 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Римська католицька церква
ЛЕКЦІЯ. КАТОЛИЦИЗМ. 1. Римська католицька церква. 2. Українська греко-католицька церква.
Римська католицька церква. Католицизм, що остаточно сформувався як віровчення і церковна організація після поділу церков 1054 p., сьогодні є найпоширенішим напрямом у християнстві. Він об'єднує бл. 1 млрд. хрещених Європи, Азії, Африки та Америки. Завдяки своїй ієрархічній організації католицизм демонструє дивовижну сталість своєї доктрини (догматів, традицій) попри незначні національні відмінності. Католицизм і православ'я: спільне й відмінне. У питаннях віровчення католицизм має багато спільного з православ'ям: його віровчення ґрунтується на двох основних джерелах — Святому Письмі (Біблії) і переказах отців церкви; обидві гілки християнства єднає віра у Святу Трійцю, у рятівну силу церкви, у наявність безсмертної душі, у потойбічне життя тощо. Є багато спільних рис і в обрядовості. Водночас католицизм має низку особливостей у віровченні, культі й структурі релігійної організації.
Католики вірять в існування, крім раю і пекла, ще й чистилища — особливого місця (стану), де душі померлих очищаються від гріхів, після чого дістають право на переселення в рай. Церква, користуючись «скарбницею (запасом) добрих справ» і розділяючи залишки, може, на їх думку, скоротити перебування грішників у чистилищі. Особливе шанування в католицизмі має Богородиця: прийнято догмати про непорочне зачаття Діви Марії, вільної від первородного гріха (1854), про її тілесне вознесіння на небо (1950), подібно до вознесіння Ісуса Христа. На І Ватиканському соборі (1869-1870) затверджено догмат про непогрішимість (безпомилковість учительства) папи, коли він виступає з питань віри і моралі зі своєї кафедри, оскільки Папа Римський — намісник Христа на землі та наступник апостола Петра. Католики, на відміну від православних, визнають рішення 21 Вселенського собору. Як і православ'я, католицизм визнає сім таїнств, які потрібні людині (окрім віри) для спасіння душі. Водночас деякі з них відправляються в Римській церкві своєрідно. Наприклад, таїнство хрещення здійснюється і через занурення, і через обливання водою. Конфірмація (таїнство миропомазання) виконується, коли дитині виповнюється 7—12 років, і обов'язково єпископом. Таїнство євхаристії відправляється на прісному хлібі, при цьому лише духовенство може причащатися хлібом і вином, миряни ж — лише хлібом. У католицизмі, крім історично усталених трьох ступенів священства (диякони, пресвітери, єпископи), виокремлено особливу групу — кардинали. Для всіх церковнослужителів введено обов'язкову безшлюбність — целібат. Організаційна структура. Віруючі католики об'єднуються у парафії (душпастирські осередки), які формують деканати. Ті, у свою чергу, об'єднані в патріархати, префектури, місії, абатства, дієцезії, архідієцезії. Сукупність архідієцезій утворює національну католицьку церкву, очолювану архієпископом із титулом примас або підпорядковану безпосередньо Святому престолу. Головою Римської католицької церкви є папа (з 2005 р. — Бенедикт XVI), який має титул «Святійший Єпископ Риму, Намісник Ісуса Христа, Наступник Князя Апостолів, Верховний Понтифік Вселенської Церкви, Патріарх Заходу, Примас Італії, Архієпископ і Митрополит Римської провінції, Монарх Держави-Міста Ватикан, Раб Рабів Божих». Влада папи вища за владу Вселенських соборів. Протягом історії було 265 пап. Першим із них вважається святий Петро, якого призначив Ісус Христос бути старшим серед апостолів і який помер тяжкою смертю в Римі приблизно 66 р. Серед них — три папи африканці, шість сирійців, десять греків, чотирнадцять французів, а також деякі вихідці з Голландії, Німеччини, Іспанії, Португалії, Британії, Албанії тощо. Іоанн Павло II був першим папою поляком. До нього, починаючи з 1523 p., усі папи були італійцями. Бенеди́кт XVI (лат. Benedictus PP. XVI, народився як Йозеф Алоїс Ратцінгер 16 квітня 1927 року в місті Марктль, Баварія, Німеччина) — 265-й і правлячий Папа Римський, голова Католицької церкви та суверен держави Ватикан. У 1939 році вступає до католицької духовної семінарії в Траунштайні (Traunstein). У 1943 році 16-річний семінарист був призваний в армію до корпусу протиповітряної оборони, а 1944 року — до вермахту. У 1945 році інтернований німецький солдат попав до табору союзників, про який досі згадує з жахом. 29 червня 1951 року, мюнхенський кардинал Фаульхабер висвятив Ратцінгера в сан священика. 1953 року 26-річний Йозеф блискуче захистив дисертацію про спадщину Святого Августина — і прославився як кращий із теологів Німеччини. 1959 року Ратцінгер став викладачем кафедри теології Боннського університету, а 1966-го — головним експертом у питаннях догматичної теології в Тюбінгенському університеті, де стався ще один перелом в житті: Йозеф Ратцингер взявся бути головним ідеологічним опонентом промарксистських студентських заворушень, що охопили в 60-і роки всю Європу. 1972 року на противагу антиклерикальним журналам і газетам, що заполонили Європу, Ратцінгер заснував теологічний журнал «Communio», який досі є одним з найпопулярніших католицьких видань світу. Рукоположений у березні 1977 в єпископи, опікувався дієцезіями в Мюнхені та Фрайзінгу; у червні того ж року Папа Павло VI звів його в сан кардинала. Йозеф Ратцінгер — інтелектуал і богослов: знає 10 мов і має 8 докторських ступенів з теології та філософії, — і при цьому переконаний консерватор. Він отримав прізвисько «залізний кардинал», прославившися своїм неприйняттям розлучень, абортів, гомосексуальних шлюбів, клонування та мультикультуралізму. Хоча за віком є кардинали старші за нього, він перебував у кардинальському сані довше за всіх (з 1977 року). Брав участь у Другому Ватиканському соборі як радник-теолог кардинала Йозефа Фринґуса, проте схвалював не всі з проголошених реформ. 1980 — відхилив пропозицію Папи Івана Павла II очолити Конґреґацію католицької освіти. 1981 — погодився з призначенням на пост префекта Конгрегації доктрини віри, який займав до піднесення у гідність Папи. 3 грудня 2002 року Ратцінґера обрано деканом кардинальської колеґії. Він був також членом комісії Ecclesia Dei, створеної на підставі однойменного Motu proprio Папи Івана Павла II. 19 квітня 2005 року обраний Папою Римським, прийнявши ім'я Бенедикта XVI. Часто Бенедикт XVI розглядається як консервативний Папа, особливо в порівнянні з Іваном Павлом II. У 2000-х роках американські єпископи схвалили новий переклад Святого Писання, в якому багато термінів чоловічого роду були замінені на поняття середнього роду (щоб не дискримінувати жінок). Кардинал Ратцінгер домігся заборони використання Церквою перекладу, який вважався «ревізіоністським». Тим часом в Німеччині нещодавно вийшла друком книжка самого Йозефа Ратцінгера, де уродженець Баварії розповів про своє бачення майбутнього католицизму. З неї випливає, що Й. Ратцингер пропонує консервативний шлях розвитку церкви і «повернення до джерел». У своєму огляді книжки Й. Ратцингера газета «Suddeutsche Zeitung» писала, що кардинал вважає європейське християнство порятунком для цивілізації на континенті. У 2003 році в інтернеті з'явився сайт англійською мовою, присвячений життю і служінню кардинала Йозефа Ратцінгера, префекта Конгрегації віровчення. На головній сторінці задекларовано місію кардинала Йозефа Ратцингера — проголошувати і захищати доктрину віри і моралі в католицькому світі. Ці слова Івана Павла II багато в чому пояснюють популярність фан-клубу кардинала. Твори сучасного папи римського, перекладені українською мовою: Рацінґер Йосиф. Цінності в часи перемін. Долання майбутніх викликів / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2006. — 168 с. ISBN 966-658-067-5. Ця книга написана перед початком понтифікату про душу сучасного світу, зорієнтованого на економіку й політику. Німецькою видана у 2005 році. Венедикт XVI (Рацінґер Йосиф). Сіль землі: Християнство й Католицька Церква в XXI столітті. Розмова Петера Зевальда з Йосифом Рацінґером / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2007. — 282 с. ISBN 978-966-658-103-0. Ця книга вперше видана в Німеччині ще у 1996 році, коли Йосиф Рацінґер був кардиналом й очолював римську конгрегацію у справах віровчення. Рацінґер Йосиф. Вступ до християнства: Лекції про Апостольський символ віри з новим вступним есеєм / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2008. — 332 с. ISBN 978-966-658-159-7. Ця книга виникла з курсу лекцій, які автор читав своїм студентам і написана у 1968 р., з поясненням головних засад християнства, стисло викладених у формулюваннях символу віри «Вірую». Переклад здійснено за виданям 2006 року. Католицизм є єдиною релігією, що має не лише централізовану систему управління, а й свою суверенну державу — Ватикан. її територія — 44 гектари. Ватикану належать також кілька будівель у Римі та папська резиденція в Кастель Гандольфо, що за 25 кілометрів від столиці. Держава має 350 громадян, які є ними тимчасово, лише на час виконання своїх обов'язків. Після 1970 р. військо Ватикану — почесна, палатинська і папська гвардії — було розпущено. Залишилася лише сотня швейцарських гвардійців. Керує цією державою, як і католицькою церквою, папа. Згідно з конституцією Ватикану йому належить найвища законодавча, виконавча і судова влада. Папа стоїть на чолі Римської курії (комплексу органів управління церквою), яка займається одночасно справами держави Ватикану і церкви. Курія має такі органи: — державний секретаріат, що опікується громадськими справами церкви, керуючи 34 міжнародними політичними позацерковними об'єднаннями. З ним пов'язані апостольські нунції — посли Ватикану за кордоном, які підтримують дипломатичні відносини з-понад 100 країнами світу; – папські конгрегації (9 церковних міністерств): у справах віровчення; Східних церков; у справах єпископів; богослужінь і таїнств; канонізації святих; у справах духовенства; католицької освіти; євангелізації, або поширення віри; у справах інститутів посвяченого життя і товариств апостольського життя; — три суди (Верховний суд апостольської сигнатури, що відіграє роль апеляційного, касаційного й адміністративного суду; суд «Рота Романа», який займається справами розторгнення шлюбів; суд у справах совісті, або апостольська пенітенціарія (прийняття і виконання обіцянок). Допомагає папі керувати курією Свята колегія, яка складається з кардиналів. Частина з них виконує свої обов'язки в країні проживання, а інші працюють безпосередньо в Римі, очолюючи найважливіші органи управління церквою. Повне зібрання кардиналів утворює Папську консисторію — найвищу допоміжну установу при папі. Негайне скликання Папської консисторії (кардиналів віком до 80 років) через 18 днів після смерті папи називається конклавом і має виняткове право обирати нового папу серед своїх членів. Для розгляду загальних проблем церкви та питань віровчення збираються собори, перший із яких — Єрусалимський — відбувся ще в 49 р. за участю Святих Петра і Павла. Опікується поточними церковними справами дорадчий орган при папі — синод, утворений рішенням II Ватиканського собору (1962—1965). Ватикан має широку мережу університетів, академій (зокрема Папську академію наук), коледжів і семінарій. Серед них — Український католицький університет ім. Св. Климентія, велика і мала папські семінарії. Окрім Римської католицької церкви, до католицизму відносяться ще дві групи церков. Перша — 13 уніатських церков, які свого часу відкололися від Східних, визнавши католицьке віровчення та адміністративний і духовний авторитет Папи Римського, але зберігши свою етнокультурну самобутність. Серед них — Маронітська католицька церква, Халдейська католицька церква, Українська католицька (греко-католицька) церква, Сирійська католицька церква, Вірменська католицька церква тощо. Друга — старокатолицькі церкви, більшість яких утворилася після 1870 p., коли рішенням І Ватиканського собору було проголошено догмат про папську безпомилковість. Є 14 автономних церков у Голландії, Польщі, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Чехії, Хорватії тощо, які утворюють Міжнародний старокатолицький конгрес із центром у м. Утрехт (Голландія). Очільником РКЦ в Україні є Мечислав Мокшицький. Він народився 29 березня 1961 року у селі Майдан Лукавецький (Польща), що належало до апостольської адміністратури Львівської архідієцезії з центром у Любачеві. З 1976 по 1981 рр. навчався в аграрному технікумі Олешиць. З 1981 по 1983 рр. навчався у Вищій духовній семінарії у Перемишлі. У 1987 р. закінчив богословський факультет Люблінського католицького університету. У 1991—1996 рр. навчався у Папському університеті св. Томи Аквінського Angelicum, де у 1996 р. отримав статус доктора богослов'я. На диякона був висвячений у 1986 р. Любачів, а рукоположений у священика 17 вересня 1987 року. 8 травня 1997 р. був призначений почесним капеланом Його Святості, а 28 травня 2003 р. — прелатом Його Святості. З 3 травня 2002 р. — канонік капітулу Львівської катедри. До свого призначення архієпископом-коад'ютором працював особистим секретарем папи. 16 липня 2007 р. Папа Римський Бенедикт XVI призначив Мечислава Мокшицького архієпископом-коад'ютором Львівської архідієцезії РКЦ. Посвячений на єпископа 29 вересня 2007 р. папою Бенедиктом XVI у співслужінні з кардиналами Тарчізіо Бертоне S.D.B, державним секретарем Святого Престолу та Мар'яном Яворським, архієпископом-митрополитом Львівським. 21 жовтня 2008 року став на чолі Львівської архідієцезії у зв'язку з відставкою попереднього митрополита кардинала Мар'яна Яворського. 22 листопада 2008 року у римо-католицькому кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці у Львові відбувся урочистий інгрес (введення на престол) нового митрополита Львівського Мечислава Мокшицького. За останні роки структура Римсько-католицької церкви (РКЦ) в Україні набула усталеної форми, а динаміка кількісного розвитку сповільнилася. Упродовж останніх трьох років кількість громад РКЦ збільшилась на 11 одиниць, у т.ч. в 2011 р. на 4 одиниці за рахунок реєстрації лише чотирьох монастирів. Переважна більшість громад – 497 (54,1 відсот.) зосереджена у Вінницькій (115), Житомирській (121), Львівській (133), Хмельницькій (128) областях. У регіональному розрізі найбільша кількість релігійних громад діє у Північно-Центральному регіоні 421 (45,9 відсот.) проти 405 (44,1 відсот.) та 92 (10,0 відсот.) відповідно, у Західному та Південно-Східному регіонах. Нині РКЦ має у своєму складі Львівську архидієцезію та 6 дієцезій, 16 чернечих управлінь, 918 громад (608 священнослужителів із них 272 іноземця), 100 монастирів (663 ченці), 41 місію, 4 братства, 8 духовних навчальних закладів (619 слухачів), 518 недільних шкіл. Життя і діяльність РКЦ висвітлюють 13 періодичних релігійних видань. Адміністративно-територіальна структура Римо-католицької церкви в Україні: Львівська архідієцезія. Охоплює території Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей. Дієцезії: Києво-Житомирська. Охоплює території Житомирської, Київської, Черкаської та Чернігівської областей. Кам'янець-Подільська. Охоплює території Хмельницької та Вінницької областей. Луцька. Охоплює території Рівненської та Волинської областей. Мукачівська. Охоплює територію Закарпатської області. Одесько-Сімферопольська. Охоплює території Одеської, Херсонської, Кіровоградської, Миколаївської областей та АР Крим. Харківсько-Запорізька. Охоплює території Харківської, Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Полтавської та Сумської областей.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 510 | Нарушение авторских прав |
Так, право тлумачити Біблію у католицизмі визначається за віроповчальною владою церкви на чолі з Папою Римським. До джерел віровчення також відносяться постанови соборів католицької церкви, настанови, повчання, енцикліки (послання до церковної ієрархії чи всіх католиків) римських пап. Одним із найважливіших віросповідних документів є «Сповідання католицької віри», прийняте Тридентським собором у 1545—1563 pp. Нікео-Константинопольський Символ віри та постанови перших семи Вселенських соборів католицизм доповнив у 589 р. додатком про вихід Святого Духа (філіокве). Це положення остаточно затвердив папа Бенедикт III у 1014 p., піднісши його до рангу догмату.