 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Моторна діяльність товстої кишкиНе перетравлені у тонкій кишці рештки хімусу (за добу їх збирається 300—500 мл) надходять через ілеоцекальну заслінку в сліпу кишку. В товстій кишці хімус концентрується шляхом всмоктування води. Тут продовжується також всмоктування електролітів, водорозчинних вітамінів тощо. Формуючись, калові маси поступово рухаються до прямої кишки. Моторна функція товстої кишки забезпечує депонування калу. Харчовий хімус проходить увесь травний канал за 2-3 доби. Більшу частину часу він перебуває в товстій кишці. Зовнішній поздовжній шар м'язів має вигляд смуг і перебуває у постійному тонусі. Завдяки скороченню окремих частин циркуляторного м'язового шару створюються складки (гаустри). Звичайно хвилі повільно проходять товстою кишкою: 3-4 рази за добу виникає сильна пропульсивна перистальтична хвиля, яка проштовхує вміст у каудальному напрямі. Ці рухи зв'язують зі шлунковоободовим рефлексом (вони часто спостерігаються після їди). Місцеве розтягування товстої кишки також супроводжується перистальтичними скороченнями. Механічні та хімічні подразники підвищують рухову активність і прискорюють проходження хімусу кишкою. Тому рослинна клітковина, яка погано перетравлюється, стимулює перистальтику. Регуляція руху товстої кишки відбувається головним чином інтрамуральними нервовими сплетіннями. Корекція місцевих рефлексів відбувається вищерозташованими центрами ВНС. Парасимпатичні нерви стимулюють, а симпатичні гальмують моторну функцію товстої кишки.
Травлення в шлунку Шлунок являє собою розширену частину травного каналу. В ньому розрізняють передню і задню стінки. Увігнутий край називають малою кривизною, випуклий — великою кривизною. Передня ділянка шлунка (місце входу стравоходу в шлунок) називається кардіальною, середня ділянка шлунку називається тілом, а задня (місце переходу шлунку в 12-палу кишку) — пілоричною ділянкою. Слизова оболонка шлунка продукує сік. Шлунок поєднує функції травного органу і харчового резервуару. Його місткість у дорослої людини — біля 3 л. У осіб, які споживають велику кількість їжі і рідини, місткість шлунку значно більша — 5-10 л. В шлунку продовжується механічна обробка їжі і проходять ферментативні процеси розщеплення харчових продуктів під впливом ферментів, які виробляють залози шлунку. Подрібнена і хімічно оброблена харчова маса в суміші з шлунковим соком утворює рідкий або напіврідкий хімус. Розрізняють три види залоз шлунка: Основні клітини виробляють: · пепсиноген – профермент, який у порожнині шлунка перетворюється на активну форму фермента – пепсин, що має здатність розщеплювати білки. Пристінкові клітини виробляють: · хлористоводневу кислоту, яка створює кисле середовище у шлунку. Додаткові клітини виробляють: · мукоїдний секрет (слиз). Кардіальні і пілоричні залози розміщені в однойменних ділянках шлунка. Їх клітини продукують слиз та ферменти-дипептидази. До складу кардіальних та пілоричних залоз входить також значна кількість ендокринних клітин. Постійне виділення муцину сприяє формуванню специфічної оболонки, яка щільно прилягає до слизової оболонки шлунку. Крім того, поверхневі шари муцинової оболонки можуть відділятися, захищаючи слизову оболонку шлунку від механічних і хімічних подразнень, зокрема від дії високоактивних білкових ферментів. Серед залоз пілоруса пристінкових клітин немає, а тому сік цієї частини шлунку має лужну реакцію. Натщесерце реакція шлункового соку нейтральна, або слаболужна; після прийняття їжі - сильно кисла (рН-0,8-1,5). Загальний об'єм секреції шлункового соку протягом доби складає 2,0-3,0 л. Склад шлункового соку. Чистий шлунковий сік — це безколірна прозора рідина кислої реакції (рН — 0,8-1,5). Кислотність шлункового соку визначається вмістом в ньому соляної кислоти, концентрація якої при прийнятті їжі — 0,4-0,5%. При відсутності процесу травлення соляна кислота не виділяється і рН шлункового соку нейтральна. До складу шлункового соку входять ферменти - протеази, які перетравлюють білки (пепсин, желатиназа, хімозин) і ліпаза, гідролізуюча жири. Пепсин виділяється головними клітинами шлунку в неактивному стані у вигляді пепсиногену. Активує його соляна кислота. Пепсин розщеплює білки до поліпептидів. Желатиназа (парапепсин) здійснює гідроліз желатину (білок сполучної тканини), а хімозин — розщеплює казеїн молока в присутності кальцію до параказеїну і сироваткового білка. У дорослих людей хімозин не виділяється. Ліпаза розщеплює жири на гліцерин та жирні кислоти. Ліпаза шлункового соку у дорослих осіб малоактивна, вона діє лише на емульговані жири. У грудних дітей шлункова ліпаза розщеплює до 25% жиру молока. Важлива роль в шлунковому травленні належить соляній кислоті: · активує пепсиноген (сприяє перетворенню пепсиногенів на пепсини), · забезпечує бактерицидну дію шлункового соку, · викликає денатурацію і набухання білків, зокрема білків молока, сприяючи їх подальшому ферментативному розщепленню, · соляна кислота активує гормон гастрин, який утворюється в слизовій оболонці воротаря шлунку, · стимулює шлункову секрецію, · виконує захисну функцію, бо має бактерицидні властивості і запобігає попаданню бактерій у тонку кишку; · сприяє моторній та евакуаторній функціям шлунка (бере участь в процесах переміщення харчових мас з шлунку в кишечник). В захисті стінки шлунку від пошкоджуючої дії пепсину і соляної кислоти важлива роль належить слизовому бар'єру з великим вмістом муцину, який виробляється додатковими клітинами шлункових залоз. Пристінковими клітинами шлунку крім соляної кислоти виробляється внутрішній фактор Касла (протианемічний). При відсутності цього фактора порушується всмоктування в порожній кишці вітаміну В12, що надходить з їжею, потрібного для біосинтезу гемоглобіну еритробластами кісткового мозку, і виникає перніціозна анемія. Під впливом ферментів слини в шлунку продовжується розщеплення полісахаридів. Проте цей процес триває лише до тих пір, поки їжа, що надійшла в шлунок, не змішається з шлунковим соком, соляна кислота якого гальмує активність карбоангідраз слини. Слиз утворюється в клітинах покривного епітелію, слизових клітинах шийки залоз (мукоцитах), у кардіальних та пілоричних залозах. Слиз складається з глікопротеїдів, має лужну реакцію і частково нейтралізує хлористоводневу кислоту. Основна функція слизу захисна. Він запобігає механічним та хімічним ушкодженням слизової оболонки шлунка. В'язкість слизу залежить від рН, вона максимальна при рН 5. При зниженні або підвищенні рН в'язкість зменшується. Менш в'язкий слиз легше видаляється з поверхні оболонки. Тому при підвищенні секреції НС1 епітелій слизової оболонки стає вразливішим. У нормі існує дві лінії захисту проти самоперетравлення слизової оболонки – слиз та клітини покривного епітелію. Вони запобігають зворотній дифузії Н+ з порожнини шлунка в глиб слизової оболонки. Деякі речовини (алкоголь, оцет, ацетилсаліцилова кислота, солі жовчних кислот) порушують цей бар'єр, що може призвести до розвитку виразкової хвороби шлунка. Вважають, що шлунковий сік складається з двох компонентів – кислотного (утворюється в парієтальних клітинах) та лужного (слиз). В утворенні лужного компоненту беруть участь мукоцити залоз тіла та дна шлунка, кардіальні та пілоричні залози, клітини покривного епітелію. рН соку залежить від співвідношення цих компонентів. Натщесерце та після їди це співвідношення значно змінюється. Регуляція шлункової секреції. Діяльність шлунку залежить від складу і кількості прийнятої їжі. Стимулюючу дію на залози шлунку виявляють екстрактивні речовини м'яса, гальмівну — жир, концентровані розчини кухонної солі тощо. При споживанні хліба, як і м'яса, максимальна секреція шлункового соку настає через годину, при споживанні молока — через три години. Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 503 | Нарушение авторских прав |