АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лекція№5 Тема: Рефлекс - як основна форма діяльності ЦНС.

1. Поняття про рефлекс. Класифікація рефлексів.

2. Будова рефлекторної дуги.

3. Нервові центри та їх властивості.

4. Координація рефлекторної діяльності.

1. Термін рефлекс запропонував чеський вчений Прохаска у значенні відображення, розвинув ідею про рефлекторну будову процесів. Вчений Сеченов писав: «Усі акти свідомого і не свідомого життя, є не що інше як рефлекси».

Умовні рефлекси – це реакція організму на зміну середовища та на зовнішні та внутрішні подразники що здійснюються за участю ЦНС.

Класифікація:

За біологічним значенням – харчові, оборонні, статеві, познотонічні, локомоторні.

Залежно від розміщення рецептора – екстерорецептивні, всцеро та інтерорецептивні, препріоцептивні.

За розміщенням центральних ланок – спінальні (рефлекси спинного мозку), бульберні (у довгастому мозку), мезенцефальні (у середньому мозку), діенцифальні(упроміжному мозку), кортикальні (у корі головного мозку).

За характером дії – моторні, секреторні, судинорухові.

Рефлекси поділяються на умовні та безумовні.

Найпростішими є міотатичний (колінний рефлекс), кореальний (рогівка ока, повіки), зіничний (звуження зіниці).

2. Рефлекторні дуга – шлях, яким поширюється збудження від рецептора до ефетора, під час рефлексу.

Будова рефлекторної дуги: рецептори = структури (що сприймають подразник) = аферентні нейрони (проводять збудження до ЦНС = вставні нейрони (що утворюють нервовий центр) = еферентні нейрони (проводять збудження до ефекторів) = ефектор.

Рефлексогенна зона – рецептивне поле рефлексу, ділянка тіла де розміщені рецептори, подразнення яких викликає певну реакцію. На сьогодні існує уявлення про рефлекторну дугу як кільце.

3. Нервові центри – це сукупність нейронів необхідних для здійснення рефлексу, або регуляції фізіологічної функції. (дихання, ковтання, моргання, судинний рух, слиновиділення).

Наявність синапсів зумовлює властивості нервових центрів.

Всі нервові центри мають спільні властивості:

- Однобічна провідність – через нервові центри збудження поширюється лише в одному напрямку до еферентного нейрона (закон Белл - Можанді)

- Сповільнене проведення – у нервові центри збудження повільніше ніжу нервових волокнах, причиною цього є синаптична затримка – (кожен рефлекс здійснюється у певний час) – «Час рефлексу» - це інтервал від початку подразнення до рефлексної відповіді. У людини час мигального рефлексу становить 50-200 мілі секунд. А час рефлекторного почервоніння шкіри 20 с.

Сумація збудження – розрізняють часову і прострову.

Часова – виникає, якщо на рецептивне поле нанести серію ритмічних подразнень.

Просторова – виникає коли одночасно подразнюють дві ділянки рецепторів одного рецептивного поля.

Преформація ритму.

Нервові центри можуть змінювати частоту імпульсів які надходять до аферентним нейронам. Після дія – після припинення подразнення збудження ЦНС може продовжуватися ще деякий час.

Втома нервових центрів - проявляється у зниженні сили рефлекторної дії на тривале подразнення. Втома із порушенням передачі через синапси в наслідок втрати та зниження чутливості до нього.

Тонус нервових центрів – нервові центри посилають до робочих органів імпульси не тільки під час діяльності, а й у стані спокою – це забезпечує понус органів та систем.

Пластичність – під час порушення функції окремих частин мозку їх виконання забезпечують інші центри. Кора великих півкуль утворює тимчасові зв’язки. При видаленні кори пластичність не проявляється.

4. Це взаємодія нервових процесів, збудження та гальмування у ЦНС, яка забезпечує її узгоджену діяльність, завдяки їй нервова система проводить рефлекторну відповідь у певний момент часу.

Принципи координації.

- Корвенгенція – на кожному нейроні сходяться різні аферентні волокна, вони утворюють збудливі та гальмівні синаптичні потоки подразнень підлягають обробці, формуються в єдине збуджений аксон, яке надходить до ланки нервової сітки.

- Дирвенція (розходження) – це здатність одного нейрона встановлювати численні синаптичні зв’язки їз різними нервовими клітинами. Завдяки цьому, одна клітина може брати участь у організації та контролі різних організацій.

- Уррадіація – поширення збудження від одних нервових центрів до інших.

- Оклюзія – полягає в тому, що при максимальному одночасному подразненні 2 аферентних нервів рефлекторна відповідь може бути слабшою, ніж сума відповідей з кожного нерва окремо.

- Просторове полегшення – при одночасному подразненні 2 аферентних нервів рефлекторна відповідь може бути сильнішою ніж сума відповідей викликана окремим подразниками.

- Індукція – буває одночасна – негативна, одночасна – позитивна, послідовна негативна, послідовна позитивна.

- Рецепрокнаінервація – лежить в основі ритмічних рефлексів (кроковий рефлекс) при цьому збудження центру мязів згиначів однієї кінцівки зумовлює гальмування її розгиначів і одночасно збудження центрів мязів розгиначів та гальмування мязві згиначів протилежної кінцівки.

Суть цього явища полягає в тому, що аферентні волокна головного мозку розгалужуються і на одних нейронах утворюються збуджувальні синапси, а на інших гальмівні.

- Принцип загального кінцевого шляху – один і той самий рефлекс може бути викликаний подразником різних рефлексів, це значить що одні і тіжмотонейрони входять до складу рефлекторних дуг.

- Принцип домінанта – це тимчасово панівний стан у ЦНС осередок стійкого збудження, який змінює і підпорядковує собі у даний момент роботу усіх центрів.

- Принцип зворотного зв’язку.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 625 | Нарушение авторских прав