 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
І. Історична довідка
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
Київ 2009
1. Актуальність теми: Ряд захворювань, а також травматичні пошкодження, які супроводжуються великою крововтратою та розвитком геморагічного шоку, потребують переливання крові. Тому визначення груп крові, проб на сумісність крові донора і реципієнта, знання показів та проти показів для переливання крові, ускладнень при переливанні крові, дозволяють підвищити рівень теоретичних і практичних знань студентів.
2. Конкретні цілі: Продемонструвати методи визначення групи крові та резус-фактору. Продемонструвати визначення проб на сумісність крові донора та реципієнта. Ознайомити з історією розвитку трансфузіології. Пояснити необхідність та методику проб на сумісність. Трактувати клінічну картину ускладнень та методи надання першої допомоги та лікування при ускладненнях гемотрансфузій.
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття. 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
4.2. Теоретичні питання до заняття 1. Етапи історії переливання крові 2. Методи визначення групової належності груп крові за системою АВ0 3. Можливі помилки при визначенні групової належності груп крові за системою АВ0 4. Методи визначення резус-фактора 5. Проба на індивідуальну сумісність 6. Проба на сумісність за системою АВ0 7. Проба на біологічну сумісність 4.3.Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: 1. Визначення груп крові по стандартним еритроцитам 2. Визначення груп крові за допомогою цоліклонів 3. проведеня проби на індивідуальну сумісність. Зміст теми:
І. Історична довідка 1492 р. - виконано переливання крові представнику церковної еліти, папі Інокентію VIII. Мета омолодження. Кров була взята від двох юнаків, які загинули від тромбемболії, а пацієнт - від віку. 2) Наукові підстави для вирішення цієї проблеми мали місце після 1628 р.,коли Вільямом Гарвеєм було відкрито вчення про анатомо-фізіологічні особливості кровообігу. 1666 р. - Лоуер вперше опублікував результати по переливанню крові на тваринах. Пози- тивні результати цих дослідів були розвинуті і застосовані в клінічній практиці. 1667 р. - особистий лікар Людовика ХІV Жан Дені та хірург Емерец - повторили досліди Лоуера на собаках. Після чого, перелили кров ягняти важко хворому. Незважаючи на недосконалість методу переливання, хворий одужав. Друга спроба такої маніпуляції закінчилась смертю пацієнта. На суді арбрітором цього процесу виступила французська академія наук. Метод признаний перспективним для вивчення, але для таких маніпуляцій потрібний був дозвіл академії. Наслідки: - дослідження в цьому напрямку не блоковані; - експериментальні і клінічні спроби по переливанню крові в подальшому мали можливість практично реалізуватись. 1679 р. - Мерклін та в 1682 р. - Етенмюллер повідомили про результати своїх досліджень, при яких виявлено, що при змішувані крові 2-х осіб, можливе виникнення аглютинації. 1820 р. - Бландель (Англія) з успіхом виконав переливання крові від людини людині. 1830 р. - в Росії перші спроби по переливанню крові висвітлені роботами Хворостовського. 1832 р. - Вомов виконав перше в Росії переливання крові. Узагальнюючи історичний шлях розвитку цього питання хірургії, слід визначити такі основні періоди: 1. До 1628 р., враховуючи час від древніх часів (2000-3000р. до наш.ери, Єгипет - перші спроби по переливанню крові) до відкриття Гарвеєм законів кровобігу та їх анатомо-фізіологічне обгрунтування. 1628-1901 р. К.Ландштейнером відкриті закони ізогемаглютинації та виділені групи крові І-ІІІ гр. 1907 р. Янскім - довершено відкриття вчення про групи крові., та виділена ІV група крові. 3. 1914 р. Юстен, Юревич та Розенгерд відкрили стабілізатор цитрат натрія (6%). 1940 р. Ландштейнер та Вінер відкрили Rh-фактор.
В 1921 р. прийнята міжнародна класифікація груп крові. На сьогодні у всьому світі виділені чотири групи крові: Група І (0) - в еритроцитах немає аглютиногена, а в плазмі (сироватці) є аглютиніни ab. Повна формула І (0)ab. Група ІІ (А)b - в еритроцитах містяться аглютиноген А, в сироватці - аглютинін b. Група ІІІ (В)a - в еритроцитах міститься аглютиноген В, а в сироватці - аглютинін a. Група ІV(АВ) - в еритроцитах містяться аглютиногени А і В, а в сироватці аглютиніні немає. В даний час прийнято позначати порядкове розпреділення груп крові римськими цифрами та по вмісту аглютиногенів в еритроцитах, які позначаються великими літерами А, В та О. Серед населення планети, відмічено наступну частота розподілу людей по груповій належності:
ІІ. Методи визначення групової належності крові проводяться по: Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 337 | Нарушение авторских прав 12 |