АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. ФУНКЦІЇ

Прочитайте:
  1. A. Відновлення порушеної функції печінки
  2. A.1.8 Коротка епідеміологічна інформація – загальна поширеність патології, поширеність серед окремих груп населення (віко-статевих та ін., фактори ризику, прогноз).
  3. B. Сприяє відновленю порушеної функції печінки
  4. II. Завдання і функції спеціального будинку-інтернату
  5. II. Завдання та функції відділення і порядок надання соціальних послуг
  6. VI шкала «Загальна оцінка адаптованості дитини»
  7. А.2 Загальна частина
  8. А2 Загальна частина
  9. Анатомія та функції сечовивідних шляхів
  10. Анемії: класифікація, етіологія, патогенез, їх характеристика.

Вуглеводи — важливий клас природних органічних сполук. Особливо високим вмістом вуглеводів відрізняються рослинні організми (до 85-90 % від маси рослини). Вуглеводи у великій кількості накопичуються в запасаючих органах (насіння, бульби, корені), оболонки рослинних клітин майже цілком складаються: вуглеводів. Учені підрахували, що в природі вуглеводів більше, ніж всіх інших органічних сполук, разом узятих.

Функції вуглеводів у рослині важливі та різноманітні:

1. Енергетична. Вуглеводи є головними продуктами фотосин­тезу, у хімічних зв'язках яких запасається сонячна енергія. Ця енергія здобувається рослинами при диханні та використовуєть­ся у процесах їхньої життєдіяльності.

2. Пластична. У процесі дихання з універсальної хімічної
cполуки— глюкози утворюються різні метаболіти (вуглецеві
скелети), необхідні для синтезу величезної кількості різноманіт­
них органічних сполук живої клітини.

3. Опорна (структурна). Клітинні оболонки складаються: вуглеводів. Вони є опорою як для окремих клітин, так і для рос­лин у цілому.

4. Запасна. Вуглеводи (крохмаль, цукри, інулін, геміцелюло-
зи є найважливішими запасними речовинами рослин. Вони накопичуються у насінні, плодах, коренях, бульбах, кореневищах і використовуються при проростанні насіння, розпусканні листків тощо.

5. Осмотична. Цукри, розчинені у клітинному соку, беруть
участь у створенні його концентрації, тобто осмотичних власти-
востей рослинної клітини.

6. Регуляторна. Наприклад, зв'язування з цукрами знижує
активність фітогормонів, що регулюють процеси життєдіяль-­
ності рослин.

7. Сигнальна. Наприклад, вважається, що деякі білки — глі-
копротеїни (лектини), до складу молекул яких входять моно- і олігосахариди, беруть участь у розпізнанні патогену, що прони­кає в клітину.

8. Захисна. Ця функція виявляється, наприклад, при стресі. Розчинні цукри зв'язують воду, утримуючи її в клітині, та з'єднуються з білками і нуклеїновими кислотами, стабілізуючи їхні молекули у несприятливих умовах.

Термін «вуглеводи» було введено у 1844 р. професором Юр'ївського університету Карлом Шмідтом. У той час вважали, що всі сполуки цього класу складаються з вуглецю, водню та кисню і що водень та кисень у їх молекулах міститься в тому ж співвідношенні, що й у воді, тобто 2:1. Пізніше з'ясували, що, дійсно, таке співвідношення водню і кисню характерне для біль­шості вуглеводів (наприклад, глюкоза— С6Н12О6, сахароза —). Однак виявилося, що існує цілий ряд сполук, що за своїми властивостями належать до вуглеводів, але мають інше співвідношення водню і кисню (наприклад, рамноза — С6Н12О5, дезоксирибоза — С5Н10О4).

У 1927 р. Міжнародна комісія з реформи хімічної номенклату­ри запропонувала замінити назву «вуглеводи» терміном «глюциди» (або «гліциди»), що підкреслює першорядне значення глюко­зи в утворенні багатьох біологічно важливих вуглеводів. Однак він не набув поширення, тому термін «вуглеводи» зберігається в науці як назва даного класу сполук. Пізніше були виявлені вуглеводи, до складу яких, крім вуг­лецю, водню і кисню, входить також азот. Наприклад, глюкозамін, галактозамін.

КЛАСИФІКАЦІЯ

Усі вуглеводи поділяють на дві групи: моносахариди і поліса­хариди. Останні, у свою чергу, також поділяють на дві групи: олігосахариди і вищі полісахариди. Іноді в біохімії рослин олігосахариди називають полісахаридами 1-го порядку, а вищі полі­сахариди — полісахаридами 2-го порядку.

 

 

Моносахариди (монози) — це прості цукри, молекули яких не гідролізуються до ще простіших цукрів. Моносахариди, з"єднуючись один з одним, утворюють більш складні вуглеводи - полісахариди (поліози). Олігосахариди мають у молекулі від двох до десяти залишків моносахаридів, вищі полісахариди — десятки, сотні та тисячі залишків. Моносахариди та олігосахариди зазвичай розчиняються у воді й мають більш-менш солодкий смак. їх об'єднують в одну групу — цукри. На цьому ґрунтується ще одна класифікація вуглеводів.

 

 

До моносахаридів належать глюкоза, фруктоза, ксилоза, рибо­за тощо, до олігосахаридів — сахароза, мальтоза, трегалоза, рафіноза та ін. Вищі полісахариди є високомолекулярними сполуками. Зви­чайно вони не розчиняються у воді або утворюють колоїдні роз­чини. Це — крохмаль, інулін, целюлоза, ліхенін тощо.

МОНОСАХАРИДИ


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 264 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)