АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КРОВОПОСТАЧАННЯ

Кровопостачання очного яблука та придатків ока відбувається через гілку внутрішньої сонної артерії — очну артерію. Очна артерія (а. орhthamica) попадає в орбіту через зо­ровий канал. У свою чергу від неї відгалужуються центральна артерія сітківки, задні короткі і довгі війкові артерії, передні війкові артерії, артерії м'язів та ін.

Центральна артерія сітківки проникає у зоровий нерв і разом з ним в очне яблуко (див. вище). У ділянці диска зо­рового нерва вона ділиться на верхню і нижню гілки, а ті, в свою чергу, на носову та скроневу гілки. Таким чином, кожна гілка постачає кров'ю один квадрант сітківки. Це добре видно під час офтальмоскопії.

Задні короткі війкові артерії пенентрують склеру і формують власне судинну оболонку. Дві задні довгі війкові артерії разом з передніми (кінцеві гілки артерій м'язів) формують велике ар­теріальне коло райдужки, яке забезпечує кров'ю райдужку і війкове тіло.

Слізна, надорбітальна, надблокова, решітчаста, артерія спин­ки носа разом з гілками лицевої артерії постачають кров'ю повіки, слізний апарат і шкіру в ділянці орбіти.

Відток венозної крові йде двома шляхами, через систему верхньої орбітальної вени і лицеву вену. Верхня орбітальна вена виходить з орбіти через верхню очноямкову щілину і впадає в печеристу пазуху, яка знаходиться в середній черепній ямі біля турецького сідла. Велике значення для клініки має те, що між лицевою веною і верхньою орбітальною веною є численні анастомози, особливо в ділянці верхньої губи, спинки носа, повік. Через ці анастомози у разі гнійних процесів інфекція може лег­ко поширюватися на печеристу пазуху, обумовлюючи серйозне ускладнення — тромбоз кавернозного синуса. Поширенню інфекції сприяє також відсутність клапанів у лицевих венах.

ІННЕРВАЦІЯ

Рухова іннервація здійснюється окоруховим, відвідним, бло­ковим та лицевим нервами. Чутлива іннервація ока здійснюється першою гілкою трійчастого нерва — очним нер­вом. Крім того, у глибині орбіти знаходиться змішаний війковий вузол, який має у своєму складі гілки трійничного, окорухового і симпатичного нервів. Війкові нерви, що виходять з цього вузла, іннервують тканини ока.

ЗОРОВІ ФУНКЦІЇ І МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Центральний зір характеризується гостротою зору і кольоровідчуттям.

ГЗ (Visus) – це здатність ока сприймати роздільно 2 точки, які знаходяться 1 від 2 на мінімальній відстані.

Периферичний зір – це зір, який забезпечує сприйняття об´єктів, які не фіксуються поглядом.

Поле зору – простір, який одночасно сприймається нерухомим оком.

Сліпа плямя – проекція в просторі ДЗН, фізіологічна скотома. Розміщена в висковій частині поля зору на 12 – 18 градусах від точки фіксації.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 547 | Нарушение авторских прав