АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ЦП

Прочитайте:
  1. II. ПАТОГЕНЕЗ
  2. IX. ЭТИОЛОГИЯ И ПАТОГЕНЕЗ.
  3. V.Этиология и патогенез.
  4. XII. Этиология и патогенез
  5. Адаптація і компенсація в патогенезі.
  6. Алкоголизм этиологиясы мен патогенезі
  7. Аллергия. Виды, общая этиология и патогенез. Методы десенсибилизации организма.
  8. Амебиаз Патогенез и патологоанатомическая картина.
  9. Амебиаз. Этиология, эпидемиология, патогенез и патанатомия.
  10. Амебиаз. Этиология, эпидемиология, патогенез и патанатомия.

ЦП - кінцева стадія еволюції багатьох запально-некротичних та дегенеративно-некротичних патологічних процесів у печінці. Постгепатитний ЦП становить 50-80% всіх випадків. Вірусний ЦП є наслідком вірусних гепатитів, певне значення мають туберкульоз, сифiлiс, бруцельоз, глистяні iнвазiї, особливо опiсторхоз. Сприяють циротичній трансформацiї аліментарні огріхи - білкове голодування, дефіцит вітамінів (особливо В-12, В-6, Е), зловживання алкоголем. Окрему групу становлять ЦП у хворих на колагенози - червоний вовчак, ревматоїдний артрит. У 40% хворих етіологія ЦП залишається нез'ясованою.

У механізмі розвитку алкогольного ЦП провідна роль належить повторним атакам гострого алкогольного гепатиту. Прогресування захворювання пов'язане з некрозом паренхiми печінки, збільшенням синтезу колагену, зниженням та спотворенням регенерації печінки. Некроз гепатоцитів зумовлений впливом етанолу та продуктів його метаболiзму. Характерне різке збільшення синтезу колагену, зумовлене гiпоксiєю тканини, стимуляцією колагеногенезу продуктами розпаду гепатоцитів. Потужним стимулятором фiброзної тканини є алкогольний гiалiн. Крім того, алкоголь блокує деградацію колагену. Важливим фактром, який сприяє трансформації алкогольного фiброзу печінки в цироз, є перивенулярний склероз. Розвиток вираженого фiброзу навколо центральних вен викликає ранню постсинусоїдальну портальну гіпертензію. Етанол також пригнічує регенерацію печінки внаслідок пошкодження мiтохондрій гепатоцитів, порушення обміну білків та нуклеїнових кислот.

Певне значення мають патологічні iмунні реакції з утворенням антитіл проти печінкових клітин, iмунних комплексів, антитілозалежного цитолізу гепатоцитів. Некроз гепатоцитів при впливі алкоголю - результат безпосереднього токсичного ушкодження та iмунного цитолiзу. Алкогольний гiалiн є антигеном, що активує реакції гуморального та клітинного iмунiтету. У сироватці крові хворих на алкогольний гепатит підвищується вміст антигену алкогольного гiалiну (АgАН) та антитіл до нього (АbАН). При прогресуванні захворювання титр АgАН знижується, а титр АbАН різко збільшується. У хворих на гострий алкогольний гепатит або активний алкогольний ЦП у печінці виявляються iмунні комплекси АgАН+АbАН, що відносяться до iмуноглобулiнів А та G. Дані iмунологічні комплекси обумовлюють хемотаксис клітин із цитотоксичною активністю та некрози гепатоцитів. У складі iнфiльтратів портальної строми печінки при алкогольному гепатиті переважають Т-лiмфоцити (до 90%), більшість з яких мають властивість цитотоксичностi проти аутологічних клітин печінки. Лімфокіни, які виділяються сенсибiлiзованими лiмфоцитами, є додатковими факторами фiброгенезу. Лiмфоцити iнфiльтратів сенсибiлiзовані до алкогольного гiалiну - проявляють цитотоксичність до клітин, які містять алкогольний гiалiн.

Не виключений і механiзм розвитку алкогольного ЦП без атак гострого алкогольного гепатиту - прогресуючі перицелюлярний та перивенулярний фiброз призводять до утворення фiброзних септ, які поділяють паренхiму. Порушення нормального току крові, лiмфи, жовчі призводить до тяжких некротичних уражень із вторинною запальною iнфiльтрацією та розвитком ЦП.

Темпи розвитку ЦП залежать передусім від ступеню активності передуючого гепатиту. ЦП у хворих на хронічний активний гепатит помірної активності розвивається повільніше, ніж при високій активності. Темп трансформацiї знижується на фоні лікування iмунодепресантами. На ранніх стадіях розвитку ЦП більше значення має iмунний компонент патологічного процесу. У клітинах гепатоцитів знаходиться персистуючий вірус, що iндукує iмунне ушкодження печінки - iмунний цитолiз гепатоцитів. Розвиваються східчасті некрози гепатоцитів печінкових дольок з їх вторинною запальною iнфiльтрацією, при вірусних цирозах iнфiльтрати складаються здебільшого з лiмфоцитів, макрофагів, плазматичних клітин.

На більш пізніх етапах захворювання на перший план виходить ішемічне ушкодження печінки, що нерідко стає не тільки вирішальним, але й єдиним чинником прогресування цирозу. Ішемічне ушкодження печінки зумовлене судинною перебудовою органу, що наступає внаслідок порушення кровообігу в синусоїдах печінкових дольок. Синусоїди та перисинусоїдальний простір заповнюються колагеновими волокнами, що ускладнює потік крові. Розвивається синусоїдальна та перисинусоїдальна портальна гіпертензія. Фiброзування, "капiляризація" синусоїдів викликає гiпоксичне ушкодження гепатоцитів, їх некроз із наступним заміщенням сполучною тканиною. Гiпоксiя збільшує вираженість процесів фiброгенезу. Склероз печінкових синусоїдів - морфологічний маркер циротичної трансформацiї печінки. Після виникнення синусоїдальної портальної гіпертензії навколо дольок починають формуватися судинні анастомози, по яким йде обвідний потік крові з гілок печінкових артерій та воротної вени, обминаючи печінкову дольку, у систему печінкових вен. Кровообіг по гілкам воротної вени у значній мірі блокований клітинними iнфiльтратами, фiброзною тканиною, несправжніми дольками. Тому венозна кров воротної вени шунтується по внутрiшньопечінковим порто-центральним та позапечінковим портокавальним анастомозам. Кровопостачання уражених дольок відбувається в основному за рахунок артеріальної крові - циротично змінені дольки оточує потужна судинна сітка анастомозів, здебільшого артеріальних. Виключення значної частини паренхiми печінки внаслідок шунтування крові супроводжується різким прогресуванням печінкової недостатності.

Запальний процес у міждольковій стромі може поширюватися і на стінку печінкових вен, несправжні дольки частково або повністю блокують кровообіг по розміщеним поряд венам - приєднується постсинусоїдальний компонент портальної гіпертензії. Декомпенсація порушеного кровопостачання циротичної печінки призводить до ішемічних некрозів гепатоцитів. Особливо важкі порушення печінкового кровообігу розвиваються на фоні шлунково-кишечних кровотеч - виникають масивні центролобулярні некрози, що можуть поширюватися на великі ділянки паренхiми. Ішемічні некрози печінки супроводжуються клітинною iнфiльтрацією з наступним заміщенням сполучною тканиною.

Певне значення має і ураження системи. Порушення архітектоніки печінкових дольок супроводжується деформацією, порушенням прохідності жовчних капiлярів. Несправжні дольки та фiброзні септи викликають обструкцію більш крупних жовчних протоків - розвивається периферичний холестаз, який поглиблює ушкодження гепатоцитів.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 381 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)