АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ведення хворих

Прочитайте:
  1. A. Пасивна імунізація специфічним імуноглобуліном – інфільтрація в рану та в/м введення залишку і розпочаток курсу антирабічних щеплень
  2. C. Внутрішньовенне краплинне введення 0,9 розчину натрію хлориду 200 мл
  3. C. Швидке введення в наркотичний сон
  4. C.Гоління операційного поля, проведення премедикації
  5. E. - Відведення та згинання.
  6. E. Період напівиведення
  7. N Новонароджена дитина не виноситься з пологового залу до моменту переведення разом із матір'ю у палату спільного перебування.
  8. N Проведення профілактики захворювань серед породіль та новонароджених.
  9. V. Етапи проведення заняття
  10. VІ. Техніка проведення операції кесарева розтину в нижньому сегменті матки поперечним розтином.
Ведення хворих Передопераційне і післяопераційне веденя хворих грунтується на знаннях принципів інфузійної терапії, вмінню в кожному конкретному випадку визначити об’єм та якість інфузійної терапії в залежності од віку, ваги та загального стану хворої дитини. Об’єм рідини для внутрішньовенного введеня дорівнює фізіологічній потребі в мл на 1 кг маси тіла дитини: 2 доба від народження – 25 мл 3 доба 40 мл 4 доба 60 мл 5 доба 90 мл 6 доба 115 мл 7-14 доба 150-140 мл до 1 року життя 150 мл до 5 років життя 100 мл до 10 років життя 70 мл 14-15 років життя 40 мл Визначення рідини з додаванням на патологічні втрати з розрахунку на 1 кг маси: · гіпертермія на 1 оС вище 37 о С, яка тримається більше 6 го дин-10 мл на кожні 10 дихань вище норми) - 10 мл · блювання - 20 мл · парез кишок II ступеня- 20 мл · парез кишок III ступеня – 40 мл · виділення з кишкової нориці – 20 мл У хворих з парезом кишок у післяопераційному періоді треба застосувати: · зонд за Петровим · промивання шлунка · введення прозерину, церукалу у вікових дозах з інтервалом 10-15 хвилин · очисна клізма з гіпертонічним розчином (через кожні 15-20 хвилин після ін’єкції прозерину та церукалу) · епідуральна анестезія · пранефральна або пресакральна новокаїнова блокада · корекція рівня калію у сироватці крові. Лікування гострого апендициту. Основним принципом лікування гострого апендициту є оперативне. Техніка операції описана в підручниках з оперативної хірургії У дітей старшого віку надається перевага апендектомії з заглибленням кукси та накладанням кисетного шва. У випадках виявлення дивертикула Меккеля тактика буде залежати від стану червоподібного відростка. Якщо є його запалення, то дивертикул видаляється через 2-3 місяці у плановому порядку і навпаки. В післяопераційному періоді важливо дотримуватися дієтотерапії. З другої доби після операції дітям призначається лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичне лікування.    
Апендикулярний інфільтрат, апендикулярний абсцес.   У дітей старшого віку можемо спостерігати виникнення апендикулярного інфільтрату, наявність якого спостерігається з 4-5 доби від початку захворювання, коли вже сталося обмеження процесу спайками. Хворий з таким інфільтратом госпіталізується і перебуває під постійним наглядом, дотримується суворого ліжкового режиму, легкої дієти.  
  Передопераційна підготовка Передопераційна підготовка проводиться протягом 2-6 годин до нормалізації чи стійкої стабілізації стану з покращенням центральної, периферичної гемодінаміки, показників КИО,КЛС, температурного балансу, становлення адекватного діурезу. Інфузійна терапія проводиться з розрахунку фізіологічних потреб, з урахуванням патологічних втрат (рідке випорожнення, блювання, тощо). Під час передопераційної підготовки проводиться абдоміноцентез з дренуванням черевної порожнини для ліквідації наростання внутрішньочеревного тиску, видалення токсичної рідини, введення антибіотиків і антисептиків.
           

 

Лікування складається з трьох етапів: передопераційна підготовка, операція, післяопераційне ведення хворого.

При неускладненому апендициті особливої підготовки хворий не потребує, вона складається з голоду та очисної клізми, повинна бути короткочасною. Оперативне втручання проводиться під загальним наркозом. Ідеальний доступ для апендектомії – це доступ Волковича-Д’яконова. При цьому доступі мінімально травмуються м’язи і нерви черевної стінки, дуже рідко виникає розходження рани і післяопераційна вентральна грижа. При необхідності доступ може бути продовжений. У дітей раннього віку в зв’язку із високим розташуванням сліпої кишки більш доцільним є правобічний параректальний доступ. Загальновживаним методом видалення червоподібного відростка з наступним його гістологічним дослідженням є ампутаційний(amputatio – відсікання).Метод обробки кукси апедникса (кисетний чи лігатурний) принципового значення немає.

Після операції хворим призначають 1-а стіл, знеболюючі, при деструктивних формах – антибіотики, фізіотерапевтичне лікування.

При апендициті, ускладненому перитонітом, лікування починається з ретельної передопераційної підготовки. Вона складається з декомпресії травного тракту, призначення антибіотиків, інгібіторів протеаз, інфузійної терапії, яка спрямована на корекцію дегідратації, покращення реологічних властивостей крові, поповнення енергетичного дефіциту, корекцію водно-електролітних порушень, дезинтоксикацію. Тривалість передопераційної підготовки не повинна перебільшувати 5-6 годин.

Оперативне втручання при розповсюдженому апендикулярному перитоніті проводиться під ендотрахеальним наркозом.

Ускладнення гострого апендициту поділяють на доопераційні, післяопераційні та ускладнення під час операції. Післяопераційні ускладнення поділяють на ранні і пізні. Крім того, розрізняють ускладнення з боку черевної порожнини, рани, інших органів і систем.

Ускладнення з боку черевної порожнини доопераційні: перитоніт, периапендикулярний абсцес. Післяопераційні: спайкова та паралітична кишкова непрохідність, недостатність культі апендикса, післяопераційний перитоніт, кишкові нориці, післяопераційні інфільтрати та абсцеси черевної порожнини. Ускладнення під час операції: кровотечі, перфорація кишечника.

Ускладнення з боку рани: кровотеча, нагноєння, інфільтрат, лігатурна нориця, розходження швів, евентрація кишечника, вентральна грижа, келоїдні рубці.

Ускладнення інші: пневмонія, сепсис, печінкова недостатність, ниркова недостатність, набряк мозку, токсична енцефалопатія.

Профілактика ускладнень гострого апендициту полягає в ранній діагностиці і своєчасному оперативному лікуванні апендициту. З метою зменшення кількості діагностичних помилок, згідно наказу МОЗ України, всі діти до 3-х років з болями в животі повинні госпіталізуватися в дитяче хірургічне відділення, де проводиться обстеження, спостереження за хворими і вирішується питання про оперативне лікування.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 437 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)