АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. ЗАГАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

План

1. Історичні відомості про інфекційні хвороби.

2. Визначення понять “інфекція”, “інфекційний процес”, “інфекційна хвороба”.

3. Ознаки інфекційних хвороб, клінічні форми та перебіг.

4. Класифікація інфекційних хвороб за Л. В. Громашевським.

Вчення про інфекційні хвороби сягає в глибину віків. Такі хвороби як чума, холера, віспа та багато інших існували задовго до нашої ери.

Гіпократ вважав, що інфекційні процеси викликаються міазмами – заразними випарами.

Важливе відкриття було зроблене в кінці 17 ст. – Антоній Левенгук винайшов мікроскоп і вперше побачив мікроби.

У 18 ст. Дженнер розробив високоефективний метод щеплень проти натуральної віспи.

Вітчизняний лікар-епідеміолог Д.С.Самойлович довів заразність чуми та важливість дезинфекції. Луі Пастер відкрив метод видобування вакцин для запобіжних щеплень проти інфекційних хвороб.

На початку нашого сторіччя німецький вчений Р.Кох не тільки описав збудника чуми, але і першим виділив чисту культуру бактерій в лабораторії.

Вітчизняні вчені С.П.Боткін, О.Ф.Остроумов, О.О.Васильєв описували та вивчали інфекційні хвороби. Академік Данило Кирилович Заболотний досліджував імунітет при чумі. І.І.Мечніков, В.І.Ісаєв, В.Н.Високович вивчали імунітет та застосовували його реакції для діагностики. Лев Васильович Громашевський заснував науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних захворювань, у якому було зроблено багато наукових відкриттів.

Інфекційний процес – це проникнення і розмноження мікроорганізмів в макроорганізмі (організмі людини або тварини). Інфекційний процес у подальшому переходить в інфекційну хворобу або бактеріоносійництво.

Інфекційний процес складається з трьох факторів, що взаємодіють між собою:

1) збудник

2) макроорганізм

3) зовнішнє середовище.

Збудниками інфекційних хвороб можуть бути бактерії, віруси, патогенні гриби, спірохети, простіші, мікоплазми, пріони.

Щоб викликати інфекційний процес збудник повинен мати такі властивості:

1) патогенність – це здатність мікробів викликати патологічний процес

2) вірулентність – це ступінь патогенності, яка може змінюватись в залежності від умов зовнішнього середовища

3) інвазивність - властивість проникати в організм та розповсюджуватись в ньому

4) токсигенність - властивість збудника накопичувати та виділяти токсини.

Макрооргаізм відповідає на проникнення інфекції в організм рядом процесів. Існує ряд факторів, що захищають організм від агресії збудників. Ці фактори можуть бути специфічними та неспецифічними.

І. Неспецифічні: 1) шкіра та слизові оболонки (лізоцим, кислотна реакція, війчастий епітелій)

2) висока кислотність шлункового соку

3) фагоцитоз

4) інтерферон

5) лейкіни тощо.

ІІ. Специфічні: 1) антитіла

2) імуноглобуліни

3) антитоксини.

Стан несприятливості організму до інфекції називається імунітетом. Зовнішнье середовище – впливає на мікроорганізми та на макроорганізми. Це такі фактори впливу: температура, вологість, радіація, хімічний склад повітря, соціальний рівень суспільства тощо.

Інфекційна хвороба – крайня міра інфекційного процесу, при якій виникають пошкодження організму та порушення його нормальної життедіяльності.

Інфекційні хвороби мають такі особливості

1) наявність збудника - мікроба, або його токсину (етіологія)

2) заразність

3) схильність до поширення (епідемії, пандемії)

4) циклічність перебігу

5) формування імунітету.

Етіологія – інфекційну хворобу викликають мікроби або їх токсини. Мікроби потрапляють в організм людини через вхідні ворота, це може бути шлунково–кишковий тракт (кишкові інфекції), слизові оболонки верхніх дихальних шляхів (респіраторні інфекції), шкіра та слизові оболонки (раньові інфекції), кров (кров`яні інфекції).

Екзотоксин – виділяється мікробом під час його життедіяльності (ботулізм, правець, дифтерія). Ендотоксин – виділяється лише під час руйнування бактеріальних клітин, тому на початку етіотропної терапії, коли гине багато збудників, наростає інтоксикація (головний біль, ломота в тілі, головокружіння). Циркуляція токсинів в крові називається токсинемією, циркуляція мікробів в крові – бактеріемією.

Циклічність перебігу – це певна послідовність розвитку, наростання і спаду симптомів хвороби. У перебігу інфекційної хвороби розрізняють такі періоди

- інкубаційний період – скритий, від моменту проникнення мікроба в організм до перших клінічних проявів хвороби; в цей час відбувається розмноження мікробів, накопичення їх та поширення в організмі; тривалість його від кількох хвилин (стафілококова інтоксикація)до кількох років (СНІД);

- продромальний період – від перших провісників хвороби до специфічних клінічних проявів, провісниками бувають головний біль, слабкість, порушення сну та апетиту, субфебрилітет – явища інтоксикації;

- період розпалу хвороби – виникають специфічні зміни, що характерні тільки для певної хвороби (пронос, блювання, судоми, висип на шкірі, характерна температурна крива), в цей період можна поставити діагноз, заразність найвища;

- реконвалесценція – поступове видужування; інколи можливий повтор хвороби – рецидив ранній (через 5-20 діб після видужування) або пізній (через 20-30 діб та навіть кілька років).

Інколи людина клінічно видужала, але в її організмі продовжують циркулювати мікроби, цей стан називається бактеріоносійництво.

Формування імунітету – існує два типи імунітету: СПАДКОВИЙ та НАБУТИЙ.

СПАДКОВИЙ або видовий імунітет – це вроджена, спадкова несприйнятливість людей до деяких інфекційних хвороб (ящур, курячий грип, собача чума).

НАБУТИЙ – поділяється на природний та штучний.

НАБУТИЙ ПРИРОДНИЙ імунітет може бути активним та пасивним.

ПРИРОДНИЙ АКТИВНИЙ імунітет людина набуває після перенесення інфекційних хвороб (віспа, коклюш, кір), коли може виникнути стійкий, нерідко довічний імунітет.

ПРИРОДНИЙ ПАСИВНИЙ імунітет набуває дитина від матері внутрішньоутробно, коли материнські антитіла передаються через плаценту, або новонародженому через молоко матері. Цей імунітет утримується 3 – 4 місяці після народження. Саме тому новонароджені не хворіють на дифтерію, ГРВІ.

ШТУЧНИЙ імунітет також буває активним та пасивним.

ШТУЧНИЙ АКТИВНИЙ імунітет – набувається шляхом профілактичної імунізації. Людина набуває несприятливості до певної хвороби, якщо підшкірно ввести забиту культуру збудника (вакцину). У відповідь на введення організм активно виробляє специфічні антитіла. У випадку повторного попадання патогенних бактерій в організм людини, вони будуть зв`язані і нейтралізовані антитілами. Людина не захворіє, або хвороба перебігатиме в легкій формі.

ШТУЧНИЙ ПАСИВНИЙ імунітет – набувається при введенні в організм сироватки крові та g- глобуліну, вони містять антитіла (антитоксини).

Тривалість штучного імунітету завжди менша, ніж природного. Він зберігається від декількох місяців до кількох років.

Класифікація інфекційних хвороб (за Громашевським Л.В.).

В основу покладено два чинники: вхідні ворота збудника та механізм зараження. В залежності від цього всі інфекційні хвороби діляться на 4 групи.

1. Кишкові інфекції

А) локалізація збудника – шлунково-кишковий тракт

Б) механізм зараження – фекально-оральний (сальмонельоз, черевний тиф, дизентерія, ботулізм, холера, вірусний гепатит А тощо).

2. Дихальні інфекції

А) слизова оболонка дихальних шляхів

Б) повітряно-крапельний (грип, вітряна віспа, кір, коклюш, дифтерія, менінгококова інфекція тощо).

3. Кров`яні (трансмісивні) інфекції

А) кров`яне русло

Б) трансмісивний, наявність перенощика – воші, блохи, комарі, кліщі, москіти (малярія, висипний тиф, чума, кліщовий енцефаліт).

4. Інфекції зовнішніх покривів

А) пошкоджена шкіра

Б) контактний (сказ, сибірка, правець, бешиха тощо).

За іншою класифікацією інфекційні хвороби діляться на

1) антропонози – передаються від людини людині;

2) зоонози – передаються від хворої тварини до людини.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення інфекційному процесу та інфекційній хворобі.

2. Назвіть збудників інфекційної хвороби, дайте їм характеристику.

3. Перелікуйте особливості інфекційної хвороби.

4. Перелікуйте і дайте характеристику періодам інфекційної хвороби.

5. Проведіть класифікацію інфекційних хвороб за Л.В.Громашевським.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1449 | Нарушение авторских прав