АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення, класифікація і номенклатура вітамінів

Прочитайте:
  1. II. Поняття про рани, класифікація ран
  2. А. КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  3. Анемії: класифікація, етіологія, патогенез, їх характеристика.
  4. Аномалії пологогових сил: класифікація, діагностика, лікування.
  5. Артеріальний тиск: визначення, нормальні показники АТ згідно з даними ВООЗ.
  6. В. Классификация и номенклатура гормонов
  7. Визначення і класифікація методів стерилізації різальних, оптичних і загальхірургічних інструментів
  8. Властивості водо- і жиророзчинних вітамінів
  9. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.

ВІТАМІНИ

План

1. Визначення, класифікація і номенклатура вітамінів.

2. Характеристика жиророзчинних вітамінів та їх вміст у харчових продуктах.

3. Характеристика водорозчинних вітамінів та їх вміст у харчових продуктах.

 

Визначення, класифікація і номенклатура вітамінів

Вітаміни — це група низькомолекулярних біологічно активних сполук різної хімічної природи, які синтезуються переважно в рослинних організмах і в невеликих кількостях потрібні для забезпечення нормальної життєдіяльності людини і тварин.

Вчення про вітаміни виникло на початку XX ст. на основі тривалих спостережень і досліджень причин виникнення ряду захворювань та вивчення ролі окремих факторів у забезпеченні повноцінного харчування. Дослідники стикалися з симптомами вітамінної нестачі, а під час вияснення причин авітамінозів відкривали нові вітаміни, вивчали їхні властивості і структуру.

Так, ще у 80-х роках XIX ст. російський учений лікар М.І.Лунін встановив, що для нормальної життєдіяльності організму крім основних поживних речовин — білків, жирів, вуглеводів та мінеральних солей — потрібні ще якісь невідомі на той час речовини. Спостереження М. І. Луніна згодом підтвердили російські вчені К. А. Сосін, М. В. Савельєв, В.В. Пашутін, голландський лікар X. Ейкман та польський вчений К. Функ.

У 1912 р. К. Функ виділив із рисових висівок у кристалічному стані речовину, яка в мінімальній дозі запобігала розвитку поліневриту у піддослідних тварин. При визначенні хімічної природи цієї речовини виявилося, що вона містить у своєму складі аміногрупу. Враховуючи велике значення цієї речовини для життя, а також наявність у ній аміногрупи, К. Функ назвав її вітаміном. Відомо багато вітамінів, що не містять у своєму складі аміногрупи, але назва цієї групи речовин залишилася.

Нині вчення про вітаміни - вітамінологія - перетворилося на галузь науки, що має важливе харчове й фізіологічне значення. Під терміном «вітаміни» об'єднано групу речовин різноманітної хімічної природи, які мають певні характерні особливості. Встановлено, що вітаміни є в основному екзогенними факторами. Ендогенний синтез деяких з них, що здійснюється мікрофлорою тонкої кишки, не може повністю задовольнити потребу організму в вітамінах, тому потрібне постійне надходження їх з продуктами харчування.

При недостатньому надходженні вітамінів з продуктами харчування розвиваються захворювання, що мають назву гіпо- або авітамінозів, а при нестачі кількох вітамінів — поліавітамінозу. Надмірне надходження вітамінів також негативно впливає на метаболічні процеси в організмі, внаслідок чого виникає захворювання — гіпервітаміноз.

Вітаміни нестійкі проти дії зовнішніх факторів — високої температури, іонізуючого випромінювання, рН середовища, дії кислот і лугів, що слід враховувати при зберіганні і переробці продуктів харчування.

Тепер відомо близько 30 вітамінів і вітаміноподібних речовин, серед яких близько 20 використовуються для лікування і профілактики різних захворювань. Раніше вітаміни позначали буквами латинського алфавіту (наприклад, А, В, С, D). Тепер, коли відомо їх хімічну будову і характер фізіологічної дії на організм, застосовують їх раціональні хімічні назви. Наприклад, вітамін D — антирахітичний, холекальциферол; вітамін С — антискорбутний, аскорбінова кислота; вітамін РР — антипелагричний, нікотинамід, нікотинова кислота і т. д.

У переважній більшості фізіологічну дію, характерну для того чи іншого вітаміну, має не одна, а кілька речовин, які відрізняються хімічною будовою і мають назву вітамерів.

За фізико-хімічними властивостями вітаміни поділяють на дві групи: водо- і жиророзчинні.

Таблиця


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1049 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)