АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кропив’янка

Кропив'янка - поліетіологічне захворювання, яке характеризується раптовою висипкою у вигляді уртикарних елементів зі швидкою динамікою їх на різних ділянках шкіри, рідше на слизових оболонках, що супровод­жується значним свербежем. Захворювання може мати гострий та хроніч­ний перебіг і тривати від кількох годин та днів до кількох тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) - це набряк гли­боких шарів шкіри у вигляді гігантської кропив'янки на обличчі, в ділянці губ, язика, гортані, а також статевих органів. Етіопатогенез. Згідно з сучасними уявленнями, уртикарні елементі: висипки при кропив'янці та набрякові Квінке виникають при дії не організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. За патогене­зом розрізняють два типи кропив'янки - неалергічну (неімунологічну) й алергічну. При неалергічному механізмі розвитку кропив'янки біологічно активні речовини потрапляють у шкіру ззовні (наприклад при контакті з кропивою, хімічними речовинами, при укусах комах) або виділяються ог­рядними клітинами (механічна, холінергічна, температурна кропив'янка), що далі призводить до підвищення проникності судин, набряку шкіри та утворення уртики. При алергічному типу кропив'янки в організмі хворих розвивається алергічна реакція миттєвого типу внаслідок реакції антиген- антитіло з активацією протеаз, звільненням медіаторів запалення (гістамі­ну, серотоніну, ацетилхоліну, брадикініну та ін.), що також супроводжується підвищенням проникності судин, набряком шкіри й утворенням уртики. Таким чином, причиною кропив'янки можуть бути:

1) екзогенні чинники (викликають переважно гостру форму кро­пив'янки):

механічні (іштучна кропив 'янка - дермографізм);

фізичні (сонячна кропив'янка — здебільшого на відкритих ділянках

шкіри);

температурні (холодова кропивянка);

хімічні (інгаляційна кропив'янка внаслідок підвищеної чутливості до парфумів, пилку рослин (поліноз), а також контактна кропив 'янка від контакту з косметичними засобами, медикаментамии, виробничими факторами, харчовими продуктами; аквагенна кропив'янка внаслідок контакту з водою);

біологічні (контактна кропив'янка в результаті контакту з певними рослинами, комахами, кліщами домашнього пилу); інші чинники (контакт із шовковими, бавовняними, синтетичними тканинами, шерстю тварин, використання зубних паст тощо);

2) ендогенні чинники переважно стають причиною хронічної кро­пив'янки внаслідок утворення біологічно активних речовин, аутотоксинів чи аутоалергенів в організмі при фізіологічних або патологічних станах (інфекційна алергія, глистяна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, наявність вогнищ хронічної інфекції).

Адренергічна (холінергічна) кропив'янка розвивається під впливом фізичних навантажень, посиленого потіння, дії психогенних чинників. За­хворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити, гастродуоденіти, гепа­тити, панкреатити, коліти) й нирок спричиняють порушення обміну речо­вин, зниження дезінтоксикаційної функції печінки, утворення аутотоксинів та аутоалергенів. Сенсибілізації хворих також сприяють глистяна інвазія
(аскаридоз, трихінельоз тощо), наявність вогнищ хронічної інфекції в
JIOP-органах (тонзиліт, гайморит), зубах, жовчному міхурі (лямбліоз), сечо-
статевих органах (аднексити та ін.), шкірі (дерматофіти, дріжджоподібні
гриби). Важливо зазначити, що кропив'янка може бути також раннім
паранеопластичним проявом.

Клініка. За етіологічними ознаками виділяють такі найпоширеніші
різновиди кропив'янки: алергічну, ідіопатичну, дерматографічну, вібра-
ційну, холінергічну, контактну, невточнену, кропив'янку, зумовлену дією
низької або підвищеної температури, ангіоневротичний набряк Квінке.

Клініка кропив'янки характеризується раптовою появою мономорфної
висипки у вигляді уртики, яка супроводжуються значним свербежем. Уртика
має вигляд плоских ущільнених безпорожнинних елементів рожевого або
червоного кольору різної форми та величини, з чіткими межами, незначно
вивищених над рівнем шкіри. Кількість уртикарних елементів різна, від оди-
ничних до численних. Уртика збільшується ексцентрично, й унаслідок поси-
лення набряку та стискнення кровоносних судин центральна ділянка блідне,
а по периферії зберігається еритематозний віночок. Для елементів характер-
на ефемерність (швидкоплинність) - вони швидко зникають і з'являються на
нових ділянках. Зрідка виникають бульозні елементи (бульозна кропив'янка)
або приєднується геморагічний компонент (може залишатися тимчасова
пігментація). Висипка локалізується на будь-якій ділянці шкірного покриву,
інколи може спостерігатися одночасно на шкірі й слизових оболонках. Захво-
рювання може мати гострий хронічний перебіг і тривати від кількох годин чи
днів до багато тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк(набряк Квінке) - це виникнення кропив'янки на обличчі, в ділянці язика,губ, гортані, на статевих органах; виникає швидко й триває від кількох годин до двох-трьох днів, можливі рецидиви. Якщо набряк локалізується в ділянці гортані, можлива асфіксія, що потребує вжиття термінових заходів (трахеостомії).

Патоморфологія. В уражених ділянках у хворих нкропив'янку зазначають обмежене розширення капілярів та набряк сосочкового шару дерми. Діагностика. Ґрунтується на виявленні типових уртикарних елементів, а також визначенні дермографізму (яскраво-червоний або уртикарний дермографізм).

Диференційна діагностика. Її проводять із захворюваннями шкіри. при яких можуть спостерігатися уртикарні елементи висипки.

Лікування. У разі розвитку кропив'янки слід по змозі виявити й усуну­ти вплив етіологічного чинника. Якщо кропив'янка харчового походження чи спричинена вживанням ліків, в перші години її появи промивають шлу­нок, дають проносне, ентеросорбенти, комплекс травних ферментів (фестал тощо).

Хворим на кропив'янку призначають гіпоалергенну дієту, засоби сис­темної дії - антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, діазолін, ло- ратадин, дезлоратадин, цетиризин, цетрин, тавегіл, кетотифен, кларитин, алергін, телфаст, еріус, алерон), які пропонують чергувати курсами по 10 днів, гіпосенсибілізувальні середники (10% розчин кальцію хлориду, 10% розчин кальцію глюконату, 30% розчин натрію тіосульфату), дезінток- сикаційні засоби (при недостатньої ефективності попередніх заходів засто­совують полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат), ентеросорбенти (діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокрис­талічну целюлозу, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, силікс, мультисорб), ферментні препарати за показаннями й симптоматичну терапію відповід­но до виявленої патології.

У тяжких випадках хворим призначають глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (метилпреднізолон, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон).

Зовнішня терапія передбачає застосування збовтуваних суспензій із кортикостероїдними засобами.

Показаннями до госпіталізації хворих є рецидив гострої кропив'янки з набряком Квінке, а також відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивної кропив'янки.

Профілактика. Хворі з рецидивними формами кропив'янки, з набря­ком Квінке підлягають диспансерному спостереженню з оглядом двічі на рік. їм рекомендовано дотримуватися гіпоалергенної дієти. При супровід­ному порушенні діяльності шлунково-кишкового тракту доцільні дієти №№ 2, 3, 5, при супровідному захворюванні нирок - дієта № 7, при супро­відному цукровому діабеті - дієта № 9. Реабілітаційні заходи спрямовані на запобігання сенсібілізації пацієнтів до алергенів, елімінацію їх з організму та лікування супутніх соматичних захворювань, на тлі яких розвинулася кропив'янка, а також на санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Дитяча кропив'янка

Дитяча кропив'янка, синоніми: дитячий свербець, строфулюс -

виникає в дітей раннього віку - із п'яти місяців (після переведення на штуч­не вигодовування) до трьох-п'яти років. При цьому захворюванні виникає папульозна дисемінована висипка, що супроводжується різким свербежем, порушенням сну та розладами психоемоційного стану.

Етіопатогенез. Етіопатогенез дитячої кропив'янки до кінця не з'ясова­но, однак, за даними сучасних досліджень, в основі розвитку дерматозу лежать алергічні реакції вповільненого типу на екзо- та ендогенні чинники. Провокаційними чинниками розвитку дитячої кропив'янки є вживання трофалергенів (молока, яєць, грибів, риби, меду, шоколаду, консервів, коп­ченостей, свинини, цитрусових тощо), контакт із побутовими алергенами (одягом, рослинами, тваринами, іграшками, косметичними засобами), вживання лікарських препаратів (антибіотиків, сульфаніламідів, сироваток та ін.), укуси комах тощо.

Для патогенезу дитячої кропив'янки мають значення порушення функції органів травлення, зокрема печінки, наявність гельмінтозів та інших вогнищ хронічної інфекції (ЛОР-органів, зубів), що сприяють аутоінтокси- кації та аутосенсибілізації, а також зміни імунологічної реактивності, вегето- судинні розлади тощо.

Клініка. Пацієнти скаржаться на інтенсивний свербіж, що призводить до порушення нервово-психічної сфери, а також безсоння, дратівливість чи, навпаки, апатію. Патологічний процес на шкірі має поширений симет­ричний характер з локалізацією переважно на розгинальних поверхнях кінцівок, на сідницях, тулубі (зрідка на долонях і підошвах, де можуть виникати бульозні елементи), розміщення висипки дисеміноване.

Висипка у хворих на дитячу кропив'янку представлена лентикулярни- ми папулами, а також уртикою та пухирцями, які мають характерне «трипо­верхове» розташування: в основі пухирці (серопапул) розміщена уртика, яка через 6-12 год. після появи може регресувати, а на поверхні папул видно дрібні везикули (після розкриття їх утворюються кров'янисті кірочки). Па­пули (вузлики) міліарні та лентикулярні, напівкруглі (конічні), щільні, яскра- во-рожеві, після регресу їх можуть зберігатися вторинні пігментні плями, які згодом зникають. Вторинними елементами є екскоріації, кров'янисті кірочки. Можливе ускладнення вторинною піодермією.

Перебіг дитячої кропив'янки рецидивуючий (можлива трансформація; хронічний свербець дорослих чи атопічний дерматит).

Лабораторні дослідження. При загальному аналізі крові спостеріга­ються еозинофілія, помірна анемія, лімфоцитоз, збільшена ШОЕ.

Диференційна діагностика. Дитячу кропив'янку диференціюють із коростою (свербіж переважно у вечірній та нічний час, симетрична локалі­зація висипки в типових для корости ділянках, попарне розміщення еле­ментів висипки, наявність коростяних ходів та патогномонічних симптомів Сезарі, Арді-Горчакова, Міхаеліса, наявність висипки у членів сім'ї), буль- озним імпетиго (гострий перебіг, відсутні пухирі, наявні мономорфні гнояч­кові елементи, ерозії, гнійні кірки), герпетиформним дерматозом Дюрінга (згрупованість висипки, наявність бульозних елементів, еозинофілія у вмісті бульозної висипки, позитивна проба Ядассона).

Лікування. Лікування хворих на дитячу кропив'янку передбачає вияв­лення та усунення етіологічних чинників, призначення гіпоалергенної дієти, а також використання засобів системної дії (з огляду на вік дитини) - гіпосенсибілізувальних (30% розчину натрію тіосульфату, 10% розчину кальцію глюконату), дезінтоксикаційних (неогемодезу, реополіглюкіну, рео- сорбілакту), антигістамінних препаратів (еріусу, цетрину, цетиризину та ін.), ентеросорбентів (ентеросгелю, активованого вугілля, сорбогелю, си- ліксу тощо), седативних засобів (3% розчин натрію броміду, екстракту вале­ріани), гепатопротекторів; еубіотиків при порушеннях мікробіоценозу ки­шечнику (біфідобактерину, лактобактерину тощо відповідно до виявлених змін), препаратів для специфічної гіпосенсибілізації (гістоглобуліну), вітамінів (А, Е, С, РР).

При тяжкому перебігові, торпідності до терапії та за відсутності проти­показань призначають системні глюкокортикостероїди.

Хворим також показано фізіотерапію (в разі відсутності протипоказань щодо її використання) - селективну фототерапію, ПУВА-терапію (в тяжких випадках за наявності поширеної сверблячої висипки), фонофорез, ультра­звук, рефлексотерапію.

Для зовнішнього лікування застосовуються анілінові барвники (піок- танін, фукорцин, синьку). При виражених проявах захворювання призна­чають кортикостероїдні мазі або креми з дальшим переходом на пасти, мазі або креми, які містять від 1 до 3% дьогтю чи 5% нафталану.

Профілактика. При досягненні клінічної ремісії або поліпшення пацієнти підлягають диспансерному спостереженню з оглядом один раз на шість місяців (найчастіше навесні та восени). Під час огляду звертають увагу на дотримання рекомендацій, які було надано при виписуванні зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапев­том, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Шкіра потре­бує постійного догляду, що передбачає застосування індиферентних кремів або емульсій, таких як «Ексипіал М Ліполосьйон», «Ексипіал М Гідролось- йон», «Цикапласт бальзам В5», «Ліпікар бальзам АР» та ін. Рекомендовано дотримуватися дієти відповідно до виявленої супровідної патології.

Програма реабілітації передбачає усунення чинників, які провокують погіршення стану (хронічних вогнищ інфекції, гострих респіраторно-вірус- них інфекцій, стресів тощо). Рекомендовано уникати частого миття у ванні або під душем зі звичайним милом (слід застосовувати нейтральне мило), контакту з хімічно активними речовинами (пральними порошками, паста­ми, фарбами, лаками тощо), синтетичними та вовняними тканинами.

Студенти повинні уміти:

- збирати анамнез у хворих на сверблячі дерматози;

- проводити фізикальний огляд, виявляти чинники, які можуть сприяти розвитку одного із видів сверблячого дерматозу;

- з’ясовувати наявність спадковості при сверблячих дерматозах

- інтерпретувати дані фізикального та інструментального обстеження хворих;

Завдання для самопідготовки і самокорекцїї вихідного рівня умінь

Тестів 10

1. Розрізняють 1такі види стафілококових піодермій, окрім:

A. Остіофолікуліт

B. Карбункул

C. Пухирчатка новонароджених

D. Гідраденіт

E. Первинна сифілома

2. Стафілококи найчастіше пошкоджу ють:

A. Волосяні фолікули

B. Гладеньку шкіру

C. Нігті

D. Шкіру червоної облямівки губ

E. Шкіру долонь і підошв

3. Діагноз остіофолікуліту ставлять за:

A. Наявністю дрібних поверхневих напру­жених конусоподібних гнійників, які в центрі пронизано волосинкою

B. Наявністю гнійно-некротичного запа­лення волосяного мішечка та навко­лишньої сполучної тканини

C. Наявністю дрібних гнійників, не пов'я­заних із волосинкою

D. Наявністю вузла з центральним некро­тичним стрижнем

E. Наявністю фліктен

4. Везикулопустульоз дітей-гнійничкове захворювання, яке проявляється:

A. У перші роки життя дитини

B. Не раніш від 12 років

C. Є вродженим

D. Від 2 до 6 років

E. У 7 років

5. Множинні абсцеси (псевдофурункульоз) спостерігаються у:

A. Немовлят і дітей раннього віку

B. Дітей віком від 6 до 10 років

C. Осіб зрілого віку

D. Підлітків

E. Осіб похилого віку

6. Вульгарна ектима-це:

A. Глибока стрептококова інфекція

B. Інфекційний процесс, пов'язаний із сально-волосяним апаратом

C. Запальний процес потових залоз

D. Запальний поверхневий стафілококовий процес

E. Поверхнева стрептококова інфекція

7. При епідемічній пухирчатці новонаро­джених пухирі розміщуються:

A. Виключно на руках

B. Виключно на ногах

C. По всій поверхні тіла

Д. Лише на волосистій частині голови Е. Лише на шкірі сідниць

8. Дітей із гнійничковими хворобами шкіри в пологових будинках та дитячих колективах:

A. Можна лікувати без ізоляції

B. Треба негайно ізолювати й лікувати до моменту зникнення всіх елементів висипки

C. Треба негайно ізолювати й чекати самостійного одужання

D. Ізолювати на перші два тижні

E. Ізолювати на перші шість годин

9. При вульгарній ектимі:

A. Глибокий некроз тканин охоплює не тільки дерму, але й підшкірну жирову клітковину

B. Глибокий некроз тканин охоплює лише дерму

C. Некрозу немає взагалі

D. Гнійний інфільтрат розміщено лише в епідермісі

E. Процес еволюціонує безслідно

10. Патологічний процес при глибокому фолікуліті регресує з утворенням:

A. Рубчика

B. Геморагічної плями

C. Струпа

D. Минає безслідно

E. Ліхеніфікації

Відповіді на завдання: 1-Е; 2 - А; 3 ~ А: 4 - А; 5 ~ А-, 6 - А; 7-С; 8 -В; 9 А; 10 - А

Інформацію, необхідну для поповнення базисних знань-умінь, можна знайти в таких джерелах:

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 758 | Нарушение авторских прав