 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Нормальна мікрофлора товстого кишківникаВікові анатомо-фізіологічні особливості системи травлення у дітей. Ротова порожнина. Слизова оболонка рота відносно суха, так як у новонароджених спостерігається незначне виділення слини, багата на кровоносні судини. Епітелій слизової оболонки дуже ніжний, тому слизова досить уразлива і легко травмується. Реакція слини новонароджених слабокисла, тому зрозуміле легке інфікування слизової ротової порожинини Candida albicans з розвитком пліснявки, та часте виникнення стоматиту. Слинні залози до моменту народження не зовсім розвинуті і слабо функціонують, хоча в слині міститься достатня кількість птиаліну (звичайно на рідку їжу слина не утворюється, але на молоко виділяється). Весь комплекс слини направлений на зменшення поверхневого натягу молока, тому навіть невелика її кількість сприяє швидкому перетравленню. В 4-6 місяців у дітей грудного віку відмічається посилення слинотечі, що може пояснюватись декількома причинами: - подразнення трійчастого нерву зубами, що починають прорізуватися; - введення до раціону прикормів; - нездатність дітей ковтати слину. У плода смоктальний рефлекс формується рано, його ознаки відмічаються у плода 13 тижнів. До 21-24 тижня смоктальний рефлекс набуває характер цілісної скоординованої реакції. Ковтальний рефлекс у плода розвивається пізніше. Тільки до 7 місяця гестації він формується повністю. У глибоконедоношених дітей немає ковтального і смоктального рефлексів, особливо у дітей, що народилися до 34 тижнів вагітності. Фактори, що сприяють акту смоктання у новонароджених, наступні: - ротова порожнина відносно мала; - піднебіння сплощене; - широкий язик, який має відносно більші, ніж у дорослих, розміри; - жувальні м’язи і м’язи губ гарно розвинуті; - жирові грудочки Біша, які складаються з твердих жирних кислот – пальмітинової і стеаринової, що надають щокам пружності навіть при сильному виснаженні дитини; - дублікатура слизової оболонки на яснах; - видима частина слизової губ має поперечну складчастість у вигляді маленьких подушок, що розташовані поперечно до довжини губ. Стравохід До народження стравохід в основному сформований. Довжина стравоходу у новонароджених приблизно 10-12 см. Топографічно він починається на 2 тіла хребців вище, ніж у дорослих (новонароджені – на рівні ІІІ-IV шийних хребців, до 2-х років – IV-V, в 12 років – VI-VII шийні хребці). Це забезпечує умови майже для одночасного ковтання і дихання. Слизова оболонка суха і ніжна, залози майже не функціонують. Еластичні волокна і м’язовий шар розвинені слабо. Слизова оболонка має гарно виражену складчатість, що приводить до повного змикання його стінок в стані спокою. Поза актом ковтання перехід глотки в стравохід закритий. Інервація стравоходу відбувається нервовими утворами, які знаходяться на ранній стадії розвитку. Перистальтика стравоходу не сформована, він може пропускати лише рідку їжу (молоко). Відсутність щільного охоплення стравоходу ніжками діафрагми як у доношених, так і у недоношених дітей сприяє частим зригуванням. Шлунок У дітей раннього віку шлунок не має певної форми. Вона змінюється залежно від наповнення і характеру харчування. Тіло шлунка розвинене слабко, воно становить 1/4 його довжини, тоді як у дорослих – 2/3. Протягом 1-го року життя відбувається інтенсивний ріст тіла і пілоричного відділу шлунка. Розташований більш горизонтально, ніж у дорослих (в лівому підребер’ї, його кардіальна частина фіксована зліва від Х грудного хребця, пілорична – приблизно посередині відстані між пупком і мечовидним відростком десь на рівні XII грудного хребця). Тільки наприкінці 1-го року життя він набуває вертикального положення. Моторна діяльність шлунка новонароджених відрізняється низьким ритмом і швидкістю хвиль скорочень. Перистальтика в’яла, швидкість скорочень перистальтики 2-4 в 1 хв. Моторна періодика шлунку у новонароджених натще відсутня. Спостерігаються лише слабкі безперервні скорочення шлунку. У дітей грудного віку можливе підвищення тонусу мускулатури шлунка в пілоричному відділі, максимальним проявом якого є пілороспазм. При грудному вигодовуванні шлунок звільняється від їжі через 2-3 години, при харчуванні коров’ячим молоком – через 3-4 години. М’язова оболонка розвинена слабо і нерівномірно. Значно слабше розвинута в кардіальномувідділі, сильніше – в пілоричному. Еластична тканина шлунка у грудних дітей також виражена недостатньо. Слизова товста, має багатуваскуляризацію, але кількість келихоподібних (“пепсиногенних”) клітин на одиницю поверхні у дітей до 2-х років значно менша, ніж у дітей старшого віку і дорослих. Не повністю диференційовані інші клітини (головні, обкладні, додаткові) слизової оболонки. Вважають, що гістологічна диференціація шлунка триває до кінця 2-го року. Розрізняють анатомічну і фізіологічну ємкість шлунка. При визначенні фізіологічної ємкості дитину зважують до і після їжі, анатомічної ємкості – при безпосередніх вимірюваннях у випадку видалення шлунку або на секції.
Схильність до зригувань – одна із характерних рис новонароджених і дітей перших місяців життя. Це обумовлено певними особливостями будови верхніх відділів травного тракту у цьому віці: - стравохід не охоплюється щільно ніжками діафрагми; - слабість кардіального сфінктеру при гарно розвиненому пілоричному; - горизонтальне розташування шлунка і форма його у вигляді “мішка”; - високий тиск в черевній порожині; - горизонтальне положення дитини; - великий об’єм харчування (добовий об’єм їжі складає 1/5 від маси тіла дитини). У здорових новонароджених зригування може виникнути внаслідок 2 причин: перегодовування та аерофагії. Ферментний склад шлункового соку не відрізняється від такого у дорослих. Але на 1-му році життя протеолітична активність шлункового соку низька. Активність пепсину на 30-50 % нижче, ніж у дорослих: новонароджені – 2-16 од, старший вік – 16-32 од. Причина цього – мала кількість клітин, що виробляють пепсин та лужна реакція шлункового соку. Протягом 1-го року життя протеолітична активність шлункового соку зростає в 3 рази, а у дорослих вона в 2 рази вища, ніж у дітей 2-го року життя. Загальна кислотність на 1-му році життя в 2,5-3 рази нижче, ніж у дорослих і дорівнює 20-40. Вільна соляна кислота визначається при природному вигодовуванні через 1-1,5 години, при штучному – через 2,5-3 години після годування, тобто кислотність шлунка залежить від характеру і режиму вигодовування. Шлункова секреція
Підшлункова залоза У доношених новонароджених маса підшлункової залози 2-4 г, у недоношених – 1 – 1,5 г. Вона розташована глибоко в черевнійпорожині на рівні Х грудного хребця, довжина її 5-6 см. Найбільш інтенсивно залоза росте в перші 3 роки і в пубертатному періоді. Дольки залози гарно розвинуті, між ними видно розвинуті острівці Лангерганса. У новонароджених знижена активність гранулоцитів ацинусів підшлункової залози до стимуляторів секреції. В перший день після народження секреція амілази і ліпази майже не збільшується, дещо зростає секреція трипсиногену. Печінка Печінка із системою протоків і жовчний міхур розвиваються на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. До народження печінка є одним із найбільших органів. Її маса складає 4,38 % від маси тіла. Ліва доля при народженні більша, що пояснюється особливістю її кровопостачання. В постнатальному періоді печінка продовжує рости, але швидкість збільшення її маси відстає від маси тіла. Печінка плода і новонародженого є активним кровотворним і імунним органом, про що свідчить дуже високий вмістгематопоетичних клітин – попередників, але після народження вони швидко зникають. При патологічних станах (важкі інфекції, анемії) відновлюються екстрамедулярні вогнища кровотворення в печінці. Паренхіма печінки малодиференційована, дольчаста будова виявляється лише до кінця 1-го року. Печінка повнокровна, швидко збільшується при інфекціях, легко перероджується під дією шкідливих факторів. Жовчний міхур у новонароджених, як правило, схований під печінкою, що утруднює його пальпацію. Він має різноманітну форму: циліндричну, грушевидну, веретеноподібну, S – подібну. Остання пов’язана, в основному, із незвичним положенням печінкової артерії. Розміри – варіабельні. Дно жовчного міхура покрите з усіх сторін очеревиною, а тіло і шийка – лише з 3-х сторін (з боків і знизу). Жовчовиділення відмічається вже в 3 – місячного плода, але жовчоутворення в ранньому віці ще недосконале. Жовч відносно мало містить жовчних кислот. Характерною особливістю жовчі дитини є переважання таурохолевої кислоти над глікохолевою, так як таурохолева кислота посилює бактерицидний ефект жовчі і прискорює виділення панкреатичного соку. В перший тиждень життя новонародженого спостерігається транзиторна жовтяниця, причиною якої є ферментативна недостатність печінки (глюкоронілтрансферази). Кишківник Дванадцятипала кишка: розташована на рівні І поперекового хребця і має округлу форму. До 12 років вона знаходиться на рівні ІІІ-IV поперекових хребців. У дітей раннього віку вона досить рухома, але до 7 років навколо неї з’являється жирова тканина, яка фіксує кишку. Тонкий кишківник: має непостійне розташування, яке залежить від ступеня його наповнення, положення тіла, тонусу кишок і м’язів черевної стінки. В порівнянні з дорослими він має відносно більшу довжину, а петлі його лежать більш компактно за рахунок відносно великої печінки і недорозвитку малого тазу. Після 1-го року життя по мірі розвитку малого тазу розташування петель тонкогокишківника стає більш постійним. В тонокому кишківнику грудної дитини міститься відносно багато газів, кількість яких поступово зменшується і вони зникають до 7 років (у дорослих в нормі газів в тонкому кишківнику немає). М’язовий шар пухко зв’язаний із підслизовим, що в поєднанні з вираженою перистальтикою кишківника може зумовити інвагінацію. Тонкий кишківник лежить інтраперитонеально, слабо фіксується довгою брижею до задньої стінки черевної порожнини. Спереду тонка кишка покрита великим сальником. Мускулатура кишківника розвинута слабо, особливо у недоношених дітей, тому при метеоризмі він легко “роздувається”. Кишківник у дітей відносно довше, ніж у дорослих. Абсолютна довжина коливається в широких індивідуальних межах. Слизова оболонка має високу проникність, вона тонка і ніжна, ворсинок менше (7-12 на 1 мм), ніж у дорослих. На дні крипт в більшій кількості, ніж у дорослих, зустрічаються ентероцити, що виділяють травні ферменти. Ферментативна здатність тонкої кишки висока. До інших особливостей тонкого кишківника у дітей грудного і раннього віку відносяться: - значна проникність кишкового епітелію; - слабкий розвиток м’язового шару та еластичних волокон кишкової стінки; - ніжність слизової оболонки і великий вміст в ній кровоносних судин (об’єм крові в мезентеріальному ложі приблизно 10-30% від усього об’єму); - гарний розвиток ворсинок і складок слизової оболонки; - брижа у новонароджених довга, тонка і значно збільшується в довжину на 1-му році життя; - лімфа, що відходить від тонкої кишки, не проходить через печінку, тому продукти всмоктування разом з лімфою через грудний протік попадають безпосередньо в циркулюючу кров. - У недоношених: - знижена перистальтика, що легко приводить до вздуття і перерозтягнення кишківника; - зниження активності лактази (транзиторний стан, так як з початком ентерального годування відбувається її підвищення); - низьке всмоктування жирів через знижену продукцію жовчних кислот і емульгування; - оскільки перистальтика кишківника більш слабка і в’яла, то відмічається схильність до закрепів. Товстий кишківник у новонароджених варіабельний за формою, розмірами і положенням. Найбільш розвинутим відділом є сигмовидна кишка, яка характеризується великою довжиною, звивистістю і вираженою рухомістю через довгу очеревину. Апендикс іноді є безпосереднім продовженням сліпої кишки, так як має достатньо широкий вхід, що сприяє гарній евакуації його вмісту. Клубова кишка закінчується ілеоцекальним клапаном. У дітей раннього віку відмічається відносна його слабкість, у зв’язку з чим вміст сліпої кишки, найбільш багатий бактеріальною флорою, може закидатися в клубову кишку. У дітей старшого віку такий стан рахується патологічним. Сліпа кишка розташована тим вище, чим молодша дитина. У новонароджених вона знаходиться безпосередньо під печінкою. У новонароджених немає сальникових відростків, tenia ободової кишки ледь помітні, гаустри відсутні до 6-місячного віку. Анатомічна будова товстої кишки після 3-4-річного віку така ж, як у дорослих. Пряма кишка відносно довга і при наповненні може займати малий таз. У новонароджених ампула прямої кишки не сформована, жирова клітковина не розвинута, внаслідок чого ампула погано фіксована. Через гарно розвинений підслизовий шар та слабку фіксацію слизового може у дітей раннього віку спостерігатися випадіння слизової прямої кишки. Меконій – густа в’язка маса темно-зеленого кольору, виділяється в перші 1-2 дні життя. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Далі випорожнення стають більш частими, негомогенними як по консистенції (грудочки, слиз, рідка частина), так і по забарвленню (ділянки темно-зеленого кольору чергуються з зеленкуватими, жовтими, білими), більш водянистими. При мікроскопії виявляють слиз, лейкоцити (20-30 в полі зору), жирні кислоти. Такий стілець називають перехідним, він спостерігається з 3-4 до 7-8 дня.
Нормальна мікрофлора товстого кишківника Мікрофлора травного тракту виконує важливі фізіологічні та імунологічні функції в організмі. Її склад регулюється антимікробними чинниками, взаємовідносинами окремих видів мікроорганізмів, будовою відділів травного каналу та їх слизової оболонки, наявністю поживних речовин, об’ємом та рН травних секретів, перистальтикою. Певний вплив на склад флори справляє вік, харчування дитини, пора року, емоційний стан. В нормі на 200 м² міститься 10бактеріальних клітин, серед яких розрізняють анаеробні і факультативно анаеробні мікроорганізми. Основною функцією нормальної мікрофлори кишківника є перешкоджання розмноженню патогенної, гнильної і газоутворюючої флори. Крім того, вони сприяють ферментативному перетравленню харчових інгредієнтів, стимулюють перистальтику кишківника, стимулюють евакуацію кишкового вмісту, впливають на всмоктування води, сприяють розщепленню целюлози, трансформації білірубіну в стеркобілін і уробілін, виконують вітаміноутворюючу функцію. Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 1022 | Нарушение авторских прав |