 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Порівняльна характеристика препаратівАктивним анорексигенним засобом є фенамін, який має центральну психостимулюючу і периферичну адреноміметичну дію. Він стимулює центр насичення, що викликає пригнічення центру голоду. Крім того, препарат підвищує збудливість кори великого мозку, що, очевидно, також сприяє пригніченню цього центру. Проте як анорексигенний засіб фенамін не застосовується. Це зумовлено тим, що у хворих, які приймають фенамін з приводу ожиріння, розвивається загальне збудження, безсоння, виникає тахікардія, аритмія, підвищується артеріальний тиск. Крім того, до фенаміну швидко виникає звикання і пристрасть. Серед структурних аналогів фенаміну виявлено ряд речовин, яким властива більш-менш висока вибірковість анорексигенної дії, а також слабка психостимулююча і периферична активність. Такими препаратами є фепранон і дезопімон. Порівняно з фенаміном анорекси-генний ефект цих препаратів виявляється меншою мірою. Механізм дії такий самий, як фенаміну. У хворих на ожиріння фепранон сприяє зменшенню маси тіла. Активність його достатньою мірою виявляється у перші 8-12 тижнів, потім поступово знижується. У шлунку фепранон абсорбується швидко. Накопичується переважно в мозку, печінці, нирках. ТІ/2 — близько 8 годин. Інактивується інгібіторами МАО. Виводиться нирками частково у вигляді метильованих метаболітів. Мазиндол за анорексигенною дією перевищує фенамін у 5—10 разів. Крім того, він пригнічує абсорцію тригліцеридів, знижує рівень холестерину. Фенфлурамін і фенілпропаноламін схожі на мазиндол, але вони пригнічують функцію ЦНС і підвищують АТ. Орлістат діє анориксигенно, знижуючи активність шлунково-кишкових ліпаз. 2. Засоби, що впливають на моторну функцію шлунка. 2.1 ЗАСОБИ, ЩО ПІДВИЩУЮТЬ РУХОВУ АКТИВНІСТЬ (МОТОРИКУ) ШЛУНКА. При захворюваннях шлунка, які супроводжуються зниженною перистальтикою, для активізації цієї функції, призначають холіноміметичні засоби: м-холіноміметики (ацеклідин) і антихолінестеразні засоби (фізостигмін, галантамін, особливо прозерин). Останнім часом застосовують про кінетики - метоклопрамід агоністи серотонінових рецепторів - цизаприд, блокатор а-адренорецепторів – дромперидон
2.4 ПРОТИБЛЮВОТНІ ЗАСОБИ Класифікація: 6. Нейролептики - етаперазин, тиетилперазин, аміназин, трифтазин, гало- перидол, дроперидол. Застосовують при безперервному блюванні у вагітних (етаперазин), у післяопераційному періоді, у хворих на променеву хворобу, при інтоксикаціях лікарськими засобами, при гикавці. 7. М - холіноблокатори: скополамін, „Аерон". 8. Протигістамінні засоби: димедрол, супрастин. М - ХБ і протигістамінні засоби застосовують при блюванні, що спричинене вестибулярними розладами (морська, повітряна хвороба). 9. Засоби, що впливають на серотонінові рецептори: метоклопрамід (церукал, реглан), гранісетрон, ондасетрон, тропісетрон. Ці засоби виявляють протиблювотну дію й прискорюють пересування їжі із шлунка у кишки за рахунок розслаблення пілоричного відділу шлунка. Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 374 | Нарушение авторских прав |