АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за хворими з ушкодженнями черепа.

Ушкодження черепа відбувається або внаслідок удару по голові будь-яким

падаючим або кинутим предметом, або при падінні на голову. Важкість стану хворого визначається не стільки травмою черепа, скільки ушкодженням мозку, порушенням цілісності його оболонок, травмуванням судин, що призводять іноді до великих і небезпечних для життя крововиливів. Черепно-мозкові травми бувають закритими і відкритими. Залежно від характеру ушкодження розрізняють струс, забиття і здавлювання головного мозку, при цьому клінічна картина залежить від ступеня ушкодження і буває легкої, середньої важкості і важкою (можуть виникати розлади дихання, порушення діяльності серцево-судинної системи, паралічі і парези кінцівок).

Транспортування хворих із черепно-мозковою травмою являє собою нелегке завдання, якщо врахувати, що вони досить чутливі до додаткової травми. Найбільш щадним є повільне, без струшування перенесення хворого на ношах.

У лікувальній установі також необхідно дотримувати всіх заходів обережності: обережно перекладати хворого на ноші, а потім на ліжко, уникати сильних поштовхів і грубих, різких рухів, голову підтримувати і обережно, повільно укладати на узголів'я або, при відсутності у хворого рухового порушення, на невисоку пухову подушку, у якій під вагою голови утвориться поглиблення, що точно повторює контури голови, шиї та надпліччя.

Якщо хворий не опритомнює, необхідно уважно стежити за його диханням, очищувати дихальні шляхи від слини, їжі та блювотних мас, які можуть потрапити в трахею і сприяти розвитку аспіраційної пневмонії. Такого хворого краще укладати на бік, у положенні на спині западає язик (дихання стає гучним, утрудненим). Кисень варто подавати з балона через редуктор і зволожувач за допомогою гумової трубки і маски. Засобом для відновлення прохідності дихальних шляхів, а також для попередження асфіксії є трахеостома. Прохідність дихальних шляхів досягається відсмоктуванням слизу за допомогою стерильного катетера, проведеного через трахеостомічну трубку, вакуум-відсосом або шприцом Жані. При переломах кісток основи черепа у деяких хворих спостерігається кровотеча з вух і носа, іноді з домішками цереброспінальної рідини. У таких випадках щоб уникнути інфікування мозку зовнішній слуховий прохід і носову порожнину не можна протирати або промивати рідиною, необхідно нещільно затампонувати їх стерильною серветкою.

При порушенні функції сечового міхура необхідно 2 рази на добу робити катетеризацію або встановити постійний катетер, при затримці стільця - очистити кишечник (клізма).

Деякі хворі із черепно-мозковою травмою, із затемненою свідомістю бувають збуджені: вони підхоплюються, розмахують руками, не виконують розпоряджень медичного персоналу, заявляють про те, що вони здорові і, що їм нема чого робити в лікарні, іноді намагаються втекти, вистрибнути у вікно і т.і. Після введення заспокійливих засобів хворого необхідно укласти на ноші і тільки після цього доставити в палату. У палаті хворий повинен дотримувати суворого постільного режиму, тривалість якого визначається лікарем і залежить від важкості травми. Спокій у лікуванні хворих із черепно-мозковою травмою є важливим чинником.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 671 | Нарушение авторских прав