АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Профілактика кишкових інфекцій

Автор admin Опубликовано: Октябрь - 13 - 2010

Гострі кишкові інфекції - велика група гострих інфекційних захворювань, що протікають з ознаками інтоксикації і ураження шлунково-кишкового тракту.

Етіологія їх різноманітна-патогенні мікроби (шигели, сальмонели, ієрсинії, ешерихії), умовно-патогенні бактерії (стафілокок, протей, цітробактер та ін), віруси (ротавірусу, ентеровіруси та ін).

Питома вага різних етіологічних форм визначається віком, можливістю проведення вірусологічних досліджень, діапазоном бактеріологічних аналізів на даній території. Слід зазначити, що, як і раніше, майже 1 / 3 хворих розшифрувати етіологію захворювань не вдається.
Незважаючи на різноманіття збудників, клінічна картина багатьох кишкових інфекцій має подібні ознаки.
Шлях передачі фекально-оральний. Джерелом інфекції є хвора людина, бактеріоносій або тварина. Виділяючись з кишечника хворого, мікроби потрапляють у грунт, воду, їжу. Довго зберігаються у водоймах, також на різних предметах домашнього вжитку. Захворювання починається з одночасної появи підвищення температури, інтоксикації (погіршення самопочуття, появою млявості, неспокій, головний біль, запаморочення). Апетит знижений, нудота, може бути повторне блювання. Кишкові розлади характеризуються діареєю, болями в животі, здуттям живота і бурчанням кишечника. Хворі на гостру кишкову інфекцію підлягають госпіталізації, особливо при швидкому розвитку симптомів і появі ознак зневоднення. Під наглядом лікаря вони можуть залишатися вдома, якщо забезпечується їх лікування і достатня ізоляція, і вживаються заходи для попередження зараження оточуючих.
Профілактика кишкових інфекцій грунтується на її епідеміологічних особливості. Вони є загальними для всієї групи кишкових інфекцій з фекально-оральним механізмом зараження і включають ранню діагностику захворювань, виявлення бактеріоносіїв, ізоляція або госпіталізація виявлених хворих. Велике значення має санітарно-гігієнічне виховання дітей та їх батьків, санітарний благоустрій населених місць, забезпечення населення доброякісною питною водою, дотримання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних норм та правил при будівництві дитячих дошкільних та лікувально-профілактичних установ, встановлення суворого контролю за приготуванням, зберіганням і термінами реалізації продуктів харчування. Як бачимо, профілактика кишкових інфекцій не така вже й складна! Не хворійте!

Гострі кишкові інфекції та сальмонельози в Україні залишаються досить розповсюдженими. Так, за офіційними даними в медичні установи країни щорічно звертаються понад 30-40 тисяч хворих на ентерити, коліти, гастроентерити, харчові токсикоінфекції.
До кишкових інфекцій відносяться дизентерія, ешеріхіози, черевний тиф та паратифи, холера, харчові токсикоінфекції, сальмонельози та інші.

Джерелом інфекції при кишкових інфекціях, головним чином, є хворі люди, здорові бактеріоносії, а також можуть бути тварини і птахи, які виділяють з фекаліями та сечею в навколишнє середовище мікроорганізми – збудники інфекційних хвороб, забруднюючи ґрунт, воду, овочі, ягоди. Ці мікроорганізми брудними руками заносяться на інші продукти харчування, де вони не тільки зберігаються, а й розмножуються, особливо в молочних, м’ясних, рибних продуктах, фаршах, заливних блюдах, овочевих та фруктових салатах, які після приготування не підлягають термічній обробці. Наприклад, дизентерійні мікроби в молоці виживають 11-15 діб, у котлетах та ковбасі – 4-5 діб, на фруктах та овочах - до 7-10 діб, в паштетах – до 7-8 діб навіть при зберіганні в умовах холодильника, у річковій воді – декілька місяців, водопровідній мережі – до 1 місяця.
Небезпечною може бути і вода, забруднена хвороботворними мікроорганізмами. Часто це буває вода з криниць, особливо розташованих поблизу вигребів, або коли мешканці беруть воду власними відрами. Значну небезпеку може становити вода відкритих водоймищ, якщо вона забруднюється нечистотами.

Певне значення відіграють мухи, які можуть переносити збудників від місць накопичення нечистот та забруднювати продукти харчування.
Викликає занепокоєння те, що люди купують харчові продукти на стихійних ринках, де продукти реалізуються в антисанітарних умовах та без будь-якого ветеринарного й санітарного лабораторного контролю. Особливо небезпечні продукти, що швидко псуються та реалізуються без холодильного обладнання: домашні ковбаси, особливо кров’яні; солона та копчена риба, молочні продукти, домашні кремові торти.

Таким чином, зараження кишковими інфекціями виникає, переважно, при вживанні забрудненої хвороботворними мікробами їжі чи води. Рідше інфікування відбувається безпосередньо при побутовому контакті з хворим. Збудник попадає в організм через забруднені руки, або побутові предмети. Дуже прикро, коли на кишкові інфекції хворіють немовлята, бо їх інфікують, як правило, батьки при догляді та годуванні.
Перші ознаки захворювання можуть з’являтись вже через 6-8 годин, або на протязі 2-6 днів: слабкість, нудота, блювання, підвищення температури, біль у животі, проноси.
Тож, ні в якому разі при цьому не займайтесь самолікуванням. Неправильне, безконтрольне лікування може призвести до виникнення у хворого ускладнень, переходу захворювання у хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, або людина може залишитись бактеріоносієм, тобто постійним джерелом інфекції для оточуючих. Особливо небезпечні в таких випадках особи, що працюють на підприємствах громадського харчування, харчової промисловості, у харчоблоках лікувальних та дитячих закладів. При недотриманні ними правил особистої та виробничої гігієни, це приводить до забруднення продуктів і як наслідок - харчові отруєння. Ось чому, при оформлені на роботу такі категорії працівників повинні проходити бактеріологічні обстеження на кишкову групу інфекцій та періодичні медичні огляди.

Спалахи інфекцій частіше виникають після святкування весіль, днів народжень та інших заходів, коли готують заздалегідь велику кількість м’ясних страв, салатів, заливних блюд. Розмноженню збудника інфекції сприяє висока температура повітря навколишнього середовища та зберігання страв без холодильного обладнання. При проведенні епідеміологічних розслідувань спалахів кишкових інфекцій встановлено, що захворювання виникають через недотримання особистої гігієни особами, що приймають участь у приготуванні страв, або в разі порушення умов та термінів зберігання готових блюд.

Таким чином, щоб уникнути захворювання на кишкові інфекції, слід зробити все можливе, щоб збудники не потрапили до організму людини.

По-перше, мийте руки з милом перед приготуванням і вживанням їжі, після відвідування туалету, перед годуванням немовлят. В харчових установах слід чітко дотримуватись санітарних правил і своєчасно проходити медичні огляди. В дитячих закладах необхідно слідкувати за санітарно-гігієнічним станом, привчати дітей до елементарних гігієнічних вимог.
В разі захворювання працівника, або дитини, необхідно негайно ізолювати хворого і викликати лікаря.
Рятувальники застерігають! Не купуйте продукти на стихійних ринках та у невідомих осіб, а також якщо Ви не впевнені у дотриманні температурних умов їх зберігання. Обов’язково звертайте увагу на терміни їх придатності.

Важливе значення має правильне зберігання харчових продуктів. В домашніх умовах продукти, що швидко псуються зберігайте в холодильнику і не порушуйте термінів зберігання (м’ясний фарш зберігають в холодильнику не більше 6 годин; торти, тістечка з кремом, м’ясні полуфабрикати –36 годин; смажені котлети – 24 години; варені ковбаси – 48 годин), продукти, що не підлягають термічній обробці (ковбасу, масло, сир та інші), упаковуйте та зберігайте окремо від сирих (м’яса, риби, напівфабрикатів). Сирі овочі та фрукти ретельно мийте під проточною водою, молоко куплене на ринку - кип’ятіть!

На кухні доцільно мати декілька дощок та ножів та використовувати окремо для розділу сирих та варених м’яса, риби, овочів. Кухонний посуд слід ретельно мити гарячою водою після кожного приготування їжі, м’ясорубку додатково після миття ще необхідно обдати крутим кип’ятком.
При приготуванні різних заливних страв, холодцю, варене м’ясо після розділу потрібно знову покласти у бульйон, проварити декілька хвилин, а потім розлити у посуд попередньо ошпарений кип’ятком.
Яйця птиці (качині, гусячі) вживайте тільки для приготування тіста та страв, що підлягають термічній обробці.

Якщо ви збираєтесь в дорогу, не слід брати продукти, що швидко псуються, крім того, різні види продуктів необхідно упаковувати в окремі пакети, а для більшої перестороги зберігайте харчі у сумках-холодильниках.
В момент аварійної ситуації на водопровідних мережах та після них, пийте тільки кип’ячену воду!

“Кишкові інфекції”

ПЛАН

1. КИШКОВА ІНФЕКЦІЯ – ПРОТЕОЗ
2. КИШКОВА ІНФЕКЦІЯ – КЛЕБСІЄЛЬОЗ
3. КИШКОВА СИНЬОГНІЙНА ІНФЕКЦІЯ – ПІОЦІАНОЗ

1. Кишкова інфекція - протеоз (proteosis)

Кишкова інфекція протейної етіології характеризується ураженням травного трактупо типу гастроентериту або ентероколіту і спричиняється бактеріями роду Proteus.
Етіологія. Збудники кишкової інфекції – грамнегативні рухомі поліморфні палички, факультативні анаероби, спор і капсул не утворюють, належать до родини Enterobacteriaceae. Протейні мікроби мають два антигени: соматичний О-антиген (термостабільний) і джгутиковий Н-антиген (термолабільний), утворюють ендотоксин, гемолізин, лейкоцидин, гіалуронідазу, фібринолізин, лецитиназу.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі на протейну інфекцію, рідше здорові носії. Передача інфекції здійснюється переважно аліментарним шляхом. Захворювання зустрічається переважно влітку.Протейна інфекція розвивається переважно в дітей раннього віку, ослаблених попередніми захворюваннями, тривало лікованих антибактеріальними препаратами. Унаслідок масивного інфікування можливий розвиток захворювання і в здорових дітей.
Патогенез.Захворювання може виникати внаслідок екзогенного інфікування або на фоні дисбактеріозу (ендогенна інфекція). У разі масивного інфікування хвороба розвивається по типу харчової токсикоінфекції, в патогенезі якої провідну роль відіграє ендотоксин, який звільняється в кишечнику внаслідок масової загибелі протейних мікробів. Ендотоксин уражує слизові оболонки травного тракту і спричинює загальні симптоми інтоксикації. У разі контактно-побутового шляху зараження, а також у разі ендогенної інфекції патологічний процес розвивається більш повільно, переважно в тонкій і товстій кишках(ентерит і ентероколіт). Завдяки високій інвазивності частина бактерій проникає в стінку кишечника, звідки гематогенним і лімфогенним шляхом потрапляє в органи, де зберігається, і можливо, розмножується протягом декількох днів, особливо в нирках і лімфовузлах. У разі значного послаблення імунітету можуть виникати вторинні вогнища, які проявляються у вигляді локальної інфекції (пневмонія, пієлонефрит, гнійний менінгіт тощо) або генералізованого септичного процесу.
Клініка. Перебіг шлунково-кишкової форми протейної інфекції відбувається по типу гастроентериту (харчової токсикоінфекції), ентериту або ентероколіту.
Гастрит і гастроентерит зустрічаються переважно в дітей старшого віку. Інкубаційний період короткий- 2-5год. Захворювання починається гостро: розбитість, головний біль, гарячка, нудота і повторне блювання.Температура тіла підвищується до 38-39С протягом 1-2 днів або буває нормальною чи навіть зниженою. Нв фоні симптомів інтоксикації всі хворі скаржаться на нападоподібний біль у животі, частіше в епігастральній ділянці, деколи по всьому животі. Водночас частішають випорожнення, котрі стають рідкими, водянистими, без суттєвих патологічних домішок. Деколи у випорожненнях з`являються домішки слизу і навіть крові. Живіт помірно здутий, м`який болючий. Печінка і селезінка не збільшені. Язик обкладений, вологий. У тяжких випадках може розвиватись колаптоїдний ствн із падінням артеріального тиску, різкою блідістю, похолоданням кінцівок, судомами. Це може призвести до летального кінця. Перебіг захворювання у більшості хворих відбівається у середньоважкій або легкій формах і закінчується через 2-6 днів повним видужанням.
Ентерит і ентероколіт спостерігаються у новонароджених і ослаблених дітей. Інкубаційний період 2-5 днів. Початок гострий, рідко поступовий. Хвороба проявляється короткочасним підвищенням температури тіла та симптомами інтоксикації, розладом випорожнень. Неспокій у дитини пов`язаний із пнріодично виникаючим болем іживоті. Випорожнення рідкі, часто зелені, з піною, домішками слизу і крові та різким гнильним запахом. Під час огляду шкірні покриви бліді, живіт помірно здутий, відмічається бурчання і болючість по ходу тонкої і товстої кишок, сильне подразнення навколо відхідника. За тяжкістю перебігу розрізняють легку, середньотяжку і тяжку протейну кишкову інфекцію з гострим (до 1 міс), затяжним(від 1 до 3 міс) і хронічним (понад 3 міс) перебігом.
Діагностика.Протейна кишкова інфекція діагностується на підставі водянистих, нерідко смердючих випорожнень із домішками слизу, зелені, рідше крові. Характерні також нападоподібний біль у животі, болючість сигмоподібної кишки без її спазму. Симптоми інтоксикації виражені помірно. У крові часто відзначаються лейкопенія або нормоцитоз, відносна нейтропенія зі зсувом вліво, відносний лімфоцитоз, незначне підвищення ШОЕ(15-25мм/год). Під час ректороманоскопічного дослідження виявляють катаральний або катарально-геморагічний, рідко ерозивний проктосигмоїдит. Бактеріологічному дослідженню підлягають випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунка, залишки їжі, молоко матері. Для діагностики має значення масивний і багаторазовий засів, а також однорідність виділених із різних джерел штамів. Із виділеним від хворого штамом протея ставлять РА або РНГА. Наростання титру специфічних антитіл у 4 і більше разів у динаміцізахворювання достовірно підтверджує діагноз протейної інфекції.
Лікування.Принципи госпіталізації, дієтетики і патогенетичної терапії такі ж, як і за інших кишкових інфекцій. За легких форм захворювання специфічне лікування не потрібне. При тяжких гастроентеритичних формах, перебіг яких відбувається по типу харчової токсикоінфекції, в перші години хвороби необхідно зробити промивання шлунка. Антибіотики слід призначати при середньоважких і особливо тяжких формах хвороби, по можливості з урухуванням виділених штамів протея та їх чутливості. Звичайно призначають канаміцин, левоміцетину сукцинат, гентаміцин, невіграмон, цепорин та інші цефалоспорини, аміноглікозиди. Використовують також коліпротейний бактеріофаг і лактоглобулін.
Профілактика.Суворе дотримання санітарно-гігієнічного режиму в пологових будинках, відділеннях недоношених, лікарнях, на підприємствах громадського харчування. Велике протиепідемічне значення має рання діогностика, ізоляція хворих і підвищення захисних сил макроорганізму.

2. Кишкова інфекція – клебсієльоз (klebsielosis)

Найчастіше клебсієльз у дітей раннього віку проявляється у вигляді гострої кишкової інфекції з перебігом по типу гастриту, ентериту або ентероколіту. Іншими формами клебсієльозної інфекції є пневмонія, цистоуретропієлонефрит, менінгоенцефаліт, сепсис.
Етіологія. Грамнегативні нерухомі капсульні палички з родини Еnterobacteriaceae. У людини захворювання частіше спричинюють Kl.pneumonial, Kl.oxytoka, Kl.ozaenae, Kl.rhinoscleromatic. Клебсієли утворюють ендотоксин, деякі з них (наприклад, Kl.pneumoniae) можуть продукувати екзотоксин. Завдяки наявності капсули збудники стійкі в навколишньому середовищі.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі люди і тварини, або носії, які виділяють збудник у великій кількості. Інфікування новонароджених може відбуватись під час пологів від матері – носія клебсієл. Але частіше діти заражуються через предмети догляду. Нерідко інфекція передається аліментарним шляхом.
Патогенез. Вхідними воротами інфекції є травний тракт. Хвороба може виникати внаслідок екзогенного інфікування або ендогенної інфекції. За умови масивного інфікування основною патогенетичною ланкою є токсемія, яка виникає внаслідок масової загибелі клебсієл у шлунку і тонкій кишці. Але частіше процес розвивається за рахунок ендо- і екзотоксину, що звільняється, і внаслідок дії самих мікробних тіл. При цьому велике значення має висока здатність клебсієл до інвазії, котра може закінчитись масовою бактеріємією з виникненням нових вогнищ інфекції (гнійний менінгіт, пієлонефрит, пневмонія, сепсис). Генералізовані форми клебсієльозної інфекції зустрічаються рідко, тільки в глибоко недоношених дітей, ослабленими частими захворюваннями з імунодефіцитим.
Клініка. Інкубаційний період триває 3-5год при масивному інфікуванні та 3-6діб при контактно-побутовому зараженні. Захворювання починається гостро з підвищення температури до 38-39С і навіть до 4оС, зригувань, блування і розладів випорожнень. До кінця 1-ї доби стан дитини може бути важким. Виражені симптоми токсикозу і ексикозу. Шкірні покриви сірувато-бліді, тургор тканин знижений. Живіт помірно здутий. Випорожнення рідкі, водянисті, часто зеленуватого кольору, з неперетравленими шматочками їжі до 5-10, деколи до 15-25 разів на добу із домішками слизу, іноді крові.
За легких форм хвороби температура тіла нормальна або субфебрильна, симптоми інтоксикації незначні. Відмічаються повторні зригування, маса тіла не збільшується, випорожнення частішають до 5-8 разів, при цьому залишаються каловими, без патологічних домішок. Перебіг хвороби триває близько 3-5 днів.
Діагностика. Клебсієльозна етіологія кишечної інфекції визначається за наявності масивного і повторного висіву клебсієл із випорожнень і блювотних мас. Велику діагностичну значущість має зростання титру специфічних антитіл у динаміці захворювання за допомогою РА з автоштамом або РЗК.
Лікування. Антибіотики призначають з урахуванням чутливості виділених штамів збудника. Найефективнішими є гентаміцин, нітрофурани. Велике значення мають препарати які підвищують резистентність організму (пентоксил, метилурацил, імуноглобулін), біопрепарати (біфідумбактерин, лактобактерин, біфікол), а також сувора ізоляція, що виключає суперінфекцію.

3. Кишкова синьогнійна інфекція – піоціаноз (pyocyanosis)

Синьогнійна інфекція – одна з клінічних форм захворювань, які спричиняються синьогнійною паличкою, проявляється гнійнонекротичним ентероколітом (у дітей раннього віку) або харчовою токсикоінфекцією (в дітей старшого віку).
Синьогнійна паличка нині найпоширеніша серед внутрішньо лікарняних інфекцій. Найчастіше зустрічаються такі форми хвороби, як пневмонія, гнійний менінгіт, сепсис. Шлунково-кишкова форма уражає майже виключно новонароджених., особливо недоношених, а також дітей старшого віку з первинним або вторинним імунодефіцитом.
Етіологія.Синьогнійна паличка належить до роду Pseudomonas, грамнегативна рухома паличка, продукує зелений та синій пігменти. Виробляє екзотоксини А, В, С, а також гемолізини, ентеротоксин, лейкоцидини, колагеназу, еластазу та інші протеїнази.
Епідеміологія.Синьогнійна паличка дужн поширена. Її виявляють у воді, травному тракті людини і багатьох тварин, на предметах вжитку, мед.інструментарію та ін.
Джерелом інфекції є хворі із синьогнійою інфекцією. Особливо небезпечні хворі з відкритими вогнищами інфекції: гнійні рани, пневмонія, кишкова дисфункція. Передача інфекції здійснюється контактно-побутовим і харчовим шляхами. Зараження відбувається в пологовому будинку, відділеннях для недоношених унаслідок порушення сан.-гіг. Режиму і правил догляду за новонародженими. У дітей старших вікових груп синьогнійна інфекція виникає рідко.
Патогенез. Розрізняють первинну кишкову інфекцію синьогнійної етіології (гастроентерит і ентероколіт), яка має екзогенне походження, і вторинну як наслідок дисбактеріозу. У патогенезі синьогнійної інфекції з екзогенним інфікуванням основне значення мають екзотоксини ХА, В, С, гемолізин, ентеротоксин тощо, сприяючи як місцевому, так і загальному впливу на хворого. Ендогенна інфекція як наслідок дисбактеріозу виникає майже виключно в ослаблених дітей перших місяців життя. Токсини синьогнійної палички спричинюють в кишечнику запальний процес різної інтенсивності – від легкого катарального до фібринозно-некротичногоі навіть виразково-некротичного.
Клініка. Перебіг захворювання частіше по типу ентероколіту, рідше гастроентериту (харчова токсикоінфекція). При ентероколітичній формі інкубаційний період триває 2-5 днів. Захворювання починається поступово з погіршення загального стану,субфебрильної температури тіла, зригувань, рідких випорожнень. Провідним симптомом є помірно виражений токсикоз із поступово прогресуючим ексикозом. Випорожнення звичайно часті (від 5 до 20 разів на добу), рідкі, смердючі, з великою кількістю слизу, зелені, нерідко крові. Деколи буває виражена кишкова кровотеча. Перебіг хвороби тривалий, нерідко хвилеподібний. При цьому постійно триває субфебрильна і помірно підвищена температура тіла, анорексія, зниження маси тіла, здуття живота, подразнення навколо відхідника і на сідницях. Токсикоз триває 7-10 днів. Видужання настає через 2-3 тижня. Гастроентерична форма спостерігається в дітей старшого віку. Інфікування в цьому разі відбувається харчовим шляхом. Інкубаційний період триває декілька годин. Захворювання починається гостро з нудоти, повторного блювання, бол. В епігастральній ділянці. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Випорожнення кашкоподібні або рідкі з невеликою кількістю зелені або слизу, до 5-8 разів на добу. Можливі і більш тяжкі форми. Тяжкість стану хворого при цьому зумовлена явищами загального токсикозу, кишкові розлади не домінують.
Діагностика.Посів у чистій культурі синьогнійної палички з випорожнень, блювотних мас, промивних вод шлунка, крові, гною, мокротиння, а також наростання специфічних антитіл у динаміці захворювання в РА з автоштамом або РПГА.
Лікування. Нині антибіотиками вибору для лікування кишкової синьогнійної інфекції є гентаміцин, карбеніцилін, поліміксин М сульфат, нітрофуранові препарати. Вибір антибактеріальних препаратів проводять з урахуванням чутливості виділених штамів синьогнійної палички. Лікування має бути комплексним з обов`язковим проведенням загальностимулювальної терапії (імуноглобулін, пентоксил, иетилурацил тощо), широким призначенням біопрепаратів і ферментів.

Література

1. Енциклопедія. Мікробіологія. – В 2-х томах. – М., 1983.
2. Мікробіологія з основами вірусології. Посібник. – К., 2003.
3. Словник-довідник з біології. – К., 2002.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 649 | Нарушение авторских прав