АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІІІ. Програма самостійної підготовки студентів.

Прочитайте:
  1. V. Орієнтована карта для самопідготовки
  2. Базовий рівень підготовки
  3. Базовий рівень підготовки
  4. Базовий рівень підготовки
  5. Базовий рівень підготовки
  6. Базовий рівень підготовки
  7. Базовий рівень підготовки
  8. Базовий рівень підготовки.
  9. Базовий рівень підготовки.
  10. Джерела водопостачання у залежності від якості води і необхідних методів водопідготовки

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. М.І. ПИРОГОВА

Розглянуто і затверджено

на методичні нараді кафедри

 

Протокол №_ 1_ від 28.08.2012р

Зав.кафедри,

професор А.І.Годлевський

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

По хірургії для студентів IV курсу медичного факультету

 

ТЕМА: цироз печінки та СИНДРОМ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

 

І. Мета (загальна): Знати етіологію, патогенез, класифікацію, клініку, діагностику, диференційну діагностику синдрому портальної гіпертензії. Володіти принципами консервативного лікування, знати покази до оперативного втручання і методи виконання операцій.

ІІ. Конкретна мета:

 

а) Вміти: б) Вихідний рівень знань і умінь
1. Збирати скарги, анамнестичні дані, визначати основні клінічні симптоми цирозу печінки та портальної гіпертензії 1. Знати анатомо-морфологічні особливості портальної системи (кафедри: анатомії, топографічної анатомії і оперативної хірургії, пропедевтичної терапії, загальної хірургії).
2. Сформулювати і обгрунтувати клінічний діагноз. 2. Знати етіологію, патогенез, класифікацію, клініку портальної гіпертензії та цирозу (кафедри: патологічної фізіології, патологічної анатомії, терапії).
3. Провести диференційну діагностику цирозу печінки. 3. Оцінити дані клінічного, лабораторного, рентгенологічного, ультразвукового, ендоскопічного обстежень хворого (кафедри: пропедевтичної терапії, рентгенології, кабінет функціональної діагностики).
4. Обгрунтувати покази до консервативного лікування і його методи. 4. Визначати симптоми портальної гіпертензії (кафедри патологічної фізіології, загальної і факультетської хірургії, терапії).
5. Обгрунтувати покази до симптоматичного лікування 5. Визначати послідовність і обсяг додаткових методів обстеження (лабораторних, ультразвукових, променевих, ендоскопічних, ендоваскулярних (кафедри загальної і факультетської хірургії, терапії, рентгенології і променевих методів дослідження)
6. Формувати клінічний діагноз, обґрунтувати лікувальну тактику, профілактику, реабілітацію 6. Обґрунтувати методи консервативної й оперативної тактики (кафедра загальної, факультетської хірургії, фармакології)

 

ІІІ. Програма самостійної підготовки студентів.

А. Навчальні завдання Б. Конкретизація завдання
1. Уміти виявити основні симптоми портальної гіпертензії та цирозу печінки 1.1. Скарги хворого 1.2. Анамнез 1.3. Дані огляду 1.4. Пальпаторне, перкуторне та аускультативне обстеження. 1.5. Дані лабораторного, інструментального, рентгенологічного, УЗД методів обстежень.
2. Формулювання клінічного діагнозу. 2.1. Знати класифікацію цирозу печінки. 2.2. Знати ускладнення цирозу печінки та портальної гіпертензії.
3. Провести диференційний діагноз. 3.1. Знати клініку цирозу печінки та його ускладнень, синдрому портальної гіпертензії.
4. Діагностувати ускладненняцирозу печінки та портальної гіпертензії. 4.1. Некротичний панкреатит 4.2. Перитоніт. 4.3. Псевдокіста та кіста підшлункової залози. 4.4. Заочеревинна флегмона. 4.5. Механічна жовтяниця. 4.6. Абсцес сальникової сумки.
5. Призначити консервативне лікування. 5.1. Режим, дієта. 5.2. Введення шлункового зонду, промивання шлунку. 5.3. Сорбенти 5.4. Гепатопротектори 5.5. Спазмолітики. 5.6. Десенсибілізуючі. 5.7. Антиферментні препарати. 5.8. Дезінтоксикаційна терапія. 5.9. Парентеральне харчування. 5.10. Фізіотерапевтичні засоби.
7. Визначити покази до оперативного лікування. 7.1. Абсолютні. 7.2. Відносні.
8. Техніка оперативних втручань в залежності від ускладнень 8.1. Крайова резекція печінки 8.2. Трансплантація печінки 8.3. Порто-кавальні анастомози. 8.4. Ендоваскулярна емболізація селезінкової артерії 8.5. Малоінвазивні втручання.
9. Післяопераційна терапія. 9.1. Місцева. 9.2. Загальна.
9. Вирішувати тестові завдання, клінічні задачі.  

Синдром портальної гіпертензії – комплекс симптомів виникаючих при стійкому підвищенні тиску в системі воротної вени й уповільненні кровообігу. Це приводить до спленомегалії, варикозному розширенню вен стравоходу, шлунка, гемороїдальних вен і кровотечам з них, розширенню вен передньої черевної стінки, асцитові.

Симптоми портальної гіпертензії є загальними для ряду захворювань, що і служить підставою вважати цей стан синдромом а не окремими нозологічними формами.

У залежності від локалізації процесу порушення, що викликало, у портальному кровообігу розрізняють внутрішньопечінковий, внепечінковий (до- і постпечінковий) і змішаний тип блокади портальної системи.

Найчастіше (до 70%) портальна гіпертензія є або облітерацією воротної вени, викликаної різними запальними процесами, рубцамі, тромбозами, пухлинними захворюваннями.

Найбільш раннім і постійним симптомом портальної гіпертензії є спленомегалія нерідко супроводжується гіперспленізмом (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемоліз).

Черговість і виразність інших патогномонічних для портальної гіпертензії симптомів – варикозного розширення вен стравоходу і шлунка, асциту залежить від рівня блоку портального кровообігу.

Хірургові найбільше часто приходиться мати справу з таким грізним ускладненням портальної гіпертензії, як кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка. Варто вказати, що останнім часом питома вага саме цього виду кровотеч у структурі всіх кровотеч зі шлунково-кишкового тракту зростає, що можна пояснити успіхами консервативного лікування виразкової хвороби з однієї сторони і всі зростаючою кількістю постгепатитних цирозів. Усе це робить проблему діагностики портальної гіпертензії актуальної не тільки для гастроентерологів, гепатологів, але і для хірургів, яким нерідко в ургентних умовах приходиться займатися діагностикою і лікуванням кровотеч з варикозно-расширених вен стравоходу і шлунка, що закінчуються летально в 30-40% випадків.

IV. Завдання для НДРС.

1. Оперативне лікування синдрому портальної гіпертензії і його ускладнень (реферат).

2. Клініка і діагностика цирозу печінки (реферат).

 

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 357 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)