АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Епілепсія. Епілепсія (священна хвороба, падуча хвороба) - хронічне захворювання, що виникає в дитячому і юнацькому віці

Епілепсія (священна хвороба, падуча хвороба) - хронічне захворювання, що виникає в дитячому і юнацькому віці, що проявляється різноманітними судорожними й безсудорожними припадками, а також типовими змінами особистості, психозами, у важких випадках розвитком специфічного слабоумства.

Поряд із властиво епілептичною хворобою, епілептичні компоненти можуть бути властиві й ряду інших захворювань (травматичним поразкам головного мозку, судинним захворюванням, енцефалітам і т.д.) - эпилептиформный синдром (симптоматична епілепсія).

Поширеність епілепсії в населенні становить 0,3-0,5%. Епілепсія - захворювання з неясною этиологией (причиною), велике значення в її походженні приділяється спадкоємним факторам і поразкам скроневих областей мозку - скронева епілепсія.

Клініка епілептичної хвороби дуже різноманітна, її прояви можна розділити на три групи станів.

Короткочасні судорожні й бессудорожные параксизмальные стану, гострі й затяжні психози, зміни особистості й слабоумство.

Розгорнутій клінічній картині епілептичної хвороби часто передують безмотивне коливання настрою, депресивні, злісні, гневливые, гипоманические, афективні реакції або відчуття страху, що насувається лиха. Класичним і найбільш типовим проявом цього захворювання є великий епілептичний припадок. Головним при цьому є втрата свідомості. Виникає він звичайно без провісників і зненацька для хворого. Тому в осіб, що страждають епілепсією, іноді можна виявити сліди від укусів мови й губ, фляки від опіків, наслідку невдалих падінь. Перша фаза припадку - аура зустрічається приблизно в половині випадків, і іноді цей стан не забувається хворими й вони надалі можуть відтворювати її.

Виділяють кілька варіантів аур: а) сенсорна - гострий страх, зорові галюцинації у вигляді яскравих неоформлених бачень, тактильні й смакові відчуття, голосні звуки; 6) вегетативна - посилення серцебиття, ядуха, болючі відчуття в грудях і животі, рясний піт; в) моторна - несподіваний біг, обертання навколо осі тіла, топтання на одному місці; г) психічна гостра депресія або відчуття блаженства, слуховые уривчасті галюцинації, відчуття інсценівки (зміни, зміни навколишнього оточення, мукання або стереотипне повторення тих самих слів).

У стані аури свідомість порушена, тому хворі не можуть запобігти розвитку другої фази епілептичного припадку. Друга фаза - тонічна: хворий падає, м'яза тіла різко напружені, голова закинутий, від різкого скорочення м'язів голосових зв'язувань і м'язів грудної клітки хворий видає різкий звук, можливо мимовільне сечовипускання й дефекація. Свідомість глибоко потьмарена - зіниці не реагують на світло, відсутній болюча й тактильна чутливість. Третя фаза - клоническая: безладне скорочення м'язів тіла, хворий ізвивається в судорогах, на губах піна, через прикуси мови й щік нерідко пофарбована кров'ю в синюшно-червоний колір, на особі гримаси (скорочення м'язів особи). Через 1-2 хв. припадок переходить у четверту фазу. Хворий затихає, відновлюється ритмічний подих і серцебиття. Однак свідомість глибоко потьмарена, можливі термінальний сон або стан психомоторного порушення, з безцільною агресією, метанням, прагненням кудись піти. Загальна тривалість припадку, включаючи й ауру, кілька хвилин. Хворі після припадку протягом доби, а іноді й більше відчувають слабість, розбитість, пригніченість настрою. Припадок звичайно повністю запамятовается. Якщо під час припадку випадає одна з фаз, то його розцінюють як абортивний.

Малий припадок виникає так само зненацька, як і великий, але триває 1-2 хв., однак проходить ті ж фази. Хворий не встигає впасти, свідомість потьмарена, мова переривається, відзначаються судорожні посмикування окремих м'язів, особа блідне, погляд спрямований в одну крапку або блукаючий. Через короткий час хворої вертається до перерваної бесіди або занять. Ще більш короткий припадок називається абсансом (від фр. absence - відсутність), коли свідомість відключається на трохи (одну-дві) секунд, судорог не буває. Як про великий епілептичний припадок, хворий про малий припадок і абсансе не пам'ятає.

Частота припадків при епілептичній хворобі може бути різної. У випадках зі сприятливим плином вони повторюються один-два разу в рік, при несприятливих формах кілька разів на місяць, а іноді й у тиждень. Можливо серійна поява припадків (кілька разів у день), коли наступний припадок виникає на тлі неповного відновлення свідомості (епілептичний статус). Ці стани небезпечні для життя.хворого й вимагають невідкладної медичної допомоги й стаціонарного лікування. Епілепсія може протікати з одним видом припадків, поява в клінічній картині припадків іншого типу свідчить про поліморфізм клінічної картини й відповідно про перехід типу перебігу хвороби в несприятливу форму.

Епілептичні еквіваленти - нетривалі психічні розлади, що виникають замість припадку. Вони зберігають той же клінічний стереотип, що й епілептичний припадок, виникають зненацька, без провісників і також зненацька закінчуються, хоча можуть існувати й більше тривалий час. До типових параксизмам ставиться дисфория (афективні параксизмы) - раптова зміна настрою убік гневливо-злобного або тужно^-злісного, нерідко з агресією й люттю у відношенні навколишніх. У такі періоди хворі причепливі, по найменшому приводі конфликтны, не знаходять собі місця, виявляють схильність наносити собі ушкодження (припікають шкіру цигаркою, дряпають, кусають руки, роблять руйнівні дії). Вони скаржаться на неодолимость бажання зробити агресивні дії, випробовують неприємні відчуття у внутрішніх органах. При перевазі депресивних компонентів відзначають утруднення при інтелектуальній діяльності, труднощах зосередження, неуважність уваги. Дисфории з підвищеним тлом настрою вкрай рідкі, у них завжди є присутнім гневливый афект, і вони протікають по типі «гневливой манії». На висоті розвитку дисфории свідомість у ряді випадків буває порушеним по типі оглушення.

Найбільше значення в судово-психіатричній практиці мають сутінкові стани свідомості, які також ставляться до психічних еквівалентів припадків. Вони можуть розвиватися замість припадків, а іноді закінчуються припадком. Виникають вони зненацька й по різному проявляються в зовнішнім поводженні хворих. В одних випадках поводження хворих залишається зовні впорядкованим, вони виявляють формально правильне орієнтування в навколишньому, часу, здатні до мовного контакту. Однак обертає на себе увага внутрішня зосередженість, деяка відчуженість у момент спілкування й поза ним. Нерідко такий стан переміняється порушенням, несподіваною агресією, злостивістю, руйнівними діями. В інших випадках сутінкові стани відразу починаються із психомоторного порушення, нецілеспрямованого й хаотичного з агресивними й руйнівними діями. Має місце велика афективна напруга з перевагою злісного й лютого афекту. Психопатологія сутінкових станів складна й неоднозначна. Іноді переважає дезориентировка в місці, часі, власній особистості в сполученні з афективними розладами - проста форма сутінкового стану. При цій формі дії хворих носять автоматизований характер. Дозволяється ця форма сутінкових розладів свідомості поступово, через кілька годин і надалі повністю амнезируется.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 289 | Нарушение авторских прав