АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Олігосахариди

Олігосахариди — це зазвичай білі кристалічні речовини. Во­ни добре розчиняються у воді і мають більш-менш солодкий смак. Олігосахариди містяться в рослинах у вільному стані, увіходять до складу вищих полісахаридів, глікозидів, глікопротеїнів. молекули мають від двох до десяти залишків моносахаридів, але частіше зустрічаються цукри із 2-5 залишками. За числом залишків олігосахариди поділяють на ди-, три-, тетра- та пентасахариди тощо.

Дисахариди. Це найбільш поширена група олігосахаридів. Їх молекули складаються з двох залишків гексоз, із двох пентоз або гексози і пентози. Дисахариди побудовані за типом глікозидів, тобто з'єднання двох молекул моносахаридів відбувається за рахунок глікозидно­го гідроксилу одного моносахариду і одного з гідроксилів іншого. Найбільш важливі дисахариди рослин складаються із залишків таких моносахаридів:

Із наведеного складу дисахаридів зрозуміло, що різні цукри можуть будуватисяз однакових залишків. При цьому неоднакові властивості таких дисахаридів обумовлюються, по-перше, тим, що до їх складу входять різні ізомери моносахариду (а-форми або в-форми), по-друге, різними зв'язками між залишками. Дисахариди поділяють на дві групи: відновні і невідновні. Відновні дисахариди мають вільний глікозидний гідроксил, тому що зв'язок між залишками моносахаридів здійснюється за рахунок одного глікозидного, а іншого звичайного гідроксилу. У невідновних дисахаридів у зв'язку зайняті обидва глікозидні гідроксили. З перерахованих вище дисахаридів невідновними є сахароза і трегалоза, інші — відновні. Відновні дисахариди, як і всі моносахариди, відновлюють фелінгову рідину, можуть існу­вати у формі а-і в-стереоізомерів, отже, виявляти в розчині мута­ротацію.

Сахароза (буряковий, або тростинний цукор) — найбільш поширений і важливий рослинний дисахарид. Молекула сахаро­зи побудована із залишків а-глюкози і в-фруктози. Оскільки у зв'язку беруть участь два гліко­зидні гідроксили, сахароза не відновлює фелінгову рідину. Сахароза добре зброджується дріжджами і засвоюється люд­ським організмом. У невеликих кількостях сахароза міститься у всіх тканинах рослинного організму. Вона є основним транспортиним цукром, що рухається ситоподібними трубками флоеми. Крім того, сахароза може накопичуватися в літинному соку в плодах, коренях, бульбах як запасний вуглевод. Сахароза має найбільше практичне значення серед інших цукрів, який використовується людиною в їжу. Сахарозу одержують із цукрової тростини (65% світової потреби) і з цукрового буряку (30-35%).

Джерелом цукру в тропіках для місцевих жителів є пальми – кокосова, цукрова, винна. Перед цвітінням у пальми відрізають головну вісь суцвіття і збирають сік, що витікає.

Цукрова кукурудза і цукрове сорго містять 10-12% сахарози, тому використовувати їх для виробництва цукру не вигідно, але з них готують солодкий сироп, який використовується в кондитерській промисловості.

В Північній Америці росте цукровий клен. Навесні відрізають стебла і збирають солодкий сік, з якого методом упарювання виготовляють сироп.

Мальтоза (солодовий цукор). Вона міститься у солоді – пророслому зерні.

Трегалоза (грибний цукор) Вона міститься у грибах, водоростях, деяких вищих рослинах.

Лактоза (молочний цукор). У молоці ссавців (4-5%). У рослинах найчастіше вона знаходиться у зв’язаному стані (глікозиди, глікопротеїни).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 447 | Нарушение авторских прав