АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОЧНІ КРАПЛІ

Вимоги, що висуваються до очних крапель. Очні краплі - це рідка лікарська форма, що являє собою водні або олійні розчини, а також найтонші суспензії лікарських речовин, призначені для інстиляції в кон'юнктивальний мішок. Наносять їх на слизову оболонку ока за допомогою стерильної очної піпетки. Очні краплі прописують у невеликій кількості /5-Ю мл/ з розрахун­ком їх використання протягом нетривалого часу.

У вигляді очних крапель застосовують розчини різних лікарських речовин. Багато з них нестійкі і змінюються або руйнуються під впливом високої температури, сонячного світла, мікрофлори та інших факторів.

Особливо часто призначають очні краплі з вітамінами /кислотою аскорбіновою, тіаміну бромідом, рибофлавіном/, солями алкалоїдів/атропіну сульфатом, пілокарпіну гідрохлоридом та ін./, антибіотиками /бензилпеніціліном, левоміцетином, неоміцином та інше,цинку сульфатом кислотою борною,натрію сульфацилом. Зараз нараховується близько 80 лікарських речовин, застосовуваних в очній практиці, і значна кількість різноманітних їх поєднань.

Очні краплі - трудомістка лікарська форма, на приготування якої необхідно 40-50 хвилин. Разом з тим, в основному, очні краплі готують і аптеках, тому що фармацевтична промисловість випускає їх у незначному асортименті.

Низька якість очних крапель і, в першу чергу, забруднення їх мікроорганізмами можуть викликати важкі наслідки аж до втрати зору. У зв'язку з цим вимоги, що висуваються до очних крапель, повинні бути аналогічні тим, які передбачені для ін'єкційних розчинів: стерильність відсутність механічних домішок, стабільність, комфортність /ізотонічністі оптимальне значення рН/, пролонгування дії.

Стерильність. Очні краплі, а також концентровані розчин застосовувані для їх приготування, повинні приготовлюватися в асептичнії умовах з наступною стерилізацією.

Спосіб стерилізації очних крапель залежить від стійкості лікарськи речовин у розчинах до температурної дії. За цією ознакою лікарської речовини можна поділити на три групи:

1. Лікарські речовини, розчини яких можуть піддаватися теплові: стерилізації без додавання стабілізаторів /кислота борна, кислота нікотинова, натрію гідрокарбонат, натрію хлорид, фурацилін та ін.

2. Лікарські речовини, розчини яких можуть піддаватися теплові стерилізації після додавання стабілізаторів (сульфацил-натрій, етилморфін гідрохлорид, фізостигміну саліцилат, ПАС-натрій, салюзид розчинний та ін.

3. Лікарські речовини, розчини яких не витримують теплової стерилізації /протаргол, коларгол, лідаза, хімопсин, трипсин, пеніцилін та ін./ готуються асептично без наступної стерилізації. В асептичних умовах також готуються розчини лікарських речовин, режими стерилізації яких не розроблені.

Стерилізацію крапель очних здійснюють методами, вказаними в приватних статтях відповідно до статті ДФ XI "Стерилізація".

Очні краплі можуть містити консерванти. Консервування очних крапель передбачає попередження розвитку мікроорганізмів у лікарській формі в процесі її зберігання і використання. Механізм дії консервантів зводиться до порушення клітинної мембрани, коагуляції білка, блокування вільних сульфгідрильних груп, хімічного антагонізму.

В офтальмологічних лікарських формах використовується обмежений асортимент консервантів. Так, з неорганічних консервантів частіше застосовують кислоту борну в концентрації 1,9-2 % з рН близько 5 /оптимальний рН офтальмологічних розчинів 4,5-9/. Крім того, кислота борна має буфері властивості, попереджує зміну рН розчину при додаванні в нього лікарсью речовини, особливо з групи алкалоїдів, які дають у розчинах кисле середовище /рН нижче 4/.

З органічних консервантів практичне значення мають спирт Р-феніл-етиловий -0,3-0,5 %, спирт бензиловий - 0,9 %, складні ефіри кислот п-гідроксибензойної /ніпагін - 0,05-0,25 %, ніпазол -.0,03-0,08 % або і суміш: ніпагіну 0,18 %, ніпазолу 0,02 %/.

З метал органічних консервантів являє собою інтерес етанолмеркурі хлорид 0,01 % і мертіолат 0,005 % (див. вище).

Стабільність. В очних краплях повинна бути забезпечена стійкість розчинених лікарських речовин. Теплова стерилізація і тривале зберігангання очних розчинів у скляній тарі ведуть до руйнування багатьох лікарських речовин /алкалоїдів, анестетиків та ін./ внаслідок гідролізу, окислення і т. Тому при приготуванні очних крапель і особливо при їх стерилізації велика увага повинна бути приділена хімічній стійкості скла, бо лужне скло/наявність силікату натрію/ надає воді лужної реакції, при стерилізації рН може досягати 10,0. Швидкість руйнування препаратів залежить не тільки від температури, а й у значній мірі від рН середовища.

Для збереження стабільності більшість розчинів вимагає низького значення рН/ близько 5,0/. Виходячи з цього, виникає необхідність приготування очних крапель на буферних розчинниках. При використанні буферних розчинів досягається підвищення хімічної стабільності, терапевтичної активності, а також зменшення подразнюючої дії очних розчинів. ДФ XI рекомендує як розчинники для приготування очних крапель застосовувати стерильні ізотонічні розчини, що мають консервуючі та буферні властивості. Але їх можна використовувати тільки за вказівкою лікаря.

Для вибору буферного розчинника речовини, які застосовуються в офтальмології, можна розподілити на дві групи: до першої належать препарати, в розчинах яких повинно підтримуватися рН близько 5,0. У ньому випадку рекомендується використати ізотонічний розчин борної кислоти /концентрація 1,9 %/, рН якого дещо нижче 5,0. При цьому він має малу кислотність, добре нейтралізує малу кількість лугу, який видобувається зі скла. В той же час борна кислота нейтралізується і тому не викликає почуття болю. Такий буферний розчинник рекомендується при приготуванні розчинів: пілокарпіну гідрохлориду, дикаїну, совкаїну, мезатону і солей цинку. Очні краплі, які приготовлені на 1,9 % розчині борної кислоти, можуть автоклавуватися при 100 °С протягом 15 хвилин.

Для другої групи лікарських речовин рекомендується фосфатний буфер з рН=6,8, ізотонований хлоридом натрію. Склад буфера: розчину однозаміщеного фосфату натрію 0,8 % - ЗО мл; розчину двозаміиценого фосфату.натрію 0,94 % - 70 мл; натрію хлориду -0,43 г.

На такому фосфатному буфері рекомендується готувати розчини солей атропіну, пілокарпіну і скополаміну. Для цих же препаратів можна застосовувати й боратний буфер такого складу: кислоти борної - 1,84 г; натрію тетраборату - 0,14 г;води очищеної/рН-6,8/ - 100 мл.

Боратний буфер можна застосовувати тільки при приготуванні очних крапель ех Іетроге, бо стабільність медикаментів у ньому зберігається протягом 5-10 діб. Для приготування очйих крапель високої якості необхідно застосовувати нейтральне скло, тобто посуд повинен бути виготовлений зі скла марки НС-1, НС-2 або НС-3.

Стабілізація солей фізостигміну саліцилату та адреналіну гідро хлориду в очних краплях здійснюється додаванням антиоксидантів /натрію сульфіту, натрію метабісульфіту та ін./. Для підвищення стабільності 10, 20 і ЗО % розчинів сульфацилу натрію рекомендовано добавляти відповідно 1.0; 3,0; 5,0 г натрію метабісульфіду і5, 17,18 мл 0,1 н розчину натрію гідрооксиду на 1 л розчину відповідно.

Розчин сульфацилу натрію ЗО % може бути приготовлений в аптеці за прописом для заводського приготування /ФС № 42-505 - 76/:

Сульфацил-натрій 300,0 г

Натрію метабісульфіт 5,0 г

Розчин їдкого натрію - 1 н до рН 7,7-8,0
Води для ін'єкцій до 1 л

Розчин стерилізують при 100 °С ЗО хвилин. Упаковують у флакони під обкатку. В герметичній упаковці розчин зберігає стабільність протягом 18 місяців.

Розчин кислоти аскорбінової 2 % стабілізують додаванням натрію гідрокарбонату 1 %, натрію метабісульфіту 0,1 %, натрію сульфіту б/в 0,2 %. У випадку приготування внутріаптечних заготовок вода насичується вуглекислим газом. рН розчинів кислоти аскорбінової має низьке значення /2,9-3,2/, що викликає у хворого неприємні відчуття. Для їх усунення надмірна кислотність нейтралізується додаванням натрію гідрокарбонату з розрахунку 0,5 на 1,0 г кислоти аскорбінової. При цьому рН розчину досягає 6,6-7,1. Розчини натрію парааміносаліцилату 3 % концентрації стабілізують додаванням 0,5 % ронгаліту або 0,15 % натрію сульфіту б/в.

Очні краплі - 0,02 % розчин рибофлавіну в комбінації з 2 % калію йодиду і 2 % глюкози стабілізують трилоном Б у концентппііії 0,03%.

При додаванні комплексного стабілізатора суміші 0,1% натрію метабісульфіту і 0,03 % трилону Б - строк придатності очних капель, що містять 0,02 % рибофлавіну, 0,2 % кислоти аскорбінової і 2 % глюкози, збільшується до 3 місяців при зберіганні в умовах кімнатної температури і до 6 місяців - при температурі 40 °С.

Як розчинники в останніх двох прописах використовуються вода для ін'єкцій або розчини пролонгаторів - 1,5 % розчин полів інолу і 1 % розчин метилцелюлози. % Для стабілізації очних крапель можуть бути використанні й інші методи, а саме: додавання високополімерів, комплексонів, приготування розчинів в атмосфері інертних газів і т. д. - ці способи можуть розглядатися як потенціальні можливості значного збільшення строків придатності очних крапель. Нестійкі очні краплі випускаються у вигляді наважок сухої /ліофілізованої/ речовини у флаконах і розчиняються в стерильному розчиннику безпосередньо перед застосуванням. Це стосується інтермедину,ацетилхоліну та інших препаратів.

Пролонгування терапевтичної дії очних крапель. Недолік багатьох препаратів, застосовуваних у вигляді водних розчинів, - короткий період терапевтичної дії.

Наприклад, гіпотензивна дія водного розчину пілокарпіну гідро хлориду у хворого глаукомою зберігається тільки протягом 2 годин, що спричиняє 6-кратну інстиляцію очних крапель на добу. У даному випадку спостерігаються коливання внутріочного тиску. Часті інстиляції водного розчину змивають сльозну рідину, що містить лізоцим, і тим самим створюють умови для виникнення інфекційного процесу.

Це викликало необхідність пошуку речовин, сприяючих пролонгуванню /подовженню/ терапевтичної дії очних крапель. З метою подовження дії очних крапель робилися спроби замінити воду іншими розчинниками, що мають в'язкість, які уповільнюють швидке вимивання лікарських речовин із кон'юнктивального мішка. Як такі компоненти раніше використовували олії /рафіновану соняшникову, персикову або абрикосову/, трагакант та інші речовини. Але з різних причин вони широкого розповсюдження не набули. Висоїсий показник заломлення, хімічна нестійкість обмежили їх застосування. Більш ефективні пролонгатори для очних крапель - синтетичні гідрофільні високомолекулярні сполуки. ДФ XI вказує, що для пролонгування дії лікарських речовин, застосовуваних в очних краплях, до складу розчинника можуть бути включені похідні целюлози: метилцелюлоза 0,5-2 %,натрієва сіль карбоксиметилцелюлози 0,5-2 %, полівінол 1,5 %, мікробний полісахарид аубазидан 0,1-0,3 %, поліглюкін та ін. Вони не подразнюють слизову оболонку ока, в ряді випадків прискорюють епітелізацію еродованої рогівки, а також сумісні з багатьма лікарськими речовинами і консервантами.

Метилцелюлоза в концентрації 0,2-2 % має високу в'язкість і коефіцієнта заломлення 1,336 /коефіцієнт заломлення води 1,334/, що забезпечує нормальний зір. Використовується для приготування очних крапель з пілокарпіне гідрохлоридом, гоматропіну гідробромідом, етилморфіну гідро хлоридом цинку сульфатом та ін. Наприклад, кількість інсталяцій 2 % розчинії пілокарпіну гідрохлориду, приготовлених з 2 % натрійкарбоксиметилцелюлози ряду хворим глаукомою була скорочена до 3 разів на добу замість шеста інсталяцій водного розчину. Проте останнім часом намітилася тенденція до скорочення виробництва очних крапель на основі метилцелюлози. Це пов'язано з тим, що вона гальмує процеси регенерації епітелію рогівки, а при субкон'юнктивальному введенні приводить до розростання тканини. Том як пролонгатор в очних краплях використовують карбоксиметилцелюлозу, яка добре розчинна в воді і легко змішується зі слізною рідиною.

Незважаючи на те, що вказані пролонгуючі компоненти включені в ДФХІ, вони можуть добавлятися до очних капель тільки за вказівкою лікаря. Як пролонгатор був запропонований також поліакриламід. Цей білий кристалічний порошок, легко розчинний у воді, одержуваний полімеризацією акриламіду, рН його 1 % розчину 5,0-7,0. Розчини витримують стерилізацію, сумісні з багатьма лікарськими речовинами, не мають подразнюючих властивостей. 1 % розчин поліакриламіду може буте використаний як розчинник для очних крапель пілокарпіну гідрохлориду, атропіну сульфату, дикаїну, сульфапіридазин-натрію, скополаміну гідроброміду. Поліакриламід має інтерферогенну активність, тобто сприяє продукції інтерферону /ефективний засіб противірусної терапії/ при відсутності токсичної дії на макроорганізм. 1 % розчин поліакриламіду не має подразнюючої дії на слизову оболонку ока, забезпечує значне скорочення строку лікування кон'юнктивіту, не має гальмуючого впливу на регенерацію епітелію рогівки.

Ще в кінці минулого - початку нинішнього століття з метою пролонгування дії лікарських речовин застосовували таблетки, які вводилися безпосередньо в кон'юнктивальний мішок. Пізніше були запропоновані напівпроникні капсули з цигаркового паперу, просоченого колодієм, желатинові диски, желатино-гліцеринові диски /ламелі/. Принципово нові можливості застосування лікарських речовин дало використання в фармації нових полімерних матеріалів, у тому числі біорозчинних.

Так, співробітниками Московського НДІ очних хвороб імені Гельмгольця були запропоновані очні полімерні плівки, приготовлені з 10 % розчину полівінілового спирту /ПВС/ і імпрегновані антибіотиками, пілокарпіном і кортикостероїдами. Проте вони, хоч і пролонгували дію лікарських речовин і витримували зберігання протягом 2 місяців, мали суттєвий недолік - не розчинялися в кон'юнктивальній порожнині, а тільки набухали, збільшуючись у розмірах. Для усунення цього недоліку запропоновані плівки з біорозчинного полімера. Як біорозчинний полімер використовують полімери акриламіду або його сополімери з деякими мономерами акрилового й вінілового ряду.

Завдяки пролонгуючій дії для одержання терапевтичного ефекту очні лікарські плівки можна застосовувати 1 раз на добу. Переваги очних плівок - висока стабільність лікарських речовин, зручність застосування, гігієнічність, портативність та ефективність дії лікарських препаратів.

Ізотонічність. Багато очних крапель викликають при інстиляції неприємні відчуття /печію або біль/. У більшості випадків дискомфортні явища обумовлені невідповідністю осмотичного тиску і значення рН очних крапель осмотичному тиску і значенню рН слізної рідини. У нормі вона має осмотичний тиск такий же, як і плазма крові. Згідно зі вказівками ДФ XI очні краплі повинні бути ізотонічні слізній рідині і відповідати осмотичному тиску розчинів натрію хлориду 0,9±0,2 % концентрації/0,7-1,1 %/. В окремих випадках допускається застосування гіпертонічних або гіпотонічних розчинів, про що повинно бути вказано у власних статтях.

Залежно від величини осмотичного тиску очні краплі можна поділити

натри групи:

1. Очні краплі, осмотичний тиск яких нижче 0,7 % еквівалентної концентрації натрію хлориду, - гіпотонічні розчини, обов'язково ізотону-ються розрахованою кількістю натрію хлориду. Особливо важливо, щоб ізотонічними були промивання для очей.

2. Очні краплі, осмотичний тиск яких вище 1,1 % еквівалентної концентрації натрію хлориду, не ізотонуються, бо є гіпертонічними.

3. Очні краплі, осмотичний тиск яких знаходиться в межах 0,7-1,1 % еквівалентної концентрації натрію хлориду, не ізотонуються, бо є ізотонічними.

Очні краплі не ізотонуються у випадку, якщо прописані колоїдні лікарські речовини - коларгол, протаргол, бо ізотонуючі речовини, будучи сильними електролітами, можуть викликати коагуляцію.

Лікарі-офтальмологи не завжди враховують осмотичний тиск лікарських речовин у розчинах. Тому фармацевти повинні звертати увагу лікарів на те, що гіпертонічні очні краплі погано переносяться хворими. Очевидно, в деяких випадках офтальмологи можуть прописувати очні каплі меншої концентрації лікарських речовин, наприклад замість 30% розчину - 20 і 10% розчини сульфацилу-натрію. Якщо виписуються гіпотонічні очні каплі, тоді фармацевт повинен самостійно «доводити» їх до ізотонічності.

Для ізотонування очних крапель застосовують натрію хлорид, натрію сульфат, натрію нітрат з урахуванням їх сумісності з лікарськими речовинами. З цією ж метою використовують кислоту борну, особливо для приготування розчинів лікарських речовин, що є солями сильних кислот і слабких основ. Кислота борна не тільки пригнічує їх гідроліз, але й має консервуючу дію. Інколи доцільно для ізотонування застосовувати глюкозу, бо вона сумісна з великою кількістю лікарських речовин.

Ізотонування очних крапель натрію хлоридом, натрію сульфатом і натрію нітратом проводиться фармацевтом без указівки лікаря, а борною кислотою та іншими речовинами - тільки за погодженням з лікарем. Ізотонічна концентрація очних крапель також, як і розчинів для ін'єкцій, може бути визначена наведеними вище методами /див. «Ізотонічні розчини»/.

Відсутність механічних включень. Очні краплі у вигляді водних розчинів лікарських речовин повинні бути старанно профільтровані після приготування, тому що наявність суспендованих часток, волосків і т. д. може пошкодити рогівкову і слизову оболонки ока. Очні краплі в аптечних умовах фільтрують через скляні фільтри № 3 паперові фільтри з беззольним фільтрувальним папером, який не змінюється при стерилізації, або мембранні фільтри з одночасною стерилізацією.

При серійному приготуванні очних крапель в аптеках доцільно Використовувати прилади для фільтрування їх з наступним фасуванням.

Технологія очних крапель. Приготування очних крапель регламентується загальною статтею ДФ XI «Краплі очні».

Враховуючи вимоги, що висуваються до очних крапель, технологія ї аналогічна технології ін'єкційних розчинів. Тому всі лікарські форми для лікування очних захворювань готують в асептичних умовах з дотримання: усіх вимог діючих НТДпро санітарний режим в аптеках. Але так як асептичі умови приготування не забезпечують повної стерильності ліків, очні краплі й примочки зтермостабільними речовинами підлягають стерилізації. Необхідно пам'ятати, що очні краплі повинні бути не тільки стерильно приготовленим, а й зберігатися стерильними в процесі їх використання.

Загальними в приготуванні цих двох видів лікарських форм є питані ізотонування, стабілізації, стерилізації і консервування. Велике значення для очних крапель має дотримання точності концетрації розчинених речовин. Ці вимоги виникають у зв'язку з тим, що очні краплі прописуються в невеликій кількості.

При приготуванні очних крапель і, головним чином, при фільтруванні відбуваються значні втрати речовини за рахунок адсорбції її на фільтруючі матеріалах, а також за рахунок розбавлення вихідних розчинів фільтруванні їх через паперові фільтри, заздалегідь промиті водою. Для того, щоб максимально зменшити втрату лікарської речовини, очні краплі готують так.

Лікарську речовину розчиняють у частині /половинній кількості розчинника і розчин фільтрують у флакон для відпуску через заздалегідь промитий стерильною водою для ін'єкцій складчастий фільтр і вату, а потім фільтр промивають рештою розчинника.

Очні краплі з добре розчинною в воді лікарською речовиною списку. Спочатку роблять розрахунки, необхідні для проведення ізотонування, вказаного в пропису розчину.

Знаходять кількість натрію хлориду, еквівалентну 0,1 г пілокарпіну гідрохлориду:

1,0 г пілокарпіну гідрохлориду - 0,22 г натрію хлориду

0,1 г - 0,022 г натрію хлориду

На 10 мл розчину натрію хлориду необхідно:

Х=0.9*10\100=0.09г

Визначають кількість натрію хлориду, необхідну для ізотонування 10 мл 1 % розчину пілокарпіну гідрохлориду.

0,09 - 0,022 = 0,068 /0,07гнатрію хлориду.

Приготування ведуть в асептичній кімнаті або боксі. Відміряють 10 води для ін'єкцій. У стерильній сухій підставці в половинній кількості /5 мл/ води для ін'єкцій розчиняють 0,1 г пілокарпіну гідрохлориду /одержаного завимогою/ і 0,07 г натрію хлориду. Розчин фільтрують у флакон для відпуску через стерильний, заздалегідь промитий складчастий фільтр і вату. Промивають фільтр рештою води для ін'єкцій /5 мл/. Перевіряють чистоту розчину.

При необхідності фільтрують ще раз через той же фільтр і вату. Розчин герметичне закупорюють і піддають стерилізації. Проте бувають випадки, коли прописану лікарську речовину не можливо розчинити в половинній кількості розчинника, тоді її розчиняють у всій кількості розчинника, прописаній у рецепті, і фільтрують у мірний циліндр через сухий фільтр і вату, а кількість води, що не вистачає, добавляють через той же фільтр і вату до необхідного об'єму розчину.

Що стосується точності концентрації, то за першим способом буде точніша концентрація, бо для вимивання адсорбованої речовини застосовується більша кількість води.

На точність концентрації речовин в очних краплях впливає точність відважування інгредієнтів, особливо в тому випадку, коли прописана кількість її менше 0,05 г.

Необхідна кількість глюкози б/в для ізотонування прописаного розчину 0,11 г.

Розчин готують у 10-кратній кількості. Слід мати на увазі, що при сумісній стерилізації аскорбінової кислоти з калію йодидом змінюється забарвлення розчину. Тому рекомендується такий спосіб приготування крапель: 0, 02 г рибофлавіну розчиняють при нагріванні в 100 мл води для ін'єкцій, розчин охолоджують і розчиняють у ньому 0,2 г аскорбінової кислоти, 1,1г глюкози, фільтрують і стерилізують текучою парою при 100 °С ЗО хвилин. Після охолодження розчину в асептичних умовах добавляють 2,0 г калію йодиду, розчин фільтрують у флакони по 10 мл, закупорюють і обкачують металевими ковпачками.

Із приготовленого розчину за даним рецептом відпускають 10 млЯ флакон/. Решту розчину можна протягом 2-3 днів відпускати іншим особам, а якщо за цей час він не буде витрачений, його викидають. Для того, щоб уникнути невиправданої втрати лікарських речовин, в аптеках використовують концентровані розчини-напівфабрикати, які готують в асептичних умовах.

Розчин є гіпертонічним за рахунок виписаної кількості калію йодид кислоти борної. Всі інгредієнти - у вигляді стерильних концентрованих розчинів.

У стерильний флакон для відпуску відміряють 3,3 мл стерильної воді для ін'єкцій, 5 мл розчину рибофлавіну 0,02 % у комбінації з кислотою"борною 4У 0,2 мл розчину кислоти аскорбінової 10 %, 1,5 мл розчину калію йодиду 20 %• Розчин контролюють на відсутність механічних включень і закупорюють під обкатку.

Прописана кількість лікарських речовин практично не впливає на осмотичний тиск розчину, тому його доцільно готувати на 0,9 % розчин натрію хлориду.

У стерильний флакон відмірюють 3,6 мл стерильної води для ін'єкцій 0,5 мл /10 крапель/ 10 % розчину кислоти аскорбінової, 5 мл 0,02 % розчин 1 рибофлавіну і 0,9 мл 10 % розчину натрію хлориду. Флакон закривають стерильною гумовою пробкою, переглядають розчин а відсутність механічних включень і закупорюють під обкатку. Особливі випадки приготування очних, крапель. 40 % розчин глюкозі готують із глюкози кваліфікації «для ін'єкцій». Кількість її розраховують: урахуванням вмісту вологи. Розчин готують без стабілізатора, стерилізуюті при 120 °С протягом 8 хвилин. Строк зберігання ЗО діб.

Очні краплі з сульфацил-натрієм для немовлят залежно від строк; зберігання готують двома способами:

а/ асептичне щодня об'ємом до 10 мл;

б/ зі строком придатності ЗО діб за таким прописом:

сульфацил натрію 1,0; 2,0; 3,0 г;

натрію тіосульфату 0,015 г;

розчину кислоти хлористоводневої 1 н 0,035 мл;

води очищеної до 10 мл;

рН 7,5-8,5.

Після розчинення інгредієнтів розчин фільтрують, фасують у флаконі по 5 або 10 мл, закупорюють під обкатку і стерилізують при 120 °С протягом 8 хвилин.

Очні краплі з етакридину лактатом слід ізотонувати 2 % розчино» борної кислоти, бо він несумісний з натрію хлоридом. Хлориди викликаюті випадіння осаду етакридину. Технологія звичайна. Приготування крапель ТИО-ТЗФ. Тіофосфамід прописується в очних краплях у концентрації 1:500, 1:1000, 1:2000, застосовується в онкологічній Практиці. Краплі готують, використовуючи як розчинник стерильний розчин Рінгера.

Приготування очних крапель, що містять натрієві солі норсульфазолу сульфапірадазину. Для лікування інфекційних захворювань очей застосовують розчини норсульфазол натрію.

Очні розчини. Застосовуються у вигляді примочок, іригаційних розчині для зрошування в офтальмології/, розчинів для очищення, дезинфекції зберігання м'яких контактних лінз. Вимоги такі ж, в основному, як і до очних крапель: вони повинні бути стерильні, стабільні, не містити механічних включень. Вимога ізотонічності примочок і іригаційних розчинів має більше значення, ніж для крапель, бо з оком стикається велика кількість рідини. Якщо як примочки і промивання прописані ізотонічні розчини ЦИНКУ сульфату або срібла нітрату, то перший ізотонують натрію сульфатом а другий - натрію нітратом. Технологія очних примочок і промивань аналогічна очним краплям.

Для обробки і зберігання контактних лінз використовуються розчини до складу яких входять антисептичні речовини, неіоногенні ПАР, полівінолові похідні целюлози, поліетиленгліколі, ізотонічні буферні розчинники та інші речовини.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 3824 | Нарушение авторских прав