АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностична пункція абсцесу

Прочитайте:
  1. A. Імунна діагностична сироватка, культура мікроорганізмів
  2. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.
  3. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.
  4. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.
  5. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.
  6. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.
  7. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.

Диференційна діагностика абсцесу і гангрени легені:

Абсцедуюча пневмонія.

Бронхоектатична хвороба.

Злоякісне новоутворення легень.

Туберкульоз легенів.

Кіста легені, що нагноїлася.

Обмежена емпієма плеври.

 

Лікувальна тактика у хворих з абсцесом і гангреною легень:

При гострому абсцесі:

консервативне лікування:

- антибактеріальна терапія;

- корекція дегідратації (відновлення електролітного гомеостазу, кислотно-лужної рівноваги);

- забезпечення дренажу порожнини деструкції в легені (постуральний дренаж для відхаркування, бронхолітики);

- парентеральне харчування, введення білкових препаратів (альбумін);

- призначення піримідинових похідних (метилурацил, оротат калію), внутрішньовенні вливання 1% розчину хлориду кальцію (400-800 мл);

- оперативне лікування при легеневій кровотечі, яку не вдається зупинити консервативними методами;

місцеве лікування:

- санаційні бронхоскопії, ендобронхіальні заливки;

- відхаркуючі засоби;

- ферментотерапія;

- ендобронхіальне введення муколітиків;

- мікродренування абсцесу легені через пункційну голку.

 

Емпієма плеври - це запалення плевральних листків з нагромадженням гнійного вмісту у плевральній порожнині, яке супроводжується ознаками гнійної інтоксикації.

Стадії розвитку емпієми плеври (виділяють 3 стадії розвитку емпієми плеври):

Перша стадія - ексудативна (поява серозного ексудату у плевральній порожнині):

- при адекватній протизапальній терапії процес може купіруватись і набути абортивного перебігу.

Друга стадія - фібринозно-гнійна:

- в ексудаті збільшується кількість бактерій, поліморфно-ядерних лейкоцитів і детриту;

- ексудат стає каламутним і швидко набуває гнійного характеру;

- під дією фібробластів на поверхні парієтальної і особливо вісцеральної плеври утворюються фібринозні плівки;

- між листками плеври виникають зрощення - спочатку пухкі, а потім все щільніші, які об­межують поширення гною по порожнині плеври і сприяють виникненню внутрішньо­плевральних осумкувань (гнійний ексудат стає густим і самостійно розсмоктатися не може).

Третя стадія- стадія фіброзної організації:

-утворюються щільні шварти, що покривають колабірувану легеню;

- колабірувана легеня стає нерухомою і перестає функціонувати, піддаючись, в подальшому, фіброзним змінам;

- виникає так званий плеврогенний цироз легені.

Види емпієми плеври:

Гостра емпієма плеври - до 1 місяця з моменту втрати легені здатності до розправлення.

Хронічна емпієма плеври - більше 1 місяця з моменту втрати легені здатності до роз­правлення.

Клінічні ознаки емпієми плеври: визначити початок гнійного плевриту вдається не завжди, тому що його симптоми можуть бути завуальовані симптоматикою плевриту, який викликав захво­рювання. Підозрою до виникнення емпієми плеври є зміни у перебігу основного захворювання: поя­ва стійкої лихоманки, озноби, посилення болю у грудях, інтоксикація.

Скарги:

- біль у грудній клітці на боці ураження, що посилюється при диханні;

- задишка;

- кашель, іноді з відходженням гнійного мокротиння;

- підвищення температури тіла, що іноді супроводжується лихоманкою.

Анамнез захворювання (важливо визначити причину та основне захворювання, що призвело до розвитку емпієми плеври):

- запальні захворювання легенів;

- травми грудної клітки;

- запальні процеси в черевній порожнині;

- оперативні втручання на органах грудної клітки і черевної порожнини.

Об’єктивні ознаки захворювання (на перший план виступають симптоми гострого гнійного процесу):

огляд:

- вимушене (напівсидяче) положення хворого в ліжку;

- загальна слабкість;

- акроціаноз;

- задишка (більш ніж 24 дихальних рухи на хвилину);

- підвищення температури тіла до 39-40oС;

- втрата апетиту;

- порушення сну;

- периферичні набряки на кінцівках;

- збільшена печінка;

пальпація:

- пастозність грудної клітки, згладженість міжреберних проміжків при великій емпіємі (на боці ураження);

- відставання в диханні грудної клітки на боці ураження;

- болісність на боці ураження;

- слабке голосове тремтіння;

перкусія:

- результати перкусії залежать від поширеності процесу - притуплення перкуторного звуку над скупченням гною;

- тимпаніт над ділянками скупчення газу (при піопневмотораксі);

аускультація:

- дихання різко послаблене або не вислуховується (залежно від поширеності емпієми).

Діагностична програма у хворих з підозрою на емпієму плеври:

Клінічні ознаки:

- скарги;

- анамнез захворювання;

- об’єктивні дані.

Лабораторні обстеження:

- клінічний аналіз крові - лейкоцитоз, зрушення формули вліво, збільшення ШОЕ, лімфоцитопенія, анемія;

- клінічний аналіз сечі -у початкових стадіях захворювання зміни відсутні, і залежать вони від стадії захворювання;

- біохімічний аналіз крові - гіпопротеїнемія, збільшення g-глобулінів, електролітні зрушення, водно-електролітні порушення;

- дослідження пунктату із плевральної порожнини і мокротиння - наявність патогенної мікрофлори.

Додаткові методи обстеження:

- Оглядова рентгенографія грудної порож­нини у двох проекціях - виявляє наявність рідини, повітря у плевральній порожнині, наявність і локалізацію осумкування рідини. При рентгенологічному обстеженні може бути виявлене гомогенне затемнення з косою верхньою межею (лінія Дамуазо) при великій емпіємі, локальне затемнення (апікальне, пара­медіа­стинальне, пристінкове, між­дольове, над­діафрагмальне) при обме­женій емпіємі, зміщення органів середо­стіння у здоровий бік при тотальній емпіємі і горизон­тальний рівень рідини - при піо­пнев­мо­тораксі

- Плеврографія (введення водорозчинного контрасту в порожнину емпієми через дренаж або пункційну голку) - дозволяє визначити розміри та розташування залишкової порож­нини, їїсполучення з бронхами, навколишніми тканинами і при затіканні контрасту в брон­хіальне дерево - можна виявити наявність бронхоплевральної нориці.

- Комп’ютерна томографія - визначення по­рож­нинних утворень, збільшених лімфо­вузлів середостіння для диференційної діагнос­тики зі злоякісними новоутвореннями, струк­турних змін у плеврі та легенях, деструктивних про­цесів у легенях.

- Пункція плевральної порожнини - виявляє наявність гною у плевральній порожнині, вико­нується в місці найбільш близького розташу­вання вмісту плевральної порожнини відносно грудної стінки.

- Торакоскопія - дає можливість більш точно встановити поширеність, причину патологічно­го процесу і наявність ускладнень. Також при торакоскопії можна виконати санацію, видалення сторонніх предметів, ультра­звукову кавітацію плевральної порож­нини.

7. Диференційна діагнос­тика:

Плевропневмонія.

Деструкції легені (аб­сцес, гангрена).

Злоякісні новоутворення легенів з розвитком гній­но-запальних усклад­нень.

Кісти і новоутворення середостіння з розвит­ком нагноєння.

Ателектаз легенів.

Післятравматична діа­фраг­мальна грижа.

Ускладнення емпієми плеври:

Кровотеча - внутрішньоплевральна або легенева в результаті арозії стінки судини.

Формування бронхіальної або торакальної нориці - прорив гною з легеневої тканини (ускладнення гострого абсцесу) або назовні через грудну стінку.

Перехід у хронічну стадію - формування залишкової порожнини в результаті розвитку процесів ригідності, пневмосклерозу.

Аспірація вмістуу дихальні шляхи, асфіксія, сепсис.

Амілоїдоз нирок.

Лікувальна тактика у хворих з емпіємою плеври:

При гострій емпіємі - консервативне лікування:

- діагностична плевральна пункція в VII міжреберному проміжку по задній пахвовій лінії;

- при обмежених емпіємах - пункція в точці, обумовленій при рентгенографії грудної клітки в прямій, бічній, правій або лівій косій проекціях;

- торакоцентез із дренуванням плевральної порожнини;

- активна аспірація;

- промивання порожнини емпієми (до 3 разів на добу);

- корекція показників гомеостазу, в тому числі імунної недостатності.

При хронічній емпіємі - оперативне лікування:

- декортикація легені, плевректомія;

- ушивання бронхоплевральної нориці;

- плевропневмонектомія;

- торакопластика;

- пластика залишкової плевральної порожнини м’язами грудної стінки.

 

Бронхоектатична хвороба -захворювання, анатомічною основою якого є формування порожнинних розширень бронхів внаслідок органічних змін усіх шарів бронхіальної стінки, прояв­ляється клінічно кашлем з виділенням гнійного мокротиння через наявність інфекційного процесу, який періодично загострюється гнійним ендобронхітом і фіброзом легень.

Причини розвитку бронхоектазів:

Порушення прохідності бронхів (середніх і дрібних), що призводить до формування обтура­ційного ателектазу.

Уроджена схильність до спадання стінок бронха (недорозвинення хрящових кілець і глад­ком’язових волокон), зниження активності сурфактанта, підвищена в’язкість мокротиння, що призводить до формування щільних слизових пробок, які обтурують порожнину бронха.

Бронхолегеневабактеріальна інфекція, що викликає некротизуючий процес у бронхах.

Стадії розвитку бронхоектатичної хвороби:

Перша стадія:

- помірне розширення дрібних бронхів, які заповнюються слизовим бронхіальним секретом без зміни епітелію стінок бронха.

Друга стадія:

- розвиток запалення в оклюзійному відділі бронхіального дерева;

- запальний процес поширюється на стінку бронхів, у яких при цьому відзначається плоско­клітинна метаплазія циліндричного епітелію та ерозування слизової оболонки;

- при прогресуванні патологічного процесу запальні зміни поширюються на шари, що знаходяться глибше, відбувається рубцеве переродження гладких м’язів і підслизового шару бронха.

Третя стадія:

- ураження всіх шарів бронхіальної стінки і поширення запального процесу за межі брон­хіального дерева;

- різке розширення бронхів, що містять у просвіті гнійний ексудат;

- хрящовий кістяк бронхів зазнає сполучнотканинного переродження, а в місцях виразок слизової оболонки утворюється грануляційна тканина;

- зниження резистентності бронхів до підвищення внутрішньобронхіального тиску при кашлі, розтягнення бронхів мокротинням, яке накопичується, що обумовлює появу мішкоподібних розширень ділянок бронхіального дерева;

- виникнення і прогресування системних змін, що формують хронічну легенево-серцеву недостатність, розвиток дифузного хронічного гнійного бронхіту, емфіземи легень, дистрофії паренхіматозних органів.

Клінічні ознаки бронхоектатичної хвороби:

Скарги:

- постійний кашель, особливо вранці;

- наявність домішків крові в мокротинні;

- задишка;

- підвищення температури;

- загальна слабкість, швидка стомлюваність.

Анамнез захворювання:

- часті простудні захворювання;

- початок захворювання в дитячому віці;

- періодичні загострення кашлю з відходженням мокротиння;

- кількість мокротиння може змінюватися залежно від положення хворого;

- тривалість перебігу із частими загостреннями.

Об’єктивні ознаки захворювання:

огляд:

- землистий колір шкірних покривів;

- деформація грудної клітки (ознака давності захворювання);

- відставання однієї з половин грудної клітки при диханні (при наявності плевральних зрощень);

- пальці у вигляді "барабанних паличок";

- нігтьові пластинки у вигляді "годинникового скла";

пальпація:

- болісність при пальпації міжреберних проміжків (ураження вісцеральної і парієтальної плеври);

перкусія:

- притуплення звуку над ураженими відділами легені (пневмофіброз, ателектаз);

аускультація:

- вислуховується послаблене дихання, грубі сухі і великопухирчасті вологі хрипи, кількість яких зменшується після відкашлювання.

Ускладнення бронхоектатичної хвороби:

легенево-плевральні (ексудативні та адгезивні плеврити);

легеневі кровохаркання і легеневі кровотечі;

дегенеративно-склеротичні процеси в легеневій паренхімі (фіброз, емфізема легень, розвиток легеневого серця);

дегенеративні зміни у внутрішніх органах, амілоїдоз паренхіматозних органів.

Діагностична програма у хворих з підозрою на бронхоектатичну хворобу:

Лабораторні обстеження:

- клінічний аналіз крові - гіпохромна анемія, лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ, лімфоцитопенія;

- клінічний аналіз сечі -протеїнурія;

- біохімічний аналіз крові - зменшення альбумінів, збільшення гамма-глобулінів, сіалових кислот, фібриногену, серомукоїду;

- аналіз мокротиння дозволяє судити про активність бронхо-легеневого процесу, оцінюється по об’єму мокротиння, його кольору, клітинному складу, бактеріальній контамінації - гнійне, тришарове, багато нейтрофілів, еластичних волокон, ери­троцитів.

Додаткові методи обстеження:

Оглядова рентгенографія грудної клітки у двох проек­ціях і КТ грудної клітки (рент­генологічні ознаки брон­хоектазів):

-посилення легеневого малюнка і його деформація, а також тяжистість легеневого малюнка в нижніх долях легень;

- кістоподібні розширення бронхів;

- компенсаторна емфізема здорової долі легені;

- зміщення середостіння та міждольових щілин у зв’язку зі зміною архітектоніки бронхіального дерева;

- ознаки склерозу легеневої тканини: зменшення об’єму паренхіми, підвищення рівня стояння купола діафрагми, звуження синусів, зближення ребер.

Бронхографія обов’язково проводиться в 3-х проекціях (пряма, бічна і коса):

- дозволяє встановити локалізацію, поширеність, форму бронхоектазів, наявність характеру ураження інших брон­хів, виявити деформуючий бронхіт, оцінити функціональні порушення бронхіального дерева, виявити наявність пнев­мо­склерозу;

- відмічаються циліндричні або мішкоподібні розширення бронхів III-IV порядку, їх зближення, деформація, інколи конфігурація у вигляді "грон винограду", "ластівкових гнізд";

- при ателектатичних формах брон­хоектазів сегментарні брон­хи різко зближені і одно­типні, а в сусідніх відділах легень відмі­чається гіперпневматизація па­ренхіми.

Бронхоскопія виконується для оцінки стану слизової оболонки бронхів, поширеності і характеру запального процесу, дозволяє знайти точну локалізацію джерела утворення гнійного секрету, част­ково евакуювати гній, провести лаваж бронхів, взяти вміст бронхів на цитологічне і бактеріологічне дослідження.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 707 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.015 сек.)