 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Навчити студентів діагностувати захворювання стравоходу, дивертикули стравоходу, езофагіти, пошкодження, сторонні тіла стравоходу, кардіоспазм, опіки, рубцеві звуження стравоходу.Київ – 2011
Тема: "Захворювання стравоходу. Дивертикули стравоходу. Езофагіти. Пошкодження, сторонні тіла стравоходу. Кардіоспазм. Опіки, рубцеві звуження стравоходу". Навчальний предмет: хірургія. Курс: ІІІ. Факультет: стоматологічний. Кількість навчальних годин: 2,5 години. І. Актуальність теми: Стравохід починається від рівня VІ шийного хребця то проходить до рівня ХІ грудного хребця. Загальна довжина його у чоловіків складає 24,5-25,5 см, а у жінок декілька менше—23,5-24 см. Стінка має декілька шарів, товщина стінки 4 мм; патологічно змінений стравохід буває набагато товщий. Слизова оболонка складається з багатошарового плоского епітелію. Підслизовий шар разом з слизовою оболонкою представляє собою досить щільний утвір, що необхідно враховувати при формуванні стравохідних анастомозів. Шийний відділ кровопостачається від нижніх щитоподібних артерій. Верхньогрудний — також від нижніх щитоподібних артерій та гілки шийного стовбура. Грудний відділ стравоходу в основному отримує кров із власних стравохідних артерій, які в кількості до 8 відходять безпосередньо від аорти. Крім цього, на рівні біфуркації трахеї в кровопостачанні стравоходу приймають участь гілки бронхіальних артерій, а нижче—гілки міжреберних артерій. До абдомінального відділу стравоходу підходять висхідна гілка лівої шлункової артерії та гілка нижньої діафрагмальної артерії. З хірургічної точки зору найбільш небезпечним є грудний відділ стравоходу від аорти до діафрагми, так чк тут кровопостачання носе сегментарний характер. Це підтверджує багато численні випадки некрозу стравоходу в даній ділянці після операцій. Захворювання стравоходу в практиці лікаря стоматолога має важливе значення, так як даний орган знаходиться в безпосередній близькості від області роботи стоматолога, і саме лікар — стоматолог може бути тим спеціалістом, що допоможе виявити на ранніх стадіях захворювання та пошкодження стравоходу. ІІ. Учбові цілі заняття: Навчити студентів діагностувати захворювання стравоходу, дивертикули стравоходу, езофагіти, пошкодження, сторонні тіла стравоходу, кардіоспазм, опіки, рубцеві звуження стравоходу. Студент повинен знати: 1. Анатомо-фізіологічні дані стравоходу. 2. Класифікацію, клініку і діагностику захворювань та пошкоджень стравоходу. 3.. Допоміжні методи обстеження (Rg КТ, МРТ, езофагоскопія, тощо). 4. Диференційну діагностику захворювань стравоходу як між собою, так і з іншими захворюваннями шиї, грудної та черевної порожнини. 5. Покази до оперативного втручання і методи операцій. Студент повинен вміти: 1. Обстежувати хворих на захворювання стравоходу, дивертикули стравоходу, езофагіти, пошкодження, сторонні тіла стравоходу, кардіоспазм, опіки, рубцеві звуження стравоходу. 2. Діагностувати, дивертикули стравоходу. 3. Діагностувати езофагіти. 4. Діагностувати пошкодження, сторонні тіла стравоходу. 5. Діагностувати кардіоспазм. 6. Діагностувати опіки, рубцеві звуження стравоходу. 7. Визначити лікувальну тактику при захворюваннях та пошкодженнях стравоходу.
ІІІ. Виховні цілі: Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 290 | Нарушение авторских прав |