 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ендо- й екзоцитоз.У деяких клітинах організму людини трапляється особливий вид транспортування, що зветься ендоцитозом. У наслідок ендоцитозу в клітину проникають великі частки. Такий шлях має дві основні форми: піноцитоз і фагоцитоз. За допомогою піноцитозу клітина поглинає невеликі крапельки розчинених поживних речовин з позаклітинної рідини й особливо - молекули білків. Фагоцитоз забезпечує проникнення в клітину великих об'єктів, таких як бактерії, клітини, частки зруйнованої тканини. У піноцитозі бере участь клітинна мембрана більшості клітин, але особливо характерні ці механізми для макрофагів, близько 3 % мембрани яких постійно задіяні в утворенні пухирців (везикул). Останні в діаметрі досягають близько 100-200 нм. Типовий механізм поглинання білків. На поверхні мембрани клітини, у її заглибленнях, розміщені рецептори для зв'язування з білком. На внутрішній поверхні клітини до цієї ділянки примикає фібрилярний протеїн (його називають клотрин) з актоміозиновими білками. Взаємодія білка, що поглинається, з рецептором призводить до поглиблення ямки, а скорочувальні білки закривають краї, унаслідок чого утворюється ізольований пухирець, де разом зі сполукою, що поглинається, виявляється частина позаклітинної рідини. Після цього пухирець відділяється від мембрани й проникає всередину клітини, як правило, ближче до лізосом, ферменти яких розщеплюють білок, що надійшов. Завдяки фагоцитозу клітини (а це здебільшого тканинні макрофаги й лейкоцити) поглинають субстанції, набагато більші від білкової молекули. Від початку процесу фагоцитозу відбувається зв'язування рецептора клітини з протеїном або поліцукридом мембрани бактерії або загиблої клітини. Коли починається інвагінація мембрани, то все нові й нові ділянки мембрани фагоцита зв'язуються з лігандами об'єкта, і поступово клітина, що фагоцитується, виявляється зануреною в нього. Скорочувальні білки спочатку замикають перешийок, а потім просувають везикулу вглиб клітини. Протилежний шлях - екзоцитоз - це механізм, що забезпечує виділення з клітини низки речовин і процеси секреції. Чимало органел усередині клітини формують міхурці, заповнені речовиною, яку потрібно вивести з них. Типовими представниками таких сполук є гормони та ферменти, що секретують залози. Схему екзо- і ендоцитозу зображено га Рис. 4.1.
Рис. 4.1. Схема екзо- та ендоцитозу Трансцитоз — процес, при якому на одній поверхні клітини формується ендоцитозний міхурець, який переноситься на протилежну поверхню клітини як екзоцитозний і виділяє свій вміст в позаклітинний простір. Трансцитоз характерний для клітин з периферичною тонкою плазмолемою (ендотеліоцити), які вистеляють дрібні кровоносні судини. У цих клітинах міхурці, зливаючись, можуть утворювати тимчасові трансцелюлярні канали, через які транспортуються водорозчинні речовини. У процесах як ендоцитозу, так і екзоцитозу, важливу роль мають особливі фузогенні мембранні білки, які концентруються в ділянках інвагінації (впинання) плазмолеми. При ендоцитозі вони сприяють змиканню складок плазмолеми, а під час екзоцитозу забезпечують вбудовування мембран міхурця в плазмолему. Збалансованість процесів ендоцитозу і екзоцитозу досягається таким чином, що при ендоцитозі міхурці формуються з плазмолеми і її поверхня повинна зменшуватися, тоді як при екзоцитозі мембрани міхурців вбудовуються в плазмолему і збільшують її площу. Однак активні процеси екзо- і ендоцитозу не впливають суттєво на площу поверхні плазмолеми в зв’язку зі зрівноважуванням цих процесів. Постійний кругообіг мембран в клітині отримав назву “мембранного конвеєра”. Виведення речовин з клітини може здійснюватися у вигляді: 1. Секреції — виділення потрібних організмові речовин, наприклад, слинні залози виробляють слину, молочні — молоко; 2.Е кскреції — видалення непотрібних або шкідливих речовин, наприклад, сечовина, сечова кислота видаляються нирками; 3. Рекреції (цитопемпсис) — транспорту, при якому клітина поглинає речовини однією поверхнею, а виводить їх без змін протилежною (наприклад, мінеральні солі, деякі ліки). Ендо- й екзоцитоз у клітинах відбуваються безупинно, до того ж у багатьох із них - досить інтенсивно. Так, макрофаг усього за 1 год може поглинати у вигляді міхурців подвійну площу поверхні своєї цитоплазматичної мембрани, що, природно, має встигати регенерувати. [6] Рецепторні білки. Рецептор - це білковий комплекс, що сприймає сигнал молекули-передавача. Рецептор може бути або самостійною структурою, убудованою в мембрану у вигляді інтегрального білка, або частиною інших функціональних білків, регулюючи їхню активність. Причому до одного й того самого хімічного агента на мембрані можуть бути кілька рецепторів. І ефект взаємодії субстрату з рецептором може не завжди бути подібний, а в деяких випадках навіть діаметрально протилежний. Так, при взаємодії гормону мозкового шару надниркових залоз-адреналіну (А) за-адренорецептором спостерігають звуження кровоносної судини, а з Р-рецептором – розширення. Білки-ферменти Чимало периферичних й окремих фрагментів інтегральних білків виконують і ферментативні функції. Приклад останніх - зазначені вище мембранні АТФази, що входять до єдиної структури іонних насосів. Крім того, білки-ферменти інтегрального типу каталізують реакції, що, як правило, повністю перебігають з одного боку біомембрани. До того ж, приєднавши будь-який субстрат на одному боці, продукти реакції вони виділяють на протилежному. У такому разі обмежена проникність мембран, забезпечуючи просторовий поділ продуктів реакції, створює концентраційні градієнти.
Висновки Отже, в першому розділі описано будову клітинних мембран. Клітинна мембрана складається в з ліпідів, представлених в основному фосфоліпідами, що складаються з гідрофільної головки (іоногенні групи молекул) і гідрофобного хвоста (жирні кислоти). Фосфоліпіди утворюють біліпідний шар, що має вибіркову проникність. Також до складу мембрани входять білки, що виконують транспортну і сигнальну функції. В другому розділі описано функції мембрани. Основними функціями клітинної мембрани є: захисна(відмежовує вміст клітини від зовнішнього середовища), сигнальна(передача сигналів у клітину за допомогою сигнальних білків), транспортна(транспорт речовин у клітину та за її межі) В третьому розділі детальніше описано одну з найголовніших функцій плазма леми – транспортну. Транспорт через мембрану поділяється на пасивний(дифузія, полегшена дифузія, осмос) та активний(іонні насоси, вторинний активний транспорт). Поєднання активного транспорту речовин з явищами дифузійного переносу в клітинній мембрані - та основа, яка забезпечує життєдіяльність клітини В четвертому розділі описаний ще один вид транспорту речовин крізь мембрану, відмінний від активного і пасивного. Це екзо- і ендоцитоз. Завдяки цьому виду транспорту у клітинне середовище потрапляють великі частки (ендоцитоз), що слугують поживними речовинами для клітини. Вони розчеплюються за допомогою лізосом з певними ферментами, і неперетравлені рештки виходять за межі клітини (екзоцитоз). Фагоцитоз забезпечує проникнення в клітину великих об'єктів, таких як бактерії, клітини, частки зруйнованої тканини.
Список використаної літератури 1. Михайлик В.І., Остапченко Л.І. Біологічні мембрани: методи дослідження структури та функцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. 2. Шуст І., Грубінко В., Страшнюк Н.: Цитологія. Посібник для студентів біологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Тернопіль: ТДПУ, 2001. 3. Быков В.Л. Цитология и общая гистология. – СПб.: СОТИС, 2000 - 2012. 4. Фізіологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. Г. Шевчук, В. М. Мороз, С. М. Бєлан; за редакцією В. Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга, 2012. – 448с. 5. Котик А., Яначек К. Мембранний транспорт. – М.: Мир, 1980. 6. Албертс Б., Брей Д., Льюис Дж. та ін. Молекулярна біологія клітини. У 3-х т. – М.: Мир, 1994. – Т.1. 7. Біологічні мембрани: Збірник / Під ред. Д.С. Парсонса. – М.: Атомиздат, 1978. 8. Транспорт речовин через мембрани [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biologyepk.blogspot.com/2012/10/blog-post.html 9. Активний транспорт речовин через мембрани. Натрій-калієвий насос [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://i-medic.com.ua/index.php?newsid=8052 10. Активний транспорт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://i-medic.com.ua/index.php?newsid=7989 11. Ченцов Ю.С.(2004). Введение в клеточною биологию: Учебник для вузов (вид.4). Москва: ИКЦ «Академкнига». 12. Трускавецький Є.С. Цитологія: Підручник. – К.: Вища школа (2004)
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1197 | Нарушение авторских прав |
