АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аліментарний маразм

Аліментарний маразм (від грец. marasmos – виснаження) – одна з форм тяжкої білково-енергетичної недостатності, яка розвивається при дефіциті у дієті як пластичних (білки), так і енергетичних (жири, вуглеводи) компонентів.

Патоморфологія. Найбільш виражені зміни розвиваються у м’язовій і жировій тканинах, у тому числі й підшкірній жировій клітковині.

Клініка. У клінічній картині аліментарного маразму відзначаються три постійно виражених ознаки: значна затримка росту (маса тіла таких хворих знижується до 60-70 % норми), різка атрофія м’язів та різка атрофія підшкірного жирового шару.

Характерний загальний вигляд хворих – дуже виснажена дитина з тонкими, здається, що видовженими кінцівками і непропорційно великою головою. Обличчя хворого зморщене, що робить його схожим на «маленького старця» або мавпу. Свідомість, як правило, ясна, емоції виражені. Дитина часто кричить, вимагає задовольнити голод. Шкіра в’яла, суха, нееластична (навіть при відсутності дегідратації). Апетит при аліментарному маразмі, на відміну від квашіоркору, звичайно збережений.

Клінічно виражені форми аліментарного маразму чітко відрізняються від квашіоркору (табл. 14.1).

Лікування. В ідеальних умовах найшвидшим засобом усунення дефіциту пластичних і енергетичних речовин у хворих із тяжкими формами квашіоркору і аліментарного маразму було б парентеральне введення розчинів амінокислот, жирових емульсій, вуглеводів, електролітів. Проте, коли мова йде про реальні умови роботи в тропіках, треба в першу чергу думати про вибір методу лікування не тільки достатньо ефективного, але й доступного та за можливістю недорогого.

В перші дні госпіталізації рекомендують починати з введення поживних сумішей через гастральний зонд. Можна використовувати полівінілову трубку діаметром 1-2 мм, яку без будь-яких побоювань уводять на 6-7 см у шлунок. Поживну суміш уводять невеликими порціями шприцем через кожні 2-3 години. На 4-5 -й день лікування добову кількість суміші вводять у 5 прийомів. При тяжкому стані і поганій переносимості великих порцій поживної суміші доцільно налагодити її введення по краплях через зонд.

Таблиця 14.1

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 549 | Нарушение авторских прав