АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розділ 7. Захворювання крові і кровотвірних органів

(С.В.Гайдукова, Н.М.Коваль, Н.Л.Глушко)

7.1. Анемії_________________________________________________802

7.2. Гемобластози___________________________________________828

7.3. Геморагічні діатези______________________________________857

Розділ 8. Деонтологія у практиці лікаря – терапевта

(Н.М.Середюк)________________

Предметний вказівник (І.Ю.Ванджура)

Список літератури (Ю.В.Боцюрко)

Світлій пам’яті наших Учителів

– професорам Вакалюку Петру Михайловичу,

Денисюку Віталію Григоровичу,

Бережницькому Мирославу Миколайовичу

присвячуємо

Від авторів

Захворювання внутрішніх органів є найбільш поширеними у світі. Вони складають понад 70 відсотків у структурі загальної смертності населення.

Сучасна теоретична і практична терапія є галуззю медицини, що розвивається найбільш швидкими темпами. Упродовж останніх 10 років українська терапевтична клініка суттєво збагатилась абсолютно новими знаннями патогенеза цілої низки терапевтичних захворювань, поповнилась новими стандартами медичних технологій діагностики, профілактики та лікування, зокрема ішемічної хворби серця, артеріальної гіпертензії, їх ускладнень (гострих коронарних синдромів, мозкового інсульта), пневмоній, хронічних обструктивних хвороб легень, хронічних гепатитів, цирозів печінки, виразкової хвороби, панкреато-, і нефропатій, аутоімунних захворювань, хвороб крові та кровотвірних органів.

Значно виріс обсяг інформації, яку студенти і молоді практичні лікарі (сімейні лікарі, дільничні терапевти) черпають із сторінок сучасних періодичних видань та Інтернету. Все це обгрунтовує необхідність систематизації інформації про найбільш важливі, а також ”рідкі” захворювання клініки внутрішніх хвороб. Такій меті, на наш погляд, сприяв би новий сучасний підручник “Госпітальна терапія”, в якому до певної міри стисло, але водночас конкретно були б представлені чіткі, науково обгрунтовані практичні рекомендації щодо лікарювання за сучасних умов розвитку медицини.

Для правильного пізнання захворювань внутрішніх органів і кваліфікованого їх лікування кожна нозологічна форма розглядається через призму фундаментальних знань основ клінічної морфології, нормальної та патологічної фізіології, медичної біохімії на різних рівнях – від системного до субклітинного та молекулярного.

Підручник починається з короткого нарису розвитку української терапев­тичної клініки. В даному розділі підкреслено, що для вітчизняної терапевтичної клініки характерні глибока теоретична основа, тісне соуззя науки і практики, соціальна скерованість, методологічний підхід до розуміння біологічних і патологічних процесів, високі гуманні морально-етичні принципи лікарської спеціальності. Вивчення історії української терапевтичної клініки студентами та молодими практичними лікарями має велике виховне значення, бо дає можливість відновити пріоритет української терапевтичної клінічної медицини.

Другий розділ підручника присвячений захворюванням серцево-судинної системи, питома вага яких у структурі загальної смертності населення України складає близько 60 відсотків. В цьому розділі продемонстровано, що в розвитку атеросклероза і патогенетично з ним зв’язаної ішемічної хвороби серця поряд з порушеннями ліпідного обміну суттєве значення має запалення і зв’язані з ним імунні та неімунні механізми подальшого прогресування захворювання.

Гострі коронарні синдроми (нестабільна стенокардія, “не-Q”- та “Q-інфаркт міокарда”) розглядаються як наслідок ішемії міокарда, котра виникає при тромботичній оклюзії коронарних судин. При цьому підкреслюється, що ключовим механізмом цього явища є порушення цілісності атероклеротичної бляшки з наступним формуванням тромбоцитарного тромба. З цих позицій подаються методи невідкладної допомоги та лікування “стабілізованих” хворих (тромболітична та антитромбоцитарна терапія, методи ендоваскулярної хірургії тощо).

Артеріальна гіпертензія розглядається як головний чинник ризику серцево- судинної захворюваності, інвалідизації і передчасної смертності. При викладі цього підрозділу автори виходили з того, що боротьба з артеріальною гіпертензією сьогодні означає боротьбу з ішемічною хворобою серця, мозковим інсультом і судинною смертністю завтра.

З врахуванням результатів новітніх досліджень і рекомендацій VI Національ­ного Конгресу кардіологів України (2000) в підручнику представлені некоронаро­генні захворювання – ендокардити, міокардити, перикардити, ідіопатич­ні та специ­фічні кардіоміпатії, серцева недостатність, порушення ритму і провідності, вроджені та набуті вади серця.

В третьому розділі підручника подані захворювання органів дихання. При цьому автори використали не лише результати новітніх наукових розробок, але й нормативні документи (Наказ МОЗ України № 311 від 29.12.1999) та стандарти медичних технологій, прийняті в Україні).

Четвертий розділ присвячений захворюваням органів травлення. Це один з найбільших розділів. В ньому представлені хвороби стравоходу, шлунка, печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, кишечника. Особлива увага в цьому розділі зосереджена на хронічних гепатитах, виразковій хворобі, холецистопатіях, синдромах малдигестії та малабсорбції. При викладенні матеріалу тут (як і в другому розділі) використаний досвід прикарпатської терапевтичної школи, яку понад 20 років очолює наш Учитель – академік АМН України, член Польської Академії Медицини, доктор медичних наук, професор Нейко Євген Михайлович.

В п’ятому розділі подані захворювання нирок, в них головна увага зосереджена на питаннях ранньої діагностики та тривалого лікування хронічних гломеруло- та пієлонефритів, а також на застосуванні екстракорпоральних методів лікування хронічної ниркової недостатності.

Шостий розділ – “Дифузні захворюваня сполучної тканини”. В ньому наведені сучасні технології діагностики та лікування ревматоїдного артрита, системного червоного вовчака, дерматополіміозита, системної склеродермії, васкулітів.

У сьомому розділі йдеться про діагностику та сучасні технології лікування мієло- та лімфопроліферативних захворювань, анемій, геморагічного синдрому.

Восьмий розділ присвячений питанням лікарської деонтології у практиці терапевта. При цьому особливої уваги авторський колектив надав взаємовідносинам “лікар і хворий”, “лікар і суспільство, право і закон”, “лікар та інші”.

Завершується підручник предметним вказівником та списком використаної літератури.

Таким чином, виклад матеріалу в підручнику побудований на узагальнених новітніх досягненнях світової літератури, з врахуванням досвіду пропедевтичної, факультетської, госпітальної №1, №2 та терапевтичної клініки факультету після­дипломної освіти та стоматологічного факультету Івано-Франківської державної медичної академії.

Ми надіємось, що цей підручник буде корисним для студентів старших кусів вищих навчальних медичних закладів ІV рівня акредитації, молодих лікарів (сімейних лікарів, дільничних терапевтів), а також лікарів загальної практики.

Автори із вдячністю приймуть усі зауваження і побажання читачів, скеровані на поліпшення якості підручника.

Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Тарас Шевченко

(18.12.1845)

Передмова.

У свій час один з видатних терапевтів професор Максим Петрович Кончаловський, звертаючись до студентів, часто говорив: ”Хірургом можеж ти не бути, терапевтом – бути зобов’язаний”. В цьому афоризмі є велика частка правди, адже терапія, колись і тепер, є фундаментом всієї клінічної медицини. І хоч від терапії виокремились багато дисциплін (інфекційні, дитячі, шкірні, нервові, професійні тощо), вона й сьогодні залишається найбільшою галуззю медицини. Терапевтичні захворювання і тепер займають більше двох третин в структурі смертності населення земної кулі. Між тим знання практичними лікарями загальної практики всієї розмаїтості клініки внутрішніх захворювань не завжди є належними, що в певній мірі зумовлено відсутністю достатньої кількості добротних навчальних підручників та посібників.

Перед авторським колективом постало завдання створити підручник для студентів старших курсів вищих навчальних медичних закладів ІV рівня акредитації, дати їм необхідну інформацію, насамперед, з питань практичної терапії. Автори прагнули до того, щоб читач в підручнику міг швидко віднайти відомості щодо типових і атипових проявів захворювань внутрішніх органів, діагностичного алгоритму, найбільш ефективних методів фармакотерапії.

Розвиток теоретичної медицини завжди випереджував і випереджує досягнення лікарської практики, однак і раніше, і сьогодні він є підгрунтям подальшого вдосконалення лікарювання. Для сучасної клінічної медицини харак­терне також виокремлення в якості самостійних нозологічних форм, які раніше розцінювались як варіанти перебігу того чи іншого захворювання. Це торкається, наприклад, інфекційного ендокардиту (колись “endocarditis septica lenta”), хвороби Бехтєрєва, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, алкогольної хвороби печінки тощо. Все це зобов’язувало авторів в доступній формі викласти у підручнику новітню інформацію, головним чином прикладного характера, як щодо найбільш поширених захворювань внутрішніх органів, так і щодо порівняно рідких нозологіч­них форм та тих, що перейщли в розряд самостійних захворювань. При цьому врахована і та обставина, що деякі захворювання “рідкісні” насамперед тому, що вони мало знайомі практичному лікарю. Досить, наприклад, згадати, що декілька десятиріч тому назад мало хто з практичних лікарів ставив діагнози дилатаційної та рестриктивної кардіоміопатій чи саркоїдозу легень, тепер же вони стали досить поширеними захворюваннями. В той же час загальновідомо, що хворі на так звані “рідкісні” захворювання, так само, як і хворі на більш поширені хвороби, потребують правильного і ефективного лікування.

Структура захворюваності і смертності населення України поставила перед авторським колективом вимогу наділити підручник певними якостями. При цьому авторським колективом віддана перевага захворюванням серцево-судинної системи, органів дихання та травлення, оскільки саме вони визначають найбільшу частину соціально-економічних втрат. В цьому розділі вперше в рамках підручника виділені такі підрозділи, як “Гострі коронарні синдроми”, ”Інфекційний ендокардит правих комірок серця” (у наркоманів, при ендоваскулярних втручаннях), “Аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія” тощо.

В розділі “Захворювання органів дихання” подана новітня класифікація пневмоній (відповідно з Наказом МОЗ України №311 від 29.12.99), увесь матеріал узгоджений з Міжнародними Консенсусами пульмонологів, виокремлений підрозділ “Саркоїдоз легень”.

Розділ ”Захворювання органів травлення” розпочинається з викладу діагностики та лікування захворювань стравоходу. В цьому підрозділі найбільшої уваги надається гастроезофагеальній рефлюксній хворобі. З урахуванням рекомен­дацій Інституту терапії АМН України наведені варіанти і категорії антихеліко­бактерної терапії в лікуванні хронічного гастриту типу В та виразкової хвороби. По-новому розглядається проблема хронічних гепатитів, особливо вірусної та медикаментозної етіології. Виокремлено в підрозділ алкогольну хворобу печінки; первинний біліарний цироз розглянуто як аутоімунне захворювання. Належної уваги надано таким нозологіям, як гемохроматоз, хвороби Коновалова-Вільсона, Крона, Уіпля.

Детально висвітлюються також питання ревматології та нефрології. Слід особливо відзначити грунтовний виклад підрозділу “Системні васкуліти” та “Ревматоїдний артрит”. В цих підрозділах знайшли своє відображення сучасні стандарти медичних технологій діагностики та фармакотерапії ревматичних захворювань.

В розділі, присвяченому гематологічним захворюванням, окрім класичного викладу клініки та діагностики, особлива увага надана новітнім протоколам фармакотерапії гемобластозів, зокрема Hoelzer-протоколу при гострій лімфо­бластній лейкемії.

Важливим для молодих лікарів є й розділ “Деонтологія в практиці лікаря терапевта”. В підручнику також віднайшлося місце для викладу історії української терапевтичної клініки. При цьому акцент зроблено на пріоритеті Київської, Харківської, Дніпропетровської та Прикарпатської терапевтичних шкіл.

Всі розділи підручника викладені з позицій фізіологічного підходу до клінічних проблем, що є характерною рисою усіх вітчизняних підручників. В цьому напрямку авторський колектив дотримується ідеї великого С.П.Боткіна, який заснував фізіолого-експериментальний напрямок в медицині, та всесвітньовідомого І.П.Павлова – фундатора фізіологічного вчення. Співдружність фізіологічного і клініч­ного напрямків при викладі матеріалу в даному підручнику є не абстрактною декларацією, а живильним середовищем терапевтичної практики.

В підручнику, в кожному з його розділів та підрозділів, велика питома вага відведена характеристиці різних клінічних форм і варіантів перебігу захворювань, що є безперечною ознакою власне госпітальної терапії. Не менш важливим є й те, що автори серйозну увагу надають диференційній діагностиці, як міжсиндромній, так і внутрішеньосиндромній.

Іншою, не менш важливою, особливістю підручника є його клініко-фармакологічний характер. Особливо добре це видно з підрозділів, присвячених медикаментозному лікуванню захворювань серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, ревматологічних та гематологічних хвороб. При цьому автори дотримуються головного завдання клінічної фармакології – “більш безпечного і більш ефективного застосування ліків”. В цьому плані авторський колектив сповідує настанови професорів М.Я.Мудрова (“лікувати не хворобу, а хворого”), В.Т.Петров­ського, В.П.Образцова, Т.Г.Яновського, М.Д.Стражеско, В.М.Іванова, Б.Є.Вотчала (“лікувати хворого слід тоді, коли не можна не лікувати”). В підручнику знайшли своє відображення також основні принципи фармакотерапії, сформульовані провідним англійським клінічним фармакологом Д.Р.Лоуренсом, головними з яких автори вважають наступні: ”Чи взагалі слід втручатися у перебіг захворювання?”, “Бути впевненим у тому, що препарат, який збирається призначити лікар, найбільше підходить для досягнення поставленої мети”, “Чи перевищує ймовірність позитивного ефекта над можливістю небажаної дії” (“користь↔ризик”).

Окремо слід зазначити, що до складу авторського колективу запрошена завідувач кафедри гематології та трансфузіології Київської медичної академії післядипломної освіти ім П.Л.Шупика доктор медичних наук, професор С.М.Гайдукова та професор кафедри післядипломної освіти Івано-Франківської державної медичної академії Н.М.Коваль, імена яких, як талановитих вчених в галузі гематології, добре відоме в Україні та за її межами.

Таким чином є всі підстави вважати, що підручник “Госпітальна терапія”, який пропонується Вашій увазі, є новітнім, досить інформативним виданням, наріжним каменем якого є тісне соуззя класичної госпітальної терапії в розумінні її видатними українськими терапевтами В.Т.Покровським, Ф.Ф.Мерінгом, К.Г.Трит­ше­лем, Т.Г.Яновським, Ф.А.Удинцевим, В.М.Івановим, О.А.Айзенбергом, В.М.Дзя­ком, О.Й.Грицюком, та сучасних діагностичних та лікувальних технологій, що є найважливішою особливістю даного підручника. Можна сподіватись, що він стане корисним не лише для студентів старших курсів вищих медичних навчальних закладів, але й молодих лікарів загальної практики та фахівців-терапевтів.

Академік Академії Медичних Наук України,

член Польської Академії Медицини,

доктор медичних наук, професор Є.М.Нейко.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 356 | Нарушение авторских прав