АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога i лікування. Хворі 3 ГНН повинні буги госпіталізовані в спеціалізоване нефрологічне

Хворі 3 ГНН повинні буги госпіталізовані в спеціалізоване нефрологічне

відділення, маючи можливість для проведення гемодіалізу. В іншик випадках хворого

слід госпіталізувати в відділення інтенсивної терапії і реанімації.

Повинні ретельно контролюватися: вміст в крові калію, натрію, хлоридів, креатиніну, сечовини, глюкози, коагулограма, добовий i погодинний діурез; артеріальний тиск.

Лікування в початковому періоді

Знешкодження основного етіологічного фактора, який викликає ГНН.

1. При тривалому шоці проводиться ретельне знеболення (введення наркотичних анальгетиків під контролем АТ, дихання), призначення антигістамінних препаратів, хірургічна обробка.

2. При геморагічному шоці вказані заміщення крововтрати кровозамінними розчинами (колоідними і кристалоїдними) з метою повного з6ільшення о6'єму циркулюючої крові i переливання розчинів, які підвищують судинний тонус. При великій крововтраті (більше 700-800 мл) рекомендують переливання еритроцитарної маси або відмитих еритроцитів. Корегувати анемію i гемофільтрацію потрібно 3 обережністю, оскільки може розвинутись набряк легень; переливання консервованої цільної крові (особливо 6агатократне) може викликати аглютинацію еритроцитів, гемоліз, що збільшує блокаду системи мікроциркуляції.

3. При нефротоксично-ренальній ГНН необхідно якомога швидше вивести токсичні речовини з організму шляхом промивання шлунка, кишечника, застосування антидотів, універсального антидоту–унітіолу. При отруєнні солями важких металів його вводять внутрішньом'язово або підшкірно по 5– 10 мл декілька разів (до 40 мл) за добу. цнітіол застосовують для промивання шлунка (20 – 40 мл 5 % розчину на 1 л води). При ренальних формах ГНН необхідне ретельне лікування захворювання нирок, що спричиняє ГНН.

4. В останні роки успішно застосовують методи гемосорбції 3 використанням активованого вугілля i3 спеціальним покритгям. Кров хворого пропускають через активоване вугілля (сор6ент), який поглинає отруту, що циркулює в організмі. Для лікування ГНН, викликаної вживанням етиленгліколю або чотирихлористого вуглеводню, необхідне застосування гемосорбції та гемодіалізу.

5. При ГНН внаслідок оклюзії сечових шляхів потрібна швидка нефростомія.

6. При масивному гемолізі нео6хідне замінне переливання крові. При ГНН на грунті сепсису проводиться інтенсивна антибактеріальна терапія. Попередження шоку

Терапія шоку - важливий компонент лікування i профілактики ГНН. Виконуються такі протишокові заходи:

1. 3аповнення об'ему циркулюючої крові. Для цього вводять внутрішньовенно поліглюкін, реополіглюкін, реоглюкін, білкові препарати, кристалічні

кровозамінники.

2. Внутрішньовенне краплинне введення допаміну. Допамін є попередником норадреналіну, який 6езпосередньо стимулює (3-адренорецептори. Ефект допаміну залежить від швидкості його введення. При швидкості введення 2- 4 мл/кг/хв він викликае стимулювальну дію на (3,-адренорецептори, підвищуючі скоротливу властивість міокарда, i на дофамінові рецептори в нирках (на відміну від інших симпатолітиків), що збільшує нирковий кровотік i дає діуретичкий ефект. 200 мг допаміну розчиняють в 400 мл 5% розчину глюкози, ізотонічному розчині натрію хлориду або реополіглюкіну. Кількість допаміну в1 мл такого розчину складає 500 мкг, а в краплі - 25 мкг.

3. Внутрішньовенне введення преднізолону. В 6ільшості варіантів гострої ниркової недостатності глюкокортикоїдна терапія протипоказана. Але при ГНН, яка розвинулася внаслідок гострого гломерулонефриту, системних васкулітів i дифузних хвороб сполучної тканини, вона має другорядне значення. В такій ситуації призначають преднізолон в до6овій дозі 3-5 мг/кг.

Приймання діуретиків. Діуретики (манітол, фуросемід) призначають вже в перші 2 год ГНН при відсутності волемічних розладів i нормальному АТ.

Манітол використовують у вигляді 10-20 % розчину в/в краплинно або повільно струминно в дозі 1 г/кг (наприклад, хворому з масою тіла 70 кг можна ввести 70 г манітолу, тобто 350 мл 20 % розчину). Манітол розчиняють в 5 % розчині глюкози. Разом 3 манітолом рекомендують вводити в вену 200 мг фуросеміду.

Фуросемід - петлевий діуретик, який інгібує реабсорбцію натрію i води, а крім того, сприяє розширенню судин кортикального шару нирок, підвищує осмолярний кліренс i рух рідини в канальцях. Використання фуросеміду дає до6рий ефект на ранніх стадіях ГНН. Первинна доза фуросеміду при в/в введенні складає 2 мг/кг, а якщо немає ефекту протягом 1 год, то можна ввести препарат повторно в подвійній дозі-до 10 мг/кг, призначення антикоагулянтів.Відношення до антикоагулянтної системи в даний час дуже обережне. Абсолютними показаннями до неї є наявність гемолітико-уремічного синдрому

або ДВ3-синдрому в шоковому періоді.

У першій, гіперкоагулянтній, фазі ДВ3-синдрому призначають гепарин у дозі 15 - 50 од/кг кожні 6 год під контролем часу згортання крові за мето- дом Лі-Уайта (при оптимальній дозі цей час подовжується не менше ніж на 50 %).

Необхідно застосовувати також переливання свіжозамороженої плазми, одноразова доза якої не повинна перевищувати 8 мл/кг/добу, щоб запобігги розвитку гіперволемії.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав