АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікувальне голодування

Лікувальне голодування називають ще методом розвантажувально-дієтичної терапії. Метод лікувального голодування використовується в лікуванні багатьох захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, суглобових, органів дихання, алергічних, ожиріння, цукрового діабету другого типу, функціональних порушень нервової системи, шкірних захворювань, ряду психічних розладів.

В основі методу лежить успадкована від далеких предків здатність людини переносити відносно довгі періоди голодування. Періодичне утримання від їжі (піст), з метою лікування хвороб або морального вдосконалення, відоме лікарям і філософам Древньої Греції, Ближнього Сходу, Індії, Тибету, і є незмінним атрибутом багатьох релігій. Медикам цілого світу відомо, що методично правильне проведене повне голодування є основою традиційного лікування і оздоровлення організму людини. В той же час хронічне недоїдання (часткове голодування) особливо на фоні стресу веде до дистрофії з несприятливим прогнозом.

Лікувальне голодування направлене на мобілізацію захисних сил організму, воно заставляє організм включати резервні сили і направити їх на нормалізацію обміну речовин, покращення травлення, кровообігу, а також очищення організму від кінцевих продуктів обміну. Академік Пашутін говорив: «…саме звільненням організму від хворих, старих, дряблих, зруйнованих клітин і тканин пояснюється могутній лікувальний ефект лікувального голодування». Ніколи людство не знайде більш ефективного і діючого способу оздоровлення, ніж – ті власні сили, що природа сотні мільйонів років сформувала в організмі людини. Мета лікувального голодування – навчити людину управляти внутрішніми резервами, філософії здорового способу життя.

Повне або “вологе” голодування найбільш широко використовується в клінічній практиці. В підготовчому періоді проводиться комплексне обстеження хворого, санація хронічних вогнищ запалення. Напередодні першого дня голодування хворий не вечеряє. На ніч йому робиться очисна клізма. На наступний ранок призначається солеве проносне. З цього часу прийом їжі припиняється, а пацієнти приймають не менше 1-1,6 л кип’яченої води або слабо завареного краще зеленого чаю, відвару м’яти, шипшини. Період голодування дозується індивідуально, в залежності від віку, нозологічної форми, стану пацієнта, переносимості голодування. Вважається доцільним досягнення кетоацидотичного кризу, котрий настає переважно на 7-9 добу. Тому достатньо 12-14 діб утримання від їжі. При бронхіальній астмі, поліартриті, псоріазі можна продовжити до 18-21 доби. Категорично забороняється тютюнопаління, вживання алкоголю, кави.

За думкою Ф.З. Меєрсона (1981), стрес синдром є першою стадією адаптації організму до відсутності їжі і води. Адаптацією організму до відсутності їжі проходить в декілька стадій:

І стадія – харчового збудження (1-3 доби). В організмі відбувається перебудова нейроендокринної регуляції: активується симпато-адреналова система, що приводить до перебудови нейроендокринної регуляції серцево-судинної, дихальної і травної систем. Це приводить не тільки до мобілізації внутрішніх резервів, але і до посилених витрат, підвищення основного обміну. Проведені наукові розрахунки показали, що в першу добу повного голодування для забезпечення енергії організму розщеплюється 80% вуглеводів і 10-15% жирів, а на 2-3 добу вуглеводів – 40-60%, жирів – 30-40%. Таким чином на третю добу голодування більш ніж в три рази збільшується використання тригліцеридів та холестерину. Це має великий фізіологічний зміст.

ІІ стадія – наростаючого кетоацидозу (з 3-4 доби до 7-9). В цей період відмічається наростаюча кетонемія, кетонурія і метаболічний ацидоз, що, так само як і підвищення в крові непрямого білірубіну, є своєрідною платою за адаптацію. З початком активної мобілізації жирових депо організму (підшкірно-жировий шар, сальник, брижа) найбільше метаболічне навантаження припадає на печінку. В ній відбувається розщеплення тригліцеридів до вільних жирних кислот з їх подальшим окисненням, а також синтез ліпопротеїдів високої і низької густини. З 5-7 доби повного голодування відмічається помірна холестеринемія, котра швидко проходить, так як холестерин активно використовується для синтезу жовчних кислот і кортикостероїдних гормонів. В печінці з жирних кислот синтезуються кетонові тіла (ацетон, ацетооцтова і β-оксимасляна кислоти), що є основним джерелом енергії для мозку, серцевого і скелетних м’язів. З 3-4 доби повного голодування організм починає функціонувати більш економічно. Зменшується ударний серцевий викид і частота серцевих скорочень. Знижується основний обмін до 30-50% від початкового. Паралельно зниженню рівня адреналіну і норадреналіну в крові зростає концентрація кортикостероїдних гормонів.

Стадія компенсованого кетоацидозу починається з 7-9 доби повного голодування, з початком активного використання кетонових тіл. В цей період кетонемія зменшується і метаболічний ацидоз компенсується і проявляється покращенням самопочуття, зменшенням почуття голоду, слабкості, головного болю. Відбувається відносна стабілізація метаболізму, економізація функцій стрес-лімітуючих фізіологічних систем. В крові підвищується рівень глюкози (за рахунок глюконеогенезу з кетонових тіл і глюкогенних амінокислот), зменшується рівень тригліцеридів і холестерину в крові. До 14-20 доби повного голодування не відбувається суттєвого використання білкових структур організму. Адаптація організму до голодування стає більш досконалою. Перебудова метаболізму на ендогенне харчування за рахунок використання жирових субстратів і продуктів їх окиснення створює фізіологічний спокій для більшості органів і систем організму. Зменшується вироблення харчових секретів (слини, соляної кислоти, пепсину, жовчі, панкреатичних ферментів). Сповільнюються ферментативні процеси (синтез білку, тригліцеридів, глікогену), що дозволяє організму «відпочити». З 3-4 доби повного голодування організм починає функціонувати більш економічно. Зменшується ударний серцевий викид і частота серцевих скорочень. Серцевий м’яз починає працювати не тільки економічно, але і більш ефективно. Збільшується діастола і скорочується систола серця, знижується загальний периферичний опір судин. Зменшення утворення кінцевих продуктів білкового катаболізму приводить до зменшення фільтрації в нирках і зниження добового діурезу. Загальна потреба організму в рідині зменшується до 1-1,5 л в добу. Активно використовується екстрацелюлярна рідина, що дозволяє зменшити позаклітинний тканинний сектор без суттєвого зниження об’єму плазми крові.

Фізіологічні зміни в організмі дозволяють використовувати дозоване голодування при лікуванні хворих з недостатністю кровообігу, гіпертонічною хворобою І-ІІ стадії, атеросклерозом і ішемічною хворобою серця, хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози. Позитивний ефект відмічається у хворих бронхіальною астмою, алергозами різноманітного походження, що пояснюється зниженням вираженності сенсибілізації і антигенемії, підвищенням активності біологічно активних речовин, стимуляцією глюкокортикоїдної функції наднирників, зниженням гіперактивності слизової бронхів. Регулюючий вплив на обмінні процеси дозволяє рекомендувати лікувальне голодування хворим остеохондрозом, поліостеоартрозами обмінно-дистрофічного походження, аліментарно-конституційним ожирінням.

В основі лікувального ефекту дозованого голодування лежить стимуляція репаративних процесів в організмі, загибель малопотентних і «хворих» клітин, активне виведення кінцевих продуктів обміну речовин і токсинів, включаючи метаболіти лікарських препаратів, елімінація антигенного харчового навантаження. При довгочасному голодуванні розвивається охоронне гальмування нервової системи, як захисна реакція організму на стрес. Закономірності динаміки психічного стану пацієнтів в процесі дозованого голодування дозволяють використовувати його при лікуванні неврозів, реактивних станів, психопатій і шизофренії в фазі компенсації.

Лікувальне голодування слід завершувати дієтичним харчуванням. При недотриманні дієти під час відновлювального періоду може розвинутись синдром «харчового перенавантаження» – нудота, блювота, відчуття важкості в епі- і мезогастрії, розлади стулу. Для хворих з серцево-судинною патологією і порушенням обміну речовин рекомендують дієту соко-фруктово-овочеву. Для людей з захворюваннями травної системи, бронхіальною астмою, алергозами рекомендують гіпоалергенну дієту. Основними принципами відновного періоду є: харчування малими порціями через 2-3 год, поступовість і розширення дієти, виключення солі.

Повне виключення їжі і води почало застосовуватися в клінічній практиці недавно. Хоч про раціональність обмеження прийому рідини писав ще В.В. Пашутін (1902).

З фізіологічної точки зору організм в процесі повного голодування не відчуває значного дефіциту рідини. Адже на кожен кілограм жиру, що розщеплюється вивільняється до 1 л ендогенної води. Втрати рідини організмом шкірою, легенями та нирками складають 1,5-2 л за добу. Таким чином, дефіцит води не перевищує 0,5-1 л щодобово. В умовах зниженого основного обміну є повністю фізіологічним. Якщо абсолютне голодування не перевищує 3-4 діб дегідратація організму не виходить за рамки легкого ступеню. В підготовчому періоді проводиться обстеження пацієнта. Проносні і клізми не призначаються. Голодування проходить ті самі періоди, але термін їх скорочується. Перша стадія продовжується декілька годин, стадія “наростаючого кетоацидозу” – від 1 до 3 діб. При використанні “сухого” голодування спостерігається швидше і повне розщеплення депонованих жирів. Вже через 24 год в крові збільшується рівень тригліцеридів і холестерину. Зменшення маси тіла складає 2-3 кг за добу, причому 40% приходиться на воду, 30-40% - за рахунок жирової тканини, 15-20% - глікогену печінки і скелетних м’язів. Можна рахувати, що 3-х добове абсолютне голодування відповідає 7-9 добам повного голодування. Призначення абсолютного голодування протипоказане при жовчнокам’яній і сечокам’яній хворобах, тромбофлебіті і вираженому варикозному розширенні вен, порушенні згортання крові.

Також використовують комбіноване голодування, наприклад, 2-3 добове абсолютне і 10-14 добове “вологе” голодування. Це допомагає швидше досягнути “кетоацидотичного кризу”, більшого розщеплення жирової маси, ранньої нормалізації показників.

Контрольні питання

1. Поняття про фізіологічне і патологічне голодування: зовнішні і внутрішні причини його виникнення.

2. Повне, неповне і часткове (якісне) голодування. Абсолютне голодування.

3. Білково-калорійна недостатність і її форми.

4. Клінічні періоди голодування.

5. Обмінні міжорганні взаємовідносини, як захисний момент при голодуванні.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 716 | Нарушение авторских прав