АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Адреноміметики. Адреналін (епінефрин) є гормоном мозкового шару надниркових залоз, який використовується у вигляді препарату адреналіну гідрохлориду

Адреналін (епінефрин) є гормоном мозкового шару надниркових залоз, який використовується у вигляді препарату адреналіну гідрохлориду. Він є адреноміметиком, який стимулює a1-, a2- і b1-, b2-адренорецептори. Вплив на відповідні рецептори залежить від дози препарату. У невеликій дозі він збуджує тільки b-адренорецептори, у середній і великій дозах – і a- і b-адренорецептори.
При стимуляції b1-адренорецепторів серця зростають сила, частота серцевих скорочень, автоматизм, швидкість проведення імпульсів. Одночасно прискорюються метаболічні процеси в міокарді та зростає його потреба в кисні. Іноді ця властивість адреналіну застосовується при раптовій зупинці серця, наприклад, під час хірургічного наркозу, при елек­тротравмі та ін. У таких випадках можливе внутрішньо­серцеве введення препарату, по 0,2-0,5мл 0,1 % розчину, попередньо пересвідчив­шись, що голка знаходиться у порожнині серця. Введення адреналіну в міокард може спричинити шлуночкові фібриляції. Менш небезпечно у вищезгаданій ситуації вводити розчин адреналіну інтратрахеально.
При струминному внутрішньовенному введенні адреналіну спостерігається різке зростання артеріального тиску. Це відбувається за рахунок стимуляції a-адренорецепторів судин шкіри, слизових оболонок, брижі, органів черевної порожнини (a1-адренорецептори) і підсилення серцевої діяльності (b1-адренорецептори). Одночасно стимулюються b2-рецептори судин скелетних м’язів із їх розширенням. Але цей компонент дії адреналіну непомітний, тому що нівелюється ефектами збудження a-адренорецепторів судин відповідних ділянок. Через 5 хвилин артеріальний тиск знижується, оскільки препарат швидко руйнується КОМТ і МАО, що призводить до значного зменшення його концентрації в організмі. У невеликій концентрації, як уже зазначалося, адреналін збуджує лише b-адренорецептори. При цьому залишаються розширеними судини скелетних м’язів і стимулюються b-адренорецептори серця. Але діяльність серця сповільнюється, тому що в результаті підвищення удар­ного об’єму, яке спостерігалось у першій фазі дії адреналіну, рефлекторно (через блукаючий нерв) розвивається брадикардія. Сумарним результатом цих впливів на артеріальний тиск може бути деяке його зменшення, навіть нижче вихідного рівня (рис.26). Для пролонгування гіпертензивної дії адреналіну гідрохлорид необхідно вводити внутрішньовенно краплинно, розчинив­ши 1-2 мл в 500-1000 мл 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду. Ця процедура застосовується при шокових і колаптоїдних станах. Разом з тим, введення адреналіну гідрохлориду при геморагічному та кардіогенному шоках може підсилити ішемію внутрішніх органів, зокрема, нирок.
Крім того, при введенні адреналіну серце опиняється між двома впливами: прямим стимулюючим на b1-адренорецептори і гальмівним рефлекторним. На фоні зростання автоматизму і провідності це може спричинити небезпечні серцеві аритмії. Їх виникненню також сприяє підвищення потреби міокарда в кисні. Даний факт обмежує застосування адреналіну як пресорного агента.
Адреналін ефективно знімає спазм бронхів будь-якого походження шляхом стимуляції b2-адренорецепторів бронхіальних м’язів. Для цього препарат достатньо вводити підшкірно – 0,2-0,5 мл 0,1 % розчину, оскільки, як зазначалось вище, він стимулює b-адренорецептори вже в невеликих дозах. У наш час адреналін втратив своє значення як засіб для зняття нападу бронхіальної астми. Це пов’язано з тим, що він проявляє значну побічну дію на серцево-судинну систему, та з появою брон­холітиків вибіркової дії. Повторне введення адреналіну для зняття бронхоспазму іноді призводить до парадоксального посилення бронхообструкції. Подібний ефект пов’язаний із десенситизацією (втратою чутливості) b-адренорецепторів бронхіальних м’язів до препарату та одночасним збереженням його впливу на a-адренорецептори гладких м’язів передальвеолярної локалізації. Крім того, введення адреналіну невдовзі після інгаляції ізадрину може призвести до розвитку небезпечних шлуночкових серцевих аритмій і смерті хворого. Якщо бронхіальна астма у хворого поєднується з ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою, захворюваннями міокарда, введення адреналіну протипоказане.
Адреналін є засобом вибору при анафілак­тичному шоці. Висока лікуюча активність адреналіну гідрохлориду при цьому невідкладному стані зумовлена одночасним впливом на декілька ланок його патогенезу. Препарат усуває бронхоспазм, стимулює діяльність серця і підвищує артеріальний тиск. Крім того, він має здатність гальмувати вивільнення біологічно активних речовин з опасистих клітин шляхом стабілізації оболонки останніх. При анафілак­тичному шоці адреналін вводять внутрішньом’язово по 0,5-1 мл 0,1 % розчину, при необхідності ін’єкцію повторюють через 15-20 хв. Адреналін є також життєво необхідним засобом при ангіоневротичному набряку гортані.
Здатність адреналіну гідрохлориду збільшувати рівень глюкози в крові шляхом стимуляції глікогенолізу в печінці (b2-адренорецептори) використовується при гіпоглікемічній комі. У цій ситуації корисною є і стимуляція адреналіном a2-адренорецепторів підшлункової залози, що супроводжується гальмуванням секреції інсуліну.
Адреналін сприяє збільшенню рівня лактату в крові за рахунок активуючого впливу на b-адренорецептори скелетних м’язів і стимуляції розкладання глікогену до молочної кислоти.
Адреналін та інші засоби, що стимулюють b2-адренорецептори, здатні спричинити гіпокаліємією за рахунок збільшення надходження іонів калію в клітини тканин. Це може мати практичне значення при введенні b2-адреноміметичних препаратів у хворих на інфаркт міокарда, при лікуванні деякими сечогінними засобами, серцевими глікозидами.
Адреналін та інші катехоламіни сприяють збільшенню скорочення скелетних м’язів. Це відбувається шляхом збудження пресинаптичних b2-адренорецепторів у холінергічних синапсах, що супроводжується активацією виділення ацетилхоліну і покращанням нервово-м’язової провідності. Іноді це проявляється тремором, який може розвиватися при застосуванні цих препаратів.
При закапуванні в око 1-2 % розчину адреналіну гідрохлориду за рахунок стимуляції a1-адренорецепторів m. dilatator pupillae райдужної оболонки виникає розширення зіниці і знижується внутрішньоочний тиск. Останній ефект пов’язаний зі зменшенням під впливом препарату продукції внутрішньоочної рідини за рахунок його судинозвужуючої дії і застосовується при лікуванні відкритокутової глаукоми. Вплив адреналіну на b2-адренорецептори циліарного м’яза може спричинити його розслаблення і викликати незначне зниження акомодації.
Адреналін та інші катехоламіни погано проникають через гематоенцефалічний бар’єр. Але при введенні його у великих дозах можуть спостерігатися неспокій, збудження, ступор, блювання. Іноді адреналін додають до розчинів місцевих анестетиків (стор. 102) з метою гальмування їх всмоктування, пролонгування дії та попередження токсичних ефектів.
Норадреналіну гідротартрат (норепінефрин) є адреноміметиком прямої дії, який стимулює a1-, a2- і b1-адренорецептори. Активуючий вплив на b-адренорецептори в нього виражений значно менше, ніж в адреналіну гідрохлориду. Вводиться виключно внутрішньовенно краплинно. При струминному введенні тривалість його дії не перевищує декількох хвилин. Впливаючи на a-адренорецептори судин, викликає значне підвищення артеріального тис­ку, рівень якого регулюється швидкістю краплинної інфузії препарату. 1-2 мл 0,2% розчину норадреналіну перед введенням розчиняють в 1000 мл 5 % розчину глюкози. Для стабілізації у цей розчин додають 500-1000 мг кислоти аскорбінової. Застосовують норадреналіну гідротартрат у випадках гострого зниження артеріального тиску – при шокових, колаптоїдних станах, при хірургічних втручаннях, трав­мах. При кардіогенному і геморагічному шоках з вираженою гіпотензією норадреналін може погіршити кровопостачання внутрішніх органів. За рахунок стимуляції b1-адренорецепторів під впливом препарату зростає ударний об’єм серця. При цьому рефлекторно виникає брадикардія і хвилинний об’єм не змінюється, навіть дещо зменшується. Препарат абсолютно протипоказаний для підшкірного і внутрішньом’язового введення. Якщо розчин норадреналіну потрапляє у тканини навколо судин, розвивається локальний судинний спазм, некроз, відшарування клітковини і гангрена. У разі випадкового потрапляння препарату під шкіру необхідно в це місце негайно ввести розчин a-адреноблокатора фентоламіну для попередження спазму судин.
Дофамін є попередником норадреналіну при його синтезі в адренергічних синапсах та мозковій речовині надниркових залоз. Препарат отримують синтетичним шляхом. Проявляє дозозалежний вплив на дофамінові, b- і a-адренорецептори. Як і всі катехоламіни, дофамін швидко руйнується в організмі КОМТ і МАО, тому його не призначають усередину. Погано проникає через ГЕБ. При одноразовому введенні у вену ефект препарату розвивається відразу і триває 5-10 хв. Призначають винятково внутрішньовенно краплинно. У малих дозах 0,5-2 мкг•кг-1•хв-1 стимулює дофамінові рецептори судин нирок, мозку, брижі, серця, що спричиняє їх розширення і покращання кровопостачання відповідних ділянок. При збільшенні швидкості інфузії препарату до 2-5 мкг•кг-1•хв-1 він, крім того, стимулює b1-адренорецептори серця і призводить до зростання ударного і хвилинного об’ємів. При цьому загальний периферичний судинний опір практично не змінюється, артеріальний тиск може дещо зростати. При введенні дофаміну зі швидкістю 7-10 мкг•кг-1•хв-1 і більше проявляється його стимулююча дія на b- і a-адренорецептори. Це призводить до зростання периферичного опору судин, в тому числі до звуження ниркових судин, збільшення артеріального тиску, ударного та хвилинного об’ємів серця, можуть виникати серцеві аритмії.
Враховуючи, що при лікуванні шокових та колаптоїдних станів основною метою є забезпечення адекватного кровопостачання життєво важливих органів, вказані властивості дофаміну роблять його засобом вибору при лікуванні шоку і колапсу різної етіології, в тому числі кардіогенного та геморагічного. Найбільш вигідним для оптимізації параметрів гемодинаміки є застосування середніх доз препарату.
Тривалість краплинної інфузії дофаміну визначається клінічною необхідністю, але не повинна перевищувати 3-4 доби внаслідок розвитку толерантності і зникнення ефекту. Раптове припинення введення препарату може ускладнюватись гіпотензією.
При потраплянні дофаміну під шкіру або в м’яз можливий розвиток ішемічного некрозу. Для його попередження місцево вводять фентоламін.
Мезатон (фенілефрин) є синтетичним a1-адреноміметичним засобом прямої дії. Для підвищення артеріального тиску мезатон можна вводити внутрішньовенно струминно або краплинно, внутрішньом’язово і під шкіру. Тривалість гіпертензивного ефекту коливається, залежно від шляху введення, від 20 до 40-60 хв. У зв’язку з цим мезатон можна використовувати не лише у випадках гострих гіпотензивних станів, але й для профілактики зниження артеріального тиску при інфекційних захворюваннях, отруєннях тощо. Препарат може призвести до погіршання мікроциркуляції при кардіогенному і геморагічному шоках. На відміну від катехоламінів, мезатон може бути використаний при зниженні артеріального тиску під час наркозу фторотаном та ізофлураном. Адреналін, норадреналін і дофамін у такій ситуації викликають небезпечні серцеві аритмії, тому що вказані наркозні засоби, меншою мірою ізофлуран, підвищують чутливість міокарда до катехол­амінів. Іноді мезатон використовують у 0,25-2 % розчинах для закапування в ніс при ринітах.
Нафтизин є a1-адреноміметиком прямої дії. При нанесенні на слизові оболонки викликає тривале звуження судин, що супроводжується зменшенням набряку і протизапальним ефектом. Використовується при ринітах для закапування в ніс по 1-2 краплі 2-3 рази на день. Якщо його застосовувати частіше, швидко розвивається тахіфілаксія і судинозвужуюча дія зникає. У зв’язку з цим нафтизин не рекомендують використовувати при хронічному нежиті. Для пролонгування дії місцевих анестетиків можна додати 2-4 краплі 0,1 % розчину препарату до 1 мл розчину місцевоанестезуючого засобу.
Галазолін (ксилометазолін) є a1-адреноміметиком, який за фармакодинамікою близький до нафтизину. Використовується для зменшення набряку слизових оболонок при ринітах, синуситах, ларингітах запального та алергічного походження. Має незначну подразнюючу дію. Не показаний при хронічному нежиті.
Ізадрин (ізопреналін, новодрин, еуспіран) – синтетичний катехоламін, який є сильним стимулятором b1- і b2-адренорецепторів.
Під впливом ізадрину, за рахунок стимулюючої дії на b1-адренорецептори, посилюється і частішає серцева діяльність, прискорю­ється проведення імпульсів по провідній системі серця. Тому ізадрин використовують при атріо­вентрикулярних блокадах – Ѕ-1 таблетку тримають під язиком до повного розсмоктування 3-4 рази на день. За рахунок стимулюючого впливу на b2-адренорецептори проявляє сильну бронхолітичну дію, в зв’язку з чим використовується інгаляційно при бронхоспазмах (стор. 261).
При внутрішньовенному введенні ізадрину відбувається зменшення опору судин нирок, брижі, скелетних м’язів, що супроводжується зниженням діастолічного і системного артеріального тиску, покращанням кровопостачання внутрішніх органів. Ця властивість іноді використовується у комплексній терапії деяких видів кардіогенного шоку (за відсутності в хворого тахікар­дії та гіповолемії).
Вплив ізадрину на вуглеводний обмін і вивільнення жирних кислот аналогічний дії адреналіну, хоча його здатність викликати гіперглікемію є меншою.
Препарат може спровокувати виникнення нудоти, тремору рук, сухості в роті, у хворих на ішемічну хворобу серця – напад стенокардії.
Ізадрин збільшує активність ектопічних вогнищ у серці і може викликати тяжкі серцеві тахіаритмії, аж до фібриляції шлуночків. Стимулюючий вплив ізадрину на b2-адренорецептори матки призводить до гальмування її скорочень, що може бути важливим під час пологів.
Сальбутамол (вентолін) є селективним b2-адреноміметиком прямої дії.
Стимуляція препаратом b2-адренорецепторів бронхів призводить до усунення бронхоспазму. На b1-адренорецептори серця препарат не впливає, тому не змінює його діяльність. Широко використовується для інгаляцій при нападах бронхіальної астми і бронхоспазмах іншої етіо­логії, особливо у тих випадках, коли хворі мають супровідні захворювання (ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, тиреотоксикоз). Тривалість дії препарату – 4 і більше годин.
За рахунок стимуляції b2-адренорецепторів матки сальбутамол знижує її тонус і скоротливу діяльність. Ця властивість препарату (токолітична дія) застосовується при передчасних пологах, при бурхливій пологовій діяльності.
Вибірковість дії сальбутамолу на b2-адренорецептори проявляється при його застосуванні у середньотерапевтичних дозах. При збільшенні дози може викликати ті ж побічні ефекти, що й ізадрин.
Такий b1-, b2-адреноміметик, як орципреналіну сульфат (алупент, астмопент), характеризується більш вибірковою дією на b2-адренорецептори бронхів, тому використовується для попередження і зняття їх спазму (інгаляційно, всередину, внутрішньовенно), зрідка – для лікування атріовентрикулярної блокади. Після інгаляції препарату бронхолітична дія розвивається через 10-15 хв, триває 4-5 год. Орципреналіну сульфат переноситься хворими краще, ніж ізадрин.
Тербуталін (бриканіл) та фенотерол (беротек, партусистен) є стимуляторами переважно b2-адренорецепторів. Проявляють бронхолітичну та токолітичну дію.
Добутамін – синтетичний b1-адреноміметик. Його кардіотонічний ефект в 5 разів перевищує дію дофаміну і супроводжується зниженням кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку. Менше, ніж дофамін, впливає на системний артеріальний тиск, автоматизм шлуночків серця, майже не спричиняє тахікардії. Застосовується при деяких формах гострої та хронічної сер­цевої недостатності (стор. 281) шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії зі швидкістю 2,5-10 мкг•кг-1•хв-1. При безперервному введенні до кінця 3-4доби розвивається толерантність. При перевищенні дози може провокувати серцеві аритмії.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 610 | Нарушение авторских прав