АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Водне; 6) вітамінне

Лекція на тему: «Голодування»

План

І. Голодування – визначення та види.

ІІ. Причини голодування – зовнішні та внутрішні.

ІІІ. Повне голодування:

1) зовнішні та внутрішні фактори;

2) періоди голодування;

3) зміни маси органів при голодуванні;

Відгодовування.

ІУ. Неповне голодування.

1) визначення;

Ознаки.

У. Часткове голодування.

1) білкове; аліментарна дистрофія при голодуванні;

2) жирове;

3) вуглеводне;

4) мінеральне;

водне; 6) вітамінне.

І. Голодування — це стан, коли витрати енергії і пластичного матеріалу не повністю компенсуються їх надходженням ззовні. Розрізняють повне, неповне (кількісне) і часткове (якісне) голо­дування. Про повне голодування говорять тоді, коли організм зовсім не отримує харчових речовин. Воно може бути з водою і без води (абсолютне голодування). До неповного голодування ( хронічного недоїдання), призводить вживання низькокало­рійної їжі, яка не покриває енергетичних затрат, хоч усі харчові інгредієнти надходять в організм. Під частковим голодуванням (якісним, неповноцінним, однобічним) розуміють такий стан, коли калорійність їжі збережена, але в ній бракує окремих складників — білків, жирів, вуглеводів, мі­неральних речовин, води, вітамінів.

ІІ. Причини голодування бувають зовнішні (екзогенні) й внутрішні (ендогенні).

Зовнішні причини - відсутність їжі під час воєн, безробіття, посухи, тривалих експедицій, після зе­млетрусів, транспортних і виробничих аварій.

Внутрішні причини - ті, які запобігають засвоєнню їжі:

· інфекційні хвороби (холера, дизентерія), коли поживні речовини інтенсив­но видаляються з кишечника;

· хвороби підшлункової залози, пе­чінки і жовчовивідних шляхів, коли в кишечник не потрапляють травні ферменти і жовч;

· запалення кишечника, внаслідок чого сповільнюється всмоктування поживних речовин;

· анорексія — патологічна відсутність апетиту;

· травми, опіки і спадкові анома­лії травного каналу, які утруднюють вживання їжі.

ІІІ. Повне голодування. При повному голодуванні організм живе за рахунок внутрішніх резервів (головним чином, за рахунок утилізації жирів і речовин, які визволяються при поступової атрофії власних тканин). Повне голодування - це стан, коли організм переходить на ендогенне живлення, йде перебудова ферментативних систем. Повне голодування слід розглядати також як стан довготривалого стресу

1. Тривалість повного голодування з водою становить для людини 60-70 днів. Вона залежить від внутрішніх і зовнішніх умов.

Внутрішні фактори — стать, вік, об'єм жирових, білкових і вітамінних запасів, рівень основного обмі­ну.

Тривалість голодування збільшується при:

- достатньо великих запасах жиру;

- більш низькому рівні обміну речовин (тому жінки та похилі люди легше переносять голодування);

Тривалість голодування зменшується при:

- гіперфункції щитовидної залози, статевих залоз, аденогіпофіза (вони збільшують обмін речовин);

- фізичних і психічних навантаженнях.

Із зовнішніх факторів на тривалості голодування позначають­ся ті, від яких залежить тепловіддача. Вкорочують тривалість життя голодуючих низька температура повітря, висока вологість, швидкий рух повітря.

2. При голодуванні відбувається глибока перебудова обмінних процесів.

За обміном речовин виділяють три періоди голодуван­ня: період неекономного витрачання енергії, період максималь­ного пристосування, період тканинного розпаду і дезорганізації обміну речовин.

Перший період триває в людини 2-4 дні.

Він характеризуєть­ся:

1. Короткочасним підвищенням і подальшим зниженням основ­ного обміну на 10-20 %;

2. Отриманням енергії переважно з вуглеводів, тому дихальний коефіцієнт наближається до 1,0. Запаси глікогену в печінці різко зменшуються, рівень глюкози в крові знижується.

Другий період найдовший, він триває приблизно два місяці.

Він характеризується:

1. Отриманням енергії за рахунок переважного оки­слення жирів, про що свідчить низький дихальний коефіцієнт (0,7).

2. Зниженням основного обміну,

3. Негативним азотистим балансом. Виділення азоту знижується з 12-14 г до 7-4 г за добу і підтримується на цьому рівні тривалий час, тобто встановлюється так званий азо­тистий мінімум як прояв економного витрачання білків.

Третій період голодування триває 3-5 днів.

Він характеризується:

1. Розпадом структурних білків життєво важливих органів. Вони використовують­ся як джерело енергії, тому дихальний коефіцієнт дорівнює 0,8.

2. Дезорганізацією обміну речо­вин. В основі її лежить дефіцит ферментних систем, оскільки організм не спроможний повністю відновити зруйновані в про­цесі метаболізму ферменти.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 551 | Нарушение авторских прав