 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Лінійний кровотік і тиск у різних відділах судинного русла
Об'єм крові й АТ. Незважаючи на розтяжність еластичної аорти, при надходженні "зайвого" об'єму крові тиск у ній зростає. Систолічний артеріальний тиск (CAT) на максимумі вигнання піднімається до 110-130 мм рт. ст. Діастолічний артеріальний тиск (ДАТ (мінімальний) становить близько 60-80 мм рт. ст. Пульсове коливання тиску. В артеріальній частині судинного русла можна визначити пульсовий AT (AT П) – різницю між CAT і ДАТ. В аорті він відносно невеликий: АТП = 120 – 80 = 40 мм рт. ст. З віддаленням від серця разом зі збільшенням CAT знижується ДАТ, тому АТП зростає. Для вимірювання артеріального тиску використовують метод, запропонований російським лікарем Н.С. Коротковим. При цьому користуються сфігмоманометром і фонендоскопом. При вимірюванні артеріального тиску манжету накладають на руку пацієнта вище ліктя. Одночасно прикладають фонендоскоп до ліктьової ямки, де можна вислухати рух крові в плечовій артерії до периферії від манжети. Поки в манжету не накачали повітря, кров в артерії тече безшумно, тони не вислуховуються. Потім в манжету накачують повітря і доводять тиск до такого рівня, щоб стиснути артерію і зупинити в ній рух крові. За допомогою спеціального вентиля з манжети повільно випускають повітря. В момент, коли тиск манжети стане дещо нижчим від рівня систолічного артеріального тиску, кров при систолі буде проходити стиснуту ділянку. Удар у стінку артерії порції крові у стиснутій ділянці утворює звук, який досліджувач вислуховує нижче манжети. Цей момент відмічають як величину систолічного тиску. Для визначення діастолічного тиску продовжують випускати повітря з манжети. В той момент, коли тиск в ній, зрівнявшись з мінімальним тиском крові, дещо зменшиться, кров почне текти безперервною цівкою і звук зникне. Цей момент відмічають як величину діастолічного тиску. Артеріальний тиск залежить від багатьох факторів: часу доби, психологічного стану людини (при стресі тиск підвищується), прийому різних стимулюючих речовин (кава, чай, амфетаміни підвищують тиск) або медикаментів, захворювань (нирок, серця та ендокринної системи) та ін. Стійке підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм рт. ст. (артеріальна гіпертензія) або стійке пониження артеріального тиску нижче 90/50 (артеріальна гіпотензія) можуть бути симптомами різних захворювань (у простому випадку гіпертонії і гіпотонії відповідно). Пульс. Коли із серця викидається нова порція крові, то вона, ударяючись об кров, що міститься в артерії, породжує ударну хвилю, що поширюється на периферію кров'ю і стінкою судини. Ця хвиля, названа пульсом, дає змогу лікарю простою пальпацією отримати важливі відомості про велику кількість особливостей стану серцево-судинної системи. Пульс виникає під час кожного серцевого скорочення, що дає змогу насамперед визначити частоту серцевих скорочень (ЧСС). Інший показник пульсу – відповідна ритмічність. Крім того, за пульсом можна визначити й деякі складніші характеристики, що дають змогу глибше оцінити роботу серця й стан самих судин. Гідродинамічний тиск у венах. Починаючи з посткапілярів, кожна подальша судина має більший діаметр, ніж та, що їй передує. Тому по ходу судинного русла в кожній наступній судині опір кровотоку поступово зменшується і тиск крові на стінку судини знижується Іннервація судин. Зміна просвіту судин залежить від впливу нервової системи. Розрізняють нервові волокна, що розширюють судини (вазодилататори) і волокна, що звужують судини (вазоконстриктори). Симпатичні нерви мають судинозвужувальну дію і підвищують артеріальний тиск. Проте судини головного мозку, скелетних м'язів і коронарні судини під дією симпатичних нервів розширюються. Дія парасимпатичних нервів, на відміну від симпатичних, призводить до розширення більшості судин. При подразненні периферичних відрізків задніх корінців спинного мозку, до складу яких входять аферентні чутливі волокна, судини розширюються. Судиноруховий центр. В довгастому мозку знаходиться судиноруховий центр. Він перебуває в стані постійного збудження і підтримує постійний тонус артеріальних судин через судинорухові нерви. В судиноруховому центрі є два відділи пресорний і депресорний. Подразнення першого викликає звуження артерій і підвищення артеріального тиску, а подразнення другого викликає зворотний ефект. На стан тонусу судин, а значить і на рівень артеріального тиску, мають регуляторний вплив нервові центри спинного мозку (бічні роги грудних і верхніх поперекових сегментів), гіпоталамуса, кори великих півкуль. Рефлекторна регуляція судинного тонусу. Артеріальний тиск у здоровому організмі підтримується на постійному рівні. Якщо з певної причини (психоемоційна напруга, фізичні навантаження тощо) артеріальний тиск підвищується, то досить швидко він нормалізується рефлекторно за принципом саморегуляції. У судинній системі є рефлексогенні зони скупчення барорецепторів, що реагують на зміну рівня артеріального тиску. Особливо важливими є рефлексогенні зони дуги аорти, ділянки поділу загальної сонної артерії (каротидний синус), ділянки впадання порожнистих вен у праве передсердя. Рефлекс із барорецепторів дуги аорти отримав назву рефлексу Ціона-Людвіга. Коли кров'яний тиск в аорті підвищується, стінки її розтягуються і барорецептори подразнюються. Виникає збудження, яке від барорецепторів передається депресорним нервом у довгастий мозок. Тут рефлекторно підвищується тонус ядер блукаючих нервів і знижується тонус судинозвужувального центру. Далі по волокнах блукаючого нерва збудження доходить до серця, викликаючи сповільнення його діяльності, і одночасно – розширення судин. Внаслідок цього артеріальний тиск знижується. Така рефлекторна саморегуляція величини кров'яного тиску відбувається безперервно і має велике фізіологічне значення. Вона оберігає організм від різких коливань артеріального тиску. Рефлекс Ціона-Людвіга – це основний рефлекс, який регулює рівень артеріального тиску. Судинні рефлекси можна викликати шляхом подразнення не лише барорецепторів рефлексогенних зон, а й хеморецепторів, що досить чутливі до змін газового складу крові. Такі хеморецептори знаходяться в аортальному і каротидному тільцях. Вони особливо чутливі до гіпоксії, підвищення концентрації вуглекислоти, нікотину, ціанідів. Від цих рецепторів збудження по аферентних нервах передається до судинорухового центру і викликає підвищення його тонусу. Внаслідок цього судини звужуються, артеріальний тиск підвищується. Збудження з хеморецепторів аорти і сонної артерії викликає пресорні рефлекси, а подразнення з барорецепторів цих рефлексогенних зон – депресорні рефлекси. Гуморальні впливи на судини. Речовини, що циркулюють у крові і викликають зміни просвіту судин, поділяються на 2 групи: розширювачі судин і звужувачі судин. До гуморальних речовин, що розширюють судини, належать простагландини, медулін, брадикінін, ацетилхолін, гістамін. До гуморальних речовин, що звужують судини, належать адреналін і норадреналін, вазопресин, серотонін, ангіотензин-ІІ, альдостерон. Існує поняття про ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), що регулює рівень артеріального тиску. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 645 | Нарушение авторских прав |