АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностика. Інфекційний мононуклеоз діагностують на підставі таких клінічних проявів як, гарячка, утруднене носове дихання

Інфекційний мононуклеоз діагностують на підставі таких клінічних проявів як, гарячка, утруднене носове дихання, набряклість і помірна гіперемія ротогорла, поліаденіт, гепатоспленомегалія та характерна гематологічна картина. З додаткових методів дослідження найбільше значення має загальний аналіз крові. На початку хвороби в більшості хворих відзначається зниження вмісту сегментоядерних та збільшення паличкоядерних нейтрофілів. Поступово наростає лейкоцитоз (9∙10⁹ — 15∙10⁹/ л) з помірно збільшеною кількістю одноядерних клітин (атипові мононуклеари, лімфоцити, моноцити) до 15-50%. Ці зміни зберігаються протягом 3-6 міс. Інтеркурентні захворювання реконвалесцентів нерідко супроводжуються мононуклеарною реакцією. ШОЕ прискорена помірно (до 20-30 мм/год). Найхарактернішою ознакою є наявність в крові атипових мононуклеарів. У більшості дітей атипові мононуклеари можна виявити протягом 2-3 тижнів від початку хвороби. В деяких випадках мононуклеари зникають уже наприкінці першого тижня хвороби, хоча інколи можуть виявлятись в крові довше одного місяця. Кількість атипових мононуклеарів у крові хворих коливається в межах 5-50%. Простежується зв'язок між кількістю атипових мононуклеарів і тяжкістю хвороби.

За наявності менінгеального синдрому у лікворі виявляють невисокий лімфомоноцитарний плеоцитоз.

При проведенні біохімічних досліджень навіть за відсутності жовтяниці буває підвищення (у 2-3 рази) активності АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази. При появі жовтяниці підвищується рівень білірубіну, значно збільшується активність ферментів цитолізу.

Суть специфічних методів дослідження полягає у проведенні серологічних проб на виявлення антитіл до антигенів віруса (ЕА, МА, VСА, NА), самих антигенів або титрів гетерофільних антитіл.

Антитіла до ЕА виявляють як у хворих на інфекційний мононуклеоз, так і при лімфомі Беркітта і при носоглотковій карциномі. Вони з'являються через декілька тижнів після початку хвороби і зникають через декілька місяців після одужання. Ці антитіла є маркерами важкого перебігу інфекційного мононуклеозу. Антитіла до VСА з'являються в перші дні хвороби, але наростання титрів відбувається повільно. При первинному інфікуванні виявляють антитіла класу ІgМ, які через 1-2 міс. зникають. Антитіла класу ІgG з'являються у ті ж строки, але залишаються на усе життя. Антитіла до NА з'являються після 3-4 тижня і зберігаються тривалий час. Пожиттєве їх виявлення свідчить про персистенцію вірусу.

Виявлення гетерофільних антитіл у дітей часто дає хибнонегативну реакцію у зв'язку з недосконалим розвитком імунної системи, тому, особливо для дітей раннього віку, цей метод малоефективний. Найчастіше ставиться реакція Пауля-Буннеля-Давидсона, при якій виявляють високі титри антитіл (до 1:1024). Варто врахувати, що реакція дає позитивний результат також при краснусі, скарлатині, грипі, малярії.

За допомогою реакції Гофф-Бауера можна швидко і достовірно виявити мембранний (МА) і капсидний (VСА) антигени при латентній інфекції та ранній (ЕА) і ядерний (NА) антигени при гострій інфекції.

Часто в план обстежень включають інші додаткові методи, зокрема УЗД, рентгенографію легень, ЕКГ, тощо.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 450 | Нарушение авторских прав