 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Рак з клітин Ашкіназі
496. Захворюваність на рак щитоподібної залози 1. Зростає 2. Має тенденцію до зниження 3. Має стабільний характер 4. Залежить від кількості вагітностей
497. Серед факторів, що сприяють виникненню раку щитоподібної залози має значення 1. Кількість вагітностей 2. Куріння 3. Зловживання алкоголем 4. Іонізуюча радіація
498. Забезпечення організму йодом 1. Впливає на захворюваність на рак щитоподібної залози 2. Не впливає 3. Має певне значення 4. Окремі гістологічні субтипи залежні
499. У країнах з високою часткою ендемічного зобу домінують 1. Медулярний рак 2. Папілярний 3. Фолікулярний і недиференційований 4. Плоскоклітинний
500. У країнах з високим забезпечення йодом домінують 1. Медулярний рак 2. Фолікулярний 3. Папілярний 4. Плоско клітинний
501. Пухлини щитоподібної залози виникають на фоні
1. Гальмування функції щитоподібної залози 2. Стимулювання функції щитоподібної залози 3. Стан функції не має значення 4. Має значення лише в окремих пацієнтів
502. Проліферацію епітелію щитоподібної залози стимулюють 1. Статеві гормони 2. Інсулін 3. Тиротропний гормон гіпофізу 4. Кортикостероїди
503. Серед пухлин щитоподібної залози найчастіше зустрічаються
1. Карциноми тироцитів 2. Лімфоми 3. Метастази інших злоякісних пухлин 4. Саркоми
504. На карциноми тироцитів припадає
1. До 10% пухлин 2. До 20% пухлин 3. До 80% пухлин 4. До 90% пухлин
505. Серед карцином тироцитів 80% припадає 1. На медулярний рак 2. На плоско клітинний рак 3. На диференційовані форми 4. На недиференційовані форми
506. На медулярний рак припадає 1. 90% 2. 70% 3. 5% 4. 25%
507. Розміри дефіцити йоду впливають на захворюваність 1. Так 2. Ні 3. Впливають на структуру захворюваності 4. У залежності від ряду обставин
508. До регіонарних лімфатичних вузлів щитоподібної залози відносяться 1. Шийні та середостінні 2. Середостінні 3. Шийні 4. Аксілярні
509. Класифікація за стадіями процесу диференційованого раку щитоподібної залози залежить 1. Від віку пацієнта 2. Не залежить від віку 3. Залежить від статі 4. Не залежить від статі
510. Класифікація за стадіями процесу недиференційованого раку щитоподібної залози залежить 1. Від віку 2. Не залежить від віку 3. Усі випадки належать до ІV стадії 4. Стадійна класифікація відсутня
511. Для диференційованого раку щитоподібної залози характерний 1. Відносно сприятливий прогноз 2. Дуже несприятливий 3. Несприятливий 4. Відносно сприятливий прогноз з часом переходить у інфільтративний ріст з метастазуванням
512. Для папілярног раку щитоподібної залози характерні 1. Гематогенні метастази 2. Лімфогенні 3. Лімфогенні і гематогенні 4. Гравітаційні
513. Для фолікулярног раку щитоподібної залози характерні 1. Гематогенні метастази 2. Лімфогенні 3. Лімфогенні і гематогенні 4. Гравітаційні
514. Клініка раннього раку щитоподібної залози 1. Багата на симптоми 2. Бідна на симптоми 3. Залежить від супутніх захворювань 4. Залежить від місцевості проживання
515. Першим симптомом захворювання найчастіше є 1. Втрата працездатності 2. Втрата ваги тіла 3. Наявність пухлинного вузла у зоні щитоподібної залози або лімфатичних вузлів 4. Ендокринні порушення
516. Для аберантної форми раку щитоподібної залози характерна 1. Практично майже повна відсутність первинної пухлини 2. Наявність первинної пухлини значних розмірів 3. Поєднання великих первинної пухлини і її метастазів 4. Повна відсутність пухлинних вузлів на шиї
517. У діагностиці раку щитоподібної залози вирішальне значення має 1. Анамнез 2. Огляд 3. Сонографічне дослідження 4. Рентгенологічне дослідження
518. Остаточний діагноз раку щитоподібної залози встановлюється на підставі 1. Огляду 2. Ренгенологічного обстеження 3. Морфологічного дослідження 4. Сонографічного дослідження
519. Більшість злоякісних пухлин щитоподібної залози належать до 1. Гіперехогенних утворів 2. Нормоехогенних 3. Гіпоехогенних 4. Ехлогенність не має значення
520. При сонографічному обстеженні на користь діагнозу рак щитоподібної залози свідчать 1. Сонографічні ознаки посиленого кровоплину у пухлині 2. Виявлення кальцинатів 3. Виявлення дрібних кістозних утворів. 4. Нечіткість контурів
521. Здатність до захоплення радіоактивного йоду у диференційованих пухлин щитоподібної залози 1. Відсутня 2. Посилена у порівнянні з тканиною щитоподібної залози 3. Аналогічна у порівнянні з тканиною щитоподібної залози 4. Ослаблена у порівнянні з тканиною щитоподібної залози
522. Визначення рівня кальцитоніну має діагностичну цінність 1. При встановленні діагнозу диференційованого раку щитоподібної залози 2. Медулярного раку 3. Недиференційованого 4. Плоско клітинного
523. Визначення рівня тироглобуліну грає роль 1. У первинній діагностиці медулярного раку 2. Упервинній діагностиці диференційованого раку 3. Не грає жодної ролі. 4. У процесі спостереження за пролікованими пацієнтами з диференційованим раком.
524. Розвитку медулярного раку щитоподібної залози передує 1. Гіпертироз 2. Гіпотироз 3. С-клітинна гіперплазія 4. Недостатня функція підшлункової залози
525. С-клітинну гіперплазію можна виявити з допомогою 1. Т.зв. стимуляційного «кальцій-пентагастринового» тесту 2. Визначення рівня тиротропного гормону гіпофізу 3. Визначення рівня стероїдних гормонів 4. Не можна виявити
526. Генетичні обстеження пацієнтів з медулярним раком виявляють 1. Додаткову хромосому 2. Недостаючу хромосому 3. Точкову мутацію в RET-протоонкогені (Exon) 4. Не виявляють змін
527. Пункційна біопсія з подальшим цитологічним дослідженням препарату виявляє злоякісну пухлину щитоподібної залози у 1. 10 % 2. 30% 3. 95% 4.100%
528. Для встановлення діагнозу фолікулярної аденокарциноми необхідне 1. Сонографічне дослідження 2. Цитологічне дослідження 3. Гістологічне дослідження 4. Визначення рівня гормонів щитоподібної залози
529. Основним методом лікування раку щитоподібної залози є Хірургічний 2. Променевий 3. Хіміотерапевтичний 4. Гормональний
530. Операцією вибору при раку щитоподібної залози є 1. Енуклеація пухлини 2. Резекція частки 3. Гемітироїдектомія 4. Тироїдектомія
531. Хірургічне лікування диференційованого раку щитоподібної залози доповнюється 1. Дистанційною гаматерапією 2. Радіойодтерапією 3. Нічим не доповнюється 4. Терапією стероїдними гормонами
532. Найінформативнішим показником перебігу захворювання пролікованих хворих на диференційований рак щитоподібної залози є 1. Періодичне проведення загального аналізу крові 2. Контроль гормонів щитоподібної залози 3. Визначення рівня тироглобуліну. 4. Сонографічне дослідження
533. Проведення гормонотерапії диференційованого раку щитоподібної залози передбачає застосування 1. Невеликих доз гормонів 2. Субституційної дози гормонів 3. Супресорної дози гормонів 4. Гормонотерапія не застосовується.
534. Прогноз диференційованого раку щитоподібної залози передбачає 1.5-річну загальну виживаність понад 90% 2. 5-річну загальну виживаність понад 50% 3. 5-річну загальну виживаність у межах 30-40% 4. Пацієнти не переживають 5-річний період.
535. Основний метод лікування раку щитоподібної залози без метастазів Хірургічний 2. Променевий 3. Хіміотерапія 4. Комбінований
536. Назвіть пухлину шиї неврогенного походження Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 646 | Нарушение авторских прав |