Амілоїдоз селезінки

У "саговій" селезінці зміни спостерігаються у фолікулах, червона пульпа та трабекули зберігають свій вигляд, зміни в них мають вторинний характер. Обриси фолікулів зберігаються, але самі вони стають блідими, слабо зафарбованими.

Якщо в нормі фолікули чітко виявляються в гістологічному препараті в результаті свого інтенсивного зафарбування, тобто завдяки більшій кількості клітин у них, то при амілоїдозі співвідно­шення змінюється у зворотньому напрямку: в більш темний колір зафарбовується червона пульпа. Пояснюється це тим, що в червоній пульпі клітини зберігаються, у той час

як у фолікулах більшу частину їх займає амілоїд і клітин залишається мало. Відкладання амілоїду спостерігається між волокнами. Поступово маси його заповнюють усі проміжки між ними. Лімфоцити стискуються і гинуть. Ретикулинові волокна, навпаки, більш стійкі, і головна маса їх зберігається. Відкладання амілоїду починається в периферійних відділах фолікулів і поступово поширюється на їх центральні відділи. У міру того, як збільшується кількість амілоїду в фолікулах, відбуваються зміни в ділянках червоної пульпи, розташованих поблизу фолікулів. Так, у результаті тиску амілоїдних мас звужуються просвіти венозних синусів, тканина селезінки стає малокровною, клітини — з ознаками атрофії. Червона пульпа залишається у вигляді окремих ділянок, що лежать серед скупчень амілоїду (мал. 19).

У "сальній" селезінці гістологічна картина інша. Амілоїд відкла­дається повсюдно в ретикулярній тканині, відсутній поділ на червону та білу пульпу, фолікули зберігаються лише частково у вигляді невели­ких скупчень лімфоцитів.

Головна маса амілоїду відкладається в пульпі селезінки вздовж синусів. Стінки останніх потовщені, просвіти розширені, чітко розріз­няються на загальному гомогенному фоні. Лімфоцити, що лежать між синусами і в фолікулах, як і в "саговій" селезінці, стискуються амілоїдом і гинуть. У тих випадках, коли процес надзвичайно вира­жений, лімфоцитів взагалі мало й основну масу тканини складають гомогенні маси амілоїду (мал.20).