АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Характеристика водорозчинних вітамінів та їх вміст у харчових продуктах.

До водорозчинних вітамінів належать вітаміни групи В, С, Р, а також вітаміноподібні сполуки — холін, ліпоєва кислота та інші, які мають багато схожих властивостей. Усі вони добре розчиняються у воді і не розчиняються в жирових розчинниках. В організмах людини і тварин ці вітаміни не депонуються, хоч частина їх синтезується мікрофлорою кишок. Основна біологічна роль їх полягає в тому, що більшість з них входить до складу ферментних систем, виконуючи коферментні функції.

Вітамін В₁ (тіамін). Вітамін В₁ займає особливе місце в історії вітамінології, оскільки відкриття і дослідження його властивостей поклало початок даній галузі науки

Молекула тіаміну складається з двох компонентів — похідного піримідину (2-метил-5-гідроксиметил-6-амінопіримідину) і похідного тіазолу (4-метил-5-гідроксіетилтіазолу):

Вітамін В₁ (тіамін)

Назву «тіамін» дана речовина дістала у зв'язку з наявністю в її складі сульфуру та аміногрупи. Вітамінні властивості тіаміну залежать від його хімічної структури. Навіть незначні її зміни викликають втрату біологічної активності.

Біологічна дія. При недостатньому надходженні вітаміну В₁ з продуктами харчування з'являються симптоми гіпо- й авітамінозу. Найбільш ранніми проявами нестачі вітаміну В₁ є втрата апетиту, порушення секреторної і моторної функцій кишок. Спостерігаються також порушення з боку нервової системи: підвищена збудливість, боязливість, схильність до галюцинацій, втрата здатності до зосередження та втрата пам'яті на недавні події, порушення розумової діяльності.

При більш тривалій відсутності вітаміну В₁ виникає втрата чутливості, сильні болі у місцях нервових волокон, особливо в нижніх кінцівках, розвивається м'язова слабкість, у важких випадках — атрофія м'язів, параліч кінцівок, кахексія (виснаження).

Вітамін В₁ міститься у продуктах рослинного і тваринного походження. Особливо багато його у висівках рису і пшениці, хлібних (2 мг%) і пивних (5 мг%) дріжджах, бобових і зернових культурах (0,1-2,0 мг%). Міститься вітамін В₁ також у печінці, м'ясі, овочах і фруктах.

Вітамін В₂ (рибофлавін). Майже одночасно (1932—1933 рр.) О. Варбург і В. Христіан з дріжджів, Р. Кун із співробітниками з молока і яєць виділили кристалічну речовину, що давала жовто-зелену флуоресценцію, і назвали її відповідно лакто- і овофлавін (від лат. vlawos – жовтий). Згодом з інших природних джерел було виділено ще кілька ростових факторів. Оскільки всі вони мали ідентичні біологічні властивості, а основу їх структури, як виявилось, становить ізоалоксазинове кільце і залишок спирту рибітолу, то вони були об'єднані під назвою рибофлавін.

У хімічному відношенні рибофлавін є 6,7-диметил-9-(0-1-рибітол)-ізоалоксазином:

Вітамін В₂ (рибофлавін)

Вітамінні властивості має не вільна, а фосфорильована форма вітаміну В₂ яка утворюється в печінці, м'язах, нирках та інших органах і тканинах.

Рибофлавін досить стійкий проти нагрівання в кислому середовищі і швидко руйнується в лужному під впливом тривалого освітлення. За звичайних умов при кулінарній обробці їжі та зберіганні харчових продуктів втрачається 15-20 % рибофлавіну.

Біологічна дія. При В₂-авітамінозі спостерігається також своєрідний дерматит, себорейна екзема на носогубних складках, віках, шкірі обличчя, вушних раковинах, кистях рук. Порушується нормальне відтворення клітин кишкового епітелію, що призводить до кишкових кровотеч, виразкових колітів, шлунково кишкових розладів. Знижується загальна стійкість організму проти інфекцій, сповільнюються процеси регенерації.

Досить характерними для арибофлавінозу є ураження органів зору Спочатку спостерігається швидка стомлюваність, сльозотеча, кон’юнктивіти, світлобоязнь, різні порушення темпової адаптації, далі розвивається кератит, васкуляризація і помутніння рогової оболонки ока. Спостерігаються також зміни з боку нервової системи — апатія, головний біль, парестензії, почуття жару в ступнях ніг, втрата апетиту, схуднення, зниження працездатності, особливо здатності до розумової праці.

Вітамін В₂ досить поширений у продуктах рослинного і тваринного походження. Значна кількість його міститься у дріжджах (2-4 мг%), яєчному жовтку (0,52 мг%), молочних продуктах (0,19-0,54 мг%), м'ясі великої рогатої худоби (0,17 мг %). У менших кількостях вітамін В₂ знайдено в хлібобулочних виробах (0,12-0,27 мг%), овочах і фруктах (0,03-0,06 мг%). Кишкова мікрофлора в організмі людини частково синтезує вітамін В₂.

Вітамін В₃ виділено у 1938 році з багатьох рослинних і тваринних джерел і названо пантотеновою кислотою (від грец. pantoten — скрізь, повсюди).

У хімічному відношенні пантотенова кислота є похідним β-аланіну, який через аміногрупу сполучений з гідроксимонокарбоновою кислотою і є α, γ-дигідрокси-β,β'-диметилбутирил-β-аланіном:

СН₃

І

НО – СН₂ – С – СН – СО – NН – СН₂ – СН₂ – СООН

І І Пантотенова кислота

СН₃ ОН

Залишок α,γ-диокси -β,β-диметил- Залишок β-аланіну

масляної кислоти

Пантотенова кислота та її солі нестійкі сполуки і швидко руйнуються, особливо при високій температурі в кислому середовищі.

Виражені симптоми В₃-авітамінозу у людини зустрічаються досить рідко. Лише при тривалій відсутності вітаміну В₃, особливо в комплексі з іншими вітамінами (С, В₁₂, фолієвою кислотою), а також при нестачі в харчовому раціоні білків і жирів, можуть спостерігатися ознаки авітамінозу. Найхарактернішими з них є слабкість, швидка стомлюваність, парестезії (оніміння) кінцівок, дерматити, схильність до інфекційних захворювань, зниження кислотності шлункового соку і деякі інші. Причиною розвитку В₃-авітамінозу може бути пригнічення розвитку кишкової мікрофлори високими дозами антибіотиків і сульфаніламідів. Значний вплив пантотенової кислоти на обмінні процеси в організмі пояснюється тим, що вона є складовою частиною багатьох ферментів, які забезпечують численні метаболічні реакції проміжного обміну.

Пантотенова кислота міститься в усіх клітинах рослинних і тваринних організмів. З харчових продуктів тваринного і рослинного походження найважливішими за вмістом пантотенової кислоти є печінка (70 мг/г), внутрішні органи тварин (30-40 мг/г), яйця (63 мг/г), молоко (2,9 мг/г), зернові, особливо гречка (36 мг/г), овочі і фрукти (6,2-9,7 мг/г).

Вітамін В₅ (нікотинова кислота, нікотинамід, вітамін РР, ніацин). Відкриття нікотинової кислоти пов'язане з дослідженнями природи захворювання, як пелагра (від італ. рelle agra — шорстка шкіра).

За хімічною природою нікотинова кислота є піридин-β-карбоновою кислотою:

Нікотинова кислота

Це біла кристалічна речовина, слабкокисла на смак, без запаху, добре розчинна у воді (1 г в 100 мл). Нікотинова кислота порівняно з іншими вітамінами має найвищу стійкість проти дії зовнішніх факторів. Вона не руйнується при автоклавуванні, дії сонячного світла і лужних розчинів. Ці властивості нікотинової кислоти забезпечують збереження її при переробці та зберіганні продуктів харчування. Поза організмом нікотинова кислота може утворюватись при окисненні нікотину.

При недостатньому надходженні в організм вітаміну В ₅ або при білковому голодуванні виникає захворювання, яке дістало назву пелагри. Для пелагри характерними є три групи симптомів: дерматит, діарея і деменція. У зв'язку з цим вона дістала назву хвороби «трьох Д».

В основі біологічної дії вітаміну РР лежить його участь у синтезі коферментних систем деяких ферментів, це насамперед нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД+) та ін. Важливу роль відіграє вітамін В₅ у вуглеводному обміні. Під його впливом активується дія інсуліну, що сприяє нагромадженню глікогену в печінці, поліпшується використання глюкози в організмі. Загальновідомою є також нормалізуюча дія вітаміну В₅ на вміст холестерину, водно-мінеральний обмін, функціонування нервової і серцево-судинної систем.

Нікотинова кислота, як і інші вітаміни групи В, знайдена в багатьох продуктах тваринного і рослинного походження. Значна кількість її міститься в печінці, нирках, м'ясних продуктах, молоці і молочних продуктах, зернобобових культурах. Особливо багато її у висівках і дріжджах. В овочах і фруктах вміст нікотинової кислоти незначний.

Вітамін В₆ (піридоксин). Відкриття вітаміну В₆ пов'язане з дослідженням причин пелагроподібних дерматитів, які не зникали при лікуванні нікотинамідом. Назва піридоксин (вітамін В₆) об'єднує групу близьких за складом і властивостями речовин — піридоксол, піридоксаль і піридоксамін, які є похідними піридину:

Піридоксол Піридоксаль Піридоксамін

В організмі ці три форми можуть переходити одна в одну. Вітамін В₆ стійкий проти нагрівання в кислому і лужному середовищах. Швидко руйнується на світлі, при дії ультрафіолетових променів.

Біологічну активність в організмі виявляють зв'язані фосфорильовані форми вітаміну В₆. При недостатньому надходженні піридоксину з продуктами харчування, а також при порушенні синтезу його мікрофлорою кишок виникає явище В₆-авітамінозу, спостерігається підвищена збудливість, м'язова слабкість, млявість, потім з'являється себореєподібні зміни різних ділянок шкіри навколо очей та носа, на вухах і кінцівках. Тривала відсутність в організмі піридоксину призводить до дегенеративних змін у різних органах, припиняється ріст, виникають порушення з боку центральної нервової системи, які виявляються в характерних лише для В₆-авітамінозу епілептиформних судорогах.

Вітамін В₆ міститься в продуктах рослинного і тваринного походження. Багато вітаміну В₆ у пшеничних висівках, дріжджах, печінці, м'ясі.

Вітамін В₁₂ (ціанкобаламін, кориноїди). У 1926 р. В. Мінот і Е. Мерфі виявили цілющу дію сирої печінки, вживання якої запобігало виникненню злоякісної анемії. У 1955 р. було розшифровано хімічну структуру антианемічної речовини, яку назвали вітаміном В₁₂, або ціанкобаламіном, оскільки до його складу входить кобальт і ціаногрупа. Наступними дослідженнями було виявлено, що існує ціла група сполук, які мають В₁₂-вітамінну активність. За пропозицією номенклатурної комісії при Міжнародному біохімічному конгресі (1961 р.) дана група сполук дістала назву кориноїдів — за назвою кориноїдного ядра, характерного для всіх цих сполук (без атомакобальту).

Корин

Вітамін В₁₂

Вітамін В₁₂ — досить складна органічна сполука. Це єдиний відомий металовмісний вітамін, до складу якого входить кобальт.

Роль вітаміну В₁₂ в організмі різноманітна. Він бере участь у багатьох метаболічних реакціях організму — синтезі метильних груп, відновленні дисульфідних груп у сульфгідрильні, синтезі білків і нуклеїнових кислот, у реакціях ізомеризації та ін.

Нестача вітаміну В₁₂ в організмі веде до порушення утворення еритроцитів у кістковому мозку. Позитивно впливає вітамін В₁₂ на функціональний стан багатьох залоз внутрішньої секреції, стимулює відновні процеси при різних травмах, пошкодженнях периферичної нервової системи, спинного мозку, серцево-судинних захворюваннях.

Основним джерелом вітаміну В₁₂ є продукти тваринного походження — печінка, нирки, м'язи, а також молоко і яйця. У промислових масштабах вітамін В₁₂ добувають з культуральної рідини і міцелію актиноміцетів — відходів виробництва антибіотиків (біоміцину, стрептоміцину) та інших біотехнологічних виробництв.

Фолієва кислота (вітамін В₉, В₁₀, В₁₁). Фолієву кислоту було виділено у 1939 р. з листків шпинату як фактор росту молочнокислих бактерій. Враховуючи кислотні властивості даного фактора і високий вміст його в листках багатьох рослин, він одержав назву фолієва кислота (від лат.— лист). У 1940 р. речовина з подібною дією на мікроорганізми була виділена з інших біологічних матеріалів — дріжджів, екстрактів внутрішніх органів тварин.

Молекула фолієвої кислоти складається з трьох компонентів: азотовмісного гетероциклу птеридину, n-амінобензойної і глутамінової кислот:

Залишок птеридину Залишок n-амінобен-

зойної кислоти

Фолієва кислота

З природних джерел виділено кілька різновидностей фолієвої кислоти, які відрізняються кількістю залишків глутамінової кислоти. У харчових продуктах фолієва кислота перебуває у зв'язаній неактивній формі. Перетворення її в біологічно активну форму проходить у процесі перетравлювання їжі під впливом специфічних ферментів панкреатичного соку. Внаслідок дії ферментів проходить відновлення фолієвої кислоти чотирма атомами водню, в результаті чого утворюється тетрагідрофолієва, або фолінова кислота — біологічно активна форма фолієвої кислоти, яка дістала назву цитроворум-фактор:

N⁵-форміл-5.6.7,8,-тетрагідрофолієва кислота (цитроворум-фактор)

Цитроворум-фактор у 100 раз активніший за фолієву кислоту. Вважають, що утворення його стимулюється вітаміном В₁₂ і аскорбіновою кислотою.

Під дією світла та при нагріванні з мінеральними кислотами і в лужному середовищі ця сполука досить швидко руйнується. При нестачі фолієвої кислоти порушуються кровотворні процеси, насамперед еритро-, лейко- і тромбопоез. Виникають розлади функції кишок, спостерігаються зміни слизових оболонок. Характерною ознакою дефіциту фолієвої кислоти є розвиток різних видів анемій

Біологічна роль фолієвої кислоти в організмі виявляється в тому, що її активна форма — тетрагідрофолієва кислота — у вигляді коферменту входить до складу ферментних систем. Досить важлива роль фолієвої кислоти як антианемічного фактора. Фолієва кислота стимулює дозрівання мегалобластів кісткового мозку, стимулює синтез гемоглобіну, сприяє збільшенню числа еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів.

Фолієва кислота міститься в багатьох рослинних і тваринних продуктах. Високий вміст її виявлено в дріжджах (82-214 мг/г) і печінці (42-63 мг/г). Міститься фолієва кислота також у м'ясі, картоплі, капусті. При нормальному функціонуванні органів травлення потреба у вітаміні може забезпечуватися за рахунок ендогенного синтезу його мікрофлорою кишок.

Вітамін С (аскорбінова кислота). Дослідження властивостей і складу вітаміну С пов'язане з виясненням причин виникнення цинги. У природі аскорбінова кислота існує лише в L-формі. Структурна формула аскорбінової кислоти має такий вигляд:

L-Аскорбінова L- Дегідроаскорбінова

кислота кислота

Дегідроаскорбінова кислота залежно від умов може легко відновлюватись в аскорбінову або ж піддаватись подальшому окисненню. Дегідроаскорбінова кислота за вітамінними властивостями рівноцінна аскорбіновій, однак вона менш стійка і дуже легко окиснюється з утворенням продуктів, які не мають вітамінних властивостей.

За зовнішнім виглядом аскорбінова кислота біла, кристалічна речовина без запаху, кисла на смак, добре розчинна у воді і не розчинна в жирових розчинниках.

Аскорбінова кислота у водних розчинах швидко руйнується, особливо в нейтральному і лужному середовищах, а також при значному підвищенні температури, при наявності іонів важких металів (Сu²⁺, Fе²). Добувають аскорбінову кислоту в основному синтезом з глюкози та її похідного — спирту сорбіту. Важливе значення має також мікробіологічний синтез з застосуванням оцтовокислих бактерій. Виділення аскорбінової кислоти з природних джерел (шипшини, болгарського перцю, зелених грецьких горіхів) має другорядне значення.

Вітамін С відіграє в організмі надзвичайно важливу роль. Оскільки він в організмі людини не синтезується, то необхідне постійне надходження його з продуктами харчування.

При нестачі або тривалій відсутності вітаміну С виникають гіпо- та авітамінози. Розвиваються вони найчастіше в зимовий або ранній весняний період, коли вміст вітаміну в харчових продуктах значно знижується. Тривала відсутність вітаміну протягом 3-5 місяців призводить до розвитку захворювання, що дістало назву цинги, або скорбуту. Явно вираженій формі захворювання передує прихований період з непомітними симптомами, які можуть тривати кілька місяців. Це загальне нездужання, головний біль, постійне відчуття втоми, млявість, порушення сну, апатія, біль у різних ділянках тіла, особливо в м'язах нижніх кінцівок.

Найхарактернішою ознакою цинги є ураження кровоносних судин, особливо капілярів, яке супроводжується ламкістю їх стінок і підвищенням проникності. Зміни в капілярах призводять до виникнення підшкірних точкових крововиливів. Спостерігаються також зміни в кістковій та інших мезенхімальних тканинах (хрящах, сухожиллях, дентині зубів), що зумовлено значним зменшенням вмісту колагену. Спостерігається ураження ясен — гінгівіт, що призводить до їх розрихлення, оголення і розхитування зубів, кровоточивості ясен.

При захворюванні на цингу порушується також діяльність серцево-судинної системи — спостерігаються прискорене серцебиття, болі в області серця, зниження артеріального тиску.

Зміни з боку травного каналу характеризуються катаральним станом слизової оболонки шлунка і кишок, змінюються секреторна і моторна функції шлунка, виникає дискінезія кишок.

В організмах людини і тварин вітамін С відіграє надзвичайно важливу роль. Вважають, що механізм його дії пов'язаний з участю цього вітаміну в окислювально-відновних процесах. Важливу роль відіграє вітамін С у процесах тканинного дихання, стимулює діяльність окислювально-відновних ферментів, бере участь у забезпеченні біосинтезу нуклеїнових кислот, білків та ін.

Вітамін С позитивно впливає на біосинтез білка колагену — основної міжклітинної речовини сполучної тканини, яка «склеює» ендотеліальні клітини судин і тканин організму. Тому вітамін С широко використовується при лікуванні переломів та для загоювання ран у хірургії. Важлива роль належить вітаміну С у вуглеводному обміні. Позитивно впливає він на еритропоез і утворення гемоглобіну, підвищення реактивності організму та зміцнення його захисних механізмів, сприяє виробленню антитіл, підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів, посилюючи опірність організму хворобам. Вітамін С називають антиінфекційним вітаміном.

Основним джерелом аскорбінової кислоти є продукти рослинного походження. Найбільша кількість її міститься в шипшині, чорній смородині, полуницях, грецьких горіхах, печінці та ін.

Вітамін Р (рутин, катехіни). У 1936 р. угорський дослідник А.Сент-Дьордьї виділив із шкірок лимона й екстрактів солодкого червоного перцю речовину, яка запобігала розвитку геморагічного діатезу, і запропонував для неї назву цитрину, або вітаміну Р (від першої букви латинського слова permeabilitas — проникність). Наступними дослідженнями було встановлено, що в багатьох рослинах міститься група природних речовин, які мають Р-вітамінні властивості.

Встановлено, що Р-вітамінні властивості мають дві групи речовин — флавони (гесперидин, кверцитин, рутин) і катехіни (α-епікатехін). Спільним для цих речовин є те, що вони мають поліфенольний тип будови. До складу їхніх молекул входить два або кілька фенольних кілець, у яких атоми водню заміщені гідроксильними групами:

Хімічно чисті препарати групи флавонів (зокрема рутин) — це жовті кристалічні речовини без запаху і смаку, погано розчинні в холодній воді (краще в киплячій воді або спирті) і не розчинні в жирових розчинниках — хлороформі, бензині, ефірі. Флавони стійкі проти дії кислот і лугів.

Катехіни (препарат вітаміну Р з чайного листка) — аморфні порошки сірувато-зеленого кольору, гіркуваті на смак, розчинні у воді і спирті. У сухому прохолодному місці вони зберігаються тривалий час без втрати біологічної активності.

Експериментальний Р-авітаміноз характеризується порушенням проникності капілярів, розвитком геморагій, які мають вигляд петехіальних висипів, що починаються у волосяних мішечках. Цим вони відрізняються від великих крововиливів у підшкірну тканину і м'язи, характерних для цинги. Дослідження повністю підтвердили важливу роль вітаміну Р в регуляції проникності капілярів, причому більш ефективна дія вітаміну Р виявляється при його застосуванні в комплексі з іншими вітамінами (С, В₁₅, К). Препарати вітаміну Р використовують при багатьох інфекційних захворюваннях, які супроводжуються ураженням стінок судин та утворенням ерозій і виразок у кишках (скарлатина, сепсис, висипний і черевний тиф, дизентерія). Застосовують препарати вітаміну Р також при ревматизмі, пневмоніях, захворюваннях крові, хірургічних втручаннях, шкірних хворобах.

Група речовин, що май Р-вітамінні властивості, виявляє протизапальну й антиалергійну дію, сприяє розширенню судин, знижує тонус непосмугованої м'язової тканини бронхів і кишок.

Вітамін Р досить поширений у рослинних продуктах. Найбільша кількість його міститься в смородині, шипшині, цитрусових, чорноплідній горобині, листках гречки, чаю та ін.

Вітамін Н (біотин). У 1936 р. було встановлено, що при утриманні піддослідних тварин на харчовому раціоні, який містить значну кількість сирого яєчного білка, виникає характерне захворювання, яке виявляється в ураженні шкіри (дерматитах) та порушенні функцій нервової системи. При добавлянні до харчового раціону тварин дріжджів або екстрактів печінки ознаки захворювання зникали. Враховуючи специфіку дії даного харчового фактора, а також те, що він є життєво необхідним, його назвали вітаміном Н (від нім. haupt — шкіра), або біотином.

За хімічною природою біотин є монокарбоновою кислотою гетероциклічної будови. До складу гетероциклу входять оксиімідазольне кільце А і тіофенове кільце В, з'єднані уреїдним угрупованням:

Біотин

У хімічно чистому вигляді біотин — це безбарвна кристалічна речовина, добре розчинна у воді, спирті, стійка проти дії високих температур, кислот, лугів та ультрафіолетового випромінювання. Біологічна активність його знижується при нагріванні і наявності кисню.

У зв'язку з тим що біотин досить поширений у продуктах харчування, а також синтезується мікрофлорою кишок, за звичайних умов при збалансованому харчуванні явища абіотинозу в людини не спостерігаються. Нестача вітаміну найчастіше має місце у дітей, які вживають значну кількість сирого яєчного білка, до складу якого входить глікопротеїд авідин, зв'язуючись з яким біотин втрачає свою біологічну активність

При нагріванні до 100°С авідин руйнується (денатурує) і втрачає здатність утворювати комплекс з біотином.

Абіотиноз може виникати також при застосуванні високих доз антибіотиків. Основними ознаками нестачі біотину є себорейні дерматити, при яких шкіра набуває темно-землистого відтінку і злущується. Спостерігається м'язова слабкість, атрофія сосочків язика, виникають порушення з боку нервової системи, в'ялість, депресія, нудота, анемія.

Біологічна активність біотину зумовлена тим, що він входить до складу простетичної групи ферментів.

Біотин міститься в багатьох продуктах тваринного і рослинного походження, багатих на вітаміни групи В. Особливо багато його в печінці і нирках. Є біотин також в яйцях, овочах і фруктах.

Добова потреба у біотині забезпечується в основному за рахунок повноцінного харчування та синтезу мікрофлорою кишок.

Найбільш нестійкий до температури – тіамін, але втрати залежать від умов обробки м’яса (рН, кисню)

Втрати у %.

Таким чином, нагрівання м’яса до 100° С позитивно впливає на харчові якості продукту – покращується смак, аромат, перетравлення, засвоєння і в основному зберігається його біологічна цінність. Нагрівання більше 100° С знижує біологічну цінність.

Молоко містить К, Na, Mg, Cl, мікроелементи: Zn, Co, Mn, Cu, Fe, I, які беруть участь в побудові ферментів, гормонів, вітамінів.

Молоко – джерело майже всіх вітамінів. Так, добова потреба у відносно дефіцитному вітаміні В₂ задовольняється на 42% за рахунок молочних продуктів. (м’яса і риби -24%, зернових - 17%)

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1393 | Нарушение авторских прав