 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
М’язи язика поділяються на скелетні та власніТема:Анатомія травної системи План.
9. Підшлункова залоза: топографія, частини, будова. Екзокринна та ендокринна частини залози,їхні функції Самостійне вивчення тем: 1. Ротові залози;великі та малі слинні залози,їх характеристика. 2. Відмінності будови тонкої та товстої кишок. 3. Відношення внутрішніх органів до очеревини.утвори очеревини:чепці,брижі,складки,ямки,заглибини.
Література: Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968. РОТОВА ПОРОЖНИНА Ротова порожнина (cavitas oris) має дві частини: Ø присінок; Ø власне ротова порожнина. Присінок ротової порожнини - це щілина, яка розташована між губами і щоками ззовні (спереду), а також зубами і яснами зсередини (ззаду). Він при закритому роті сполучається із власне ротовою порожниною простором, який розташований позаду великих кутніх зубів.. Слизова оболонка, переходячи на альвеолярні відростки щелеп, утворює вуздечки верхньої і нижньої губ. В ділянці альвеолярних відростків слизова оболонка щільно зростається з окістям, утворюючи ясна. Власне порожнина рота спереду і з боків обмежена зубами і яснами, а ззаду переходить у глотку та. Стінки власне порожнини рота: Ø Верхня стінка порожнини утворена м’яким і твердеим піднебінням, Ø нижня - діафрагмою рота (щелепно-під’язиковий м’яз). На нижній поверхні ротової порожнини лежить язик, який при закритому роті майже повністю заповнює її і своєю верхньою поверхнею прилягає до піднебіння. Підязиком, по боках від середньої лінії, знаходяться сосочки, на яких відкриваються протоки піднижньощелепної і під’язикової слинних залоз. Піднебіння складається з двох частин: Ø тверде піднебіння, утворене відростками верхньої щелепи та піднебінною кісткою. Ø м’яке піднебіння,утворене м’язами і фіброзною тканиною. Задній край м’якого піднебіння вільно звисає вниз і має посередині виступ - язичок. Значення піднебіння -відділяє ротову порожнину від порожнини носа і глотки. По боках м’яке піднебіння переходить у дужки:передні і задні Ø Передня йде до бічної поверхні язика(піднебінно-язикова) Ø задня - до бічної поверхні глотки. (піднебінно-глоткова) Між дужками розташовані піднебінні мигдалики. До складу м’якого піднебіння і дужок входять м’язи, найбільшими з яких є м’яз-підіймач піднебінної завіски і м’яз-напрягач піднебінної завіски. Ротова порожнина сполучається з глоткою за допомогою отвору, який має назву зіва. Зів обмежений: Ø вгорі м’яким піднебінням, Ø по боках - піднебінними дужками, Ø внизу - коренем язика. Язик Язик - це м’язовий орган, який бере участь у механічній обробці їжі, формуванні харчової грудки, акті ковтання; він є органом смаку і мови На язиці розрізняють: Ø тіло, Ø верхівку, Ø корінь Верхня поверхня його називається спинкою і складається з двох частин: передня лежить в порожнині рота, а задня спрямована до глотки. На межі між ними знаходиться ямка - сліпий отвір. На слизовій оболонці язика розташовані сосочки, завдяки чому він має бархатний вигляд. Сосочки язика: Ø ниткоподібні Ø конусоподібні,вони знаходяться на кінчику язика і виконують функцію больової, тактильної і температурної чутливості, Ø на межі із заднім відділом язика лежать валикоподібні, Ø на кінчику, спинці і краях язика розрізняють грибоподібні і листоподібні сосочки. На корені язика і задньому відділі спинки знаходяться лімфоїдні фолікули, які формують язиковий мигдалик. М’язи язика поділяються на скелетні та власні Ø СкелетнІ - підборідно-язиковий, під’язиково-язиковий та шилоязиковий м’язи, які зміщують язик в різні сторони. Ø Власні м’язи язика представлені пучками волокон, які переплітаються у взаємно перпендикулярних напрямках і при скороченні змінюють його форму. Слинні залози: Ø Дрібні слинні залози.У слизовій оболонці порожнини рота є дрібні слинні залози, які отримали назву за місцем їх розташування(губні, щічні, піднебінні і язикові залози). Ø Великі слинні залози: привушні, піднижньощелепні і під’язикові, їх протоки.відкриваються протоки в порожнину рота Привушна залоза лежить на бічній поверхні обличчя, спереду і нижче вушної раковини й заповнює занижньощелепну ямку її вивідна протока довжиною 5-6 см пронизує щічний м’яз і відкривається в присінок рота на слизовій оболонці щоки на рівні другого верхнього великого кутнього зуба. Піднижньощелепна залоза знаходиться в піднижньощелепному трикутнику, нижче тіла нижньої щелепи. Вивідна протока відкривається у власне ротову порожнину на сосочку під язиком. Під’язикова залоза лежить в під’язиковій складці на дні порожнини рота. Головна вивідна протока проходить разом з протокою піднижньощелепної залози і відкривається поряд з нею або спільним отвором. ГЛОТКА Глотк а (pharynx),трубка довжиною13-15см Ø з’єднує порожнину рота із стравоходом, Ø з’єднує порожнину рота з гортанню. У порожнині глотки відбувається перехрест травного і дихального шляхів. Розташування глотки:знаходиться на шиї,попереду основної частини потиличної кістки і перших шести шийних хребців Глотка лежить позаду носової, ротової порожнин та гортані. Глотка поділяється на три частини: Ø носову (або носоглотку), Ø ротову (або ротоглотку) Ø гортанну (або гортаноглотку). Порожнина глотки сполучається: Ø з порожниною носа через хоани (два отвори); Ø з барабанною порожниною (середнє вухо) через отвори слухових (євстахієвих) труб, які знаходяться на бічній стінці глотки(два отвори); Ø з порожниною рота через зів; Ø з гортанню через вхід у гортань; при вході в горло утворюється лімфо-епітеліальне кільце, назване кільцем Пирогова-Вальдейера. Кільце Пирогова-Вальдейера утворене мигдаликами: Ø глотковий (1), Ø трубні (2), Ø піднебінні (2) Ø язиковий (1). Будова стінки глотки: Основу стінки горла становить фіброзна пластинка, яка зверху прикріплюється до зовнішньої основи черепа. Ø Внутрішня оболонка називається слизова Ø Середня,мязова оболонка. М’язи горла поділяються на поздовжні та циркулярні: § До поздовжніх належать шило-глотковий та піднебінно-глотковий м’язи, це підіймачі глотки. § До циркулярних належать три м’язи- стискачі: верхній, середній та нижній. При їх скороченні харчова грудка проштовхується до стравоходу. Ø Ззовнішня оболонка адвентиція Стравохід
Стравохід (oesophagus) - це вузька довга трубка, довжиною 25 см,відстань від зубів до шлунка- 40-42 см.Стравохід з’єднує глотку зі шлунком. Він починається на рівні VI-VII шийних хребців і закінчується в черевній порожнині на рівні XI грудного хребця. В стравоході розрізняють відділи: Ø шийний, Ø грудний,знаходиться у задньому середостінні Ø черевний. Знаходиться у черевній порожнині,2-4см Стравохід має 3 анатомічні звуження: Ø на його початку (VI шийний хребець)- глоткове; Ø на рівні розгалуження трахеї (IV грудний хребець),бронхіальне; Ø при переході стравоходу через діафрагму,діафрагмальне. На своєму шляху він утворює ряд вигинів. Ø У шийному відділі стравохід відхиляється вліво, потім цей вигин поступово випрямляється і на рівні V грудного хребця йде по серединній лінії. Ø Нижче стравохід знову відхиляється вліво і проходить через діафрагму. Стінка стравоходу складається із: Ø слизової оболонки, яка утворює поздовжні складки і підслизової основи, Ø м’язової оболонки (із зовнішнім поздовжнім і внутрішнім циркулярним шарами). У верхній третині стравоходу м’язи посмуговані, а в нижній - гладкі. Ø сполучнотканинна оболонка - адвентиція, яка дає можливість змінювати величину поперечного діаметра при проходженні харчової грудки різних розмірів та фіксує стравохід до суміжних органів. ШЛУНОК Шлунок (gaster) - розширена частина травного каналу. Він розташований у верхньому поверсі черевної порожнини - в надчеревній та лівій підреберній ділянках. При рентгенологічному дослідженні виявляють такі форми шлунка: Ø форма гачка (коли шлунок лежить майже вертикально, а його пілорична частина спрямована вгору, вправо і назад), Ø форма рога (коли шлунок лежить майже горизонтально), Ø форма панчохи (шлунок лежить вертикально Величина шлунка залежить від індивідуальних особливостей та його наповнення. Розміри шлунка новонародженого становлять до 5 см в довжину, а дорослого - 25 см,об,єм 1,5-3л. В шлунку розрізняють 2 стінки: Ø передню Ø задню стінки. Розрізняють 2 краї: мала і велика кривини Частини шлунка: Ø Кардіальна,яка прилягає до місця входження в нього стравоходу. Ø Дно шлунка,зліва від кардіальної частини утворюється куполоподібне випинання - дно шлунка (або склепіння). Ø Тіло шлунка,середня частина органа. Ø Пілорична (воротарна)частинашлунка, яка переходить у дванадцятипалу кишку. Стінка шлунка має такі шари: Ø слизова оболонка з підслизовою основою, Ø м’язова Ø серозна оболонки. Слизова оболонка має багато складок, які розташовані в різних напрямках. На малій і великій кривизнах ці складки поздовжні. Між складками знаходяться підвищення - шлункові поля, в яких розташовані ямки. В ямки відкриваються вивідні протоки залоз шлунка Розрізняють три види залоз шлунка: Ø Власні залози шлункарозміщені у ділянці його тіла і дна. Ці залози побудовані із п’яти видів клітин, які секретують наступні продукти:ферменти, Н+-іони, які створюють кисле середовище у шлунку; біологічно активні речовини Ø Кардіальні залози. Ø Пілоричні залози,розміщені в однойменних ділянках шлунка. їх клітини продукують слиз та ферменти,відсутні клітини,що секретують Н+-іони, тому середовище в пілоричному відділі лужне. До складу кардіальних та пілоричних залоз входить також значна кількість ендокринних клітин. М’язова оболонка має три шари: Ø Поздовжній Ø циркулярний Ø косий. В пілоричній частині циркулярний шар м’язів потовщується і формує м’яз-стискач пілоруса, а слизова оболонка в цьому місці утворює пілоричну заслонку. Під час скорочення м’яза-стискача вона повністю відокремлює порожнину шлунка від порожнини дванадцятипалої кишки. Зовнішнім шаром шлунка є серозна оболонка (очеревина), якою орган покритий з усіх боків, тобто лежить інтраперитонеально.Очеревина переходить на інші органи і утворює зв,язки шлунка (6 зв,язок) Тонка кишка Тонка кишка (intestinum tenue) починається від пілоричного відділу шлунка на рівні І поперекового хребця і, утворивши на своєму шляху ряд вигинів, закінчується в правій клубовій ямці, де переходить в сліпу кишку. Довжина тонкої кишки у трупа становить 5-7 м і перевищує довжину тіла в 4,1 раза, а у живої людини - 2,7 м,довжина залежить від віку, статі, фізичного розвитку індивіда. Петлі тонкої кишки лежатьнижче шлунка і печінки, займаючи пупкову ділянку і частково спускаючись в порожнину малого таза. Тонка кишка ділиться на три відділи: Ø дванадцятипалу кишку (довжиною 25-30 см); Ø порожню кишку Ø клубову кишку. Чіткої анатомічної межі між порожньою і клубовою кишками немає. Вважають, що приблизно 2/5 становить порожня, а 3/5 - клубова кишка. Дванадцятипала кишка (duodenum) - це початковий відділ тонкої кишки, який підковоподібно огинає головку підшлункової залози. У ній розрізняють такі частини: верхню, низхідну, нижню горизонтальну і висхідну. На рівні І-ІІ поперекових хребців зліва вона утворює різкий вигин і переходить у порожню кишку Порожню (jejunum) і клубова кишки (ileum) об’єднують під назвою брижової частини тонкої кишки, тому що вони покриті очеревиною з усіх боків і підвішені на брижі, між листками якої проходять судини, нерви і лежать лімфатичні вузлию Будова стінки: Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 1261 | Нарушение авторских прав |