АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Родина Спориньєві – Clavicipitaceae

Як виглядають? Утворюються грибом, який уражає зав'язь різних злаків, переважно жита, рідше ячменю. Ріжки з'являються в стадії спокою (так званий склероцій гриба, що має дуже складний цикл розвитку). Здебільшого ріжки довгасті, тупотригранні, до обох кінців звужені, трохи викривлені, 1 – 3 см завдовжки (рідше – до 5 см завдовжки) і до 2 – 3 мм завтовшки, на кожному боці з більш або менш глибокою борозною, зовні матові, чорно-фіолетові, з фіалковим відтінком, на зламі звичайно білі. Вони дуже отруйні, тож небезпечно вживати хліб, випечений з борошна з домішкою ріжків.

Де їх шукати? Найчастіше ріжки зустрічаються в лісових і лісостепових районах України. В них містяться алкалоїди (ерготамін і ергометрин), ергостерин, різні аміни, амінокислоти та інші речовини.

Коли заготовляють? Заготовляють ріжки під час жнив.

Коли застосовують? У післяпологовому періоді, щоб прискорити скорочення матки, при її атонії і як кровоспинний засіб при маткових, легеневих, шлункових і кишкових кровотечах.

П'ють у вигляді напару (Inf. secalis cornuti.). 1 повну з верхом чайну ложку ріжків (6 г) настоюють на 1 склянці окропу і вживають по 1 столовій ложці тричі на день при маткових кровотечах (післяпологовій атонії матки).

Гідровані алкалоїди ріжків вживають для лікування гіпертонії, клімаксу, місцевих спазмів судин, в тому числі при мігрені і стенокардії. Препарати ріжків вживаються тільки приготовані в аптеці і за призначенням лікаря*.

*Як кровоспинний, болезаспокійливий, судинно-розширювальний і протизапальний (зменшує проникність судинних стінок та підвищує тонус м'язів матки) засіб застосовують при маткових, носових, гемороїдальних та інших кровотечах, геморагічних діатезах, а також при схильності до кровоточивості при хірургічних втручаннях, настій або настоянку листків та квіток зайцегуба п'янкого (Lagochilus inebrians Bunge), колючого посухостійкого напівкуща, 20 – 60 см заввишки з родини селерових (Аріаесеае), або губоцвітих (Lamiaceae), який цвіте з травня по вересень. Росте він в Паміро-Алтаї (південний Узбекистан і північний Таджикистан) на підгірських рівнинних та щебінчас тих схилах разом з полином. Препарати зайцегуба діють протишоково і десенсибілізуюче (при екземі), ефективні при гіпертонічній хворобі І – II стадій, при дратливості, безсонні, головних болях, якщо немає схильності до тромбозів, інфаркту міокарду, тромбофлебітів); при хворобі Меньєра, епілепсії; глаукомі (завдяки вмісту чотириатомного спирту лагохіліну, леткої олії, дубильних речовин, заліза, каротину й аскорбінової кислоти). Рослина неотруйна. 8 столові ложки трави зайцегуба п'янкого напарюють протягом 4 – 6 годин в 1 склянці окропу. Настій вживають по 1 – 2 столові ложки 3 – 6 разів на день (якщо з'являться пронос, прискорення пульсу, серцебиття, дозу зменшують). Застосовують 10% настоянку трави зайцегуба на 65° спирті – беруть 1 чайну ложку на чверть склянки води, п'ють 3 – 5 разів на день.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 425 | Нарушение авторских прав