АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хімічний склад клітини. Клітина є структурною одиницею всього живого

Прочитайте:
  1. C У ділянці пахвинних складок мокнуча поверхня до виразки
  2. C) Имеют место фолликулы со складками, эпителиальными почками и микрофолликулами; в фолликулах кубические тироциты; коллоид в виде гомогенной массы.
  3. E. - Так. Хоча в нормі розміри селезінки складають: довжина 12 см, ширина 8 см, товщина 3- 4 см, однак після прийому їжі може збільшуватися в 4- 5 рази.
  4. I. За фiлогенетичним розвитком (чи по складностi)
  5. II. Організація і склад експертних комісій
  6. II. Організація і склад медико-соціальних експертних комісій
  7. А 3.4.3. Диференційований підхід до терапії пацієнтів з ускладненим ГК
  8. А — шейка матки (? Есть просто складка, а не столб складок)
  9. Алгоритм действий при измерении температуры тела в паховой складке и в подмышечной области.
  10. Амінокислотний склад вірусних білків

Клітина є структурною одиницею всього живого. Це центральне положення клітинної теорії, значення якої складається у признанні універсальності клітинної будови, що закріплює уявлення про єдність органічного світу. Клітини за особливостями будови поділяють на прокаріотні та еукаріотні. В основу такого розподілу покладено організацію ядра. Прокаріотні клітини, що не містять оформленого ядра, відрізняються від еукаріотних ще й розмірами, відсутністю спеціалізованих мембранних систем, мітохондрій ендоплазматичного ретикулума (ЕР), апарата Гольджі тощо. Генетичний апарат прокаріот представлений однією хромосомою, яка складається з ДНК.

На відміну від прокаріотної, еукаріотна клітина має ядро та органоїди, що обмежені мембранами. Мембранні системи у цитоплазмі та в органоїдах формують замкнуті утворення – компартменти.

Клітина є цілісною системою, яка наділена властивостями живого. Це – запасання і трансформація енергії, біосинтез всіх необхідних для метаболізму молекул, розмноження, диференціація, рух. Цілий ряд пристосувальних реакцій дозволяє клітині зберігати цілісність метаболізму за різноманітних умов середовища. Студенти повинні пам’ятати, що клітини ембріональних тканин рослин і тварин схожі за загальним планом будови. Морфологічні відзнак між ними проявляються у диференційованих тканинах і пов’язані з образом життя та способом живлення. Розглядаючи фізіологічні особливості клітини, необхідно охарактеризувати не тільки будову і функції окремих її компонентів і структур, але й взаємодію між ними, що складає основу життєдіяльності клітини.

Слід, зробити порівняльну характеристику рослинної та тваринної клітин. У рослинній клітині розрізняють клітинну стінку та протопласт. Клітинна стінка – полісахаридне утворення. У її склад входить целюлоза, геміцелюлоза, глікопротеїни, пектинові речовини, лігнін. Необхідно знати хімічну природу цих речовин і властивості, які є важливими для формування клітинної стінки. Серед функцій клітинної стінки виділяють головні – опорну, захисну і транспортну.

Протопласт складається з ядра, цитоплазми, у якій локалізовані органели. Протопласт зовні та всередині обмежений мембранами – плазмолемой та тонопластом. Органоїди також мають мембранну будову. Необхідно мати уявлення про склад і структуру мембран, а також фізико-хімічні властивості цитоплазми рослинної клітини.

Ядро – сама велика органела клітини, яка містить велику частину генетичної інформації. Слід розглянути будову ядра, функцій та властивості окремих його частин (ядерна оболонка, матрикс, ДНК, ядерця тощо).

Після цього треба ознайомитися з будовою та функціями інших органел клітини: мітохондрій, пластид – хромо-, хлоро- і лейкопластів, вакуолі, апарата Гольджі та ін.

У темі „Хімічний склад рослин” студенти роздивляються обмін речовин, як найважливішу властивість всіх живих істот. Знайомляться з такими речовинами, як білки, жири, вуглеводи, амінокислоти, нуклеїнові кислоти тощо, конструктивними та запасними формами цих речовин, речовинами вторинного походження, ферментами, вітамінами, їх класифікацією тощо.

|клітини|

Питання для самоконтролю|

1. Клітина – елементарна одиниця|клітина| живого, її склад, субмікроскопічна будова|споруда||.

2. Хімічний склад цитоплазми.

3. Зміна проникності протоплазми залежно від внутрішніх і зовнішніх умов. Вибіркова поглинальна |вибіркова| здатність|здібність| клітин|клітини|.

4. Охарактеризувати прокаріотну та еукаріотну клітини. Знайдіть спільні риси і відмінності.

5. Порівняйте будову і функції рослинної й тваринної клітини.

6. Перерахувати головні структурні елементи еукаріотної клітини, розказати про функцію ядра, мітохондрій, хлоропластів, вакуолі тощо.

7. Мембранна система клітини. Розказати про хімічний склад, будову і властивості мембран.

8. Охарактеризуйте значення мембранної системи клітини для процесів метаболізму, які вона здійснює.

9. Яка роль внутрішніх мембран у таких органелах як хлоропласти і мітохондрії?

10. Яка роль ферментів у метаболізмі клітини? Як залежить активність ферментів від рН, температури? Яке значення мають ці залежності для регуляції метаболізму клітини рослин?

 

Література. Основна: 1, 8, 9, 10, 14. Додаткова: 17, 24.

 

Тема 2. Водообмін у|в,біля| рослин

При знайомстві з водообміном рослин, студенти повинні виходити з того, що це функція цілої рослини і складається вона з процесів надходження, транспорту та випаровування води. Водообмін рослин є перед усім узгодженість цих трьох складових.

Необхідно підкреслити важливе значення в еволюції рослин формування водообміну, як функції рослинного організму. У зв’язку з цим слід розібрати особливості будови коренів, листків та транспортної системи рослин, що забезпечує активне надходження, ефективний транспорт, обмеження і регуляцію випаровування. Закономірності надходження води корисно обміркувати на прикладі рослинної клітини. Осмос, набрякання біоколоїдів, електроосмос – головні закономірності, які визначають надходження води до клітини. Необхідно показати, що вікові особливості клітини є головними у формуванні того чи іншого механізму надходження води. Студенти повинні добре знати особливості будови молекули води та її властивості, які є основними для процесу надходження її до клітини.

При ознайомленні з процесом пересування води по рослині, виділяють вертикальний транспорт і транспорт по тканинам коренів у радіальному напрямку до судин ксилеми і по тканинам листків від провідних судин до продихів. Слід охарактеризувати шляхи транспорту і закономірності, які визначають однобічний рух води, ознайомитися з явищем транспірації, її типами у різних за віком рослин. Необхідно ретельно прослідкувати механізми відкриття|відчинення| і закриття продихів|. Студенти продумують відповіді і дають точні формулювання інтенсивності та продуктивності транспірації, транспіраційному коефіцієнту. Треба також розглянути таке питання, як залежність транспірації від зовнішніх умов (світло, вологість|вогкість| ґрунту і повітря, температура, мінеральне живлення|харчування| тощо, значення цих показників у рослинництві.

Треба уважно розібрати матеріал, який стосується пристосування рослин до різних місць існування, особливостей життєдіяльності у мохів та лишайників, здатних переносити глибоке зневоднювання клітин. Пристосування до нестачі вологи у ксерофітів пов’язано з посиленням поглинання води кореневою системою рослин, з гальмуванням витрат води і з більш ефективним її транспортом. Необхідно знати шляхи збільшення водоутримуючої здатності тканин. У зв’язку з вивченням пристосувань до посушливих місць існування слід пригадати особливості метаболізму за типом товстянкові (родина Crassulaceae), коли процес транспірації приурочено до нічного часу доби. Заслуговує на увагу обговорення особливостей метаболізму води рослин за умов надлишкового зволоження.

Студенти повинні звернути увагу на те, що поглинання води не можна розглядати|розглядувати| тільки|лише| як осмотичний процес. Слід враховувати активну роль кореневої системи і протоплазми та пам’ятати, що коренева система є|з'являється,являється| активним і спеціалізованим органом у поглинанні води. Пропонується зосередитися на механізмах надходження|вступу| води до рослини і впливі зовнішніх чинників на цей процес|факторів|. Окрім цих питань студентам рекомендується ознайомитися з водоутримуючою здатністю|здібність| ґрунту, видах води, що зустрічаються у ґрунті і коефіцієнтом зав’ядання|в'янення|.

У внесесійний| період удома|вдома,дома| виконайте|проробіть| наступні|слідуючі| досліди.

1. Весною спостерігайте явища „плачу” рослин на стеблах|стеблинах| кропиви, соняшника, на гілках берези, клена.

2. Спостереження гутації можна провести на листках настурції, картоплі, гречки. Для цього накрийте їх на ніч у ґрунті склянкою. Вранці|уранці|, обережно знявши посудину, ви можете виявити на кінчиках листків краплі|краплини| води. Можна легко спостерігати гутацію взимку за кімнатних умов, якщо виростити паростки злаків і частину|частка| їх накрити склянкою|склянкою|. Під стаканом|склянкою| незабаром відносна вологість|вогкість| сягне 100 %, випаровування припиниться і вода почне|розпочне,зачне| виділятися в краплинно-рідинному стані. Для прискорення явища гутації рослину перед дослідом|дослідом| слід|прямує| полити теплою водою.

 

Питання для самоконтролю

1. Роль води у життєдіяльності рослин.

2. Поздовжній зріз кореня. Зона поглинання. Кореневі волоски та їх функції.

3. Охарактеризуйте головні фізичні властивості води.

4. Види води у рослинних тканинах.

5. Поглинання води рослинною клітиною|клітиною|. Роль активної діяльності протоплазми, тургор, втрата його при плазмолізі| і зав'яданні|в'яненні|.

6. Як регулюється процес надходження і випаровування води рослиною?

7. Поглинання і транспорт води коренями рослин. Симпласт і апопласт.

8. Транспірація, види транспірації. Інтенсивність транспірації. Транспіраційний коефіцієнт.

9. Залежність транспірації від зовнішніх чинників|факторів|.

10. Типи метаморфозів вегетативних органів відносно пристосування рослин до нестачі вологи.

 

Література. Основна: 2, 3, 13, 17, 19, 20. Додаткова: 28, 29.

 


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 812 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)