АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

САНІТАРНО - ЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ У ГІНЕКОЛОГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ

Санітарно-гігієнічний режим, його раціональна організація і підтримка – функція керівників стаціонару і відділення. У першу чергу ними повинно бути вирішене питання виховання у всього персоналу почуття відповідальності за високу якість виконуваної роботи, розуміння причин і умов поширення внутрішньолікарняних інфекцій, грамотне виконання правил роботи.
Санітарно-протиепідемічний режим – комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції.
Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні. Основними елементами заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікувальних закладах, є регулярне проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики. Вони регламентовані відповідними документами:
- наказ МОЗ № 691 від 28.12.1989р. “Профілактика внутрішньолікарняної інфекції в акушерських стаціонарах”;
- наказ МОЗ № 55 від 3.01.1986р. “Про організацію роботи пологових будинків (відділень)”;
- наказ МОЗ № 4 від 5.01.1996р. “Про організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні”;
- наказ МОЗ № 408 від 12.07.1989р. “Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом”;
- наказ МОЗ № 1002 “Про профілактику СНІДу”
ОСТ - 42-21-2-85 “Стерилізація і дезинфекція виробів медичного призначення, методи, засоби і режим”;
- наказ МОЗ № 223 від 3.06.1998р. “Про збір, збереження і здачу лому медичних виробів одноразового застосування з пластичних мас”
Комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення внутрішньолікарняної інфекції пепедбачає: дезинфекцію, передстерилізаційну обробку, стерилізацію, знезаражування повітря, виявлення носіїв патогенної флори серед медперсоналу та їх санацію, виявлення джерел інфекції у хворих і їх санацію тощо.

Дезінфекція

Дезінфекція – (від фрунцузького слова des – заперечення і латинського infectio – інфекція) - це знищення в середовищі, яке оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів, токсинів). При дезінфекції знищуються в основному патогенні мікроорганізми. Методи дезінфекції: механічний, фізичний, хімічний.
Мета дезінфекції - знищити збудника в середовищі, яке оточує людину. Для проведення дезінфекції необхідно знати:
- що підлягає знезараженню;
- коли необхідно провести дезінфекцію;
- чим провести дезинфекцію;
- як здійснити дезинфекцію.
Розділи дезинфекції:
1. власне дизенфекція;
2. дезинсекція;
3. дератизація;
4. стерилізація.
Дезинсекція – це вчення про методи і засоби боротьби із членистоногими. Вона може бути профілактичною (створення умов, які стримують їх розмноження) і винищувальною.
Дератизація – це заходи боротьби з гризунами.
Розрізняють два види дезинфекції: вогнищеву і профілактичну.
Вогнищева дезинфекція, залежно від того, на якому етапі передачі збудника вона проводиться, поділяється на поточну та заключну.
Поточна дезинфекція проводиться у вогнищі інфекції в присутності хворого чи бацилоносія. Мета поточної дезинфекції - негайне знищення збудника інфекції після його виведення з організму хворого чи носія з метою запобігання розсіювання в навколишньому середовищі. Заключна дезинфекція проводиться у вогнищі інфекції після ізоляції хворого чи бацилоносія. Її мета – повне знезараження об’єктів, які могли бути заражені збудником інфекції.
Профілактична дезинфекція проводиться постійно, незалежно від наявності джерела інфекційного захворювання. Мета – запобігти виникненню і поширенню інфекційного захворювання та накопиченню збудника захворювання в навколишньому середовищі.
Методи дезинфекції
Механічний метод зводиться до видалення патогенних мікробів шляхом обмивання, чистки, вологого прибирання, прання, провітрювання, вентиляції, фільтрації. Проте механічний метод – це лише перенесення мікроорганізмів з найбільш небезпечного в конкретній обстановці предмета (чинник передачі) на менш небезпечний.
Фізичний метод включає в себе:
а) дію високих температур (кип’ятіння, стерилізацію, спалювання, вплив пари при підвищеному чи нормальному тиску, вологого або сухого гарячого повітря, висушування, обпалювання);
б) дію променевої енергії (ультрафіолетове проміння, ультразвук, радіоактивне та іонізуюче випромінювання, струм ультрависокої частоти).
Хімічний метод заснований на використанні хімічних речовин та поєднанні їх з миючими засобами. Всі хімічні речовини, які використовуються у дезинфекційній практиці, можна поділити на декілька груп:
1. хлорвмісні;
2. галогени (йод);
3. феноли;
4. спирти;
5. кислоти;
6. луги;
7. альдегіди;
8. солі важких металів;
барвники (метиленовий синій).
Правила приготування дезинфікуючих робочих хлорвмісних робочих розчинів:
1. Готують освітлений (маточний розчин) хлорного вапна: 1 кг сухого хлорного вапна розводять у 9 л холодної води (хлорне вапно подрібнюють дерев’яної лопаткою в емальованому посуді з кришкою або в скляному бутлі з притертим корком).
2. Відстоюють суміш протягом доби.
3. Зливають одержаний розчин в темний скляний посуд, закривають корком (так одержують 10% розчин хлорного вапна, який можна зберігати 10 діб у темному місці).
4. На етикетці ставлять дату виготовлення розчину, його концетрацію, а також посаду і прізвище особи, яка приготувала даний розчин;
5. Готують робочий розчин хлорного вапна (таб. 1).

Таблиця 1. Приготування робочих розчинів хлорного вапна з маточного розчину 10% концентрації

Хлорно-вапняне молоко використовується для дезинфекції перев’язочного матеріалу в гінекологічних відділеннях (матеріал замочується в 20% розчині протягом 1 год).
Розчин хлораміну можна зберігати протягом 15 діб у скляному посуді з притертим корком. Приготування розчину різної концентрації дивіться у таблиці 2. Для поточної дезинфекції використовується 1% розчин хлораміну. Теплі розчини хлораміну (40-50⁰ С) більш активні, активний хлор в них не втрачається.

Таблиця 2. Приготування розчину хлораміну

1. Кип’яттіння (термічний метод).
Застосовується для дезинфекції виробів зі скла, металу, стійких полімерних матеріалів, гуми. При кип’ятінні виробів з полімерних матеріалів усі вироби повинні бути попередньо загорнуті в марлю.
Для дезинфекції виробів методом кип’ятіння використовується дистильована вода, час кипіння - 30 хвилин з моменту закипання, або ж у 2% розчині питтєвої соди протягом 15 хвилин з моменту закипання. Слід зазначити, що всі вироби повинні бути зануренні у воду. Кип’ятіння проводиться в спеціальних дезінфекційних кип’ятильниках або в закритому емальованому посуді.
2. Паровий метод дезинфекції.
Дезинфекція проводиться насиченою водяною парою під тиском в парових стерілізаторах (автоклавах), дезкамерах. Рекомендується для виробів зі скла, гуми, латекса і термостійких полімерів. Дезинфекція виробів проводиться в стерилізаційних коробках (біксах) протягом 20 хвилин (+/- 5 хв.) при температурі 110 С (+/- 2 хв.).
3. Повітряний метод дезинфекції.
При цьому методі використовується сухе гаряче повітря, яке проводиться в повітряних стерилізаторах (сухожарових шафах). Такий метод дезинфекції застосовується для виробів зі скла, металу, які знаходяться без упаковки (в лотках, на решітках) протягом 45 хвилин (+/- 5хв) при температурі 120 С° (+/- 4⁰С).
4. Хімічний метод дезинфекції.
Цей метод дезинфекції передбачає застосування різноманітних дезинфікуючих засобів (сухих і в розчинах) - хлорне вапно, хлорамін, гіпохлорид натрію, гіпохлорид кальцію, сульфохлорантин, перекис водню, хлоргексидин, етиловий спирт 70 %, а також сучасні закордонні середники - корзолекс, корзолін, мікробак, стериліум і т.п. Рекомендується для виробів зі скла, корозійно-стійких металів, полімерних виробів, гуми.
В зв’язку з тим, що в лікувальні заклади поступають хворі, вагітні і породіллі не обстежені на СНІД, вірусний гепатит, - кожен з них розглядається як потенційний носій вірусу. Саме тому всі інструменти, предмети догляду при проведенні їх знезараження чітко розмежовують на дві групи:
I - без біологічних забруднень (кров’ю, ексудатом, слизом, молоком, блювотними масами, вагінальними виділеннями і інше);
II - з наявністю біологічних забруднень.
Інструменти без біологічних забруднень можна дезинфікувати повністю зануривши їх, або протерти двічі ганчіркою, змоченою дезрозчином з інтервалом в 15 хвилин, або оросити їх деззасобом з терміном дії 60 хвилин.
Для таких інструментів застосовуються наступні концентрації дезрозчинів:
- хлорамін 1% - повне занурення на 30 хвилин;
- гіпохлорид натрію 0,25 % - повне занурення на 30 хвилин;
- гіпохлорид кальцію 0,5% - повне занурення на 30 хвилин;
- сульфохлорантин 0,2% - повне занурення на 30 хвилин.
Режим дезинфекції інструментів та предметів догляду з біологічним забрудненням дещо інший. При забрудненні розчину кров’ю, його знезаражуючі властивості зменшуються, тому всі інструменти в першу чергу необхідно очистити від біологічних забруднень - промити в дезрозчині. При дезинфекції виробів, що мають внутрішні канали, порожнини, дезрозчини в кількості 5-10 мл пропускають через канал для усунення залишків крові, сироватки чи інших біологічних рідин відразу ж після їх використання. Після цього вироби повністю занурюють в розчин на необхідний час в іншій ємкості. Дезрозчини з залишками біологічних речовин зливають в окрему ємкість і лише після відповідної експозиції виливають. Якщо вироби виготовлені з корозійнонестійких металів і не витримують контакту з дезрозчинами, їх необхідно промити в ємкості з водою. Промивні води знезаражують кип’ятінням протягом 30 хвилин, або засипають сухим хлорним вапном, або хлораміном для досягнення 3% концентрації. Інструменти дезинфікують в окремій ємкості.
Для дезинфекції можуть бути використані такі дезрозчини:
- 6% розчин перекису водню - термін знезараження 60 хв;
- 3% розчин хлораміну - термін знезараження 60 хв;
- активований розчин хлораміну 0,5% - термін знезараження 60 хв;
- освітлений розчин хлорного вапна 3% - термін знезараження 60 хв;
- 0,75% розчин гіпохлориду натрію - термін знезараження 60 хв.
Всі інструменти дезинфікуються в розібраному вигляді. Відходи крові (згустки, сироватка), сеча, блювотні маси, ексудат і інші біологічні рідини для знезараження виливають у ємкості з кришками, засипають сухим хлористим вапном у співвідношенні 1:5 (200г сухого деззасобу на 1л рідини) перемішують і витримують 1 год після чого виливають. Перев’язочний матеріал, забруднений кров’ю і гнійними виділеннями повністю заливають дезрозчином, витримують термін знезараження, після чого викидають. Знезараженню підлягають всі біологічні відходи (плацента, видаленні частини органів тощо).
Білизну забруднену кров’ю занурюють в дезрозчин з розрахунку 5л розчину на 1кг сухої білизни на 2 години. Після цього прополіскують і перуть.
Для знезараження стін, підлоги в приміщеннях, де існує можливість їх забруднення кров’ю і іншими біологічними рідинами (операційна, родзал і інше), використовують орошення дезрозчином, витримують час знезараження, і лише після цього проводиться прибирання.
Згідно діючих нормативних документів, дезинфікуючі розчини для знезараження інструментів, предметів догляду і інше використовуються одноразово. Дезинфікуючі розчини виготовляються:
а) безпосередньо перед використанням в ємкості де проводиться дезинфекція виробів медичного призначення. При цьому на робочому місці повинен бути деззасіб та мірна ємкість для правильного приготування дезрозчину. Ємкість, в якій проводиться дезинфекція виробів медичного призначення, повинна бути промаркована - вказується назва дезрозчину, його концентрація, робиться помітка - “виготовляється щоденно”.
б) дезрозчин готується дезинфекторами у великій кількості, при правильному зберіганні його можна використовувати протягом 7-10 днів (дезрозчини повинні зберігатись в темній закритій тарі). При такому варіанті обов’язковим є проставлення на ємкостях для дезинфекції назви дезрозчину, його концентрації та дати виготовлення.
При виборі того чи іншого дезинфікуючого засобу слід звертати увагу на який вид мікроорганізмів він діє і вибирати найбільш оптимальний середник, його концентрацію, час знезараження.
Після застосування дезрозчинів всі вироби медичного призначення ретельно промиваються проточною водою до повного зникнення запаху дезрозчину.
Розрізняють поточну і заключну дезинфекцію. Мета поточної дезинфекції - негайне знищення збудника після виведення його з організму хворого чи носія, з метою запобігання розповсюдження його в оточуючому середовищі. Поточна дезинфекція належить до тих заходів, які виконуються щоденно, - знезараження інструментів, предметів догляду, використаного перев’язочного матеріалу, предметів довкілля (маніпуляційні столики кушетки, холодильники, тумбочки, підлога, стеля і інше). Не рідше як двічі на день проводиться вологе прибирання приміщень з застосуванням дезинфікуючих засобів. Для цього використовується 0,5 % освітлений розчин хлорного вапна, 0,25 % розчин гіпохлориду натрію, інші дезрозчини.
Мета заключної дезинфекції - повне знезараження об’єктів, які могли бути зараженні збудником інфекції. Заключна дезинфекція проводиться у випадку смерті хворого, виписки інфекційного хворого (переведення його в інфекційне відділення), після проведення ремонту приміщення і інше.
За таких умов постільна білизна (матрас, ковдра, подушка) здається в дезкамеру, навколишні предмети (ліжко, тумбочки і інше) протираються дезрозчином. Стіни, підлога орошуються дезрозчином, повітря кварцується. Про проведення заключної дезинфекції робиться запис у відповідній документації дезинфектором або медперсоналом.
Про ефективність дезинфекції судять на основі результатів бактеріологічного дослідження. У відділеннях не рідше як 1 раз на місяць, а також після проведення заключної дезинфекції беруться змиви на наявність патогенної мікрофлори працівниками баклабораторії. Патогенна флора не повинна бути виявлена. При позитивних результатах проводиться повторна дезинфекція. Змиви на наявність патогенної флори беруться з усіх предметів, що підлягають дезинфекції.
Передстерилізаційна очистка інструментів
Весь інструментарій, який в подальшому буде стерилізуватись, повинен пройти передстерилізаційну очистку, з метою очищення його від біологічних, механічних забруднень, залишків ін’єкційних препаратів.
Предстерилізаційна очистка проводиться механічним або ручним способом.
Механічну передстерилізаційну очистку здійснюють за допомогою спеціального обладнання струменевим, ротаційним методом з застосуванням йоршів або ультразвуку. Передстерилізаційна обробка інструментів ручним методом складається з наступних етапів:
1. Промивання під проточною водою - кожен інструмент окремо в розібраному виді протягом 0.5-1 хвилини.
2. Замочування в комплексному миючому розчині на 15-20 хвилин, при умові, що розчин підігрітий до 50-55° С (температура в процесі обробки інструментів не підтримується).
3. Миття в комплексному миючому розчині за допомогою йорша або ватно-марлевого тампона. Миється кожний виріб окремо 0,5-1 хвилину.
4. Прополіскування під проточною водою протягом 10 хвилин.
5. Ополіскування дистильованою водою 0,5 хвилини. Всі інструменти підлягають передстерилізаційній очистці в розібраному вигляді.
Комплексний миючий розчин складається з: 5г миючого середника “Лотос” (або іншого на біологічній основі) + 170г 3% розчину перекису водню + 825мл води.
Для приготування комплексного миючого розчину в маніпуляційних повинні бути мірні ємкості. Предстерилізаційна обробка проводиться в промаркованій посудині. Приготовлений миючий розчин має термін придатності - 1 доба. Нормативними документами передбачено повторне його використання - до 6 разів протягом 24 годин з моменту його виготовлення, при умові, що розчин не змінює свого забарвлення. Зміна кольору розчину свідчить про його забрудненність, що знижує його очисні властивості.
Існують інші методи передстерилізаційної очистки інструментів, в тому числі засобами зарубіжного виробництва, що є в переліку засобів дозволених МОЗ України (бодадин).
Якість передстерилізаційної очистки інструментів оцінюють при постановці проб:
а) на наявність крові (білка) - азопіритова, амідопіринова проби, проба з гематотестом “Факелом”;
б) на наявність залишків кількостей миючого середника - фенолфталеїнова проба (використовується 2% спиртовий розчин фенолфталеїну).
Контролю підлягає 1% від обробленого інструментарію, але не менше 3-5 одиниць. Проби проводяться щоденно, контролюються старшою медичною сестрою відділення, головною медсестрою.
При позитивних пробах на приховану кров вся партія інструментів, від яких відбирались інструменти на контроль, підлягають повторній передстерилізаційній обробці.
При позитивній фенолфталеїновій пробі (виникає забарвлення малинового кольору) інструменти підлягають повторному ретельному промиванню під проточною водою. Ведеться журнал обліку передстерилізаційної очистки.

Стерилізація

Стерилізація забезпечує повне знищення вегетативних і спорових форм патогенних і непатогенних мікроорганізмів.
Стерилізації підлягають всі вироби медичного призначення, які в процесі свого використання передбачають контакт з раневою поверхнею, слизовою оболонкою і ін’єкційними препаратами. Наприклад: ножиці для стрижки нігтів лише дезинфікуються, а ножиці для зняття швів обов’язково повинні бути стерильними; термометр медичний після використання дезинфікуємо, а коли необхідно виміряти температуру в прямій кишці (у дітей, гінекологічних хворих) -його потрібно стерилізувати.
Існують різні методи стерилізації, і вибір методу залежить від особливостей виробу, який необхідно простерилізувати.
Методи стерилізації, які найчастіше застосовуються:
Повітряний метод стерилізації рекомендується для стерилізації виробів зі скла, металу. Стерилізація відбувається під впливом сухого гарячого повітря 180° С (+/-2⁰С) протягом однієї години в сухожарових шафах. Інструменти повинні стерилізуватись сухими і в упаковках зі спеціального паперу, або ж без упаковки - у відкритих ємкостях на решітці. Вироби простерилізовані в мішечках з спеціального паперу можуть зберігатись стерильними 3 доби. Вироби простерилізовані без упаковки повинні бути використані безпосередньо після стерилізації. Для контролю роботи повітряного стерилізатора з кожною партією інструментів закладається індикатор. Це можуть бути трубчасті індикатори - ТИТ -3, тіосечовина, альбуцид або стрічковий індикатор стерильності. Останній являє собою паперову стрічку білого кольору. Під дією температури 180° С протягом години вона змінює колір - стає коричневою. В повітряний стерилізатор кладуть смужки довжиною 2см.
Паровий метод рекомендується для стерилізації інструментів з металу, виробів з гуми, перев’язочного матеріалу, білизни. Стерилізація відбувається в автоклаві під дією водяної пари, яка подається під тиском.
Режим роботи автоклава може бути такий:
а) t - 132° С, тиск - 0.20 МПа (2 атмосфери), час стерилізації - 20 хвилин. Застосовується для стерилізації перев’язочного матеріалу, білизни, виробів з металу. При цьому використовуються такі індикатори - фенацетин, манілоза і сечовина, стрічковий індикатор ІС - 13
б) t - 120 ° С, тиск - 0.11 МПа (1.5 атмосфери), час стерилізації - 45 хвилин. Цей режим використовується для терилізації гумових виробів (рукавиці, катетери, зонди, балончики для відсмоктування слизу і інше). Як індикатор стерильності застосовується фуксин з бензойною кислотою.
Стерилізація проводиться в стерилізаційних коробках (біксах), або в подвійній м’якій упаковці з бязі. Пред закладкою виробів на стерилізацію, бікс попередньо повинен бути двічі протертий з інтервалом в 15 хвилин 1 % розчином хлораміну, промитий дистильованою водою і висушений.
Матеріали для стерилізації в бікси закладаються в сухому вигляді, рихло. Гумові вироби повинні бути протальковані та загорнуті в марлю. Переносяться бікси в спеціальних мішках. Термін стерильності виробів в біксах, які не відкривались - 3 доби. Відкритий бікс повинен бути використаний в той же день. Якщо залишились невикористані вироби в відкритому біксі, вони підлягають повторній стерилізації. Саме тому на всіх біксах прикріпляються бірки з вказанням дати стерилізації і підпису медсестри, яка проводила стерилізацію.
Ведеться журнал обліку стерилізації повітряним і паровим методом.

Журнал обліку роботи стерилізатора повітряного (парового)

Хімічний метод стерилізації проводиться за допомогою розчинів хімічних препаратів. Він рекомендується для виробів з полімерних матеріалів, скла, корозійностійких металів. Найчастіше використовується 6 % розчин перекису водню. Стерилізація відбувається при кімнатній температурі - 6 годин, в підігрітому розчині до 50° С - 3 години.
Стерилізація повинна проводитись при повному зануренні виробів, котрі вільно розкладаються в ємкості з розчином, довгі вироби вкладають по спіралі. Всі канали і порожнини заповнюються розчином. Після закінчення часу стерилізації всі вироби двічі занурюють на 5 хвилин в стерильну воду, кожний раз змінюючи її. Потім вироби переносяться стерильним корцангом в стерильну ємкість або укладку. Термін збереження стерильності виробів в стерильній ємкості - 3 доби. Розчин перекису водню може використовуватись протягом 7 діб з дня приготування при умові збереження його в закритій ємкості в темному місці. Подальше використання розчину можливе лише при умові контролю вмісту активно діючих речовин.
Для хімічного методу стерилізації можна використовувати розчин дексону - I з глутаровим альдегідом.
Дуже зручно користуватись засобами зарубіжного виробництва. Так при використанні 2% розчину корзолексу стерильність досягається через 60 хвилин, а при використанні 4 % розчину - через 30 хвилин. Корзолекс має антикорозійні властивості, тому ним зручно стерилізувати ріжучі інструменти, а також оптику. Проте, слід зазначити, що його використання обмежується його вартістю.
Існує також газовий метод стерилізації, радіаційний метод стерилізації (для виробів одноразового використання).
За якістю стерилізації ведеться бактеріологічний контроль. Працівники баклабораторії беруть змиви на стерильність 1 раз в 7-10 днів.
З метою попередження поширення інфекції повітряно-крапельним шляхом проводиться знезараження повітря методом кварцування. З цією метою застосовуються бактерицидні лампи: настельні ОБП - 300, або настінні - БОН - 150, пересувні - ОБП - 450 з ультрафіолетовими лампами ДБ 30 - 1 (при відсутності людей). Кварцування повітря проводиться в режимі відповідному для даного приміщення. В цих приміщеннях (маніпуляційна, операційна, перев’язочна гнійна і чиста, родзал, післяродові палати, палати новонароджених, палати інгтенсивної терапії і інше) є графіки кварцування і знезараження повітря проводиться згідно цих графіків, що залежать від організації роботи в даних приміщеннях. Бактеріальне обсіменніня протягом перших 15 хвилин безперервної роботи знижується в 7 -10 раз.
З метою своєчасної заміни бактерицидних ламп ведеться журнал обліку роботи бактерицидної лампи.
Швидке і ефективне очищення повітря забезпечують повітряочищувачі ВОПР - 0.9, ВОПР - 15.
Бактеріологічне дослідження повітря передбачає визначення загального вмісту мікроорганізмів в 1 кубічному метрі повітря та визначення вмісту золотистого стафілока в 1 кубічному метрі повітря. Проводиться 1 раз в місяць. Посів повітря проводиться на поживне середовище в чашках Петрі, які інкубують при t 37⁰C протягом 24 годин, після чого проводиться підрахунок колоній і перерахунок на 1 кубічний метр.

Обстеження працівників на бацилоносійство.
Оскільки медичні працівники можуть бути джерелом виникнення внутрішньолікарняної інфекції в гінекологічних відділеннях та акушерських стаціонарах проводиться їх обстеження на бацилоносійство не рідше 1 разу на рік. Обов’язковому бактеріологічному дослідженню підлягає слиз з передніх відділів носа та зіву. Забір матеріалу з зіву проводиться з поверхонь мигдаликів ватним тампоном натще або не раніше ніж через 2-3 години після приймання їжі. Посів на середовище матеріалу, що досліджується, здійснюють не пізніше, як через 2 години після забору.
Якщо в посіві із слизу носоглотки медичного працівника виділено стафілокок, медприцівнику обов’язково призначають консультацію стоматолога і отоларінголога. При виключенні патології даними спеціалістами бацилоносій проходить санацію, що здійснюється розчином фурациліну, масляним розчином хлорфіліпту тощо. Після цього повторно тричі беруться мазки на стафілококоносійство. Коли ж і після проведеної санації продовжує висіватись стафілокок - роблять посів на чутливість до антибіотиків і проводять курс антибіотикотерапії. При відсутності ефекту проводять фенотипування і продовжують санацію. Якщо ж протягом року не вдається досягнути позитивного результату, такий працівник переводиться на роботу в будь-яке відділення соматичного профілю.
Щоденно, перед початком роботи працівники відділення гінекології, оперблоків, пологового будинку оглядаються лікарем. Огляду підлягають шкірні покриви з метою виявлення висипань, оглядається зів і вимірюється температура тіла. Відмітка робиться в спеціальному журналі. При виявленні запальних та інфекційних захворювань медпрацівник не допускається до роботи.
Двічі на рік медичні працівники повинні обстежуватись на RW і СНІД, австралійський антиген. Працівники пологового будинку проходять ретельне медичне обстеження згідно наказу № 555 МОЗ.
Бактеріологічне обстеження в відділеннях
Згідно наведеного вище, в відділеннях лікувальних закладів повинен проводитись бактеріологічний контроль в наступному об’ємі:
1 раз в місяць - бактеріологічне дослідження мікробної забрудненості предметів довкілля;
1 раз в місяць - посів повітря на визначення його мікробного забруднення;
1 раз в місяць - змиви на наявність кишечної палочки (у роздаточних, їдальнях);
1 раз в 7-10 днів - змиви на стерильність;
1 рвз на квартал - мазки на бацилоносійство.
Позачерговий бактеріологічний контроль проводиться за епідемічними показами. Санстанція і дезстанція проводять бактеріологічний контроль не рідше як 1 раз в квартал.
Внутрішньолікарняну інфекцію (ВЛІ) комітет експертів ВООЗ визначає, як захворювання мікробного походження (вірусного, бактеріального, грибкового), що виникло внаслідок інфікування в стаціонарі при обстеженні, лікуванні або перебуванні, як в стаціонарі так і після виписки з лікарняного закладу протягом місяця. Тих, котрі захворіли, об’єднують умови інфікування, збудники та клінічні прояви захворювання. Проте термін внутрішньолікарняна інфекція поєднує різноманітні нозологічні форми.
Механізм поширення госпітальних штамів мікроорганізмів:
1. Контактний (головні фактори передачі - руки медичного персоналу, медична апаратура, засоби догляду за хворими, тощо);
2. Фекально-оральний (їжа, рідини для питя, зонди;
3. Повітряно-крапельний;
4. Трансфузійний.
На кожний випадок внутрішньолікарняної інфекції в оперативному порядку (протягом 2 годин - по телефону, та протягом доби - письмово подається екстрене повідомлення в дезстанцію. Всі випадки реєструються в журналі обліку інфекційних захворювань (форма № 6), та проводяться протиепідемічні заходи.
Профілактичні заходи у випадку ситуації, при якій можливе інфікування вірусом СНІД (аварійна ситуація).
Всі маніпуляції медичний персонал виконує в змінному халаті, шапочці, змінному взутті і обов’язково в гумових рукавицях. Перед роботою всі пошкодження шкіри на руках повинні бути заклеєні лейкопластирем. При роботі слід уникати випадкових травм інструментами. При проведенні маніпуляцій бажано користуватись одноразовими інструментами. При використанні багаторазового інструментарію, він підлягає обов’язковій дезинфекції.
Всі робочі місця повинні бути забезпечені дезінфікуючими засобами. В доступному місці зберігається аптечка, яка містить: 70° С спирт, йод, марганцевокислий калій, дистильовану воду, перев’язочний матеріал. Необхідно передбачити недоторканий запас дезинфікуючих засобів в такій кількості, щоб можна було зручно і швидко приготувати розчин необхідної концентрації (наважки хломаміну по 30г і 1 літр води). Маргенцевокислий калій фасується по 0,1г. При розведенні його в 1 літрі води утворюється розчин світло-рожевого кольору (1:1000).
При попаданні (або підозрі на попадання) заоаженого матеріалу на халат, одяг - це місце необхідно обробити дезрозчином, потім знезаразити рукавиці, зняти халат і замочити в дезрозчині, або закласти в стерилізаційні коробки для автоклавування. Взуття слід обробити ганчіркою, змоченою в дезрозчині. Шкіру рук і інших ділянок тіла під забрудненим одягом слід протерти 70° спиртом. При попаданні заразного (чи підозрілого матеріалу на обличчя, його старанно миють милом. Протирають 70° спиртом. Очі промивають розчином марганцевокислого калію в розведенні 1:10000. При попаданні заразного матеріалу в рот - ротову порожнину прополіскують 70° спиртом. При пошкодженні шкіри (порізи, уколи) слід видалити кров з ранки і обробити шкіру 70° спиртом, а потім йодом. При попаданні інфікованого чи підозрілого матеріалу на підлогу, стіни, меблі, обладнання - забруднене місце заливають дезрозчином, потім протирають ганчіркою, змоченою в дезрозчині. Використану ганчірку кидають в посуд з дезрозчином, або в бак для подальшого автоклавування.
Про всі випадки аварійних ситуацій, при яких можливе інфікування медпрацівників вірусом СНІД, інформується адміністрація. Робиться відповідний запис в журналі реєстрації аварійних ситуацій. За потерпілими ведеться нагляд протягом 1 року. У випадку від’ємних реакцій на СНІД через 6 тижнів, 12 тижнів, 6 місяців, один рік після випадку спостереження припиняється.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 744 | Нарушение авторских прав