свідомості при травмах черепа: оглушення (помірне, глибоке), сопор, кома (помірна, глибока), кома запорогова.

Причиною черепномозкової травми є пряма травма (удар по голові тяж­ким предметом, удар головою до предмета, падіння на голову) Ступінь ушко­дження головного мозку залежить від площини, напрямку дії сили, її швид­кості та величини При всіх черепномозкових пошкодженнях виникає особлива і швидка реакція мозкової тканини на травму, яка проявляється 1) пору­шенням кровообігу; 2) підвищенням внутрішньочерепного венозного тиску;3) розвитком мозкового набряку та набуханням мозкової речовини

Струс головного мозку — загальномозкове пошкодження, що розви­вається при дії на череп значної сили, ударі по ньому якимось предметом або забої його при падінні з висоти, мотоцикла, автомобільній катастрофі та ін Як правило, при струсі головного мозку пошкоджень кісток черепа не спостерігають Дія короткого і сильного удару за законами гідродинаміки призводить до надзвичайного хвильового коливання тканин головного моз­ку і його різних складових частин (ліквор, кров)

Клінічні ознаки. Основними ознаками при струсі головного мозку є втрата свідомості. Вона може тривати від декількох хвилин до декількох годин і навіть діб. Другою важливою ознакою є ретроградна амнезія -людина, прийшовши до пам'яті, забуває все те, що відбувалося з нею безпосе­редньо перед травмою. Амнезія буває різною: інколи можуть випадати певні періоди або навіть багато років життя потерпілих. У хворих може виникати сильне (фонтануюче) блювання Спостерігають блідість шкірних покривів обличчя, рідше гіперемію. Дихання поверхневе, інколи виникає психомотор­не збудження. Залежно від клінічних проявів, розрізняють три ступені стру­су мозку: 1) легкий ступінь характеризується короткочасною втратою свідомості (всього декілька хвилин), запамороченням, головним болем, нудо­тою, інколи шумом у вухах, тахікардією та ін., поступово, протягом декількох хвилин, ці симптоми минають, але хворий не може згадати, що з ним сталося;

2) середній ступінь характеризується більш тривалою втратою пам'яті (до декількох годин), інколи супроводжується психомоторним збудженням; крім ознак, характерних для першого ступеня струсу мозку; у потерпілих вини­кає блювання, сповільнення пульсу (брадикардія), звуження зіниць, знижен­ня рефлексів та ін.; 3) тяжкий ступінь характеризується тривалою втра­тою пам'яті (декілька діб), супроводжується вираженим збудженням, блідістю шкірних покривів, брадикардією, зниженням або відсутністю рефлексів, зву­женням зіниць. Якщо хворому не надати своєчасної допомоги, може настати смерть При наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги наслідки струсу мозку, як правило, сприятливі. Однак у хворих протягом тривалого часу після травми може спостерігатись загальна слабість, дратівливість, пога­ний сон, пітливість, розбіжна косоокість при читанні (ознака Седана), ломота в очах при їх рухах і при сильному освітленні (ознака Манна-Гуревича)

Білет 26

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 554 | Нарушение авторских прав