АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Що приховує грязь

Лікувальна грязь це складна система, що складається з безлічі органічних і неорганічних речовин, що знаходяться в різних фазових станах, і що навіть містить живі мікроорганізми. Тому сприятлива дія грязі складається з комплексного ефекту всіх компонентів на різні рівні та системи організму. Лікувальні грязі складаються з трьох складових частин: грязьового розчину, остову грязі та колоїдної системи.

Грязьовий розчин – це вода, розчинені в ній солі, органічні речовини, гази. Його вміст в спільній масі грязі може варіювати від 30% до 90%.

Присутні в грязі гіпс, карбонати і фосфати, а також грубі органічні залишки формують остов грязі або крупнодісперсну частину. Залежно від розмірів часток розрізняють грязі грубого складу, в яких більше 50% складають частки більше 0,01 мм (грязі озера Саки), і тонкого складу, в яких переважають частки дрібніше 0,01 мм (грязі озера Тамбукан). Чим більше дрібних часток в грязі, тим вище її якість.

Здатність грязі «витягувати» патологічний вміст з поверхневих покривів, зумовлена дією колоїдної системи, що містить частки розміром менше 0,001 мм.

Окрім речовин в лікувальній грязі «розквартировані» мікроорганізми. Наявність великої різноманітності біологічно активних речовин, що створюють бактерицидну дію на патогенні бактерії, якраз обумовлена їх життєдіяльністю.

«Брудне» лікування

Нагріті лікувальні грязі здатні тривалий час утримувати тепло, поступово нагріваючи тканини і покриви тіла. Така тривала теплова дія покращує мікроциркуляцію і сприяє активізації обмінних процесів в цьому місці. Це приводить до інтенсивнішого розсмоктування вогнищ запалення і стимулювання процесів відновлення.

Наявність в грязі розчинених газів (сірководня, аміаку та інших) зумовлюють хімічний компонент дії, проникають крізь шкіру.

Рефлекторний компонент терапії пов'язаний з подразненням шкірних рецепторів, і подальшою активізацією вищих нервових центрів. Як відомо, регуляція всіх систем організму, включаючи серцево-судинну, дихальну, ендокринну, імунну та інші, здійснюється діяльністю вищих структур. Висхідна імпульсация зумовлює сприятливу дію лікувальних грязей на структури мозку.

При лікуванні гряззю найчастіше використовують метод аплікації (накладення). Її можна накладати на якусь певну ділянку або на все тіло (окрім голови і ділянки серця). Якщо ви накладаєте лікувальну грязь на уражені частини шкіри, то її можна використовувати лише одноразово, після чого брати свіжу. Але не обов'язково їхати на Мертве море або Тамбукан для того, щоб «повалятися» в грязі. Грязь можна зберігати і в домашніх умовах для використання в якості невеликих аплікацій. Для цього її треба тримати під шаром ропи або куховарської солі.

3. Гігієна планування населених місць

є одним з провідних розділівкомунальної гігієни. Він інтегрує ряд важливих завдань містобудування та благоустрою міських і сільських поселень, які спрямовані на забезпечення сприятливих умов життя і охорони здоров'я населення. Планування, забудова та благоустрій нових іреконструкція існуючих населених пунктів охоплюють широкий комплекс взаємопов'язаних соціально-економічних, архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних, екологічних та санітарно-гігієнічних питань. Їх своєчасне і повноцінне рішенняпередбачає раціональне розселення населення, організацію та функціональне зонування території поселень, достатню інженерне упорядкування та благоустрій, що в кінцевому рахунку має створити належне життєзабезпечення, оптимальні умови побуту,відпочинку, громадської та професійної діяльності людей.

Все це вимагає розробки і наукового обгрунтування гігієнічних нормативів, впровадження будівельних норм і правил, дотримання санітарних вимог до вибору території під населені пункти, їхподальшої забудови та благоустрою. Благоустрій та інженерне обладнання міст, селищ і сіл передбачає в першу чергу їх централізоване господарсько-питне водопостачання, водовідведення, санітарне очищення, озеленення; культурно-побутове тамедичне обслуговування населення, охорону навколишнього середовища та ін

Якщо гігієнічні норми і санітарні вимоги до вибору території під населені місця і її організації не дотримані, недостатньо враховані місцеві природно-кліматичні умови,екологічна та епідемічна ситуація, і їх можливий розвиток, допущені відхилення від планів, затверджених термінів будівництва і благоустрою населених місць, в перспективі можливі негативні зміни умов життєдіяльності населення. Можливо погіршення стану громадського здоров'я на рівні демографічних показників і розповсюдження серед населення ряду інфекційних та неінфекційних захворювань. Саме це і визначає важливе гігієнічне та соціальне значення комплексної планування, раціональної забудови, створення належної інфраструктури та повноцінного інженерного благоустрою міських і сільських поселень.

Особливо складним є вирішення зазначених завдань в умовах урбанізованих міст і промислових агломерацій, що характеризуються високою концентрацією промисловості і населення, значною кількістю транспорту, незадовільною плануванням території щодо взаєморозташування сельбищних і промислових зон, недостатнім рівнем благоустрою та незадовільним екологічним станом. Очевидно, питома вага впливу на умови життя і здоров'я населення різних факторів навколишнього та виробничого середовища на таких територіях є значним.

4. Основні техногенні фактори несприятливого впливу на жителів міста. Здоров’я людини визначаються чотирма групами факторів:

1) медико-генетичними (20 %);

2) способом життя і якістю харчування (50 %);

3) станом навколишнього середовища (20 %);

4) рівнем розвитку охорони здоров’я (10 %).

Питання кількісної оцінки внеску кожної групи факторів у загальну структуру захворюваності населення важливе, так як визначає об’єм і специфіку профілактичних заходів.

Розвиток науково-технічного прогресу не лише покращує умови життя людей, а й чинить значний техногенний вплив на природне середовище. Міста є найбільш значними центрами науково-технічного прогресу. Жителі міст, в більшій мірі, користуються благами цивілізації і в першу чергу зазнають її негативного впливу.

Умови навколишнього середовища, які підвищують ризик виникнення захворювань населення, називаються фактори ризику.

Основним фактором впливу є забруднення атмосферного повітря. За даними досліджень, із загального об’єму забруднень, які надходять в повітря, до 86 % припадає на міста. Джерелами забруднення повітря міст є транспорт, промислові підприємства і територія міста. Найбільш небезпечними для людини домішками у повітрі є бенз(а)пірен, ангідриди кислот, пил. Пилогазові і теплові викиди формують в місті своєрідний мікроклімат, сприяють утворенню смогу. Все це негативно впливає на стан здоров’я жителів міста, особливо маленьких дітей і людей похилого віку.

Другим негативним фактором впливу на здоров’я міського населення є погана якість питної води. Через забрудненість джерел водопостачання, низький рівень водопідготовки в багатьох містах якість питної води не відповідає вимогам стандарту на питну воду. В зв’язку з цим актуальним стає децентралізоване водопостачання.

Несвоєчасний вивіз побутових відходів, їх накопичення в житлових кварталах, зумовлює неприємний запах, сприяє розмноженню мух, які є переносниками інфекцій.

Відсутність вологого прибирання вулиць чи нерегулярне її проведення сприяє запиленості повітря, що негативно впливає на органи дихання і зору.

Шум, інтенсивність якого зростає біля автомагістралей і залізниць, в районі аеропортів, автовокзалів і залізничних вокзалів, а також біля підприємств, впливає на нервову систему, заважає повноцінному відпочинку.

Скупченість міського населення сприяє поширенню епідемій. Комфортні умови праці в багатьох галузях виробництва, благоустрій життя, розвинута інфраструктура, особистий чи громадський транспорт сприяють гіподинамії, є причиною різних порушень здоров’я.

На стан здоров’я жителів міста впливає відірваність від об’єктів природи. Тиша природних ландшафтів сприяє повноцінному відпочинку, укріпленню нервової системи і, як результат, загальному покращенню стану здоров’я.

Причини виникнення деяких хвороб у жителів міст. Стан здоров’я жителів міста є важливим показником якості життя. Рівень захворюваності залежить від багатьох факторів і визначається економічними і соціальними умовами, екологічною обстановкою і рівнем розвитку медицини. На стан здоров’я окремого індивідуума впливає куріння, наркоманія, зловживання алкоголем, гіподинамія, стреси, спадковість, якість харчування і житлові умови.

Збільшення випадків тих чи інших хвороб можна пов’язати з забрудненням навколишнього природного середовища.

З радіоактивним забрудненням навколишнього середовища пов’язане збільшення кількості онкологічних захворювань.

Забруднення повітря спричиняє захворювання органів дихання. Забруднення водних об’єктів і погана якість води є причиною інфекційних кишково-шлункових захворювань.

Несприятливі екологічні умови проживання населення послаблюють імунну систему. Зменшується опір організму хронічним хворобам.

Напружений ритм міського життя викликає психоневрологічні розлади і депресії, спричиняє зростання серцево-судинних хвороб і захворювань нервової системи. На відміну від жителі міста більше схильні до гіподинамії.

5. Житло є одним із найважливіших факторів зовнішнього середовища. З ним тісно пов'язане все життя людини, воно захищає від несприятливих метеорологічних факторів, є місцем роботи, відпочинку, сну. Відсутність у квартирі необхідного санітарно-гігієнічного мікроклімату негативно впливає на дихання, теплообмін, вищу нервову діяльність, інші фізіологічні функції організму. Розміри і пропорції приміщень, архітектурно-просторове вирішення квартири, колір та спосіб оздоблення стін мають вплив на емоційний статус людини.

Тісний зв'язок між житловими умовами і станом здоров'я є давно відомим фактом. Доведено, що смертність серед мешканців щільнонаселених квартир в 1,5-2 раза вища, ніж у людей, які проживають у просторих приміщеннях. Найбільш типовою хворобою тісних квартир є легеневий туберкульоз. Надзвичайно легко можуть розповсюджуватись і такі інфекції, як грип, кір, скарлатина, дифтерія, кашлюк, вітряна віспа.

За нормативами, які діяли ще донедавна, рекомендована житлова площа на 1 людину повинна бути не менше 9 м2. Однак зараз гігієністи вважають, що мінімальна житлова площа на 1 людину повинна бути не меншою 13-15 м2.

При оцінці мікрокліматичних умов житла основне значення має його температурний режим. Так, взимку оптимальна температура в приміщенні повинна становити 18-19 °С (для помірного поясу) і 17-18 °С (для жаркого). Відносна вологість повітря (при температурі повітря 18-20 °С) має бути в межах 40-60 %. Третій компонент мікроклімату - швидкість руху повітря, яка в зимову пору року не повинна перевищувати 0,2-0,3 м/с.

У кінцевому підсумку вимоги до мікроклімату в житлових приміщеннях зводяться до того, щоб людина, вдягнена в легкий одяг і взуття, яка знаходиться тривалий час в малорухливому стані, не мала неприємних відчуттів: охолодження чи перегрівання.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 281 | Нарушение авторских прав