АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОЛЕЖНІ (decubitus)

Пролежень – виразково-некротичний процес, що відбувається у ослаблених хворих в ділянках, які зазнають постійного стискування.

Етіологія і патогенез. Головна причина – зовнішнє (по відношенню до ураженої ділянки) стиснення (екзогенні пролежні) або нейротрофічні зміни тканин (ендогенні пролежні). При стисненні виникає порушення кровообігу (ішемія) і подальший некроз. Пролежень - різновид гангрени.

При нейротрофічних змінах (порушення трофічної іннервації) змінюється трофіка, метаболізм тканин, що також веде до розвитку некрозів.

Фактори, що сприяють розвитку пролежня

1. Атрофія підшкірної клітковини сприяє збільшенню тиску на виступаючи частини тіла.

2. Малорухомість важкохворих сприяє постійному тиску на одні і ті самі ділянки тіла.

3. Загальні порушення гемодинаміки в наслідок основного захворювання.

4. Метаболічні розлади.

Приклад – тиснення гіпсової повязки, частиною тіла, протезом, стороннім тілом на судину, каменем на стінку жовчного міхура, незручним взуттям.

Фази перебігу:

1. Порушення кровопостачання і трофіки.

2. некроз шкіри

3. утворення дефекту.

КЛІНІКА. Шкіра на початку бліда, далі- ціанотична, набрякла. Далі – відшарування епідермісу і утворення пухирів. Далі – некроз шкіри. Після його відторгнення утворюється дефект дно, якого вкрито гнійно-некротичними масами (детритом).Далі можлива поява дистрофічних грануляцій (бліді, дрібнозернисті, тусклі).

Типова локалізація – крижова ділянка, остисті паростки хребців, лопатки, потилиця, ліктьові паростки, передня верхня ость здухвинної кістки, надколінник, пятка, передня поверхня гомілки (передній край великої гомілкової кістки).

ЛІКУВАННЯ – за загальними правилами лікування гнійно-некротичних процесів.

Профілактика.

1. Запобігання тривалого стиснення: надувні круги, мішки з просом, льоном, часта зміна положення, секційні пневматичні матраци.

2. Ретельний догляд за хворим і його шкірою (обмивання, протирання камфорним або саліциловим спиртом)

3. Чиста постільна білизна, відсутність складок.

НОРИЦІ

Нориця (fistula)– патологічний хід, що сполучає органи, порожнини тіла або глибше розташовані тканини із зовнішньою поверхнею тіла або з порожниною внутрішнього органу. Через норицю виділяються продукти патологічного процесу (гній, секвестр), секрет або вміст відповідного органу (шлунковий сік, жовч, сеча, підшлунковий сік).

Класифікація

За походженням:

1. вроджені (на підставі та в зв'язку з вадами розвитку, персистування деяких зародкових епітеліальних утворень, що в нормі облітеруються) – серединні та бокові нориці шиї, нориці пупка, куприка.

2. набуті:

- спричинені патологічним процесом (мастит та інші гнійні процеси, ТВС, сторонні тіла, лігатури, руйнування тканин пухлиною і її розпад (міхурово-маточна нориця при канцері матки)

- спричинені травмою (кишкова, бронхіальна)

- створені оперативним шляхом – штучні нориці (цекостома, сигмостома при травмах прямої кишки; цистостома – при травмі уретри).

За відношенням до зовнішнього середовища:

· зовнішні - сполучення порожнистих органів, патологічної порожнини, м'яких тканин, кісток із зовнішнім середовищем. Зовнішні нориці ШКТ можуть бути повними (назовні виділяється весь вміст відповідної ділянки) і неповними (частина вмісту евакуюється природнім шляхом). При гнійних норицях повною вважають таку, яка сполучає гнійну порожнину як із зовнішнім середовищем, так і з порожниною внутрішнього органу (наприклад повна параректальна нориця).

· внутрішні – сполучення між 2 органами (міжорганні); між органом і порожниною тіла (наприклад, жовчно-плевральні); між органом і патологічним вогнищем(неповна внутрішня гнійна нориця).

За будовою:

· трубчасті – з чітко вираженим каналом, який, як правило, висланий грануляціями (виключення епітеліальні куприкові ходи);

· губоподібні – практично без норицевого каналу з безпосереднім переходом епітелію слизової оболонки порожнистого органа на шкіру (отвір порожнистого органу у зовнішнє середовище). Ці нориці завжди є епітелізованими.

За характером тканини, що вистилає норицевий канал:

· гранулюючи

· епітелізовані

За характером виділень: молочні, слинні, калові, гнійні, лікворні, жовчні, кишкові, сечові, слизисті.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 356 | Нарушение авторских прав