АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Свідомість та її характеристики, несвідоме, підсвідоме, надсвідоме

Мозок людини дволикий. Одна сторона мозку — свідомість — є вищим рівнем психологічного відображення світу людини, властивого тільки людині.

Вона є відображенням діяльності за допомогою відчуттів і абстрактного мислення. Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, самосвідомість, інтуїція.

Розкриємо суть поняття «свідомість» із кількох офіційно прийнятих визначень.

Свідомість – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Свідомість склалася як властивість високоорганізованої матерії – мозку.

Вона криє в собі відображення дійсності з допомогою відчуттів і абстрактного мислення.

Людині, і тільки їй, властива вища форма прояву свідомості – понятійне мислення.

Людська свідомість має суспільний характер, оскільки сама людина є суспільною істотою.

Свідомість є вища, інтегральна форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини в процесі трудової діяльності за постійного спілкування (з допомогою мови) з іншими людьми.

Найважливіші характеристики свідомості такі:

— здатність акумулювати знання про навколишній світ на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви;

— чітке розрізнення "Я" і "Не-Я" людини. Людина — єдина з живих істот, яка здатна здійснювати самопізнання, вивчати і досліджувати саму себе;

— забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності. При цьому зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо;

— наявність у її складі певного ставлення до когось або чо­гось, яке проявляється в почуттях, що їх можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків.

Обов'язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є МОВА.

Свідомість – це вищий рівень функціонування психіки.

Нижчий рівень психіки утворює несвідоме.

Несвідоме – це сукупність психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, вплив яких суб'єкт не усвідомлює (А.В. Петровський).

Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки.

У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій.

До сфери несвідомого належать:

ü психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);

ü реакції-відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками («субсенсорні», або «субцептивні» реакції);

ü рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;

ü деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.

До несвідомого відносять і деякі паталогічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.

Несвідоме – таке ж специфічне людське явище, як і свідомість, і не протиставляється йому. Його (несвідоме) пояснюють як недостатньо адекватне відображення навколишньої дійсності в мозку людини.

Вирізняють чотири класи прояву несвідомого:

1. Надсвідомі явища (надсвідоме).

2. Неусвідомлювані спонукання до дійсності (неусвідомлювані мотиви і смислові установки), коли витіснені в підсвідоме (несвідоме) бажання мотивують реальну поведінку (3. Фройд).

3.Неусвідомлювані регулятори способів виконання діяльності (операціональні установки і стереотипи автоматизованої поведінки), умовлені образами неусвідомлено передбачуваних подій і способів діяння, що спираються на минулий досвід поведінки.

4. Прояви субсенсорного сприйняття.

Однак свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Крім свідо­мих форм відображення діяльності, для людини характерні й такі, що перебувають немовби за "порогом" свідомості, не дося­гають належного ступеня інтенсивності або напруженості, щоб звернути на себе увагу. Психічна діяльність може не перебува­ти у фокусі свідомості, не досягати рівня свідомості, або опус­катися нижче її порога. Це і є підсвідоме.

Надамо тлумачення понять «підсвідоме» і «надсвідоме».

Підсвідоме — сукупність психічних явищ, станів і дій, від­сутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і принаймні в даний момент не піддаються контролю.

На думку Фройда, підсвідомість — це те місце, де, власне, все життя людини і відбувається. Там локалізуються всі базові "центри", звідти здійснюється управління життям і діяльні­стю організму, там затаїлися всі наші динамічні стереотипи, там визрівають домінанти, звідти, власне, як від печі, і танцює все наше психічне життя.

Саме підсвідомість здебільшого і думає, хоча це не ті думки, які ми вимовляємо або можемо вимовити словами, це, радше, ті думки, які є нашими дотриманнями динамічних стереотипів, і ті, які є домінантами нашої поведінки. Свідомість тільки супро­воджує, пристосовується до тих справжніх наших думок, які нам докорінно не відомі і живуть в нас на правах невиразних відчуттів, ледь уловимих внутрішніх порухів.

Тон підсвідомому, як правило, задають емоції та почут­тя, тому вона (підсвідомість) така безпосередня, рефлективна, вразлива і саме вона дає оцінку сказаному, почутому, побачено­му. На цьому рівні людям легше сприймати те, що не потребує спеціальних знань: як вони бачать і чують, так і мислять — зде­більшого інерційно, оскільки їм набагато зрозуміліше все звич­не. Специфіка людського сприйняття полягає в тому, що і зо­рові і слухові сигнали спочатку надходять в нижні "поверхи" психіки, тобто в підсвідомість, викликаючи найпростіші емоції.

Емоційне реагування не потребує попереднього аналізу. Прості реакції типу "подобається — не подобається", "приємно — не приємно", "довіряю — не довіряю" внаслідок свого адаптивного характеру часто виникають раніше від усві­домлення і обдумування того, що відбувається.

Всі наші думки і міркування, установки і життєві принци­пи, перелякані збуренням, яке виникло в підсвідомості, вмить вишиковуються в довгу чергу, щоб задобрити лякаючу незадо­воленість підсвідомості, що, звичайно, є фатальною помилкою.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2588 | Нарушение авторских прав