АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Залежно від органів, де вони виникають

зорові,

слухові,

шкірні (тактильні температурні, болючі),

нюхові,

рухові чи кінестезичні,

рівноваги

Існують визначені закономірності, що характеризують відчуття. Важливою характеристикою відчуття є поріг відчуття (величина подразника, що здатна викликати відчуття).

Крім вищезгаданого, виділяють наступні властивості відчуття

а) адаптація — зміна чутливості аналізатора в результаті пристосування органів почуттів до діючого подразника,

б) сенсибілізація — підвищення чутливості в результаті взаємодії відчуттів.

У клінічній практиці, коли у хворих знижується або цілком зникає чутливість в одному чи декількох аналізаторах, важливого значення набуває така їхня властивість, як сенсибілізація, тобто компенсаторне підвищення чутливості в результаті взамодії і вправи аналізаторів. Так, утрата зору чи слуху відомою мірою компенсується розвитком інших видів чутливості (дотичної, нюхової, вібраційної й ін),

в) синестезія — виникнення відчуття в одному з аналізаторів після роздратування іншого аналізатора (наприклад, неприємні смакові відчуття при визначених зорових подразниках, кольорові відчуття при дії звукових подразників — музики)

Серед відчуттів особливе місце займає біль — суб'єктивно важке, часом нестерпне відчуття, що виникає в результаті дії дуже сильних і руйнівних подразників

Спостереження свідчать про те, що больові відчуття узагальнюються і переробляються другою сигнальною системою, унаслідок чого скарги хворого є для лікаря одним з показників патологічного процесу, його характеру і місця поразки Стосовно болю мають значення суспільно-моральна установка особи­стості, свідомий і організований характер поведінки.

Біль попереджає про небезпеку, що загрожує людині. Переживання болю людиною залежить від багатьох факторів відволікання чи концентрація уваги на болю, чекання болю, емоційний стан, особливості особистості, суспільно-моральні установки. Лікар повинен це враховувати і прагнути створювати для хворого умови, що сприяють послабленню больового відчуття. Дуже важливо вміти вселянням послабити біль пацієнта.

Індивідуальна система психологічних параметрів відчуттів називається сенсорною організацією організму

Однією з необхідних умов нормальної психічної діяльності людини є відомий мінімум подразників, що надходять у мозок від органів відчуттів. Якщо людина не одержує необхідної кількості подразників у зв'язку з патологією органів відчуття, то вона засинає чи впадає в забуття і нічого з того, що відбувалося з нею у цей проміжок часу, не пам'ятає.

В умовах сенсорної ізоляції в людини можуть виникати незвичайні психічні стани, що спочатку мають функціональний, оборотний характер. За умови значного збільшення терміну ізоляції ці функціональні зміни переходять у патологічні — виникають нервово-психічні захворювання (неврози і психози).

Сприйняття — психічний процес, що полягає в цілісному відображенні предметів і явищ навколишнього світу при їхньому безпосередньому впливі на органи відчуття, що синтезується з минулим практичним досвідом людини (уявленням) в одне ціле.

Фізіологічну основу сприйняття становить взаємодія різних аналізаторних систем чи окремих частин одного і того самого аналізатора й утворення на основі цього умовних рефлексів на комплексні подразники, у результаті чого в людини виникає більш-менш складний образ предмета чи явища в цілому.

Основними властивостями сприйняття є цілісність, вибірковість, константність, осмисленість, аперцепція, предметність.

Цілісність — сприйняття завжди цілісне, тобто предмет чи явище сприймаються в цілому в поєднанні усіх властивостей і ознак.

Вибірковість — виявляється в наданні переваги одним об'єктам чи явищам або їхнім властивостям перед іншими (правило «фігури — тла»).

Константність — полягає у більш-менш довгодіючій постійності окремих властивостей і якостей об'єктів незалежно від помічених нами змін, що відбулися з ними

Осмисленість — розуміння суті сприйнятого об'єкта, можливість віднести його до визначеної групи класу, узагальнення в слові, віднесення до знайомих об'єктів

Аперцепція — залежність сприйняття від загального змісту психічної діяльності людини і її індивідуальних особливостей, від її попереднього досвіду, інтересів, мотивів діяльності, професії

Предметність — виявляється в акті об'єктивізації, тобто у віднесенні інформації (образів, зведень), які одержують із зовнішнього світу, до того ж світу (предмета, явища)

Серед складних форм сприйняття виділяють сприйняття часу, простору, руху

Сприйняття часу — відображення тривалості, послідовності та швидкості подій чи явищ реального світу

Основою процесу сприйняття часу є умовні рефлекси.

Тривалі проміжки часу сприймаються, з одного боку, у зв'язку з процесами, що відбуваються в організмі, а з іншого боку — у зв'язку з ритмами явищ природи Спостерігається і суб'єктивна оцінка тривалості часу, що може бути пов'язана із зацікавленістю і характером діяльності людини, а також із захворюванням

Основою сприйняття простору є пізнання непросторових властивостей об'єктів через зорові, вестибулярні, рухові та шкірні відчуття. У комплексі вони дають можливість судити про відношення тіла до вертикалі, про просторове положення і відстань до інших об'єктів Сприйняття простору виникає і розвивається в процесі життя

Сприйняття руху — відображення просторового переміщення предметів, що визначаються віддаленістю предметів, швидкістю переміщення їх чи пересуванням самого спостерігача в просторі.

Для відчуття і сприйняття характерна чуттєва жвавість (предметність, реальність, життєвість, яскравість), екстрапроекція (винесення образу сприйняття на місце об'єктивно існуючого подразника — предмета, явища і т.п.) і відсутність довільної змінюваності сприйманого образу (предметність, об'єктивність сприйняття). Відчуття і сприйняття з віком, нагромадженням знань і життєвого досвіду стають більш складними, більш змістовними, наближеними до дійсної суті предметів і явищ реальної ДІЙСНОСТІ.

Крім того, на сприйняття впливають такі фактори

обмеження, пов'язане з органами чуття,

стан свідомості,

попередній досвід,

«культурне моделювання»

Навколишнє середовище у будь-який момент посилає нам тисячі різних сигналів, з яких людина може вловити лише невелику КІЛЬКІСТЬ.

Культура бере на себе регулювання діяльності мозку, вносячи ті чи інші особливості світосприймання, характерні для членів даної групи. Спостерігається різниця в сприйнятті світу, життя, смерті і т.п. у різних культур

Спосіб класифікації об'єктів, що сприймаються кожною людиною, пов'язаний з попереднім життєвим досвідом. Тільки завдяки практиці й досвіду мозок людини має здатність структурувати та організувати елементи зовнішнього світу, щоб надати їм точного значення.

Уявлення — пожвавлення образів, сприйнятих у минулому, сліди колишніх відчуттів і сприймань На відміну від сприйняття, уявлення носять більш узагальнений характер, мають у різних людей неоднаковий ступінь яскравості, вони фрагментарні, не проектуються в зовнішній простір, а виникають у суб'єктивному світі людини. Крім того, уявлення, на відміну від сприйняття, можна довільно змінювати. У деяких випадках уявлення бувають особливо яскравими й у дрібних подробицях відповідають образу сприйняття. Здатність дзеркально точно­го відтворення в уявленнях колишнього сприйняття називається ейдетизмом.

Відчуття, сприйняття й емоції тісно пов'язані між собою з одного боку, визначені відчуття (наприклад запахи, кольори) викликають визначені емоції, з іншого боку, настрій, у якому знаходиться людина, визначає яскравість і силу сприйняття («рожеві й темні окуляри»)

Сприймане в ряді випадків залишає після себе враження, що відрізняється емоційним забарвленням. Особистості, схильні до глибоких емоційних вражень, називаються вразливими.

Сприйняття починає розвиватися на основі відчуттів у перший же місяць після народження дитини. Сприйняття маленьких дітей характеризується проявом яскравих елюзій, особливо на кольорові предмети, що рухаються. Діти раннього віку (1 -2 років) орієнтуються в місцезнаходженні предметів, у них швидко удосконалюється зорова оцінка невеликих відстаней. У раннім дитинстві також швидко розвивається слухове сприйняття, що дуже важливо для загального розвитку мови.

Подальше удосконалення зорових, рухових, слухових відчуттів відбувається в дошкільному віці. Дуже важливо, щоб активний розвиток здатності розрізняти віддалені об'єкти відбувався в процесі конкретної, змістовної дії.

Слухова чутливість у дітей характеризується значними індивідуальними відмінностями. Зниження слуху в дитинстві може залишатися непоміченим, тому що дитина, що погано чує, часто правильно вгадує сказане (за виразом обличчя, рухом губ). Знати, чи добре дитина чує, дуже важливо, тому що при недостатній гостроті слуху може затримуватися розумовий і мовний розвиток дитини.

У дітей дошкільного віку підвищуються точність і влучність рухів, швидкість утворення рухових навичок. Але якщо дошкільнята легко виконують великі рухи, що не вимагають великого фізичного напруження (ходьба, біг, танець), то виконання точних дрібних рухів руками в них утруднене (малювання, шиття).

Разом з руховими відчуттями розвиваються шкірні. У дошкільнят зростає точність сприйняття форми, розміру, фактури предмета при дотику.

Одночасно з відчуттям у дітей відбувається інтенсивний розвиток сприйняття. Діти дошкільного віку набагато точніше і повніше, ніж діти раннього віку, відображають предмети і явища, які сприймають.

Велике значення в розвитку сприйняття дітей мають ігри, спостереження й екскурси, образотворча діяльність. Гра викликає необхідність більш точно і свідомо сприймати особливості різних предметів. Конструювання, малювання, ліплення привчають до ретельного розглядання і вивчення предметів.

У загальній клінічній практиці часто зустрічаються наступні порушення відчуттів і сприйнять:

гіпестезія — зниження суб'єктивної яскравості й інтенсивності відчуттів і сприйнять. У рамках фізіологічної норми гіпестезія виявляється в зниженні чутливості того чи іншого аналізатора на визначені подразники (при його роздратуванні і загальному зниженні тонусу);

анестезія — повне виключення відчуттів і сприйнять (сліпота, глухота, відсутність больової чутливості й ін.);

агнозія — порушення зорових, слухових, кінетичних сприйнять при локальних поразках кори головного мозку, якщо хворі сприймають предмет, його частини, але не можуть його назвати;

гіперестезія — загострення сприйняття раніше нейтральних подразників;

парестезія — відчуття поколювання, повзання мурашок по шкірі, припливу крові й жару до різних ділянок тіла;

сенестопатії — незвичайні, украй неприємні відчуття з внутрішніх органів і різних частин тіла без патології в даному органі (відчуття розм'якшення кісток, злипання легень, дірки в шлунку та інші тілесні ілюзії і галюцинації);

Зорові психосенсорні розлади (метаморфопсії) — перекручування сприйняття навколишніх предметів зі збереженням розуміння їхнього значення і сутності, а також критичного ставлення хворого до них (дисморфопсії — перекручування форми предметів, макропсії — збільшення предметів, мікропсії — зменшення їхніх розмірів);

інтеро- і пропріоцептивні психосенсорні розлади (порушення схеми тіла) — відчуття подовження, укорочення, скривлення кінцівок, голови, внутрішніх органів і т.п. Звичайно входять у структуру синдромів деперсоналізації, дисморфофобії й іпохондричного.

Нерідко бувають ілюзії — перекручені відчуття і сприйняття реально існуючих предметів і явищ, при яких розуміння образів останніх не завжди відповідає дійсності і може мати інший зміст. Можлива наявність критичного ставлення і здатності до корекції.

Різновиди ілюзій:

а) фізичні — виникають у результаті особливостей різних фізичних властивостей предметів і речовин (переломлення світла на межі двох середовищ, міражі й т.п.);

б) фізіологічні — пов'язані з фізіологічними особливостями функціонування аналізатора (наприклад, відчуття руху навколишніх предметів після зупинки поїзда);

в) психічні — виникають у результаті афективної зміни свідомості, що призводить до зміни інших психічних функцій; можуть спостерігатися в здорових людей в стані тривожного чекання чи перевтоми, і у хворих при зміні свідомості.

Залежно від розладу діяльності того чи іншого аналізатора виділяють слухові (перекручене сприйняття змісту реальної мови, виділення голосів у шумі й т.п.), зорові та інші ілюзії. До ілюзій загального почуття (інтеро- і пропріоцептивні) відносяться відчуття стиску, тиску, спазму, натягу, пульсації у внутрішніх органах та інших частинах тіла, тобто ті різноманітні відчуття, в основі яких можуть бути і реальні подразники відповідних рецепторів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 594 | Нарушение авторских прав