АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ 6 страница

4 A. mesenterica superior, непарна вісцеральна гілка, відходить на рівні І поперекового хребця. Прямує донизу, розміщуючись позаду підшлункової залози та попереду горизонтальної частини дванадцятипалої кишки.

5 A. renalis, парна вісцеральна гілка, відходить на рівні І – ІІ поперекового хребця. Права лежить позаду нижньої порожнистої вени, головки підшлункової залози та низхідної частини дванадцятипалої кишки. Ліва – позаду підшлункової залози. Від ниркової артерії відходить нижня артерія надниркової залози.

6 A. a. lumbales, паріетальні гілки, чотири пари, відходять на рівні І – ІV поперекових хребців.

7 A. testicularis (ovarica) парна вісцеральна гілка, відходить на рівні ІІ – ІІІ поперекових хребців. По передній поверхні m. psoas major опускається донизу, віддає гілки до сечоводів, проходить через пахвинний канал разом з сім’явиносною протокою, досягає яєчка. У жінок в пахвинний канал не заходить, а прямує в малий таз в складі lig. suspensorium ovarii, досягаючи яєчника.

8 A. mesenterica inferior, непарна вісцеральна гілка, відходить на рівні ІІІ – IV поперекових хребців.

Нижня порожниста вена v. cava inferior, найбільша за діаметром судина тіла людини, розміщена в заочеревинному просторі попереду та праворуч від хребта.

Починаєтсья на рівні V поперекового хребця від злиття двох (правої та лівої) спільних клубових вен. Підіймається догори, відхиляючись праворуч до одноіменної вирізки печінки і проникає в грудну порожнину через for.venae cavae діафрагми.

Лежить на тілах хребців дещо праворуч від серединної лінії. Ліворуч від неї розміщується аорта. Попереду – корінь брижі тонкої кишки, горизонтальна частина дванадцятипалої кишки, головка підшлункової залози, ворітна печінкова вена, нутрощева поверхня печінки, в борозні котрої вона розміщується. Позаду вени проходять праві поперекові артерії, права ниркова артерія, правий симпатичний стовбур, права надниркова залоза. Нижні відділи вени знаходяться біля присереднього краю m. psoas major, потім вена переходить на передню поверхню м’яза. Верхній відділ вени лежать на поперековій частині діафрагми.

Притоками нижньої порожнистої вени є:

• vv. lumbales dextrae et sinistrae, котрі з’єднуються між собою поздовжніми анастомозами (vv. lumbales ascendens d. et s.);

• vv. phrenicae inferiores dextra et sinistra;

• v. testicularis (ovarica) dextra;

• vv. renales dextra et sinistra;

• v. suprarenalis dextra;

• vv. hepaticae.

В заочеревинному просторі розміщується поперековий відділ симпатичних стовбурів (правого та лівого) з гілками, що від них відходять.

Поперековий відділ симпатичного стовбура представлений 1 – 6 поперековими вузлами, glandula lumbalia, котрі з’єднані між собою міжвузловими гілками, rr.interganglionares. Сполучні гілки, rr.communicantes, з’єднують симпатичний стовбур з поперековими соматичними нервами.

Поперекові нутрощеві нерви, nn.splanchnici lumbales, вступають в сплетення, розміщені навколо черевної частини аорти і з’єднуються з одноіменними гілками протилежної сторони.

Симпатичні стовбури розміщені вздовж передньо-бічної поверхні поперекових хребців свого боку (праворуч та ліворуч), біля присереднього краю m. psoas major.

Правий симпатичний стовбур покриваєтсья спереду нижньою порожнистою веною. лівий розміщений назовні від черевної частини аорти.

На рівні IV поперекового хребця попереду від симпатичних стовбурів проходять спільні клубові судини (артерія і вена). Попереду від симпатичних стовбурів проходять також ниркові артерії, а ліворуч – нижня брижова артерія. Поперекові артерії знаходяться позаду симпатичних стовбурів.

Таз – це частина тіла, котра обмежована двома тазовими кістками, V поперековим хребцем, крижами та куприком.

Кістки таза міцно з’єднані між собою з допомогою парного крижово-клубового суглоба, art.sacroiliaca, і непарного лобкового симфіза, symphysis pubica (напівсуглоб).

Тазові кістки з’єднані з крижовою кісткою з допомогою двох зв’язок: крижово-остьової, lig. sacrospinale, та крижово-горбової, lig. sacrotuberale. З допомогою цих зв’язок велика та мала сідничні вирізки тазової кістки перетворюютсья в великий та малий сідничні отвори, через котрі виходять м’язи, судини та нерви, а в деяких випадках – сідничні кили.

Кожна тазова кістка має свій власний синдесмоз – затульну перетинку, membrana obturatoria, котра закриває одноіменний отвір, доповнюючи бокову стінку таза. Тільки верхня частина затульного отвору на ramus superior ossis pubis в ділянці sulcus obturatorius не закриваєтсья затульною перетинкою. В цій ділянці залишається вільний від перетинки простір, обмежований зверху sulcus obturatorius, знизу – membrana obturatoria et m. obturatorius internus, котрий перетворюється в затульний канал, canalis obturatorius. Через цей канал проходять затульні судини (a. et v. obturatoria) та одноіменний нерв (n.obturatorius).

Через верхню частину затульного каналу можуть виходити затульні кили. При стистенні киловим мішком затульного нерва спостерігається синдром Гаушипа-Ромберга: біль та парастезії по внутрішній поверхні стегна.

Кістковий таз поділяють на два відділи: великий таз та малий таз. Вони відмежовані один від одного межовою лінією, linea terminalis, котра проходить через мис по lin.arcuata і crista pubis до tuberculum pubicum.

Великий таз ширше малого. Його порожнина є складовою частиною порожнини живота і входить до складу її нижнього поверху. Тут, в правій клубовій ямці, розміщується прикінцевий відділ клубової кишки, сліпа кишка з червоподібним відростком. В лівій клубовій ямці розміщується сигмоподібна ободова кишка.

Малий таз – це короткий кістковий канал, котрий звужуєтсья донизу і має два отвори: верхній та нижній.

Верхній отвір, або вхід в малий таз, apertura pelvis superior, обмежований lin.terminalis.

Вихід із малого таза, apertura pelvis inferior, обмежований куприком, lig. sacrotuberale, tuber ischiadicum, ramus inferior ossis pubis, lig. pubicum inferius.

В порожнині малого таза знаходяться органи сечостатевої системи та прикінцевий відділ травного каналу.

М’язи, що покривають стінки і формують дно малого таза, поділяються на пристінкові та нутрощеві. Нутрощеві (вісцеральні) м’язи входять до складу промежини і закривають вихід із малого таза.

До пристінкових м’язів відносяться два м’язи: грушоподібний м’яз, m. piriformis, та внутрішній затульний м’яз, m. obturatorius internus.

Грушоподібний м’яз, m. piriformis, починаєтсья від тазової поверхні крижової кістки, проходить через великий сідничний отвір і прикріплюється до великого вертлюга стегнової кістки. Проходячи через великий сідничний отвір, м’яз формує дві щілини: над- та підгрушоподібний отвори, for.suprapiriformis et for.infrapiriformis.

Через надгрушоподібний отвір виходить верхній сідничний судинно-нервовий пучок: a. et v. gluteus superior, n.gluteus superior.

Через підгрушоподібний отвір, котрий розміщується між нижнім краєм грушоподібного м’яза та крижово-остьовою зв’язкою, проходять: n.gluteus inferior, a. et v. glutea inferior, n.ischiadicus, n.cutaneus femoris posterior, n.pudendum, a. et v. pudenda interna. Нижні сідничні судини та нижній сідничний нерв формують нижній сідничний судинно-нервовий пучок. Соромітні судини та нерв формують відповідно соромітний судинно-нервовий пучок. Судини та нерви, що проходять через підгрушоподібний отвір, при довготривалому тонічному напруженні грушоподібного м’яза можуть підлягати стисненню. При цьому виникає синдром грушоподібного м’яза. Подразнення симпатичних нервових волокон, котрі проходять в товщі сідничного нерва, викликає спазм судин нижньої кінцівки, в результаті чого виникає переміжна кульгавість. З’являєтсья біль у м’язах гомілки.

Другим пристінковим м’язом є внутрішній затульний м’яз, m. obturatorius internus. Він починаєтсья від внутрішньої поверхні затульної перетинки та країв затульного отвору, проходить через малий сідничний отвір (між крижово-остьовою та крижово-горбовою зв’язками) і прикріплюється до fossa trochanterica. В межах малого сідничного отвору внутрішній затульний м’яз залишає невелику щілину, через котру в сіднично-відхідникову ямку проникає соромітний судинно-нервовий пучок. Стиснення соромітного нерва викликає біль в сідницях, затримку сечовипускання, послаблення ерекції у чоловіків.

Порожнину малого таза поділяють на три поверхи: cavum pelvis peritoneale, cavum pelvis subperitoneale та cavum pelvis subcutaneum.

Очеревинний відділ малого таза, cavum pelvis peritoneale, являє собою нижній відділ черевної порожнини і обмежований площиною, що проходить через вхід в малий таз. Тут знаходяться органи, котрі покриваються очеревиною: частина прямої кишки, матка з придатками, частина сечового міхура.

Підочеревинний відділ малого таза, cavum pelvis subperitoneale, розміщується між очеревиною тазу, зверху та тазовою фасцією, котра покриває стінки таза і m. levator ani, знизу. Тут розміщується позаочеревинний відділ сечового міхура та прямої кишки, передміхурова залоза, сім’яні пухирці, сім’явиносна протока та її ампула, тазовий відділ сечоводу. У жінок – шийка матки та піхва. В жировій клітковині, котра оточує органи, знаходяться судини, нерви і лімфатичні вузли.

Третій поверх, cavum pelvis subcutaneum, підшкірний відділ малого таза, розміщений між тазовою діафрагмою та зовнішнім покривом (шкірою промежини). Тут розміщується піхва (у жінок), сечівник та відхідниковий канал.

У чоловіків очеревина при переході з передньої черевної стінки в верхній поверх малого тазу покриває частину бічних та задню стінку сечового міхура, ампули сім’явиносних протоків та сім’яні пухирці. Потім переходить на пряму кишку, утворюючи прямокишково-міхурову заглибину, excavatio rectovesicalis, котра з боків обмежована прямокишково-міхуровими складками, plicae rectovesicales.

У жінок при переході очеревини із сечового міхура на матку, а потім на пряму кишку утворюються дві заглибини: передня – міхурово-маткова заглибина, excavatio vesicouterina, та задня – прямокишково-маткова заглибина, excavatio rectouterina, або Дугласів простір, обмежований з боків прямокишково-матковими складками, plicae rectouterinae. Останні містять фіброзні та м’язові волокна.

Дугласів простір – це нижня точка черевної порожнини. Тут можуть накопичуватися патологічний випот при запальних процесах в черевній порожнині або кров при розривах маткової труби під час позаматкової вагітності. В цих випадках при пальцевому дослідженні rectum спостерігаєтсья обвисання передньої стінки прямої кишки та різкий біль. Пункція задньої частини склепіння піхви (кольпоцентез) дає можливість підтвердити діагноз, а метод дослідження органів малого тазу жінки шляхом введення ендоскопу через прокол склепіння піхви називається кульдоскопія.

Стінки та нутрощі органів малого тазу покриваються тазовою фасцією, fascia pelvis, котра складаєтсья з двох листків: парієтального та вісцерального. Перший вистилає стінки та дно порожнини малого тазу, а другий покриває органи. На протязі від симфізу до сідничної ості парієтальний листок очеревини потовщуєтсья і має назву arcus tendineus m. levatoris ani, від котрої починаєтсья м’яз-підіймач відхідника, m. levator ani. Фасція, що покриває внутрішню поверхню м’язу, називається fascia diaphragmatis pelvis superior. Там, де вона підходить до внутрішніх органів (пряма кишка, сечовий міхур), вона потовщується і переходить в вісцеральний листок.

У чоловіків між лобковим симфізом та передміхуровою залозою, а у жінок – між симфізом та сечовим міхуром тазова фасція потовщуєтсья і утворює дві товстих, орієнтованих сагітально зв’язки, lig. puboprostaticum (у чоловіків) та lig. pubovesicale (у жінок). Серед фіброзних пучків у товщі цих зв’язок є м’язові волокна. Ці пучки являють собою потовщення нутрощевого (вісцерального) листка тазової фасції, продовжуються дозаду і досягають крижової кістки. Таким чином, органи другого поверху малого тазу опиняються заключеними в простір, обмежований попереду лобковими кістками, позаду – крижами і куприком, з боків – потовщеннями тазової фасції, зверху – очеревиною, знизу – дном порожнини таза.

Цей простір з допомогою особливої перегородка, septum rectovesicale у чоловіків та septum rectovaginale у жінок поділяється на два відділи: передній та задній. Перегородка розміщена у фронтальній площині, натягнута від дна очеревинного мішка до дна порожнини таза і носить назву очеревинно-промежинного апоневроза, або апоневроза Денонвільє. В передній відділах у чоловіків розміщується заочеревинний відділ сечового міхура, передміхурова залоза, сім’яні пухирці, ампули сім’явиносних протоків і тазових відділів сечоводів. У жінок – сечовий міхур, тазовий відділ сечоводів, шийка матки і більша частина піхви. В задньому відділі і у чоловіків, і у жінок проходить пряма кишка.

Всі органи другого поверху порожнини таза оточені фасціальними футлярами, відгалудженя нутрощевого листка тазової фасції – капсула Амюсса для прямої кишки і оточуючої її клітковини та капсула Пирогова-Ретциуса для сечового міхура, передміхурової залози і оточуючої їх клітковини. Назовні капсули відмежовані від стінок тазу клітковиною.

Клітковинні простори малого тазу поділяють на пристінкові та нутрощеві. До пристінкових відносяться: передсечоміхуровий (залобковий), позасечоміхуровий, позапрямокишковий та два бічних.

Передсечоміхуровий клітковинний простір трикутної форми, обмежований попереду лобковим симфізом і поперечною фасцією, позаду – передсечоміхуровою фасцією (передній листок фасції Пирогова-Ретциуса), збоку фіксується до закритої частини пупкової артерії, тобто до plica umbilicalis medialis, де фасція зростається з очеревиною, зверху досягає пупкового кільця, знизу – сечостатева діафрагма, від якої обмежований з допомогою lig. puboprostaticum та lig. pubovesicale. Між названими зв’язками зверху, сечостатевою діафрагмою знизу та передньою поверхнею передміхурової залози розміщується fossa puboprostatica Вальдейєра. Ямка заповнена клітковиною і венозним сплетенням та може бути джерелом флегмон передсечоміхурового простору, так званих висхідних абсцесів Зінгера.

Передсечоміхуровий та позасечоміхуровий листки капсули не тільки покривають стінки сечового міхура, а також заходять за межі органу, досягаючи пупка. В межах сечового міхура вони розмежовані органом та оточуючою присечоміхуровою клітковиною. Передсечоміхуровий (залобковий) клітковинний простір розміщується попереду від вісцерального присечоміхурового клітковинного простору.

Таким чином, між поперечною фасцією і очеревиною розміщені три клітковинних простори: передсечоміхуровий, присечоміхуровий та передочеревинний.

При переломах лобкових кісток з пошкодженням стінки сечового міхура передсечоміхуровий клітковинний простір слугує місцем накопичення крові та сечі. Через передсечоміхуровий простір проводять пункцію сечового міхура. Через цей простір пролягає позаочеревинний оперативний доступ при оперативному втручанні з приводу надлобкового розтину сечового міхура.

Гнійники передсечоміхурового клітковинного простору можуть розповсюджуватися:

1 На стегно по ходу стегнового і затульного каналів.

2 В бічний клітковинний простір по ходу сечоміхурових судин.

3 В присечоміхуровий клітковинний простір через розрив передсечоміхурової фасції.

4 В передочеревинну клітковину через розрив фасціального футляра сечового міхура.

5 В порожнину очеревини через розрив фасціального футляра сечового міхура та пристінкового листка очеревини.

Позасечоміхуровий простір (spatium retrovesicale) обмежований: попереду – сечовим міхуром та нутрощевою фасцією, що його покриває; з боків – сагітальними відрогами нутрощевої фасції; позаду – апоневрозом Денонвільє; знизу – сечостатевою діафрагмою.

В цьому просторі у чоловіків розташована передміхурова залоза, сім’яні пухирці, ампули сім’явиносної протоки і сечоводи. У жінок – піхва та сечоводи.

Гнійники позасечоміхурового простору можуть розповсюджуватися по ходу сім’явиносної протоки через пахвинний канал в пахвинну ділянку та калитку, а по ходу сечоводів – в заочеревинну клітковину.

Бічний клітковинний простір розміщений симетрично на бічних стінках тазу. Він обмежований: збоку – пристінковим листком тазової фасції, котра покриває внутрішній затульний та грушоподібний м’язи; зсередини – стріловими відгалудженнями нутрощевої фасції, котра прямує по бічних поверхнях органів таза від лобкових кісток до крижів; знизу – верхньою фасцією тазової діафрагми, котра покриває зверху m. levator ani; зверху – очеревиною.

Бічний клітковинний простір відмежований від позапрямокишкового простору крижово-матковими (у жінок) або крижово-прямокишковими (у чоловіків) зв’язками.

В ньому розміщені: внутрішні клубові судини, сечоводи, сім’явиносні протоки, крижове та нижнє підчеревне вегетативні нервові сплетення і лімфатичні вузли. Він сполучається:

1 По ходу затульних судин та нерва через затульний канал – з ложем привідних м’язів стегна.

2 По ходу верхніх та нижніх сідничних судин і нервів через над- та підгрушоподібні отвори – з клітковиною сідничної ділянки.

3 Вздовж сідничного нерва – з клітковиною заднього фасціального ложа стегна.

4 Вздовж внутрішніх соромітних судин та соромітного нерва – з сіднично-відхідниковою ямкою.

5 По ходу судин – з нутрощевими клітковинними просторами тазу.

6 По ходу сечоводів – з заочеревинною клітковиною.

Позапрямокишковий клітковинний простір обмежований: попереду – нутрощевою фасцією прямої кишки (капсула Амюсса); позаду – пристінковою фасцією, котра покриває передню поверхню крижів і грушоподібний м’яз; знизу – фасцією, котра покриває зверху m. levator ani і куприковий м’яз. Позапрямокишковий клітковинний простір догори сполучається з заочеревинною клітковиною.

В клітковині позапрямокишкового простору розміщені: серединна та бічні крижові артерії, середні прямокишкові судини, венозне сплетення, верхнє підчеревне та крижове вегетативні нервові сплетення і лімфатичні вузли.

Позапрямокишковий клітковинний простір сполучається з заочеревинним простором, а по ходу кровоносних судин – з бічним простором.

Нутрощеві клітковинні простори оточують всі органи тазу, розміщені під очеревиною. Розрізняють: присечоміхуровий, приматковий та припрямокишковий клітковинні простори.

Найважливійший з них – приматковий клітковинний простір – параметрій. В ньому розрізняють такі відділи: передшийковий, два пришийкових (бічних) та позадушийковий. Бічний парацервікс розміщений по боках від шийки матки і має зв’язок з клітковиною, котра розміщена між листками широкої зв’язки матки. В ньому знаходяться: маткова артерія, сечовід, матково-піхвове венозне та нервове сплетення.

Бічний приматковий клітковинний простір сполучається з пристінковим бічним клітковинним простором вздовж основи широких маткових зв’язок по ходу маткових судин, догори, по ходу сечоводів – з заочеревинною клітковиною; збоку та позаду – через над- і підгрушоподібні отвори – з клітковиною сідничної ділянки; по ходу круглої маткової зв’язки – з внутрішнім отвором пахвинного каналу і далі – з клітковиною передньої черевної стінки.

Основним джерелом кровопостачання органів малого тазу є внутрішня клубова артерія. Відходить від спільної клубової артерії на рівні крижово-клубового суглобу, опускається донизу, перетинає m. psoas major і на рівні верхнього краю великого сідничного отвору розгалуджуєтсья на передній та задній стовбури, від котрих відходять пристінкові та нутрощеві гілки.

Пристінкові (парієтальні) гілки:

1 A. iliolumbalis – повертаєтсья в fossa iliaca і кровопостачає m. iliopsoas та m. quadratus lumborum.

2 A. a. sacrales laterales – кровопостачають m. levator ani і через тазові крижові отвори проникають в крижовий канал, де кровопостачають оболони спинного мозку.

3 A. glutea superior, являється прямим продовженням заднього стовбуру, проникає через for.suprapiriforme в сідничну ділянку, де кровопостачає сідничні м’язи.

4 A. obturatoria – виходить через затульний канал до присередньої групи м’язів стегна.

По своєму ходу віддає:

• r.anterior;

• r.posterior;

• r.acetabularis, котра в товщі lig. capitis femoris проходить до головки стегнової кістки;

• r.pubicus, котра анастомозує з одноіменною гілкою від нижньої надчеревної артерії, утворюючи так звану "корону смерті" – corona mortis.

5 A. glutea inferior, проникає через for.infrapiriformis в сідничну ділянку, кровопостачає сідничні м’язи. Віддає супутню артерію сідничного нерва, a. comitans nervi ischiadici.

Нутрощеві гілки:

1 A. umbilicalis на всьому протязі функціонує тільки у плода. У дорослої людини від її відкритої частини, pars patens, відходять:

• a. ductus deferentis (у чловіків);

• rr.ureterici – до сечоводу;

• aa. vesicales superiores – до сечового міхура, сечоводів, піхви, передміхурової залози.

Її закрита частина, pars occlusa, проходить в товщі plica umbilicalis medialis.

2 A. uterina – у жінок, відхиляється присередньо, перетинаючи сечовід, розміщується нижче від останнього, проходить між листками lig. latum uteri до основи цієї зв’язки і на відстані (приблизно) 2 см від шийки матки вдруге перетинає сечовід, розміщуючись зверху від нього. Віддає гілки до матки, маткової труби, яєчника і піхви.

3 A. rectalis media – віддає гілки до середньої частини прямої кишки, до піхви (у жінок) та до передміхурової залози (у чоловіків).

4 A. pudenda interna, внутрішня соромітна артерія, проникає через for.infrapiriformis в сідничну ділянку, а потім, обігнувши spina ischiadica, повертаєтсья в порожнину таза через for.ischiadicum minor, розміщуючись в fossa ischiorectalis в каналі Алькока. Віддає a. rectalis inferior, a. perinealis, a. uretralis і закінчуєтсья як a. profunda et dorsalis penis (у чоловіків) та a. profunda et dorsalis clitoridis (у жінок).

Крижове сплетення, plexus sacralis, утворене передніми гілками IV – V поперекових та І – IV крижових спинномозкових нервів. Розміщене на передній поверхні грушоподібного м’яза. Від сплетення відходять короткі та довгі гілки. Короткі гілки іннервують: m. piriformis, m. obturatorius internus, m. quadratus femoris. До групи коротких гілок також відносяться:

1 N. gluteus superior – проникає в сідничну ділянку через for.suprapiriformis.

2 N. gluteus inferior – виходить із порожнини таза через for.infrapiriformis.

3 N.pudendus – входить до складу соромітного судинно-нервового пучка. В його складі разом з a. pudenda interna прямує до м’язів та шкіри промежини і зовнішніх статевих органів.

До довгих гілок крижового сплетення відносяться:

1 N. cutaneus femoris posterior – виходить із порожнини малого таза через for.intrapiriformis.

2 N. ischiadicus, найбільший нерв у тілі людини, виходить із порожнини малого таза через for.infrapiriformis.

Сечовий міхур, vesica urinaria, розміщений в порожнині малого тазу позаду лобкового симфізу. До його задньої поверхні у чоловіків прилягають сім’яні пухирці, ампули сім’явиносних протоків і пряма кишка, від котрої він відмежований апоневрозом Денонвільє. Знизу прилягає до передміхурової залози та до м’язів промежини.

У жінок позаду сечового міхура розміщена матка та верхня частина піхви. Збоку до сечового міхура прилягає m. levator ani.

У дітей сечовий міхур розміщується над лобковим симфізом, але по мірі росту організму він опускаєтсья в порожнину малого тазу.

В сечовому міхурі виділяють верхівку, apex vesicae, повернену догори, тіло, corpus vesicae, дно, fundus vesicae і шийку, collum vesicae, котра переходить в сечівник.

Верхівка сечового міхура зв’язана з пупковим кільцем з допомогою lig. umbilicalis mediana, котра утворилась в результаті запустівання (облітерації) сечової протоки, urachus, що існувала у внутрішньоутробному періоді. Збоку від сечового міхура проходять ligg.umbilicale laterale dextra et sinistra. Вони приймають участь в фіксації сечового міхура.

Очеревина, переходячи з передньо-бічної стінки живота на передню стінку міхура, утворює поперечну сечоміхурову складку та покриває його задню і частково бічні стінки. Очеревина кріпиться до міхура з допомогою пухкої сполучної тканини і тому легко зміщується, за винятком верхівки, де вона міцно зростаєтсья з його м’язовою оболонкою.

В наповненому стані сечовий міхур виходить з-за лобкового симфізу. В такому стані частина його передньої стінки не покривається очеревиною, що дає можливість проводити розтин або пункцію передньої стінки сечового міхура без пошкодження очеревини.

Сечовий міхур оточений футляром, котрий утворюється за рахунок нутрощевого листка тазової фасції. Між м’язовою оболонкою та фасціальною капсулою сечового міхура розміщується нутрощевий присечоміхуровий клітковинний простір.

М’язова оболонка сечового міхура складається із зовнішнього поздовжнього, середнього колового та внутрішнього поздовжнього м’язових шарів і в цілому має назву m. detrusor vesicae, м’яз-випорожнювач міхура. Зовнішній поздовжній м’язовий шар починаєтсья від шийки сечового міхура, лобкової кістки і передміхурової залози та утворює два м’язи, котрі підвішують сечовий міхур. Один з них лобково-міхуровий м’яз, m. pubovesicalis, інший – прямокишково-міхуровий м’яз, m. rectovesicalis. Крім цих м’язів, у чоловіків виділяють міхурово-передміхуровий м’яз m. vesicoprostaticus, а у жінок – міхурово-піхвовий м’яз, m. vesicovaginalis. Зовнішній м’язовий шар сечового міхура з пупковими зв’язками фіксує сечовий міхур, що необхідно враховувати під час оперативних втручань при мобілізації органа.

Коловий м’язовий шар переходить на шийку сечового міхура і утворює внутрішній несвідомий м’яз-замикач сечівника, m. sphincter urethrae internus.

Зовнішній свідомий м’яз-замикач сечівника, m. sphincter urethrae externus, розміщується в перетинчастій частині сечівника.

Слизова оболонка сечового міхура легко відшаровуєтсья від його м’язової оболонки і утворює багаточисельні складки завдяки добре вираженому підслизовому прошарку. Виключення складає трикутник Льєто, де відсутній підслизовий прошарок. Основу трикутника утворює plica interureterica, міжсечовідна складка, котра з’єднує праве та ліве вічко сечоводів, ostium ureteris. Позаду цієї складки розміщується заглибина, fossa retroureterica. Верхівкою трикутника є внутрішнє вічко сечівника, ostium urethrae internum. Трикутник слугує орієнтиром для знаходження отворів сечоводів. Вічко правого сечовода відповідає цифрі 7, а лівого – цифрі 5 по циферблату годинника.

В ділянці верхівки трикутника Льєто попереду внутрішнього вічка сечівника розміщені язичкоподібної форми складки слизової оболонки, котра має назву язичка міхура, uvula vesicae. Ця складка вдаєтсья в просвіт сечівника і являє собою випинання слизової над середньою часткою передміхурової залози.

Сечовий міхур кровопостачається верхніми та нижньою міхуровими артеріями, aa. vesicales superiores et a. vesicalis inferior. Венозна кров відводиться у внутрішню клубову вену.

Іннервація сечового міхура відбувається за рахунок нижнього підчеревного та крижового вегетативних нервових сплетень, симпатичними та парасимпатичними нервовими волокнами. Симпатичні волокна послабляють детрузор та стискають сфінктер. Парасимпатичні волокна скорочують детрузор та розслаблюють сфінктер.

Лімфа від сечового міхура відводиться в клубові лімфатичні вузли, розміщені по ходу клубових кровоносних судин.

Передміхурова залоза, prostata, залозо-м’язовий орган, є тільки у чоловіків. Своєю основою, basis prostatae, вона повернена до сечового міхура, а її верхівка, apex prostatae, спрямована до сечостатевої діафрагми. Передня поверхня залози повернена до лобкового симфіза, від якого вона відмежована пухкою клітковиною та передміхуровим венозним сплетенням, plexus venosus prostaticus. З’єднана з лобковими кістками з допомогою ligg.puboprostaticae.

Задня поверхня прилягає до ампули прямої кишки, від якої залоза відмежована з допомогою апоневроза Денонвільє. При ректальному обстеженні залоза легко пальпуєтсья.

На задній поверхні залози є борозна, котра поділяє залозу на праву та ліву частки. Між борозною та початком сечівника розміщується перешийок передміхурової залози (середня частка). Перешийок підвищується наперед і у вигляді валика виступає в порожнину сечового міхура, особливо при аденомі передміхурової залози. Стиснення просвіту сечівника призводить до затруднення сечовипускання.

З боків до залози прилягає m. levator ani. Залоза має дві капсули: справжню та несправжню. Справжня капсула являєтсья продовженням фіброзно-м’язового шару сечового міхура, з котрим вона міцно пов’язана. Несправжнія формується за рахунок нутрощевого листка тазової фасції. Між шарами справжньої та несправжньої капсули розміщується венозне сплетення.

Через паренхіму передміхурової залози проходить сечівник, uretra, та сім’явипорскувальна протока, ductus ejaculatorius.

М’язова речовина передміхурової залози виступає як третій несвідомий стискач сечівника.

Секреторна частина органу представлена залозовими кінцевими відділами та проточками.

Проточки передміхурової залози, ductuli prostatici, відкриваються в передміхурову частину сечівника збоку від сім’яного горбка, collicus seminalis.

Кровопостачання залози відбувається за рахунок гілок від a. vesicalis inferior та a. rectalis media.

Венозна кров відводиться в plexus venosus prostaticus et vesicalis.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 560 | Нарушение авторских прав