АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гомополіцукриди

Крохмаль — біла аморфна речовина. У гарячій воді набрякає і поступово розчиняється з утворенням колоїдного розчину, який при охолодженні перетворюється на клейстер. З розчином йоду дає темно-синє забарвлення. Крохмаль — продукт фотосинтезу, резервна поживна речовина. Він відкладається в різних органах рослин у вигляді зерен. Крохмаль складається із залишків α-D-глюкози, зв'язаних між собою глікозидними зв'язками, і містить два поліцукриди: амілозу (25%) і амілопектин (75%).

Амілоза має в основному лінійні макромолекули, в яких залишки α-D-глюкози зв'язані (як і в мальтозі) 1,4-глікозидними зв'язками:

Молекули амілози містять 200-1000 мономерних одиниць. Амілоза розчиняється в гарячій воді, з розчином йоду дає темно-синє забарвлення.

Молекули амілопектину відрізняються від амілози значною розгалуженістю своїх ланцюгів. У місцях розгалуження залишки α-D-глюкози зв'язані 1,6-глікозидними зв'язками. Ступінь поліконденсації для амілопектину 600-6000, але може досягати 36 тис. У воді утворює клейстер, з розчином йоду дає слабке фіолетове забарвлення.

Гідроліз крохмалю проходить за такою схемою;

Н₂О Н₂О Н₂О

(С₆Н₁₀О₅)_n (С₆Н₁₀О₅)_х n/2 С₁₂Н₂₂О₁₁ n С₆Н₁₂О₆

Крохмаль Декстрини Мальтоза D-Глюкоза

Декстрини — поліцукриди з меншою молекулярною масою, ніж у крохмалю, добре розчиняються у воді, мають відновні властивості і дають забарвлення з розчином йоду. Крохмаль — основне джерело вуглеводів. Широко використовується в харчовій, текстильній промисловості, у медицині тощо.

Глікоген, або тваринний крохмаль. Глікоген, як і крохмаль, побудований із залишків глюкози і має таку саму загальну формулу (С₆Н₁₀О₅)_n. В організмах людини і тварин він відіграє роль резервного поліцукриду. Всі процеси життєдіяльності, і в першу чергу робота м'язів, проходять одночасно з розщепленням глікогену.

Глікоген є в усіх тканинах організму людини. Особливо багато його в печінці (2-5 %) і м'язах (0,5-2 %). Глікоген — білий аморфний порошок, добре розчиняється навіть у холодній воді. При розчиненні він утворює колоїдні розчини.

Целюлоза, або клітковина. Це високомолекулярний поліцукрид, складається із залишків β -D-глюкози, зв'язаних між собою 1,4-глікозидними зв'язками:

Ниткоподібні молекули целюлози, орієнтуючись паралельно одна одній, укладаються в пучки, де між ними виникають водневі зв'язки у результаті взаємодії гідроксильних груп. Певна кількість пучків з’єднується у волокна. Ці особливості будови і є причиною нерозчинності целюлози у воді й органічних розчинниках (розчинник не може проникнути в середину пучка) та механічної міцності її волокон. Для целюлози є спеціальні розчинники, зокрема аміачний розчин гідроксиду міді (II) (реактив Швейцера), з яким вона утворює комплексну сполуку типу гліцерату міді. Концентрована сірчана кислота перетворює целюлозу на амілоїд (частково гідролізована целюлоза), що використовується при виготовленні пергаментного паперу. Гідроліз целюлози (кислотний або ферментативний) відбувається з утворенням проміжних сполук і має велике значення у виробництві гідролізного етанолу:

Н₂О Н₂О Н₂О

(С₆Н₁₀О₅)_n (С₆Н₁₀О₅)_х n/2 С₁₂Н₂₂О₁₁ n С₆Н₁₂О₆

Целюлоза Амілоїд Целобіоза D-Глюкоза

Бродіння

2 С₆Н₁₂О₆ 2 СО₂ + 2 С₂Н₅ОН

Целюлоза майже не виявляє відновних властивостей. Як багатоатомний спирт утворює прості і складні ефіри. Целюлоза, як і крохмаль,— продукт фотосинтезу, виконує в рослинах структурні функції, надаючи її тканинам механічної міцності й еластичності. Прикладом майже чистої целюлози є бавовняне волокно і папір, особливо фільтрувальний.

Під назвою «пектинові речовини» розуміють групу речовин, основою полімерного ланцюга яких є залишки галактуронової кислоти з’єднані a-(1,4-глікозидними зв'язками. Карбоксильні групи галактуронової кислоти з різною частотою етерифіковані метиловим спиртом: у молекулах пектинових кислот мала ступінь етерифікації, у пектинів – до 100%.

У молекулах протопектину ланцюг полігалактуронової кислоти з’єднаний з іншими полімерами: целюлозою, арабаном, галактаном, білковими речовинами, тощо. Він належить до гетерополісахаридів.

Пектинові речовини містяться у плодах і рослинах, розчинні у воді, утворюють колоїдні розчини. Протопектини у воді не розчинні.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 644 | Нарушение авторских прав