 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Кукурудзяні приймочки - Stigmata Maydis
Зібрані в період дозрівання качанів кукурудзи і висушені стовпці з приймочками містять жирну та ефірну олії, сапоніни, вітаміни С і К, систостерол тощо. Випускають сухі стовпчики з приймочками та екстракт кукурудзяних приймочок рідкий. Стимулюють секрецію жовчі, зменшують її густину та в'язкість, знижують вміст у ній білірубіну, сприяють зсіданню крові. Застосовують як жовчогінний, діуретичний та кровоспинний засіб. Дози всередину: коням - 30,0...60,0 г; дрібній рогатій худобі і свиням - 30,0...40,0; собакам -10,0...30,0 г 3...4 рази на добу у формі настою або збору з кормом.
Квітки цмину піщаного - Flores Helichrysi arenarii
Синонім: квітки безсмертнику. Зібрані в період цвітіння і висушені квітки (кошики) багаторічної трав'янистої рослини цмину піщаного (Helichrysum arenarium) містять ефірні олії, гіркоти, флавони, дубильні речовини тощо. Стимулюють утворення жовчі, секреторну функцію шлунка і підшлункової залози, підвищують тонус жовчного міхура, діють діуретично. Застосовують всередину у формі настою або збору: коням і великій рогатій худобі -20,0...40,0 г; дрібній рогатій худобі - 5,0...10,0; свиням – 2,0...5.0; собакам - 0,5...1,0 г 3 рази на добу.
Вправи
Виписати рецепти 1.Скипидар, нашатирний спирт, олію блекоти коню у формі лініменту при артриті. 2. Натрію сульфат корові як проносне на два введення. 3.Ртуті монохлорид з цукром порівну у формі присипки коню при кон'юнктивіті. 4.Олію рицинову в желатинових капсулах собаці як проносне на два введення. 5.Сабур у формі болюсу з зеленим милом коню на два введення. 6.Настойку чемериці з іхтіолом корові всередину при атонії рубця. 7.Апоморфіну гідрохлорид десяти свиням у формі розчину підшкірно при отруєнні. 8.Траву деревію у формі відвару п'яти телятам для стимуляції травлення. 9. Густий екстракт цмину собаці всередину на курс лікування. 10.Алохол собаці на курс лікування при холециститі.
Засоби, що регулюють функцію еферентних нервів
Еферентні нерви складаються з вегетативних і соматичних (рухових). Вегетативна система іннервує гладенькі м'язи, залози внутрішньої і зовнішньої секреції, трофіку всіх без винятку органів і тканин організму. Особливістю анатомічної будови є те, що вона має велику кількість нервових клітин на периферії, тіла яких утворюють ганглії та сплетіння. Тому нервові волокна поділяють на прегангліонарні і постгангліонарні. Тіла прегангліонарних нейронів знаходяться в середньому та довгастому мозку, а також у грудинно-поперековому і сідничному відділах спинного мозку. Вищі вегетативні центри знаходяться у підкірці і корі великого мозку. Вегетативна нервова система складається з двох конкуруючих у фізіологічному відношенні нервових волокон - парасимпатичних і симпатичних. Парасимпатична нервова система вважається вісцеральною, оскільки регулює переважно функцію внутрішніх органів; симпатична система - судинна, оскільки вона більше пов'язана з системою крово-лімфообміну. Функціонально парасимпатична і симпатична системи є певною мірою антагоністами. Збудження парасимпатичної нервової системи виявляється в значному посиленні моторної і секреторної функцій травного каналу, що виражається клінічно слинотечею, проносом, сповільненням ритму серця, зниженням тиску крові, спазмом м'язів бронхів, інтенсивним виділенням бронхіального слизу і утрудненням дихання, пітливістю, скороченням м'язів матки, збільшенням діурезу, звуженням зіниці ока і короткозорістю. Збудження симпатичної нервової системи виявляється насамперед прискоренням пульсу та значним підвищенням тиску крові, сухістю слизових оболонок і шкіри, розслабленням м'язів бронхів та полегшенням дихання, розширенням зіниці ока і далекозорістю. Периферійні нерви (еферентні та аферентні) служать для швидкої і безвідмовної передачі сигналів - нервових імпульсів, які являють собою не електричний струм, а розповсюджуючу електрохімічну реакцію. На прикритому мієліном відрізку волокна відбувається звичайна пасивна передача імпульсу, який через низьку електропровідність цитоплазми і слабкі ізолюючі властивості клітинної оболонки поступово послаблюється, але в ділянці перехватів Ранв'є, де оболонка не прикрита мієліном, автоматично посилюється до початкової величини. Таким чином імпульс доходить до соматичної клітини, де нервове волокно обривається. Далі відбувається синаптична передача імпульсів. Синапс - це контакт між клітинами, цитоплазма кожної з яких покрита оболонкою. Між пресинаптичною і постсинаптичною мембраною існує щілина, розділена безперервним фіброзним шаром (базальною мембраною). У синапсах відбувається хімічна передача нервових імпульсів за допомогою специфічних речовин - медіаторів. Медіатором постгангліонарних парасимпатичних нервів є ацетилхолін, тому їх називають холінергічними. Медіатором постгангліонарних симпатичних нервів є норадреналін, тому їх називають адрнергічними. Доведено, що за допомогою аетилхоліну передається імпульс у парасимпатичних і симпатичних гангліях, мозковому шарі надниркових залоз, скелетних м'язах. Тому прегангліонарні волокна симпатичних і парасимпатичних нервів, нерви до надниркових залоз і соматичні нерви є також холінергічними. Отже, до холінергічних нервів належать постгангліонарні парасимпатичні, соматичні, симпатичні і парасимпатичні прегангліонарні нерви; до адренергічних - лише постгангліонарні симпатичні. Під впливом нервового імпульсу в синаптичну щілину виділяється порція медіатору, який відразу взаємодіє з відповідними молекулами-рецепторами на постсинаптичній мембрані, що відповідно дістали назву холінорецепторів і адренорецепторів. Рецептор являє собою скупчення функціональних хімічних груп, які мають здатність вступати в реакцію з відповідним медіатором. Внаслідок реакції "медіатор-рецептор" постсинаптична мембрана стає проникливою до позитивно і негативно заряджених іонів К, Na, Са, СІ, NН4. На активованій ділянці мембрани виникає іонний струм, який зумовлює її деполяризацію. Вирішальне значення в зміні різниці потенціалу мембрани має проникнення натрію в клітину. При цьому з'являється збуджуючий постсимпатичний потенціал. Коли він досягає порогової величини, створюється потенціал дії, який поширюється вздовж усієї мембрани клітини і призводить до посилення її функції - вивільнення порції секрету, скорочення тощо. Дія медіатору, що виділяється в синаптичну щілину, миттєво припиняється за допомогою специфічних ферментів: ацетил-холінестераза руйнує ацетилхолін, пірокатехін-орто-метилтрансфераза - відповідно норадреналін. У разі появи наступного нервового імпульсу все повторюється. Складність цих процесів пояснюється ще й тим, що холіно- і адренорецептори в різних органах мають неоднакові властивості, оскільки по-різному взаємодіють з деякими речовинами. Це зумовлює потребу в їх класифікації, в основу якої покладено характер реакції на різні речовини. Холінорецептори поділяють на мускариночутливі (М-) і нікотиночутливі (Н-). Мускариночутливі рецептори збуджуються алкалоїдом гриба-мухомора мускарином і блокуються алкалоїдом атропіном. Вони знаходяться в органах, що іннервуються постгангліонарними парасимпатичними нервами. Нікотиночутливі рецептори збуджуються малими концентраціями алкалоїду нікотину, а блокуються великими концентраціями нікотину і отрутою кураре - алкалоїдами рослин роду Strychnos. Вони знаходяться в міжнейронних синапсах центральної нервової системи, у синапсах парасимпатичних і симпатичних гангліїв, мозкового шару надниркових залоз, каротидних клубочків синокаротидної зони, а також скелетних м'язів.
Засоби, що регулюють функцію еферентних нервів
Холіноміметики збуджують М- чи Н-холінорецептори; антихолінестеразні речовини блокують активність ферменту ацетилхолінестерази, що призводить до нагромадження ацетилхоліну в синаптичній щілині. Холінолітики блокують М- чи Н-холінорецептори таким чином, що вони стають нечутливими до ацетилхоліну, внаслідок чого припиняється передача імпульсів. Н-холінолітики у свою чергу поділяються на гангліолітики і міорелаксанти. Гангліолітики блокують рецептори гангліїв мозкового шару надниркових залоз і каротидних клубочків, а міорелаксанти - скелетних м'язів. Адренорецептори залежно від чутливості до фармакологічних засобів поділяють на альфа (α) і бета (ß) рецептори. α-адренорецептори збуджуються норадреналіном і алкалоїдом маткових ріжків (Seeale cornutum) дигідроерготаміном. Дія їх пов'язана переважно із стимуляцією функцій; ß-адренорецептори пов'язані з гальмуванням функцій. Вони слабо реагують на норадреналін, збуджуються фізіологічними концентраціями адреналіну і не реагують на дію адреноблокаторів. У судинах різних органів можуть бути α і ß-адренорецептори, але в різних співвідношеннях, що й зумовлює неоднакову реакцію на той самий фармакологічний засіб залежно від дози і вихідного стану. Речовини, що діють на адренорецептори, поділяють на адреноміметики та адренолітики (симпатолітики і адреноблокатори), як це зображено на схемі (с. 118).
Засоби, що регулюють функцію холінергічних нервів
Карбахолін – Carbacholinum
Синоніми: карбахол, дорил. Гігроскопічний кристалічний порошок білого кольору, легкорозчинний у воді. Зберігають за списком А, у захищеному від світла місці. Форма випуску: порошок і таблетки по 0,01 г. Дія: резорбтивна на М- і Н-холінорецептори, що зумовлює в організмі зміни, пов'язані із збудженням парасимпатичних нервів: посилюється функція слинних, потових, бронхіальних, травних залоз, збуджуються м'язи шлунка, кишок, матки, сечового міхура, бронхів, сповільнюється пульс, розширюються периферійні судини, звужується зіниця ока, знижується тиск всередині ока. У вищих дозах і дещо пізніше з'являються клінічні ознаки збудження симпатичних нервів, зокрема прискорення пульсу і підвищення тиску крові. Прискорює передачу імпульсів із соматичних нервів на скелетні м'язи, підвищуючи їх тонус. Дія препарату триває 1...2 години. Показання, спосіб і дози застосування: для стимуляції моторної і секреторної функцій матки при атонії і субінволюції, затриманні посліду, ендометритах, а також при захворюваннях травного каналу - гіпотонії і атонії передшлунків у жуйних, атонії і метеоризмі кишок, хемостазах і переповненнях кишок у тому випадку, коли інші проносні засоби неефективні. Використовують як засіб, що швидко зневоднює організм, особливо при ревматичному запаленні копит, водянках шлуночків мозку. Застосовують також 0,05-процентний розчин при глаукомі у формі очних крапель. Протипоказаний при вагітності, механічній непрохідності кишок, гострих захворюваннях серця і легень. Дія карбахоліну легко знімається М-холінолітиками - атропіном, платифіліном тощо. Дози підшкірно: коням - 0,002...0,004 г; великій рогатій худобі - 0,001...0,003; дрібній рогатій худобі - 0,0002...0,0004; собакам - 0,0001...0,0003 г.
Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 556 | Нарушение авторских прав |