АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Конкретні цілі. ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ Навчальна дисципліна загальна хірургія Модуль № Змістовний модуль №

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Київ 2011

Актуальність теми.

Група хронічних специфічних інфекційних хвороб поєднує деякі поширені їх вигляди (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз), і також менш поширені форми захворювань — туляремія, бруцельоз, проказа, лейшманіоз).

Характернима ознаками всіх видів хронічних специфічних інфекційних хвороб є хронічний перебіг та подібні морфологічні реакції тканин на збудника. Важливим елементом цих запальних реакцій є утворення так званої нестійкої гранульоми.

Більшість цих захворювань контагіозні і можуть набувати епідемічного характеру (туберкульоз, сифіліс, проказа, лейшманіоз). Ці види інфекції становлять інтерес для хірургив у зв’язку із застосуванням у комплексі їх лікування на певних стадіях перебігу та за певних локалізацій хірургічних втручань, а також у зв’язку з необхідністю запобігання помилок в диференційній діагностиці цих захворювань. Більшість з них лікується консервативно.

Конкретні цілі.

Вибір методу лікування та адекватний підбір антибіотиків ускладнюється наявністю супутньої мікрофлорори

Механічні та метаболічні зміни, що відбуваються в організмі пацієнта, вимагають проведення контролю стану основних органів та систем, корекції виявлених змін, та проведення заходів профілактики можливих ускладнень. Своєчгхна профілактика та корекція порушень, що виникають в наслідок хронічних неспецифічніх захворювань, передбачає:

- боротьбу з біллю;

- реабілітацію функції серцево-судинної системи та мікроциркуляції;

- попередження та лікування дихальної недостатності;

- корекція водно-електролітного балансу;

- дезінтоксикаційна терапія;

- збалансоване харчування;

- контролювання функцій екскреторних систем.

Знання основних принципів ведення хворих є суттєвим для лікарів-хірургів різного фаху.

Ознайомитися з можливими шляхами розповсюдження специфічних інфекційних захворювань, особливостями мікробіологічної їх верифікаціі, стійкості збудника в зовнішньому середовищі, можливостю запобігання його розповсюдженню, епідеміологічними характеристиками збудника.

Знати соціальні, побутові, природні умови виникнення та розповсюдження специфічних інфекційних захворювань.

Визначити поняття специфічної інфекції і чим вона відрізняється від банальної, як в клінічних проявленнях так і в бактеріологічних дослідженнях.

Знати основні клінічні ознаки хронічних специфічних інфіційних захворювань, вміти орієнтуватись в їх диференціальній діагностиці та відрізняти їх від захворювань викликаних банальними збудниками.

Особливо складними для діагностики є випадки так званої мікст-інфекції, що виникає на фоні послабленого імунітету у пацієнта внаслідок довготривалої хронічної інтоксикації при цих захворюваннях.

Малювати схеми розвитку патологічних станів та їх оперативої корекції, графіки динаміки показників життєво важливих функцій різних органів та систем. Механічні та метаболічні зміни, що відбуваються в організмі пацієнта, вимагають проведення контролю стану основних органів та систем, корекції виявлених змін, та проведення заходів профілактики можливих ускладнень.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 327 | Нарушение авторских прав