АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КОРОТКИЙ ВИКЛАД НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ. Відомо більше 160 форм скелетних дисплазій, значна частина з яких може діагностуватися до народження дитини (за допомогою ультразвукового дослідження

Відомо більше 160 форм скелетних дисплазій, значна частина з яких може діагностуватися до народження дитини (за допомогою ультразвукового дослідження вагітної). Етіологія захворювань гетерогенна, впливають ендогенні та екзогенні фактори. До ендогенних чинників відносять порушення ембріогенезу, які пов’язані з генетичними факторами (генні, хромосомні та геномні мутації). З віком батьків зростає частота множинних вроджених вад розвитку, в тому числі й системних скелетних дисплазій. До екзогенних факторів відносять механічні та психічні чинники, променевий вплив, хімічні речовини, медикаменти та віруси (Майборода Т.А и соавт., 2003). Найбільш чутливим плід у відношенні до розвитку аномалій опорно-рухової системи тератогенного характеру є 4-8-й тиждень вагітності.

Скелетні аномалії характеризуються клінічним поліморфізмом. Згідно з Міжнародною класифікацією спадкових системних захворювань скелета виділяють п’ять основних груп:

1) остеохондродисплазії (ОХД);

2) дизостози (аномалії окремих кісток чи їх комбінацій);

3) ідіоматичний остеолізис (захворювання, які супроводжуються багатовогнещевою резорбцією кісткової тканини та деформаціями);

4) скелетна патологія, пов’язана з хромосомними абераціями;

5) первинні метаболічні порушення.

За останні роки вдалося розшифрувати більшість скелетних дисплазій (встановлена локусна локалізація патології). Нині є можливим використання ДНК-діагностики для встановлення захворювання. Це дає можливість переглянути класифікацію системних скелетних дисплазій. Вивчення синтезу, деградації протеогліканів та глікозаміногліканів, що входять до їх складу, дало можливість зробити висновок, що порушення їх синтезу може призводити до формування спадкових системних захворювань скелета.

У Міжнародній класифікації виділяють 2 групи захворювань скелетних дисплазій:

1) хвороби, які виявляються під час народження і потребують пренатальної діагностики (танатоформна дисплазія, ахондрогенез, асфіксична дисплазія та ін.);

2) хвороби, які мають прояви в процесі росту дитини (ахондроплазія, гіпохондроплазія, множинна епіфізарна дисплазія, метафізарна дисплазія тощо).

Наявна також клініко-молекулярна класифікація, яка відображує зв’язок з основними генними мутаціями:

-мутації генів структурних протеїнів хряща та продуктів цих генів;

-мутації генів, які відповідальні за спадкові дефекти метаболізму хряща;

-мутації генів-регуляторів росту хряща;

-мутації генів транскрипції білка. Стає можливим застосування методів ДНК – діагностики.

Ахондрогенез є скелетною дисплазією, яка найбільш часто трапляється. Зустрічається з частотою 2,3 на 100000 народжених. За даними Гречанінової О.Я. (2005), частота становить 1:10000. Успадкування за автосомно-рецесивним типом. Це летальна хондродистрофія, яка характеризується непропорціонально великим черепом, коротким тулубом, вираженою мікромелією. Патологія проявляється хворобою Паренті-Фраккаро (часткова чи повна відсутність осифікації склепіння черепа і хребта, крайнім вкороченням трубчатих кісток та множинних переломів ребер) та Лангера – Салдіно (менш тяжка форма, при якій немає переломів ребер). Остаточний діагноз виставляється на основі рентгенологічних досліджень. Останнім часом запропонована класифікація з розподілом захворювання на 4 типи (залучення в патологічний процес трубчатих кісток зменшується від 2-го до 4-го типу). При ультразвуковому скринінгу відмічаються різке скорочення кінцівок, відсутність осифікації хребта, велика голова з нормальним чи дещо ослабленим окостенінням склепіння черепа. При цьому відмічаються дуже коротка шия, гіпопластична грудна клітка, що має бочкоподібну форму, поєднується з багатоводдям.

Танатоформна дисплазія ( з грецької той, що шукає смерть). Захворювання описане в 1967 році (Marotaux et al.). Зустрічається з частотою 6,9 на 100000. Автосомно-рецесивний тип успадкування. Діти народжуються мертвими чи помирають в перші дні життя від респіраторних захворювань. Для захворювання характерні деформація кісток нижніх кінцівок, грудна клітка у формі груші, ребра вкорочені, тіла хребців плоскі, череп у формі “трилисника”. Лоб опуклий, гіпертелоризм, пальці короткі, характерні вроджені вади серця, нирок, атрезія ануса.

Хондродистрофія з полідактилією (синдром короткого ребра і полідактилії) – група захворювань, які закінчуються летально. Захворювання характеризуються укороченням рук та ніг, звуженням грудної клітки, полідактилією. Захворювання часто супроводжується аномаліями інших органів. Частіше спостерігається у дівчаток. Тип успадкування автосомно-рецесивний. Захворювання проявляється трьома типами: Салдіно-Нунан (виражені мікромелія, гіпоплазія трубчатих кісток, звужена грудна клітка, вкорочені ребра, вроджені вади серця у вигляді транспозиції великих судин, патології шлунково-кишкового тракту (атрезій ануса, кишечника, сечостатевої системи (гіпоплазія, полікістоз нирок), тип Маєвського (менш виражена мікромелія, наявність щілини губи та піднебіння, короткі гомілки, тип Наумова – всі типи, які не входять до Салдіно-Нунан чи Маєвського.

Асфіксична дистрофія грудної клітки (синдром Жена) –патологія зустрічається рідко. Тип успадкування – автосомно-рецесивний. Мінімальні прояви захворювання виявляються у батьків хворої дитини, що дає підстави думати про гетерозиготні прояви. Найбільш типовими ознаками хвороби є вузька дзвіноподібна грудна клітка з короткими горизонтальними ребрами, ключиці розташовані у вигляді велосипедного руля, трубчаті кістки не змінені чи дещо вкорочені. Для захворювання характерним є також ураження нирок, печінки, жовчних протоків, підшлункової залози. Від захворювання в період новонародженості гине 80% дітей від дихальної недостатності. Виживали діти з легкими формами, хоча згодом у них розвивалася ниркова недостатність чи цироз печінки.

Неризомеличний тип Конраді-Хюнермана - це вітальний тип точкової хондродисплазії. Захворювання описане в 1914 році (Konradi E.). Тяжкі форми призводять до смерті в ранньому періоді. Для захворювання характерні асиметрія кінцівок, точкові осифікати біля плоских кісток, які в кінці першого року життя зникають і в цих місцях розвиваються виражені деформації епіфізів. Характерним є вигляд хворого (кіфосколіоз, плоске обличчя, гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очей, іхтіоз, алопеція, можлива розумова відсталість). У хворих виявлено дефект біосинтезу плазмогену і дефект окислення метанової кислоти. Розроблена пренатальна діагностика.

Дистрофічна дисплазія (ДД) – характеризується клишоногістю, деформацією пальців, множинними згинальними контрактурами суглобів, сколіозами. Захворювання вперше описано в 1960 році (Lamy М. Et Maroteaux P.). Успадкування за автосомно-рецесивним типом. Ген, відповідальний за ДД, розташований у 5-й хромосомі. Виділяють летальну форму захворювання (смерть настає після народження від серцево-дихальної недостатності) та дистрофічний варіант захворювання (легка форма). Характерними ознаками при народженні є маленький зріст (близько 33 см), в 40% укорочення кінцівок, в 100% множинні контрактури великих суглобів, деформації кистей рук (короткі й широко розставлені пальці та відведений великий палець, деформація стоп). У 70% випадків дисплазія, а в 22% вивих тазо-кульшових суглобів. Запалення вух призводить до їх деформації (в 80%). Часто настає смерть від пневмонії через деформацію хрящів трахеї. У випадках виживання дітей – спостерігаються сколіози, артропатії, які можуть призвести до порушення фізичного розвитку.

Недосконалий остеогенез – форма демінералізації кісток, яка найчастіше зустрічається серед скелетних дисплазій. Це гетерогенна група колагенових захворювань, що характеризуються підвищеною ламкістю кісток, голубуватими склерами та недосконалим дентиногенезом. Захворювання трапляється з частотою 1:50000 народжених. Частіше зустрічається серед хлопчиків. В основі захворювання - дефект утворення кісток (дефект утворення колагену). Виділяють 4 форми захворювання:

Тип 1 (синдром Хеве) – характеризується підвищеною ламкістю кісток, голубими склерами, глухотою, нормальною масою тіла та зростом. У кожної п’ятої дитини розвивається помірний сколіоз, у 40% відмічаються болі у вухах. Тип успадкування – автосомно-домінантний.

Тип 2 (летальний недосконалий остеогенез Фроліка) – перинатальний летальний тип. Успадкування за автосомно-рецесивним типом. Можлива пренатальна діагностика патології.

Тип 3 (ідіопатичний остеопороз Лобштейна, хвороба Фроліка, пізня важка форма недосконалого остеогенезу). Успадкування за автосомно-рецесивним або автосомно-домінантним типом. Для патології характерні внутрішньоутробні переломи або які розвиваються в перші роки життя прогресуюча деформація довгих кісток, хребта, ослаблена осифікація.

Тип 4, найлегша форма. Тип успадкування – автосомно-домінантний. У новонароджених голубі склери, які з віком стають білими.

Гетерозиготна ахондроплазія (хондродисплазія, хондродистрофія, хвороба Парро-Марі) – найбільш вивчена форма спадкової карликовості. Тип успадкування– автосомно-домінантний. У 80% батьки дітей здорові, що дає змогу стверджувати, що причиною є нові мутації. У гомозиготному стані захворювання завжди закінчується смертю. Частота патології 1:20000 народжених. Частіше зустрічається у сім’ях, де батько літнього віку. Причиною захворювання вважається аномальний тип росту хрящової тканини з подальшою патологічною осифікацією. Ген, який викликає ахондроплазію, знаходиться в 4-й хромосомі.

Основними клінічними ознаками захворювання є: вкорочення проксимальних відділів кінцівок. Широкі кістки мають характерну форму, пальці у вигляді тризуба, зменшення обсягу руху в ліктьових суглобах, характерна макроцефалія з укороченням основи черепа та зменшенням потиличного отвору. Наявні виступаючі лобні бугри, сідлоподібний ніс із вузькими носовими ходами, неправильний прикус. Як результат неправильного розвитку кісток черепа, звуження та порушення дренування слухових труб розвивається глухота. Діагностика базується на даних рентгенографії. Розроблені критерії пренатальної УЗД -діагностики.

Енхондроматоз (множинний енхондроматоз) група захворювань, із якої найбільш відома хвороба Ольє. Хвороба Ольє – це захворювання, яке зустрічається рідко і не успадковується. Це захворювання кісток, які ростуть. При цьому не осифікуються ділянки хрящової маси, які розкидані по всьому кістяку, що призводить до різноманітних деформацій (частіше у віці 1-4 роки). Особливістю хвороби Ольє є схильність енхондром до малігнізації (від 5 до 30%). Захворювання може ускладнюватися переломами уражених кісток.

Полідактилія – аномалія, коли на руці чи нозі наявні додаткові пальці (кількість їх може сягати 8-12). Частота полідактилії 0,3-1 на 1000. Етіологія гетерогенна. Тип успадкування домінантний та автосомно-рецесивний. Часто полідактилія входить до складу множинних аномалій (синдроми: Патау, Карпентера, Лоуренца-Муна-Барде-Бідля, Ноака, Меккеля, рото-обличчя-пальцевий синдром, Сміта-Лемлі-Опітца, хондродистрофія Маєвського, хондродистрофія Салдіно-Нунан, Багера, Грейга, Ленца, Рубінштейна-Гольтца, Тейбі, Сакаті тощо). У більшості випадків діагностика полідактилії не викликає труднощів. Інколи необхідне рентгенологічне дослідження. При цьому необхідно пам’ятати, що полідактилія може бути симптомом множинних вад розвитку, це вимагає ретельного обстеження хворих з полідактилією.

Лікування - хірургічне.

Вади розвитку кінцівок. Частота патології 1:3500. Етіологія гетерогенна. Частіше ці вади розвитку зустрічаються при множинних вадах (синдроми: Баллера-Герольда, Коффіна-Сіріса, Фагконі, Роберта, Холт-Орама, Гольтца, АДАМ-комплекс, Роланда, талідомідний синдром, Гольденхара тощо). Проявами є дезмелії (гіпоплазія чи тотальна аплазія трубчатих кісток, амелія – повна відсутність кінцівки, відсутність обох кінцівок - апус). Діагностика труднощів не викликає. Розроблені методики пренатальної діагностики. Лікування ортопедичне.

Низькорослість – це перш за все ендокринна патологія. Низькорослість – це коли відставання в рості більше двох сігм (звичайно з урахуванням зросту батьків). Частота становить до 2,5% населення. Причини низькорослості гетерогенні. Часто низькорослість є проявами інших синдромів (трисомій: 9, 21, 22, Шерешевського-Тернера, Марото-Ламі, Коффіна-Лоурі, Фаншоні, Сміта-Лемлі-Опітца, Салдіно-Нунан, Мора, Нунан, Тейбі, Сакаті, Ханхарта тощо). Для уточнення патології необхідно додатково провести обстеження в регіональному медико-генетичному центрі.

Лікування – консервативне, хірургічне (витягування).

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 483 | Нарушение авторских прав