АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

Практичне заняття

ТЕМА 15: Тимчасова зупинка кровотечі

Мета: - сформувати у студентів поняття про кровотечу та її види;

- навчити практично зупиняти різні види кровотечі;

Навчальні питання:

1. Кровотечі, види кровотеч.

2. Способи зупинки кровотеч.

3. Практична зупинка кровотеч.

Студенти мають знати:

- що таке кровотеча, її види;

- способи зупинки кровотечі;

- правила зупинки кровотечі за допомогою джгута;

- помилки при накладенні джгута;

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:

- кровотеча, види кровотечі (артеріальна, венозна, капілярна та паренхіматоз­на).

Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: практичне заняття

Обладнання: медична сумка.

Структура заняття

I. Організаційний момент - 2 хв.

II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 8 хв.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

V. Підсумок заняття – 5 хв.

VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття

I. Організаційний момент – 2 хв.

Шикування групи в одну (дві) шерен­ги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби).

II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.

2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

Теоретичні питання

1. Кровотечі, види кровотеч.

Основними видами ускладнень, що можуть виникнути під час поранення, є кровотеча. Кров становить близько 7—8 % маси тіла, тобто 5,2 кг, якщо маса 65 кг. При кровотечах втрата 10 % крові допустима, 30 % — небезпечна, 50 % — смертельна. Під час невеликої кровотечі згортання крові починається через 3 хв і закінчується через 8 хв.

Під кровотечею розуміють витікання крові з пошкоджених кровоносних судин, що може бути первинним (виникає відразу ж після ураження) і вторинним (з'являється через деякий час після травмування). Залежно від типу ушкоджених судин розрізняють артеріальну, венозну, капілярну та паренхіматоз­ну кровотечі.

Артеріальна кровотеча — найбільш небезпечна, бо виникає під час ушкодження артерій; адже за короткий час може витекти значна кількість крові, втрата 2 л її уже може призве­сти до смерті. Ознакою артеріальної кровотечі є яскраво черво­не забарвлення крові, витікання пульсуючим струменем або фонтанчиком.

Так само небезпечна венозна кровотеча. її характерною ознакою є більш темне забарвлення крові, відсутність пульсую­чого струменя чи фонтанчика. Найчастіше ці два види крово­течі виникають у місцях пошкодження магістральних крово­носних судин, які розташовані близько до поверхні тіла.

Капілярна кровотеча — наслідок пошкодження дрібних кровоносних судин (капілярів) шкіри, підшкірної клітковини чи м'язів. Кровоточить уся поверхня рани.

Паренхіматозна кровотеча — виникає в разі пошкодження внутрішніх органів (печінки, нирок, легенів) і завжди небез­печна для життя. Інколи вона має місце під час закритих травм внутрішніх органів і її важко визначити.

Залежно від місця виливу крові розрізняють зовнішню і внутрішню кровотечі. Під час зовнішньої кровотечі кров витікає крізь рани в шкірних покривах, слизових оболонках на поверхню тіла. Під час внутрішньої кровотечі, або крововили­ву, кров виливається в тканини органів чи порожнини. Вили­ваючись у тканини, кров насичує їх, утворюючи припухлість, що називається інфільтратом, чи синцем. Якщо ж кров наси­чує тканини нерівномірно і внаслідок цього вони розсу­ваються, утворюючи заповнену кров'ю порожнину, виникає гематома

2. Способи зупинки кровотеч.

Залежно від виду кровотечі та наявних засобів, здійснюють тимчасову або остаточну зупинку кровотечі.

Тимчасова зупинка кровотечі має на меті попередити небез­печну для життя крововтрату, виграти час для транспортуван­ня хворого і підготовки його до операції. Вона може бути здійснена кількома способами:

1. підняттям травмованої кінцівки вгору;

2. накладанням стискальної пов'язки;

3. максимальним згинанням у суглобах травмованої кін­цівки;

4. притискуванням судини пальцем вище місця ушкодження;

5. накладанням джгута або закрутки.

1. Надання ушкодженій області тіла піднятого положення стосовно тулуба (при пораненнях кінцівок, у випадках капіляр­них кровотеч).

2. Притиснення судини, що кровоточить, у місці ушкоджен­ня за допомогою стисної пов'язки (при капілярних і венозних кро­вотечах).

3. Фіксація кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі.

4. Кругове з давлення кінцівки джгутом (тільки при артері­альній кровотечі).

5. Пальцеве притиснення артерії (за кровотоком ближче до серця, рис. 20).

Способи 3, 4, 5 застосовуються у випадках артеріальних кро­вотеч.

Найшвидший спосіб тимчасової зупинки кровотечі — притискування судини пальцем. Його використовують під час пошкодження артерій. Артерії притискують пальцями до розташованих поруч кісток у місцях, де вони проходять близь­ко до поверхні тіла (табл. 2).

Техніка накладання стискувальної пов'язки на шию при ушкодженні сонної артерії має таку особливість: стискаючи сонну артерію з одного боку, необхідно уникати її стискання з протилежного. Для цього використовують шину Крамера, імпровізовану шину чи неушкоджену руку потерпілого.

Спочатку потрібно першим або двома (вказівним і середнім) пальцями притиснути судину до хребцевого стовбура нижче від рани (рис. 1.2). Потім під пальці підвести марлевий валик і щіль­но прибинтувати його до шиї. Щоб не перетиснути фіксувальною пов'язкою судини й нервові стовбури протилежного боку шиї та не стиснути повітряно-носні шляхи (гортань, трахею), на неушкоджений бік потрібно покласти валик з рушника, одягу, а краще — опорну дошку (від тім'яно-скроневої ділянки середньої третини плеча). При венозній кровотечі необхідно стиснути рану, при­кривши її стерильними серветками, та накласти стиску­вальну пов'язку, зберігаючи при цьому підняте положення кінцівки.

Капілярну кровотечу можна зупинити при-підніманням кінцівки, накладанням бинтової чи пластирної пов'язки. При нормальному згортанні крові цей вид кровотечі при­пиняється самостійно.

При зупиненні носової кровотечі необхідно забез­печити потерпілому притік повітря, розстебнути комір сорочки, посадити з трішки нахиленою вперед головою та накласти холодний компрес (приміром, хустинку, змоче­ну холодною подою) на ніс і перенісся. Ця людина повинна притиснути обидві половини носа до носової перетинки на 10—15 хв. і дихати ротом, акуратно спльовуючи кров, яка потрапляє до рота, не змінюючи положення голови. При цьому не можна рухатися, розмовляти, кашляти, сякатися. Допомога буде більш ефективною, якщо накласти холодні компреси на потилицю та груди в ділянці серця.

Правильність накладення джгута перевіряється відсутністю пульсу на периферичній судині. Час накладення джгута зі вказівкою: дата, години та хвилини зазначають у записці, котру підкладають під хід джгута так, щоб вона була добре помітна. Джгут на кінцівці варто тримати не більше 1,5 год. влітку та 1 год. взимку, щоб уникнути її змертвіння нижче від місця накладення джгута. Коли з моменту його накладення минув зазначений час, необ­хідно виконати пальцеве притискання артерії, повільно, контролюючи пульс, послабити джгут па 5— 10 хв. і потім знову накласти його трохи вище від попереднього місця. Таке тимчасове зняття джгута повторюють щогодини, доки травмованому не буде надано хірургічну допомогу, при цьому щораз роблять позначку в записці.

Для зупинення кровотечі за допомогою закрутки використовують мотузку, скручену хустку, смужки ткани­ни. Імпровізованим джгутом може бути й пасок, який складають у подвійну петлю, надягають па кінцівку та затягують.

Зупинку кровотечі круговим стисненням джгутом проводять за такими правилами (рис. 1):

- до накладення джгута накласти прокладку (деталі одягу, хустка, рушник тощо) для попередження защемлення шкіри між витками джгута;

- для зменшення кровотечі надати кінцівці піднятого положення;

- під кінцівку підвести та розтягти джгут і кілька разів обер­нути його навколо кінцівки до зупинки кровотечі;

- перший тур накладати найбільш тугим, другий - з меншим натягом, інші - з мінімальним;

- класти тури джгута рівно, не защемляючи шкіри;

- закріпити кінці джгута;

- під тур джгута покласти записку із зазначенням часу та дати накладення.

Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу, кінцівка блідне, пульсація судини нижче джгута припиняється.

Неправильно накладений або надмірно затягнутий джгут викликає сильний біль, а також може спричинити роздавлюван­ня м'яких тканин, їхнє змертвіння і параліч кінцівки. Слабко за­тягнутий джгут кровотечу не зупиняє, створює венозний застій, що проявляється посинінням кінцівки і посиленням венозної кровотечі.

Джгут накладають у типових місцях (рис. 2).

Помилки при накладенні джгута

1. Джгут накладено за відсутності артеріальної кровотечі.

2. Накладення джгута на голе тіло.

3. Накладення джгута далеко від рани.

4. Слабке або надмірне затягування кінців джгута.

Одним із способів тимчасової зупинки кровотечі є фіксуван­ня кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі.

При пораненні підключичної артерії руки максимально від­водять назад і фіксують їх у ліктьових суглобах; плечової - руку згинають у ліктьовому суглобі; стегнової - стегно максимально згинають у тазостегновому суглобі; підколінної - ногу максималь­но згинають у колінному суглобі (рис. 21). У такому положенні кінцівка стискає травмовану судину.

Зупинку кровотечі проводять у такій послідовності:

- зробити валик з м'якого матеріалу;

- вкласти валик у ліктьовий згин або підколінну ямку для зу­пинки кровотечі з кисті, передпліччя, гомілки чи стопи;

- зігнути кінцівку в суглобі;

- зафіксувати її поясним ременем або яким-небудь іншим предметом (хусткою, шарфом, смугами тканини, широким бин­том та ін.) у стані максимального згинання або розгинання.

Закріпити навчальний матеріал практичним відпрацюванням з використанням різних способів зупинки кровотечі.

Практичні завдання:

1. Розглянути та визначити типові місця притиснення артерій для зупинки кровотечі.

2. Зупинка артеріальної кровотечі джгутом та закруткою.

3. Використання підручних засобів для зупинки кровотечі.

4. Визначення помилок при накладанні джгута.

IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1. Що таке кровотеча?

2. Способи зупинки кровотечі

3. Які є правила зупинки кровотечі за допомогою джгута.

4. Які помилки при накладенні джгута.

5. Перечислити види кровотечі (артеріальна, венозна, капілярна та паренхіматоз­на).

V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.

VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст.359 - 363.

Чуприна О.В., Основи медичних знань. К., 2006, ст.9-18

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1317 | Нарушение авторских прав