 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
МІЖНАРОДНІ ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ПРО ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ПОРУШЕННЯ3.1. НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ ПРО ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ
Організація Об’єднаних Націй у таких документах, як «Декларація прав людини», «Декларація прав інвалідів», «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів» зрівняла права здорової людини та інваліда. В цих документах всесвітня спільнота висловила бажання максимально інтегрувати неповнофункціональних осіб у суспільство та включити їх до доступної їм суспільно корисної праці. В цих же документах були уточнені тлумачення різних термінів та понять відносно інвалідів, у тому числі поняття «інвалідність» та «непрацездатність». У 1980 році комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) визначився відносно медичної реабілітації. Наряду з цим, у цьому ж році ВООЗ підготувала «Руководство по классификации последствий болезни», яке було апробовано в багатьох країнах світу. Після проведеної апробації була підготовлена «Міжнародна номенклатура порушень, обмежень життєдіяльності та соціальної недостатності», яка була схвалена Міжнародною конференцією Х перегляду Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) у 1989 році. Згідно з цими документами єдина концепція наслідків хвороби зводиться до наступного. При народженні або набуті пізніше в організмі людини з’являються деякі відхилення від норми. Різноманітні етіологічні фактори впливають на людину і дають початок функціональним та структурним змінам організму – патології. Патологічні зміни можуть проявлятись та не проявлятись. Патологічні зміни, що проявляються, трактують як «симптоми та ознаки». Вони і є компонентами клінічного перебігу хвороби. Вищенаведені дані свідчать про те, що хвороба представляє наступну послідовність: етіологія–патологія– прояви (симптоми та ознаки). Розрізняють «клінічний стан» – усвідомлення індивідуумом проявів хвороби та порушення – розлади на органному рівні. В залежності від проявів та порушень, що виникають внаслідок хвороби, може змінюватись вся діяльність і поведінка людини, тобто виникає зниження життєдіяльності, включаючи порушення працездатності. Хвороба призводить до зниження життєвих функцій, функціональної діяльності та активності індивідуума і, як наслідок цього, – розладів на рівні особистості. Викликаючи порушення та зниження життєдіяльності індивідуума, хвороба набуває соціального характеру і призводить до соціальної недостатності людини. Виділяють наступні наслідки хвороби: порушення – матеріалізація патологічного процесу, обмеження життєдіяльності – прояви та об’єктивізація патологічного процесу і соціальна недостатність (дезадаптація) – соціалізація порушень та обмеження життєдіяльності людини. 3.2. НАСЛІДКИ ХВОРОБИ ЗА ДАНИМИ ВООЗ
Наводимо характеристику наслідків хвороби у відповідності з «Міжнародною номенклатурою порушень, обмежень життєдіяльності та соціальної недостатності» (1989). Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 458 | Нарушение авторских прав |